Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
27.06.2023м. ХарківСправа № 922/1194/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Пономар Є. А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології", смт.Мала Данилівка (адреса: 62341, Харківська обл., Харківський р-н, смт Мала Данилівка, вул. Курортна, 10)
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України", с.Кутузівка (адреса:62404, Харківська обл., Харківський р-н., с.Кутузівка, вул.Шкільна,6)
про стягнення 496196,80 грн
за участю представників:
позивача - Яковенко О.Г. (адвокат, ордер №1122838 від 02.05.2023 року);
відповідача - не з'явився.
30.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" про стягнення 496196,80 грн заборгованості за договором поставки №040121/113 від 04.01.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2023 року відкрито провадження у справи №922/1194/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.05.2023 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 23.05.2023.
Протокольною ухвалою суду від 23.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2023 року, яке протокольною ухвалою було відкладено на 27.06.2023 року.
Представник позивача у судовому засіданні 27.06.2023 року позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 27.06.2023 року не з'явився, відзив не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи (а.с.76).
Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлені про розгляду справи, як того вимагають приписи статей 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.
Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 040121/113 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність, а Покупець приймати ветеринарні препарати (в подальшому «Товар») на умовах, викладених в цьому Договорі.
Пункт 1.2. Договору визначає, що найменування Товару, одиниці виміру кількості Товару та його кількість, ціна з урахуванням відповідного варіанту оподаткування податком на додану вартість кожної партії Товару, визначаються згідно видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.1.3. Договору загальна ціна Договору становить загальну вартість Товару, зазначеного у видаткових накладних, які є належними документами, що погоджують асортимент, кількість та ціну Товару.
Згідно з п.5.1. Договору розрахунок за Товар здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України на умовах відтермінування 30 (тридцять) календарних днів, з дати отримання продукції покупцем.
Відповідно до п.5.2. Договору датою поставки Товару вважається дата підписання видаткової накладної Покупцем, що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника.
Пунктом 7.1. Договору сторони узгодили, що при порушенні строку оплати Товару, встановленого п.5.1 даного Договору, Покупець за письмовою вимогою Постачальника сплачує останньому штраф у розмірі 5 % від вартості від вартості поставленого, але не сплаченого Товару за кожен день прострочення та пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості поставленого, але не сплаченого Товару за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку прострочення оплати Товару Покупцем проти строків, вказаних в п. 5.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.
Пунктом 7.6. Договору Сторони, керуючись приписами ст.536 Цивільного кодексу України, погодили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 % річних. При цьому періодом користування чужими грошовими коштами для цілей цього пункту Договору визнається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання боржником свого обов'язку передати грошові кошти за цим Договором і закінчується у день повного виконання ним цього обов'язку. Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються на суму невиконаного або несвоєчасно виконаного боржником обов'язку передати грошові кошти за цим Договором.
На виконання умов договору поставки № 040121/113 від 04.01.2021 року позивач поставив відповідачу Товар за наступними видатковими накладними:
1) по видатковій накладній №18190 від 01.12.2021 - на загальну суму 31824,00грн;
2) по видатковій накладній №17854 від 23.11.2021 - на загальну суму 24030,60грн;
3) по видатковій накладній №17439 від 16.11.2021 - на загальну суму 5532,00грн;
4) по видатковій накладній №17430 від 16.11.2021 - на загальну суму 1125,00грн;
5) по видатковій накладній №17513 від 16.11.2021 - на загальну суму 80411,30грн;
6) по видатковій накладній №17441 від 16.11.2021 - на загальну суму 10702,89грн;
7) по видатковій накладній №17429 від 16.11.2021 - на загальну суму 1681,00грн;
8) по видатковій накладній №17073 від 09.11.2021 - на загальну суму 150,00грн;
9) по видатковій накладній №17075 від 09.11.2021 - на загальну суму 18561,00грн;
10) по видатковій накладній №16668 від 02.11.2021 - на загальну суму 11750,40грн;
11) по видатковій накладній №16614 від 02.11.2021 - на загальну суму 2522,88грн;
12) по видатковій накладній №16384 від 28.10.2021 - на загальну суму 43378,64грн;
13) по видатковій накладній №16372 від 28.10.2021 - на загальну суму 9534,46грн.
Як зазначає позивач, відповідачем 12.11.2021 року здійснено часткову оплату Товару на суму 2913,10 грн за видатковою накладною №16372 від 28.10.2021 року.
Загалом, ТОВ «ТБ «УКРАЇНСЬКІ ВЕТЕРИНАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ» поставлено, а ДП «ДГ «КУТУЗІВКА» ІСГ ПІВНІЧНОГО СХОДУ НААНУ» прийнято Товару на загальну суму 703891,21 грн за Договором поставки № 040121/113 від 04.01.2021 року, з яких Покупцем оплачено Товару на загальну суму 575203,77 грн.
Крім того, позивачем до позовної заяви надано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2021 по 23.09.2022 року, який підписаний та скріплений печатками представниками позивача та відповідача.
Як стверджує позивач та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, не оплаченим відповідачем залишається Товар на суму 238291,07 грн.
Отже, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, однак відповідачем зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар в строки визначені Договором не виконано.
Таким чином, позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви Покупцем Товар не оплачений, будь-яких претензій відносно якості, кількості чи асортименту з боку Покупця не заявлено. Станом на 23.09.2022 року між сторонами підписаний Акт звірки взаєморозрахунків, підписанням якого Покупець погоджується із сумою заборгованості, яка виникла. З моменту підписання Акту звірки взаєморозрахунків, Покупець оплати за поставлений Товар не вносив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 238291,07 грн, що стало підставою для звернення з даним позовом.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 117050,37 грн, 20% річних у розмірі 60365,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 68575,18 грн та штраф 5% у розмірі 11914,55 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Також, ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов Договору позивач свої зобов'язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи.
Повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.
Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних, проте оплату за отриманий товар не здійснив.
Згідно з п.5.1. Договору розрахунок за Товар здійснюється у безготівковому порядку в національній валюті України на умовах відтермінування 30 (тридцять) календарних днів, з дати отримання продукції покупцем.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість відповідно до видаткових накладних:
- від 01.12.2021 №18190 зі сплати 31824,00 грн - строк оплати 31.12.2021 року;
- від 23.11.2021 №17854 зі сплати 24030,60 грн - строк оплати 23.12.2021 року;
- від 16.11.2021: №17439 зі сплати 5532,00 грн; №17430 зі сплати 1125,00 грн; №17513 зі сплати 80411,30 грн; №17441зі сплати 10702,89 грн; №17429 зі сплати 1681,00 грн - строк оплати 16.12.2021 року;
- від 09.11.2021: №17073 зі сплати 150,00 грн; №17075 зі сплати 18561, 00 грн - строк оплати 09.12.2021 року;
- від 02.11.2021: №16668 зі сплати 11750,40 грн; №16614 зі сплати 2522,88 грн - строк оплати 02.12.2021 року;
- від 28.10.2021: №16384 зі сплати 43378,64 грн; №16372 зі сплати 6621,36 грн (з урахуванням часткової оплати 12.11.2021 на суму 2913,10 грн) - строк оплати 29.11.2021 року.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Виходячи в положень зазначеної статті, першим робочим днем, після останнього дня на який припадає оплата товару за накладними №16384 та №16372 від 28.10.2021 є - 29.11.2021, а ні 28.11.2021 як зазначає позивач в розрахунках.
Отже, строк оплати товару за видатковими накладними від 28.10.2021 №16384 зі сплати 43378,64 грн та №16372 зі сплати 6621,36 грн є - 29.11.2021 року.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2021 по 23.09.2022 року, який підписаний та скріплений печатками представниками позивача та відповідача, що підтверджує існуючу заборгованість на суму 238291,07 грн.
Отже враховуючи те, що відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 238291,07 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені, штрафу, 20% річних, та інфляційних.
Крім суми боргу, позивачем заявлені до стягнення штраф, 20% річних, пеня та інфляційні втрати.
Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості за поставлений товар підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування штрафу, 20% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд з'ясував обставини щодо правильності здійснення позивачем відповідних розрахунків.
Судом встановлено, що розрахунки позивача по нарахуванню пені та 20% річних за видатковими накладними від 28.10.2021 №16384 зі сплати 43378,64 грн та №16372 зі сплати 6621,36 грн є невірними за періодами нарахування, з огляду на невірно визначений термін оплати, а саме, прострочення оплати за даними накладними виникло з 30.11.2021, а ні з 29.11.2021, як зазначає позивач в розрахунках.
Також судом встановлено, що позивачем при розрахунку пені не застосовано приписи ч.6 ст.232 ГК України, у зв'язку з чим розрахунки пені є невірними.
Щодо пені.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 7.1. сторони узгодили, що при порушенні строку оплати Товару, встановленого п.5.1 даного Договору, Покупець за письмовою вимогою Постачальника сплачує останньому штраф у розмірі 5 % від вартості від вартості поставленого, але не сплаченого Товару за кожен день прострочення та пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості поставленого, але не сплаченого Товару за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку прострочення оплати Товару Покупцем проти строків, вказаних в п. 5.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.
Тобто, умови договору містять два ідентичних пункти щодо нарахування пені.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 117050,37 грн.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців із дня, коли зобов'язання повинно було бути виконане.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Отже Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17.
Також подібні за змістом до даних правовідносин є висновки у ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.06.2019 по справі №910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі №902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі № 903/962/17, у яких висловлено позицію про те, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".
Договір не містить умов нарахування пені більше 6 місяців.
Пункти 7.1., 7.3. Договору не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч.6 ст.232 ГК України, наприклад, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.
Отже кінцевий строк нарахування пені на заборгованість за кожними накладними за спірним Договором обмежується 6 місяцями з дати, коли борг повинен був бути сплачений.
Перевіривши відповідні розрахунки пені, суд дійшов висновку, що розрахунки пені позивача є хибними, у зв'язку з невірним періодом нарахування пені більш ніж 6 місяців від дати, коли оплата мала бути здійснена (позивачем помилково не застосовано у розрахунку пені приписи ч.6 ст.232 ГК України).
З огляду на зазначене, суд перераховує пеню на суми боргу за кожними накладними за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Як вже було зазначено, позивачем невірно визначено початок нарахування пені за накладними від 28.10.2021 №16384 та №16372 від 28.10.2021, оскільки 30-строк оплати товару за даними видатковими накладними є 27.11.2021 року включно.
Однак, 27.11.2021 та 28.11.2021 року припадає на вихідні дні.
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Виходячи в положення зазначеної статті, першим робочим днем, після останнього дня, на який припадає оплата товару за накладними від 28.10.2021 №16384 та №16372 є - 29.11.2021 року.
Отже вірним періодом початку нарахування пені за видатковими накладними від 28.10.2021 №16384 та №16372 є період з 30.11.2021 року (перший день прострочення).
За іншими видатковими накладними початок нарахування пені здійснено вірно.
Таким чином, здійснивши перерахунок пені, відповідно до норм законодавства та умов договору, з урахуванням вірних періодів нарахування, та з обмеженням, передбаченим ч.6 ст.232 ГК України, суд встановив, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 25643,33 грн.
В частині стягнення 91407,04 грн пені слід відмовити, у зв'язку з невірним розрахунком та невідповідністю вимогам чинного законодавства України.
Щодо штрафу.
Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.1. сторони узгодили, що при порушенні строку оплати Товару, встановленого п.5.1 даного Договору, Покупець за письмовою вимогою Постачальника сплачує останньому штраф у розмірі 5% від вартості від вартості поставленого, але не сплаченого Товару за кожен день прострочення та пеню, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості поставленого, але не сплаченого Товару за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню штрафу, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 11914,55 грн підлягають задоволенню.
Щодо 20% річних.
Згідно з ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.6. Договору Сторони, керуючись приписами ст.536 Цивільного кодексу України, погодили, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 % річних. При цьому періодом користування чужими грошовими коштами для цілей цього пункту Договору визнається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання боржником свого обов'язку передати грошові кошти за цим Договором і закінчується у день повного виконання ним цього обов'язку. Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються на суму невиконаного або несвоєчасно виконаного боржником обов'язку передати грошові кошти за цим Договором.
Як вже було зазначено, судом встановлено, що розрахунки позивача по нарахуванню 20% річних за видатковими накладними від 28.10.2021 №16384 зі сплати 43378,64 грн та №16372 зі сплати 6621,36 грн є невірними за періодами нарахування, з огляду на невірно визначений термін оплати, а саме, прострочення оплати за даними накладними виникло з 30.11.2021, а ні з 29.11.2021, як зазначає позивач в розрахунках.
Однак, при перевірці розрахунків позивача, суд не виходить за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Отже, перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню 20% річних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України та договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 20% річних у розмірі 60365,63 грн підлягають задоволенню.
Щодо інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки інфляційних, суд дійшов висновку про їх часткову арифметичну невірність, у зв'язку з чим задоволенню підлягають інфляційні в сумі 68575,17 грн.
У задоволенні 0,01 грн інфляційних суд відмовляє, у зв'язку з невірним розрахунком.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, але, з урахуванням невірного розрахунку пені та відмови в стягненні 91407,04 грн пені, 0,01 грн інфляційних, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткову відмову в позові, судовий збір в розмірі 6071,85 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Щодо витрат на правничу допомогу суд встановив наступне.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, представником позивача до закінчення судових дебатів у справі заявлено усне клопотання про подання доказів на адвокатські витрати після ухвалення рішення.
Відповідно до чч.1,2 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" (адреса: 62404, Харківська обл., Харківський р-н, с.Кутузівка, вул.Шкільна,6; код ЄДРПОУ 05460427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології" (адреса: 62341, Харківська обл., Харківський р-н, смт Мала Данилівка, вул.Курортна, 10; код ЄДРПОУ 39163688) суму основної заборгованості за Договором поставки №040121/113 від 04.01.2021 року в розмірі 238291,07 грн, 25643,33 грн пені, 60365,63грн 20% річних, 68575,17 грн інфляційних втрат, 11914,55 грн штрафу, 6071,85 грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11.07.2023 року о 12:00 в приміщенні Господарського суду Харківської області, зал №104.
5. Позивачу протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "07" липня 2023 р.
Суддя К.В. Аріт