29 червня 2023 року Справа № 160/4801/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
Суддів: Турової О.М., Савченка А.В.,
секретаря судового засідання: Казакової Л.А.,
за участю:
представника позивача: Якименка О.В.,
представника відповідача-1: Лехтер М.С.,
представника відповідача-2: Івашковського Д.В.,
представника третьої особи-1,
яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмета спору
на стороні відповідача-1: Матіюка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі клопотання представників Міністерства економіки України та Фонду державного майна України про передачу за підсудністю справи №160/4801/23 за адміністративним позовом Державного підприємства “Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова” Національної академії аграрних наук України” до Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, Національна академія аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Релація”, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження в частині,
13.03.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства “Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова” Національної академії аграрних наук України” до Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, Національна академія аграрних наук України, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Міністерства економіки України щодо підготовки та подання до Кабінету Міністрів України проекту розпорядження “Деякі питання управління об'єктами державної власності” в частині внесення до додатку 1 “Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна” Державного підприємства “Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова” Національної академії аграрних наук України” (код ЄДРПОУ 03374617);
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 №37-р “Деякі питання управління об'єктами державної власності” в частині включення Державного підприємства “Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова” Національної академії аграрних наук України” (код ЄДРПОУ 03374617) до Додатку 1 “Перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна”.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 означений адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4801/23 за правилами загального позовного провадження. Розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати колегією суддів у складі: головуючий суддя Царікова О.В., судді: Турова О.М., Савченко А.В.
Цією ж ухвалою залучено в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; ідентифікаційний код юридичної особи 00032945), та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Національну академію аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. М.Омеляновича-Павленка, 9; ідентифікаційний код юридичної особи 00024360).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 залучено до участі у справі №160/4801/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Релація” (вул. Набережна Перемоги, буд. 32, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 34124356).
09.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами електронного зв'язку від представника Міністерства економіки України надійшло клопотання (вх. №5991/23ел), в якому відповідач-2 просить адміністративну справу №160/4801/23 передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Київського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач-2 вказує, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Державним підприємством “Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова” Національної академії аграрних наук України” подано позов щодо скасування в частині розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 №37-р, яке, як вважає відповідач-2, є підзаконним нормативно-правовим актом, а не актом індивідуальної дії, оскільки стосується великого переліку єдиних майнових комплексів, які передаються до сфери управління Фонду державного майна України. Разом з тим, зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного апеляційного адміністративного суду та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядається та вирішується Київським окружним адміністративним судом.
23.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд до іншого суду (вх. № 42171/23), в яких останній просить суд відмовити у задоволенні клопотання Міністерства економіки України від 08.05.2023 №2431-05/89 про передачу справи №160/4801/23 на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Київського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що відповідно до п.18 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Проте, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.01.2023 №37-р не є нормативно-правовим актом, оскільки встановлює, змінює, припиняє (скасовує) права та обов'язки для чітко визначеного кола юридичних осіб; вичерпує свою дію після передачі конкретних єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Фонду державного майна, та не передбачає його подальше довгострокове застосування; не встановлює будь-яких загальних правил регулювання однотипних правовідносин, які могли бути застосовані неперсоніфікованим колом осіб, а лише зобов'язує конкретних юридичних осіб вчинити конкретні дії щодо державного майна. Позивач наголошує, що оскаржене розпорядження не містить ознак нормативно-правового акту та є індивідуальним актом, спрямованим на врегулювання конкретних питань управління визначеними об'єктами державної власності; поширюється тільки на юридичних осіб, зазначених в переліку; містить індивідуальні приписи (веління, дозволи) щодо передачі єдиних майнових комплексів підприємств до сфери управління Фонду державного майна; розпорядження не має зворотної дії в часі та його юридична чинність вичерпується з моменту передання юридичних осіб за переліком згідно з додатком 1 до сфери управління Фонду державного майна. Крім того, позивач зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. З огляду на викладене, позивач вважає, що має право подати позов до адміністративного суду за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, тобто до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
24.05.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Фонду державного майна України надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю (вх. №42770/23), в якому останній просить суд передати справу №160/4801/23 за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
В обґрунтування зазначеного клопотання представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 вказує, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Разом з тим, зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного апеляційного адміністративного суду та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядається та вирішується Київським окружним адміністративним судом.
У судовому засіданні, призначеному на 29.06.2023, представник позивача заперечив проти поданих клопотань, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні, призначеному на 29.06.2023, просив вирішити питання щодо передачі справи за підсудністю на розсуд суду.
Представники відповідача-2 та третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 підтримали подані клопотання про передачу справи за підсудністю та просили суд задовольнити клопотання.
Заслухавши представників сторін та розглянувши подані клопотання, суд зазначає таке.
За змістом ч.3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення Європейського Суду з прав людини від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
За приписами п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.4 КАС України, нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
З огляду на вказане, нормативно-правовий акт містить загальнообов'язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб'єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб'єктам і створює права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв'язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
Вказану вище правову позицію підтримує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18.
Зважаючи на наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового та індивідуального актів оскаржене розпорядження від 10.01.2023 №37-р “Деякі питання управління об'єктами державної власності” є актом індивідуальної дії, оскільки: видане Кабінетом Міністрів України; не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо управління єдиними майновими комплексами конкретних державних підприємств, установ та організацій; адресований конкретним державним підприємствам, установам, організаціям; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямоване на припинення та виникнення конкретних правовідносин щодо передачі майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, зазначених у переліку, до сфери управління Фонду державного майна; не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію після завершення процедури передачі майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, зазначених у переліку, до сфери управління Фонду державного майна.
Суду наголошує на тому, що право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
Оскільки Державне підприємство “Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова” Національної академії аграрних наук України” є учасником (суб'єктом) правовідносин з передачі майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, зазначених у переліку (додатку 1 до оскарженого розпорядження), до сфери управління Фонду державного майна, то оскаржене розпорядження породжує для позивача право на захист, тобто право на звернення до адміністративного суду з означеним адміністративним позовом.
За таких обставин, суд вважає необгрунтованими доводи представників відповідача-2 та третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 щодо наявності в оскарженому розпорядженні ознак нормативно-правового акту, у зв'язку з чим клопотання представників Міністерства економіки України та Фонду державного майна України про передачу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду справи №160/4801/23 не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань представників Міністерства економіки України та Фонду державного майна України про передачу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду справи №160/4801/23.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 22, 25, 29, 241, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотань представників Міністерства економіки України та Фонду державного майна України про передачу за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду справи №160/4801/23 за адміністративним позовом Державного підприємства “Науково-виробнича дослідна агрофірма “Наукова” Національної академії аграрних наук України” до Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України, Національна академія аграрних наук України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Релація”, про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування розпорядження в частині, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 КАС України та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Повний текст ухвали суду складений 04.07.2023.
Головуючий суддя О.В. Царікова
Суддя О.М. Турова
Суддя А.В. Савченко