04 липня 2023 року Справа № 160/8791/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Черкаській області щодо не зарахування до її страхового стажу, період здійснення підприємницької діяльності з 10.07.1991 р. по 29.06.1998 р.;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Черкаській області зарахувати до її страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 10.07.1991 р. по 29.06.1998 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління ПФУ в Черкаській області №046550005511 від 30.03.2022 року їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю на дату звернення необхідного страхового стажу. Відповідач-1 не зарахував до страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 10.07.1991 р. по 29.06.1998 року, хоча за цей період сплачувалися платежі, що призвело до зменшення стажу, який впливає на призначення пенсії. З даною відмовою позивач не погодитися не може, оскільки відповідно до наданих нею документів вона набула необхідний стаж для призначення пенсії за віком.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду 10.05.2023 року відповідачем-2 було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заяву позивача від 28.02.2023 р. про призначення пенсії за віком розглянуто Головним управління ПФУ в Черкаській області за принципом екстериторіальності та винесено рішення від 30.03.2023 р. №046550005511 про відмову у призначенні їй пенсії, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За результатами наданих документів встановлено, що страховий стаж позивача становить 26 років 05 місяців 24 дні. Відповідач-2 також зазначає, що за період 1991-1998 роки відсутні відомості про сплату страхових внесків, тому зарахувати у страховий стаж період здійснення підприємницької діяльності, з наявних матеріалів не є можливим. Крім того, факт сплати внесків на соціальне страхування не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Сам по собі статус підприємця та перебування на загальній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків. Зважаючи на викладене, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідачу-1 позов та ухвала суду від 01.05.2023 доставлена до його електронного кабінету 26.04.2023 року та 04.05.2023 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-1 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяви, позицію відповідача-2, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 28.02.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
30.03.2023 року Головним управлінням ПФУ в Черкаській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №046550005511, яким відмовлено їй в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 26 років 05 місяців 24 дні.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV регламентовано, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
В силу вимог частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Так, згідно із частиною першою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до вимог частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно із ст.62 Закону №1788-XII та частини першої статті 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637): основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 4 Порядку №637 передбачено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.
Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 роду по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Суд зазначає, що згідно із п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 р. №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637.
Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.
Згідно із п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку; підтвердженням трудового стажу до 01.01.2004 р. є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 р. у справі №643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Як було зазначено вище, відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 10.07.1991 р. по 29.06.1998 р., оскільки нею не надано доказів сплати страхових внесків за вказаний період.
Листом Жовтоводської ДПІ ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 19.09.2022 року на запит позивача від 09.09.2022 року було повідомлено про відсутність інформації про систему оподаткування ОСОБА_1 за період з 1991-1998 роки.
На запит позивача від 24.12.2022 року до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо надання інформації про сплату страхових внесків за період з липня 1991 року до червня 1998 року, листом від 12.01.2023 року було також повідомлено, про відсутність інформації щодо перебування на обліку як фізичної особи-підприємця, протягом 1991-1998 років.
В свою чергу позивачем на підтвердження здійснення нею підприємницької діяльності надано:
- рішення виконавчого комітету Жовтоводської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області від 10.07.1991 року №305/І про надання їй дозволу на здійснення підприємницької діяльності;
- свідоцтво про державну реєстрацію підприємницької діяльності без створення юридичної особи;
- договір №196 від 08.12.1995 року про реалізацію позивачем товару;
- витяг з розпорядження №127-р про реєстрацію додаткових видів її діяльності;
- чеки про сплату в пенсійний відділ суми 77,72 грн. за 1995 рік; сплату в пенсійний відділ суми 140,52 грн. за І, ІІ, ІІІ квартали 1996 року; сплату страхового внеску 250000 та за І квартал (без зазначення року);
- довідку про відсутність заборгованості за страхувальником ФОП ОСОБА_1 станом на 19.03.2000 року;
- розпорядження від 29.06.1998 року №304-р про скасування державної реєстрації підприємницької діяльності.
Як вже зазналось судом належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій страховий стаж можуть бути: спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків.
В свою чергу позивачем надано копію чеків про сплату в пенсійний відділ суми 77,72 грн. страхових внесків за 1995 рік; сплату в пенсійний відділ суми 140,52 грн. страхових внесків за І, ІІ, ІІІ квартал 1996 року; сплату страхового внеску 250000 та за І квартал (без зазначення року).
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач сплачувала страхові внески з 01.01.1995 року по 30.09.1996 року (чек за 1995 рік, чек за І, ІІ, ІІІ квартал 1996 року), суд вважає достатнім доказом для зарахування до страхового стажу вказаного періоду.
Стосовно чеку про сплату страхового внеску та за І квартал у сумі 250000, суд не бере його до уваги, оскільки на ньому не зазначений рік за який було сплачено страховий внесок, а тому відсутні підстави для його врахування.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.1995 року по 30.09.1996 року.
Щодо періоду здійснення підприємницької діяльності з 10.07.1991 року по 31.12.1994 року, та з 01.10.1996 року по 29.06.1998 року суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу визначеного законодавством (торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків) для підтвердження цього періоду.
Сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати нею відповідних внесків не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до її страхового стажу періоду підприємницької діяльності за період з 10.07.1991 року по 31.12.1994 року та за період з 01.10.1996 року по 29.06.1998 року.
Надане свідоцтво про державну реєстрацію підприємницької діяльності без створення юридичної особи та рішення виконавчого комітету про надання дозволу здійснення підприємницької діяльності є підтвердженням здійснення позивачем підприємницької діяльності, але ці документи не підтверджують факт сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.
Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26.10.2018 року у справі №643/20104/15-а.
Отже, враховуючи наведене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 10.07.1991 року по 31.12.1994 року та за періоду з 01.10.1996 року по 29.06.1998 року, у зв'язку з чим в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно із ст.62 Закону №1788-XII та підпунктом 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:
ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Однак, як встановлено судом, відповідачем-1 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1995 року по 30.09.1996 року.
У задоволенні решти позову позивачу слід - відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн. (1 073,60 грн. : 2) підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1995 року по 30.09.1996 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1995 року по 30.09.1996 року, та з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул.Смілянська, буд.23, м.Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма