вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
22 червня 2023 року м.Тернопіль Справа № 921/90/23
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Свергун О.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Тернопіль
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “БМБУД”, с.Настасів Тернопільського району Тернопільської області
про визнання договору удаваним,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Яворський А.В., адвокат, ордер серії ВО №1052776 від 09.05.2023.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Дочірнє підприємство “Тернопільський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Тернопіль звернулося 01.02.2023 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№90) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БМБУД”, с.Настасів Тернопільського району Тернопільської області, про визнання удаваним договору №05/07 від 05.07.2022 про відповідальне зберігання (з правом користування) та про визнання цього договору договором оренди рухомого майна, вказуючи, що такий правочин укладено з метою приховати факт продовження дії договору оренди майна №8-РМ від 23.06.2021; такий правочин укладено з порушенням статутних документів позивача та без відповідного погодження зі сторони вищого органу управління засновника підприємства.
Заперечення відповідача.
Відповідач проти позову заперечив, обґрунтовуючи свою позицію таким:
- укладений 05 липня 2022 року договір №05/07 про відповідальне зберігання терміном до 08.03.2025 виступав гарантією погашення заборгованості за договором оренди рухомого майна №8-РМ від 23.06.2021; пунктом 2.1 договору №05/07 передбачено, що плата за зберігання майна становить суму витрат, які Зберігач поніс у зв'язку із зберіганням майна, котра підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок Зберігача, вказаний в договорі або додатковій угоді до договору;
- сторони договору від 05 липня 2022 року діяли добросовісно, бажали реального настання правових наслідків, що обумовлені даним договором; договір містить всі істотні умови, які є необхідні для договору зберігання; такий договір відповідає нормам чинного законодавства України.
- у п.5.3 договору ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надано згоду на користування майном, що передбачено договором зберігання для власних потреб та, оскільки такий договір є безоплатним, відповідач вважає, що в даному випадку правовідносини найму виникати не можуть;
- отримання згоди вищого органу управління на укладення оскаржуваного договору ані статутними документами позивача, ані законодавством не передбачено. Щодо тверджень про укладення оскаржуваного договору в період здійснення провадження у справі №921/574/20 про банкрутство ДП "Тернопільський облавтодор" та необхідність погодження укладення оскаржуваного договору від розпорядника майна боржника, то відповідачем зазначено, що нормами статті 44 КзПБ України не закріплено заборону керівника на укладення договорів відповідального зберігання (з правом користування) рухомого майна, а призначення судом розпорядника майна боржника не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Жодними внутрішніми правилами щодо укладення правочинів не передбачено обов'язку керівника підприємства погоджувати укладення саме договору зберігання;
- відповідач також заперечує доводи щодо порушення прав позивача, адже відповідно до нотаріально посвідченої заяви свідка ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з 26 травня 2021 року по 15 липня 2022 року, слідує, що дочірнє підприємство в даний період укладало ряд угод та підписувало акти приймання-передачі/повернення майна, в тому числі договір №05/07 від 05.07.2022, безпосередньо інтересах ДП "Тернопільський облавтодор" за погодженням юриста підприємства - Борової Любов Володимирівни. Дану заяву долучено до іншої справи - №921/558/22, предметом розгляду в якій є вимога ДП "Тернопільський облавтодор" до ТОВ "БМ БУД" про повернення майна та стягнення орендної плати. Вказує, що зазначене ставить під сумнів доводи позивача щодо факту порушення інтересів ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", адже керівник діяв в інтересах підприємства і протилежного позивачем не доведено;
- щодо вчинення слідчим дій в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022212050000083, то зазначив, що огляд орендованого відповідачем майна, котре знаходиться за адресою: Тернопільська область, с.Деренівка, вул.Промислова, 5, і належить позивачу та його опис свідчать про наявність майна, котре було описано в протоколі огляду місця події від 01.12.2022, однак опису відсутнього майна протокол не містить, тому доводи позивача про відсутність частини майна, яке передано в оренду ТОВ "БМ БУД" на підставі договорів №8-РМ від 23.06.2021 та №НМ 23/06 від 23.06.2021, базуються лише на припущеннях, без документального підтвердження.
На думку відповідача, вимога про визнання правочину удаваним спрямована на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору, зокрема, за позовом про визнання правочину недійсним, утім такий спір у цій справі відсутній. З цієї підстави теж просить відмовити у позові.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до Протоколу розподілу судової справи між суддями від 01.02.2023 позовну заяву підприємства передано на розгляд судді Гирили І.М.
Ухвалою суду від 03.02.2023 задоволено заяву судді Гирили І.М. про самовідвід від розгляду позову, у зв'язку з чим здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (Протокол від 03.02.2023), за результатами якого позовну заяву розподілено судді Андрусик Н.О.
Ухвалою суду від 08.02.2023 позовну заяву ДП “Тернопільський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” залишено без руху з підстав, визначених ч.1, ч.3 п.п.4, 5, 8 ч.3 ст.162 та ч.2 ст.164, ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодекс України.
Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.03.2023, про що повідомлено учасників справи та встановлено процесуальні строки для подання заяв та/або клопотань по суті спору.
Також ухвалою суду від 27.02.2023, в порядку ст.81 ГПК України, на підставі заяви позивача витребувано у Слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області додаткові докази у справі (копії документів із матеріалів кримінального №42022212050000083 від 22.09.2022).
У підготовчому засіданні неодноразово оголошувалась перерва, востаннє до 09.05.2023.
Ухвалою суду від 18.04.2023 задоволено заяву позивача (вх.№3329 від 18.04.2023) та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 27.05.2023 включно.
14.03.2023 згідно з супровідним листом (вх.№2242 від 14.03.2023) разом із копією ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 30.11.2022 у справі №607/17401/22 та копією протоколу огляду місця події від 01.12.2022, Слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції (супровідний лист №4853/9/2-2023т від 14.03.2023) на виконання ухвали суду від 27.02.2023 у даній справі, надано такі докази.
У підготовчому засіданні 21.03.2023 судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов, котре обґрунтовано обставинами ознайомлення зі змістом позовної заяви лише 17.03.2023, а саме під час ознайомлення із матеріалами справи; утім, ухвалу від 27.02.2023 про відкриття провадження у справі було доставлено на електронну адресу відповідача 27.02.2023, про що свідчать матеріали справи, а також надіслано рекомендованими поштовими відправленнями №4773400126147, №4600807928408 на адресу зареєстрованого місцезнаходження відповідача та на адресу для листування, які одержано ним 06.03.2023., що надавало можливість представнику, діючи добросовісно, ознайомитися зі справою в коротші терміни, не порушуючи процесуальні строки.
Ухвалою суду від 09.05.2023 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 23.05.2023, в якому, заслухавши вступні слова учасників справи, судом оголошувалася перерва до 13.06.2023. Згодом, з урахуванням клопотання позивача №06-2/47 від 12.06.2023, яке було обґрунтоване перебуванням представника позивача у відрядженні, що підтверджено копією наказу №3 від 12.06.2023, судове засідання відкладалося до 22.06.2023.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.06.2023 підтримав заперечення, наведені у підготовчому провадженні та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіславши суду 20.06.2023 клопотання №06-2/464 від 20.06.2023 (вх.№5271) про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відпустці з 19.06.2023 по 23.06.2023 представника - начальника юридичного відділу Борової Л.В.
З приводу цього клопотання суд зазначає про таке.
Відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України) та розумності строків для вчинення процесуальної дії (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України), основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Підставою для відкладення розгляду справи є наявність для цього обґрунтованих причин.
Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.
Обґрунтовуючи вдруге поспіль клопотання про відкладення судового засідання позивач посилається на перебування його представника в період з 19.06.2023 по 23.06.2023 у щорічній основній відпустці, про що долучено наказ №25-кВ від 13.06.2023.
Суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання 22.06.2023 обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України.
Позивач має реалізовувати свої процесуальні права та добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного, а також своєчасного розгляду спору.
Позивачу було забезпечено можливість участі у судовому розгляді цього спору, зокрема судове засідання вже відкладалося з причини неможливості явки представника позивача у судове засідання по причині його перебування у відрядженні 13.06.2023.
Ухвалу суду від 13.06.2023 про відкладення судового засідання на 22.06.2023 доставлено до електронного кабінету представника позивача в підсистемі "Електроний суд" 14.06.2023. Позивачу було відомо про перебування його представника у відпустці з 19.06.2023 по 23.06.2023 ще 13.06.2023, тобто позивачу заздалегідь було відомо як про судове засідання 22.06.2023, так і про неможливість участі в ньому представника Борової Л.В., а відтак надано можливість забезпечити в судове засідання явку іншого представника, як-от: керівника чи іншу особу.
Як вбачається з матеріалів справи, у структурі юридичної особи позивача створено юридичний відділ. Це свідчить про наявність у позивача можливості, окрім начальника юридичного відділу, забезпечити участь у судовому засіданні іншої уповноваженої на представництво інтересів підприємства в суді, особи.
До того ж, у відповідності до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
За змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Враховуючи наведені обставини, суд відхиляє клопотання позивача про відкладення судового засідання.
Оскільки неявка учасника справи, належним чином повідомленої про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справив силу норм ст. 202 ГПК України, та ураховуючи, що в ході розгляду цього спору сторонами висловлено власну позицію щодо спірних правовідносин; не заявлено про можливість надання додаткових доказів та не повідомлено про інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за відсутності представника позивача запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 22.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно п.1.1 Статуту ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", затвердженого головою Державного агентства автомобільних доріг України 29.11.2019, Дочірнє підприємство є створеним на підставі наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 №156 на власності ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Засновником дочірнього підприємства є Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 100% акцій якого належать державі (пункт 1.4 Статуту).
Відповідно до п.2.1, 3.12 Статуту, ДП «Тернопільський облавтодор», підприємство створене з метою одержання прибутку, задоволення потреб фізичних і юридичних осіб, територіальних громад і держави у безпечних та якісних автомобільних дорогах загального користування, його роботах, послугах і товарах, а також сприяння розвитку дорожньої галузі України. Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі.
Підприємство має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та немайнових прав і нести обов'язки, виступати заявником, позивачем, відповідачем, третьою особою, іншим учасником у судах загальної юрисдикції, Конституційному Суді України, міжнародних, комерційних, третейських та інших судах, у тому числі в судах іноземних держав, міжнародних організаціях і арбітражах, уповноважених розглядати спори, зокрема проти інших держав, а також мати інші права та обов'язки, що надаються законодавством юридичній особі (п.3.6 Статуту).
У пунктах 4.2, 4.3 Статуту визначено, що майно Підприємства складається з: 1) майна, власником якого є Засновник, що закріплене за Підприємством на праві господарського відання; 2) майна, набутого Підприємством у власність; 3) майна, що належить Підприємству на інших речових правах.
Джерелами формування майна Підприємства є: кошти, майнові та немайнові права, цінні папери, інше рухоме нерухоме майно; доходи, одержані від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); кредити банків та кошти інших кредиторів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування українських або іноземних юридичних чи фізичних осіб; майно, придбане або отримане на підставах, не заборонених законом;т інші джерела, не заборонені законодавством України.
Згідно з п.4.4 Статуту Підприємство має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном в порядку та з обмеженнями, установленими законодавством, Статутом Засновника, цим Статутом та внутрішніми (локальними) документами, затвердженими Засновником.
У пункті 4.5 Статуту передбачено, що у випадках, передбачених Статутом Засновника та внутрішніми (локальними) документами Засновника, Підприємство має право здійснювати операції з майном за обов'язкового погодження (з дозволу) Засновника та погодження Вищого органу Засновника.
Так, відчуження, передача основних засобів в оренду (інше тимчасове користування третіми особами), передача їх у заставу (іпотеку), а також списання з балансу майна здійснюється Підприємством відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх (локальних) документів і рішень Засновника і цього Статуту.
Підприємство несе відповідальність перед Засновником за збереження та належне утримання закріпленого за ним майна (п.4.6 та п.4.8 Статуту).
Пунктом 4.9 Статуту передбачено, що Засновник як власник майна, закріпленого за Підприємством, здійснює контроль за використанням і збереженням такого майна.
Підприємство здійснює захист права господарського відання закріпленого за ним майна так само, як і захист права власності (п.4.10 Статуту).
До органів управління Підприємства належать: засновник та виконавчий орган - директор (дирекція). Органи управління Підприємства діють відповідно до вимог законодавства, цього Статуту, внутрішніх (локальних) документів Засновника та Підприємства.
Згідно з п.6.3 та 8.14 Статуту посадові особи Підприємства, директор повинні діяти виключно в інтересах Підприємства (з урахуванням інтересів Засновника) та від імені Підприємства дотримуватись вимог законодавства, цього Статуту, внутрішніх (локальних) документів Засновника.
Пунктом 8.17 Статуту визначено, що директор самостійно приймає рішення про укладення (внесення змін, припинення) угод, договорів, контрактів, вчинення інших правочинів, проведення господарських операцій і підписує від імені Підприємства пов'язані з цим документи, окрім тих правочинів і операцій, які згідно з цим Статутом, внутрішніми (локальними) документами Засновника та/або Підприємства вчиняються за рішенням, погодженням чи затвердженням Засновника, у т.ч. його Вищого органу, та/або дирекції Підприємства.
Правочини та господарські операції, які згідно з цим Статутом, внутрішніми (локальними) документами Засновника та/або Підприємства вчиняються за рішенням, погодженням чи затвердженням Засновника, у т.ч. його Вищого органу, та/або дирекції Підприємства, вчинені директором від імені Підприємства без такого рішення, погодження чи затвердження, є недійсними (п.8.18 Статуту).
Пунктом 8.19 Статуту встановлено обов'язки директора, а саме директор зобов'язаний: виконувати рішення та доручення Засновника, рішення дирекції, прийняті в межах повноважень та компетенції, встановленої цим Статутом і внутрішніми (локальними) документами Засновника та Підприємства; звітувати перед Засновником в строки та за формами, встановленими внутрішніми (локальними) документами та рішеннями Засновника; дотримуватися вимог Статуту документів Засновника та Підприємства; діяти виключно в інтересах Підприємства, здійснювати свої права та виконувати обов'язки щодо Підприємства розумно і добросовісно; не розголошувати службову інформацію та комерційну таємницю Підприємства і Засновника, не використовувати та не передавати іншим особам конфіденційну інформацію про Підприємство та його діяльність; виконувати встановлені законодавством України вимоги режиму секретності; забезпечувати здійснення всіх можливих і необхідних заходів щодо мінімізації непродуктивних витрат Підприємства; при прийнятті/неприйнятті управлінських рішень не допускати матеріальних втрат та інших негативних наслідків для Підприємства; своєчасно доводити до відома Засновника інформацію щодо юридичних осіб, у яких директор (член дирекції) володіє 10-ма та більше відсотками статутного капіталу чи обіймає: посади в їхніх органах управління; своєчасно доводити до відома Засновника інформацію про всі правочини і господарські операції Підприємства, що вчиняються, або такі, що будуть вчинені в майбутньому, щодо яких він має чи може мати прямий або опосередкований інтерес.
Згідно з п.8.20 Статуту, у разі виконання повноважень керівника Підприємства арбітражним керуючим у випадках, встановлених законодавством, на нього поширюються положення цього Статуту, що встановлені для директора Підприємства, якщо інше не встановлено законом.
Директор (член дирекції) несе відповідальність перед Підприємством за збитки, заподіяні Підприємству його протиправними (незаконними) і винними рішеннями, діями чи бездіяльністю (п.8.21 Статуту).
Господарські відносини Підприємства з іншими юридичними та фізичними особами в усіх сферах діяльності здійснюються на підставі укладених Підприємством договорів відповідно до встановленого Засновником порядку (п.9.1 Статуту).
Порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» врегульовано Положенням про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженим наказом №133 від 06.07.2021 (далі - Положення).
Відповідно до п.1.1 Положення всі питання, що стосуються погодження АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі - Компанія) проектів договорів, які укладаються дочірніми підприємствами і щодо яких встановлений окремий порядок їх укладення, розроблення проектів різних видів договорів, затвердження чи рекомендування умов певних видів договорів, погодження у встановлених випадках кожного конкретного договору підприємства тощо, якщо такі питання відносяться до компетенції правління " делегуються Голові Правління Компанії, або особі, що виконує його повноваження, а у випадку розподілу ним обов'язків між заступниками Голови Правління чи керівними посадовими особами Компанії - делегуються таким керівним посадовим особам Компанії. Водночас, затвердження для дочірніх підприємств Компанії внутрішніх положень, порядків, інструкцій, регламентів та інших локальних документів обов'язкового характеру відноситься до виключної компетенції Правління Компанії.
До договірної роботи відноситься: підготовка проектів договорів; перевірка інформації про контрагентів; погодження проектів договорів з причетними фахівцями підприємства та з Компанією; організація виконання договорів та контроль за їх виконанням; реєстрація та облік договорів (п.1.5 Положення).
Згідно з 1.7 Положення відчуження, продаж, оренда, списання та інші операції, пов'язані з майном, регулюються та здійснюються згідно з положеннями статутних документів Компанії та її дочірніх , підприємств, та вимогами відповідних внутрішніх (локальних) документів Компанії (інструкцій, регламентів, положень тощо).
Відповідно до п.2.1. 2.5 Положення усі види господарських відносин між дочірніми підприємствами та іншими суб'єктами господарювання оформлюються шляхом укладання договорів. Договори на суму менш ніж 50000,00грн допускається укладати в спрощений спосіб, що не суперечить законодавству (шляхом обміну листами, факсограмами тощо). Договори на суму 50000грн та більше мають укладатися тільки у формі єдиного письмового документу та після складання проекту договору, який візується виконавцем, начальником відділу-виконавця та підлягає обов'язковому погодженню причетними відділами підприємства. Усі договори, що укладаються підприємством (у т. ч. його відокремленими підрозділами) в будь-якому випадку погоджуються з юридичною службою та бухгалтерією (головним бухгалтером) дочірнього підприємства. На погодження Компанії надсилаються лише погоджені на підприємстві причетними службами проекти договорів.
Також пунктом 4.1 Положення визначено перелік договорів, проекти яких дочірні підприємства зобов'язані погоджуватися з Компанією, серед яких договору зберігання, договору оренди немає.
Порядок передачі в оренду майна, яке включене до статутного капіталу ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (далі - Компанія) і передане на праві господарського відання дочірнім підприємствам (далі - підприємства) Компанії, та іншого майна, що обліковується на балансі Компанії та підприємств, набутого на підставах, не заборонених законом, визначається Інструкцією про порядок передачі в оренду майна ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженою наказом №126 від 21.07.2014 (далі - Інструкція).
Згідно з п.1.3 Інструкції Підприємства Компанії можуть укладати договори оренди щодо: - окремого індивідуально визначеного майна ( крім нерухомого) самостійно, відповідно до чинного законодавства; нерухомого майна площею до 200 кв.м за дозволом Компанії; цілісних майнових комплексів та нерухомого майна площею 200 кв.м і більше за погодженням Компанії та дозволом Державного агентства автомобільних доріг України (далі - Укравтодор).
Зокрема, пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що для отримання дозволу Компанії на передачу в оренду нерухомого майна, площею до 200кв.м підприємство подає Компанії документи згідно з переліком, а саме: лист-звернення про намір підприємства передати майно в оренду (із зазначенням первісної, залишкової вартості об'єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку та зазначенням мети його використання орендарем); проект договору оренди, завізований відповідно до діючого Положення про ведення договірної роботи Компанії ( один примірник); оригінал чинного звіту про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди, якщо такий звіт не був наданий раніше (у разі, якщо звіт про незалежну оцінку надавався раніше і не втратив свою чинність, про зазначається в листі-зверненні; копію довідки про види діяльності орендаря, виданої органом статистики, та копію Статуту (для орендарів - юридичних осіб); копію свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (для орендарів - фізичних осіб - підприємців); копію паспортних даних та ідентифікаційного коду (для орендарів - фізичних осіб); копію доручення на укладання договору оренди (у разі, якщо договір оренди нерухомого майна за дорученням підприємства підписує начальник філії, на балансі якої обліковується це майно); розрахунок орендної плати за перший або базовий місяць оренди, підписаний або погоджений керівником і головним бухгалтером підприємства та завірений печаткою підприємства (в кількості чотирьох примірників).
Пунктом 2.2 Інструкції передбачено, що для отримання погодження Компанії та дозволу Укравтодору на передачу в оренду нерухомого майна, площею 200 кв.м і більше підприємство разом з листом-зверненням подає Компанії по два примірники документів, зазначених у підпунктах 1 - 5 пункту 2.1 цієї Інструкції, а розрахунок орендної плати, зазначений у підпункті б пункту 2.1 цієї Інструкції, подається в кількості п'яти примірників.
Керівники підприємств несуть відповідальність згідно з чинним законодавством за повноту надходження орендної плати за використання переданого в оренду майна, а також належне його повернення та достовірність наданої Компанії інформації щодо переданого в оренду майна (п.5.1 Інструкції).
23 червня 2021 року між Дочірнім підприємством Дочірнього підприємства “Тернопільський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” як Орендодавцем та Товариством з обмеженою діяльністю «БМБУД» як Орендарем укладено договір оренди рухомого майна №-8РМ, відповідно до п.1.1 якого Орендар передав Орендодавцю в строкове платне користування рухоме майно, а саме: Асфальтозмішувач з цистерною для мінерального порошку, 1988 рік випуску, інвентарний №351; Асфальтозмішувач ДС-18563, 2004 рік випуску, інвентарний № 352; Бітумний котел 2005 рік випуску, інвентарний №353; Ємність, 1995 рік випуску, інвентарний № 355; Ємність, 1995 рік випуску, інвентарний №356; Ємність, 1995 рік випуску, інвентарний №357; Ємність, 1995 рік випуску, інвентарний №358; Котел-цистерна, 1995 рік випуску, інвентарний №397; Котельня, 1992 рік випуску, інвентарний №365; Кульовий млин, норія елеватор, 1988 рік випуску, інвентарний №366; Лебідка КС-5363, 2002 рік випуску, інвентарний №367; Навантажувач Амкодор - 322С - 01, 2006 рік випуску, інвентарний №369, державний №024-47 ТЕ, балансова (первісна) вартість, якого становить 351420,55грн; Навантажувач Амкодор - 322С - 01, 2006 рік випуску, інвентарний № 368, державний №024-46 ТЕ, балансова (первісна) вартість, якого становить 347340,56грн; Насосну установку для дозування, 1998 рік випуску, інвентарний №370; Силове обладнання і трансформаторну підстанцію КТП, 1998 рік випуску, інвентарний №371; Станок заточний ЗКС-34, 1998 рік випуску, інвентарний №372; Станок свердлильний, 1998 рік випуску, інвентарний №373; Станок токарний 11110, 1977 рік випуску, інвентарний №374; Станція катодного захисту, 2012 рік випуску, інвентарний №375; Установку модифікації асфальтобетону, 2006 рік випуску, інвентарний №376; Установку по переробці гудрону в бітум, 1998 рік випуску, інвентарний №377; Цистерну, 1998 рік випуску, інвентарний №378, що обліковується на балансі філії «Великоберезовицька ДЕД» і знаходиться за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район. с. Деренівка, вул. Промислова, 5 (далі - майно). Вартість вказаного рухомого майна згідно з незалежною оцінкою станом на 28.02.2021 становила 1665100,00грн (без ПДВ).
У п.2.1 договору визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі: але не раніше дати підписання сторонами цього договору, після внесення гарантійного платежу відповідно до умов цього договору, згідно з Актом приймання-передачі майна. Акти приймання-передачі зі сторони Орендодавця підписує начальник філії "Великоберезовицька ДЕД", Акт приймання-передачі майна підписується сторонами в строк, що не перевищує 5 робочих днів з дати укладення цього договору, але не раніше дати внесення гарантійного платежу. Для забезпечення виконання цього договору сторонами встановлено забезпечення у вигляді гарантійного платежу, розмір якого визначено в сумі 106564,00грн, який вноситься Орендарем до моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі майна (п.п.2.5, 2.6, 2.7 договору №-8РМ від 23.06.2021).
У разі припинення або розірвання договору, майно повертається Орендодавцю за Актом приймання-передачі в день припинення договору або в день його розірвання. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі. Обов'язок зі складання Акта приймання-передачі покладається на Орендаря. Неповернення Орендарем майна за Актом приймання-передачі або не підписання Орендарем Акта приймання-передачі, за яким майно має бути повернено Орендодавцю, не вважається продовженням строку дії цього договору.
Даний договір №8-РМ від 23.06.2021 діяв з моменту його підписання сторонами по 22.06.2022 (п.10.1 договору).
На виконання договору оренди Орендодавцем передано обумовлене в договорі рухоме майно, а ТОВ "БМ БУД" - прийнято, про що складено 23.06.2021 Акти приймання-передачі о майна (додатки №1 та №2 до договору), зокрема, як вбачається з Актів в орендне користування товариству передано майно, загальною вартістю 2168700,00грн, а саме: асфальтозмішувач з цистерною для мінерального порошку, інвентарний номер351, 381, вартістю 318000,00грн; асфальтозмішувач ДС-18563, інвентарний номер352, вартістю 500000,00грн; бітумний котел, інвентарний номер353, вартістю 20000,00грн; ємність, інвентарний номер 355, вартістю 5000,00грн; ємність, інвентарний номер 356, вартістю 5000,00грн; ємність, інвентарний номер 357, вартістю 5000,00грн; ємність, інвентарний номер 358, вартістю 5000,00грн; котел-цистерна, інвентарний номер 397, вартістю 17500,00грн; котельня, інвентарний номер 365, вартістю 1100,00грн; кульовий млин, норія елеватор, інвентарний номер 366, вартістю 128100,00грн; лебідка КС-6353, інвентарний номер 367, вартістю 15000,00грн; насосна установка для дозування, інвентарний номер 370, вартістю 12400,00грн; силове обладнання і трансформаторна підстанція КТП, інвентарний номер 371, вартістю 24000,00грн; станок заточний ЗКС-34, інвентарний номер 372, вартістю 4000,00грн; станок ствердлильний, інвентарний номер 373, вартістю 1000,00грн; станок токарний 11110, інвентарний номер 374, вартістю 25000,00грн; станція катодного захисту, інвентарний номер 375, вартістю 16200,00грн; установка модифікації асфальтобетону, інвентарний номер 376, вартістю 9200,00грн; установка по переробці гудрону в бітум, інвентарний номер 377, вартістю 45000,00грн; цистерна, інвентарний номер 378, вартістю 5000,00грн; навантажувач Амкодор-332С-01, 2006р.в., інвентарний номер 368, держ.номер 024-46ТЕ, вартістю 251800,00грн; навантажувач Амкодор-332С-01, 2006р.в., інвентарний номер 369 держ.номер НОМЕР_1 , вартістю 251800,00грн .
Враховуючи закінчення терміну дії договору №8-РМ від 23.06.2021, ТОВ "БМ БУД" звернулося до ДП "Тернопільський облавтодор" із листом-пропозицією №30/05 від 30.05.2022 про продовження строку дії договору оренди на 1рік 11 місяців шляхом укладення додаткової угоди; водночас, товариство зобов'язалось погасити заборгованість в розмірі 186330,72грн рівними частинами до кінця жовтня 2022року.
У листі АТ "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬШІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" №2/23-10746 від 13.06.2022, не погодила ДП "Тернопільський облавтодор" дію договору №8-РМ від 23.06.2021 у зв'язку з невиконанням Орендарем зобов'язань щодо внесення орендних платежів та допущенням заборгованості в розмірі 223,6тис.грн у зв'язку з чим чинність договору повинна бути припиненою, а майно повернуте Орендодавцю.
В подальшому, зважаючи на відмову у продовженні дії договору №8-РМ згідно Акту приймання-передачі ТОВ «БМБУД» 04.07.2022 повернуто орендоване за договором майно, а саме: асфальтозмішувач з цистерною для мінерального порошку, інвентарний номер351, 381, вартістю 318000,00грн; асфальтозмішувач ДС-18563, інвентарний номер352, вартістю 500000,00грн; бітумний котел, інвентарний номер353, вартістю 20000,00грн; ємність, інвентарний номер 355, вартістю 5000,00грн; ємність, інвентарний номер 356, вартістю 5000,00грн; ємність, інвентарний номер 357, вартістю 5000,00грн; ємність, інвентарний номер 358, вартістю 5000,00грн; котел-цистерну, інвентарний номер 397, вартістю 17500,00грн; котельню, інвентарний номер 365, вартістю 1100,00грн; кульовий млин, норія елеватор, інвентарний номер 366, вартістю 128100,00грн; лебідку КС-6353, інвентарний номер 367, вартістю 15000,00грн; насосну установку для дозування, інвентарний номер 370, вартістю 12400,00грн; силове обладнання і трансформаторна підстанцію КТП, інвентарний номер 371, вартістю 24000,00грн; станок заточний ЗКС-34, інвентарний номер 372, вартістю 4000,00грн; станок ствердлильний, інвентарний номер 373, вартістю 1000,00грн; станок токарний 11110, інвентарний номер 374, вартістю 25000,00грн; станцію катодного захисту, інвентарний номер 375, вартістю 16200,00грн; установку модифікації асфальтобетону, інвентарний номер 376, вартістю 9200,00грн; установку по переробці гудрону в бітум, інвентарний номер 377, вартістю 45000,00грн; цистерну, інвентарний номер 378, вартістю 5000,00грн.
На наступний день, 05 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБУД» як Зберігачем та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" як Поклажодавцем укладено договір відповідального зберігання (з правом користування) №05/07 (далі - договір зберігання), відповідно до умов якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на тимчасове відповідальне зберігання з правом користування товарно-матеріальні цінності (майно) відповідно до переліку, викладеного в Акті приймання-передачі майна на зберігання. Зазначено, що Поклажодавець гарантує, що передане майно є його власністю та на момент укладення цього договору не обтяжений вимогами третіх осіб (п.1.1 договору зберігання).
Згідно з п.1.2 договору зберігання, кількість майна визначається сторонами в актах прийому - передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.
Адресою зберігання майна визначено: Тернопільська обл., Тернопільський район, с.Деренівка, вул.Промислова, 5 (п.1.3 договору зберігання)
У п.п.1.4, 3.2 договору зберігання встановлено строк зберігання майна з правом користування до 08.03.2025.
Згідно з 2.1 договору зберігання, плата за зберігання майна становить суму витрат, які Зберігач поніс у зв'язку із зберіганням майна, така підлягає оплаті на користь Зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на розрахунковий рахунок, який буде вказаний в договорі або додатковій угоді до договору.
За умовами договору, плата за зберігання майна здійснюється протягом десяти календарних днів з моменту виставлення рахунку Зберігачем (п.2.2 договору зберігання).
Відповідно до п.3.1 договору зберігання майно передається на зберігання Зберігачу на підставі Акту приймання-передачі об'єкту на зберігання, в якому визначається перелік майна, визначений у відповідності до п.1.2 цього договору.
Згідно з п.4.1 договору зберігання майно повертається із зберігання Поклажодавцю на підставі Акту приймання-передачі майна.
У розділі 5 договору зберігання сторонами визначено взаємні права та обов'язки.
Зокрема, Зберігач зобов'язався: прийняти майно на зберігання; забезпечити його схоронність; повернути майно після закінчення строку, визначеного в п.1.4 договору, яке було передано на зберігання повністю або частково (в залежності від бажання Поклажодавця) або рівну кількість майна того ж самого роду. Сторони домовилися, що положення ст.953 Цивільного кодексу України не застосовуються до Зберігача (п.5.1 договору зберігання).
В свою чергу, Поклажодавець (позивач у справі) зобов'язався: передати майно на зберігання; забрати його після закінчення строку зберігання (п.5.2 договору зберігання).
Пунктом 5.3 договору передбачено право Зберігача користуватися для власних потреб майном, переданим на зберігання.
Відповідно до п.6.1 договору зберігання сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором у розмірі завданих збитків. Збитки підлягають відшкодуванню в повній сумі окремо від встановлених даним договором сум на відшкодування пені.
Сторона, яка постраждала від невиконання або неналежного виконання іншою стороною зобов'язань за договором, має право вимагати відшкодування завданих їй реальних збитків (п.7.1 договору зберігання.
Згідно з п.7.2 договору зберігання спори та розбіжності, які можуть виникнути при виконанні цього договору, будуть по можливості вирішуватись сторонами шляхом переговорів між ними. У випадку неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, спори вирішуються в судовому порядку у відповідності до чинного законодавства України (п.7.3 договору зберігання).
Пунктом 8.1 договору зберігання встановлено, що строк дії цього договору обчислюється з моменту передачі Поклажодавцем об'єкту зберігання Зберігачу, оформленого Актом передачі за зберігання, до моменту повернення Зберігачем об'єкту зберігання Поклажодавцю, оформленого Актом зняття із зберігання. Договір діє до 08 березня 2025 року.
Відповідно до 8.2 договору зберігання Поклажодавець розуміє та визнає той факт, що він не має права в будь-який час вимагати повернення об'єкту зберігання від Зберігача до моменту закінчення дії даного Договору.
Водночас, у п.8.3 передбачено право Зберігача у будь-який час відмовитись від договору, але надавши при цьому Поклажодавцю достатній за даних умов строк для одержання об'єкту з зберігання.
Цього ж дня, 05.07.2022 по Акту прийому-передачі Поклажодавцем передано на зберігання Зберігачу майно, загальною вартістю 1161500,00грн, а саме: асфальтозмішувач з цистерною для мінерального порошку, інвентарний номер351, 381, вартістю 318000,00грн; асфальтозмішувач ДС-18563, інвентарний номер352, вартістю 500000,00грн; бітумний котел, інвентарний номер353, вартістю 20000,00грн; ємність, інвентарний номер 355, вартістю 5000,00грн; ємність, інвентарний номер 356, вартістю 5000,00грн; ємність, інвентарний номер 357, вартістю 5000,00грн; ємність, інвентарний номер 358, вартістю 5000,00грн; котел-цистерна, інвентарний номер 397, вартістю 17500,00грн; котельню, інвентарний номер 365, вартістю 1100,00грн; кульовий млин, норія елеватор, інвентарний номер 366, вартістю 128100,00грн; лебідка КС-6353, інвентарний номер 367, вартістю 15000,00грн; насосну установку для дозування, інвентарний номер 370, вартістю 12400,00грн; силове обладнання і трансформаторна підстанція КТП, інвентарний номер 371, вартістю 24000,00грн; станок заточний ЗКС-34, інвентарний номер 372, вартістю 4000,00грн; станок ствердлильний, інвентарний номер 373, вартістю 1000,00грн; станок токарний 11110, інвентарний номер 374, вартістю 25000,00грн; станцію катодного захисту, інвентарний номер 375, вартістю 16200,00грн; установку модифікації асфальтобетону, інвентарний номер 376, вартістю 9200,00грн; установку по переробці гудрону в бітум, інвентарний номер 377, вартістю 45000,00грн; цистерну, інвентарний номер 378, вартістю 5000,00грн.
Даний перелік майна є ідентичним майну, котре було передано з оренди по договору №-8РМ від 23.06.2023 згідно Акту прийому-передачі орендованого майна від 04.07.2022.
Як зазначає позивач, у липні 2022 року АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» проведено внутрішній аудит, про що Відділом внутрішнього аудиту та аналізу складено Аудиторський звіт №11-17/22-2 від 22.07.2022, за результатами якого виявлено порушення Положення про порядок ведення договірної роботи дочірніми підприємствами АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» керівником ДП «Тернопільський облавтодор», що в свою чергу, послугувало підставою для дострокового розірвання контракту №241 від 05.05.2021 з директором Косяком В.Ю.
За даним фактом 22.09.2022 порушено кримінальне провадження №42022212050000083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а саме зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.11.2022 у справі №607/17401/22 надано дозвіл на проведення огляду в будівлях і спорудах за адресою: Тернопільська область, Тернопільський (колишній - Теребовлянський) район, с. Деренівка, вулиця Промислова, будинок 5, що належать ФІЛІЇ «ДЕРЕНІВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД» ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР «ДЕРЖАВНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ», з метою підтвердження або спростування відомостей про факт використання ТОВ «БМ БУД» обладнання, транспортних засобів та комплексу будівель асфальтобетонного заводу, що належить ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України».
01.12.2022 в межах кримінального провадження №42022212050000083 на підставі ухвали суду за участю понятих Шалапай Р.І., Горбач В.М., представників АБЗ "Деренівка", представника позивача, слідчим СВ Тернопільського РУП капітаном Воронцовим В.В. проведено огляд території заводу за адресою: Тернопільська обл., с. Деренівка, вул. Промислова, 5, про що складено протокол огляду місця події від 01.12.2022,
За твердженням позивача, даним оглядом було встановлено відсутність частини переданого в оренду ТОВ «БМБУД» за договором оренди рухомого майна №-8РМ від 23.06.2021 майна, а саме: ємність, інвентарний №357; ємність, інвентарний №358; навантажувач Амкодор-322С-01, 2006р.в., інвентарний №369, державний №024-47ТЕ; навантажувач Амкодор-322С-01, 2006р.в., інвентарний №368, державний №024-46ТЕ, силове обладнання і трансформаторна підстанція КТП, інвентарний №371; котел-цистерна, інвентарний №397.
З'ясовано, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2020 було відкрито провадження у справі №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; введено з 25.09.2020 мораторій на задоволення вимог кредиторів Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком до 170 календарних днів; а розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Аршевського Михайла Олександровича.
Також, згідно ухвали господарського суду у цій справі від 13.09.2022 закрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на підставі пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону від 02.10.2019 №145-ІХ, а саме через законодавчі обмеження щодо застосування подальших, після розпорядження майном (стаття 49 КУзПБ), процедур санації та ліквідації до державних підприємств. Дана ухвала суду набрала законної сили.
Між тим, як вбачається з змісту контракту №241 від 05.05.2021 (далі - контракт), укладеного між АТ "ДАК" Автомобільні дороги України" та ОСОБА_1 , останній був призначений на посаду директора ДП "Тернопільський облавтодор" на термін з 05.05.2021 до 05.05.2022.
Згідно з п.1 Контракту Керівник зобов'язується безпосередньо і через апарат управління дочірнього підприємства здійснювати поточне керівництво (управління) дочірнім підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження майна дочірнього підприємства, у т.ч, переданого йому в оперативне управління та/або господарське відання, а Компанія зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення та організації праці Керівника.
Керівник під час виконання своїх посадових обов'язків без довіреності діє від імені дочірнього підприємства відповідно до законодавства, Статуту дочірнього підприємства та внутрішніх (локальних) документів Компанії та дочірнього підприємства (п.3 Контракту).
У пункті 8 Контракту визначено обов'язки Керівника, зокрема зазначено, що Керівник зобов'язаний: дотримуватись законодавства України та забезпечувати дотримання законодавства іншими працівниками дочірнього підприємства; знати, застосовувати і неухильно виконувати всі внутрішні (локальні) документи Компанії (накази, інструкції, положення, порядки, доручення тощо), незалежно від часу їх прийняття; своєчасно в повному обсязі та належним чином виконувати накази і доручення: Компанії та Наглядової ради Компанії, а також забезпечити їх виконання іншими працівниками дочірнього підприємства; забезпечувати ефективне використання коштів дочірнього підприємства; не допускати матеріальних втрат та/або інших негативних наслідків для дочірнього підприємства; при укладенні дочірнім підприємством договорів неухильно дотримуватись вимог законодавства, статуту дочірнього підприємства, внутрішніх (локальних) документів Компанії, зокрема порядку ведення договірної роботи, порядку здійснення закупівельної діяльності, порядку укладення договорів оренди нерухомого майна тощо; діяти виключно в інтересах дочірнього підприємства.
Позивач вважає, що внаслідок підписання договору №05/07 від 05.07.2022 про відповідальне зберігання (з правом користування) його сторони приховали справжню мету - передачу майна за договором оренди рухомого майна, який укладений між ДП «Тернопільський облавтодор» як Орендодавцем та ТОВ «БМБУД» як Орендарем; при укладенні договору 05/07 від 05.07.2022 було порушено права позивача, зокрема обмежено всі його правомочності як власника майна, а саме обмежено право володіння, користування і розпорядження майном на власний розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу володіння цим майном. Відтак, з метою усунення допущених порушень його прав як власника рухомого майна, позивач звернувся з цим позовом, в якому просить суд визнати удаваним договір №05/07 від 05.07.2022 про відповідальне зберігання (з правом користування) та визнати цей договір договором оренди рухомого майна.
Норми права, застосовані при вирішенні спору, та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні рішення.
Відповідно до ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції” кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків.
Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що 05.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБУД» як Зберігачем та ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" як Поклажодавцем укладено договір відповідального зберігання (з правом користування) №05/07, на виконання якого згідно Акту прийому-передачі майна на зберігання від 05.07.2022 Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв майно відповідно до переліку, загальною вартістю 1161500,00грн.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина перша статті 936 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 936 ЦК України, договір зберігання вважається укладеним з моменту передання речі на зберігання, тобто належить до категорії реальних договорів.
Статтею 944 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.
Частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Відповідно до ст.759 ЦК України, ст.283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець (орендодавець) передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже правовою природою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення її неушкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, а не у користуванні.
Право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).
Правова природа договору зберігання з наданням зберігачеві права користування полягає у спрямуванні волі і волевиявлення сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажодавець, а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. Якщо ж сторони оформляють договором зберігання відносини оренди, відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України слід застосовувати положення про удаваний правочин.
При цьому, метою укладення договору зберігання є забезпечення зберігання майна, тоді як договір оренди укладається з метою використання відповідного майна за плату.
Частиною 1 ст.235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили (ч.2 ст.235 ЦК України).
Позивач, стверджуючи, що договір №05/07 від 05.07.2022 є удаваним, зазначає, що сторони фактично приховали договір оренди майна, яке використовується у господарській діяльності відповідачем, обґрунтовуючи такі обставини відсутністю у договорі зберігання істотної умови - ціни; підписання договору директором з порушенням повноважень, передбачених п.4.5 Статуту, тобто без погодження вищого органу Засновника та з порушенням інтересів АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», і наявність цих обставин додатково підтверджується наявністю відкритого кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, Звітом аудитора.
При цьому позивач не вказує на недійсність даного правочину.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 статті 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 2.1 договору №05/07 передбачено, що плата за зберігання майна становить суму витрат, які Зберігач поніс у зв'язку із зберіганням майна та підлягає сплаті на користь Зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на розрахунковий рахунок, який буде вказаний в договорі або додатковій угоді до договору.
Наведене вище свідчить, що даний договір не є безоплатним, а його зміст включає істоні умови договору, які є необхідними для даного виду договору.
Також, як вбачається з п.4.5 Статуту підприємства, дочірнє підприємство має право здійснювати операції з майном за обов'язкового погодження (з дозволу) Засновника та погодження Вищого органу Засновника у випадках, передбачених Статутом Засновника та внутрішніми (локальними) документами Засновника. Статутом визначено, що відчуження, передача основних засобів в оренду (інше тимчасове користування третіми особами), передача їх у заставу (іпотеку), а також списання з балансу майна здійснюється Підприємством відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх (локальних) документів і рішень Засновника і цього Статуту.
А згідно п.1.3 Інструкції про порядок передачі в оренду майна ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженої наказом №126 від 21.07.2014 Підприємство може укладати договори оренди щодо окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) самостійно, відповідно до чинного законодавства. Дозвіл Компанії вимагається лише щодо правочинів оренди нерухомого майна площею до 200м2 та щодо цілісних майнових комплексів.
Отже, матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача щодо обов'язку Підприємства погоджувати усі дії пов'язані з майном із Засновником - АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», тобто положення пункту 4.5 Статуту трактуються позивачем на власний розсуд.
Як зазначено вище, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. (ст.204 ЦК України).
Судом не встановлено існування обмежень дій керівника щодо укладення договору зберігання в зазначений період ( ОСОБА_1 звільнений з посади директора 22.07.2022), в тому числі з посиланням на норми Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки за нормами даного Кодексу призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Кодекс при цьому визначає, що у процедурі розпорядження майном відповідні рішення щодо майна приймаються керівником за погодженням з арбітражним керуючим, а значні правочини боржник вчиняє за згодою комітету кредиторів. Доказів відсутності погодження договору з розпорядженням майна, як і погодження його, матеріали справи не містять. Отже, дана обставина також є недоведеною.
Позивачем не надано будь-яких доказів притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та визнання його винним за фактом зловживання службовим становищем з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам (кримінальне провадження №42022212050000083 від 22.09.2022). На даний час триває досудове розслідування.
Таким чином, немає будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо наявності в документах щодо укладення договору відповідального зберігання якогось кримінального правопорушення, оскільки кримінальне розслідування не завершено та рішення в кримінальній справі по суті обвинувачення не прийнято.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання у відповідності вимог статті 235 ЦК України, що укладений між сторонами (з одного боку зберігач - ТОВ «БМ Буд», з другого боку поклажодавець - ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») договір від 05.07.2022 № 05/07 з правом користування є удаваним та визнання цього договору зберігання договором оренди майна.
За положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою закону визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Тобто суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застосування ж конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
За частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Ефективний спосіб захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібну позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.07.2019 у справі №923/560/17 зазначено, що з урахуванням імперативного характеру частини другої статті 235 ЦК України та відсутності у переліку способів захисту цивільних прав, визначеного в частині другій статті 16 ЦК України такого способу, як визнання правочину удаваним, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання договору оренди удаваним сам по собі не призведе до відновлення порушеного права позивача; вимогу про визнання удаваним названого договору належить розглядати виключно як один з доводів, яким позивач обґрунтовує свої вимоги.
Такий спосіб захисту як визнання правочину удаваним є неефективним та самостійним, оскільки не призводить до реального відновлення прав позивача, які могли бути порушені внаслідок того, що викладені у договорі умови не відповідають тому, про що насправді домовились сторони.
Задоволення судом такої вимоги, що фактично було би визнанням факту удаваності правочину, матиме єдиним наслідком те, що відносини сторін регулюватимуться правилами щодо правочину (його частини), який вони насправді вчинили.
Заявлена позивачем вимога спрямована лише на встановлення обставин удаваності правочину, які могли би досліджуватись судом при вирішенні спору за таким правочином чи стосовно нього, наприклад, при розгляді вимог про визнання правочину недійсним або вимог, які заявлені внаслідок невиконання чи неналежного виконання правочину, зокрема вимог про стягнення заборгованості, тобто при вирішенні таких спорів сторона правочину могла би обґрунтовувати свої вимоги або ж заперечення тим, що вчинений правочин є удаваним в певній частині.
Сторона правочину може домогтися підтвердження та визнання того, що сторони вчинили його для приховання іншого правочину, не шляхом подання окремого позову про удаваність правочину, а у спосіб отримання від суду відповідного висновку про удаваність у мотивувальній частині судового рішення, прийнятого за наслідками вирішення пов'язаного з правочином спору.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справі №903/154/19 від 29.01.2020 та у справі №398/4220/17 від 16.12.2020.
Право визначення предмету позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.
Звертаючись з позовом про визнання договору зберігання з правом користування від 05.07.2022 №05/07 удаваним, позивач не заявляв вимоги про визнання договору недійсним і, при цьому не визначав та не обґрунтовував того, які саме наслідки удаваного правочину необхідно застосувати до спірних правовідносин.
Відповідно до частин 2, 3 статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
У зв'язку з тим, що позивач не подавав вищезгаданої заяви, суд вирішує спір у межах заявлених в позовній заяві вимог.
Отже, позовна вимога про визнання договору удаваним не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний та сам по собі неефективний спосіб захисту. Суд при ухваленні даного рішення не вважає за необхідне перевіряти інші доводи сторін, наведені ними на підтвердження або спростування удаваності правочину, оскільки відповідний аналіз може бути зроблений виключно у мотивувальній частині судового рішення, ухваленого за результатами вирішення окремого спору про право, зокрема і спору, в якому ДП "Тернопільський облавтодор" обрало би належний спосіб захисту.
Правової позиції стосовно відсутності потреби надавати висновок по суті заявлених вимог у разі, якщо суд встановив, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, у постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.
Більше того, як вказав Верховний Суд у раніше згаданих постановах від 29.01.2020 у справі №903/154/19 та від 16.12.2020 у справі №398/4220/17, надання судом оцінки вимогам по суті та відмова в задоволенні позову з підстав недоведеності наявності навмисних дій сторін при укладенні договору та наявності спільної мети приховати інший правочин є помилковою, а мотивувальна частина такого рішення підлягатиме зміні шляхом викладення її у належній редакції.
Варто зазначити, що з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України стосовно завдань підготовчого провадження та завдань розгляду справи по суті, висновок суду про неефективність визначеного позивачем способу захисту та його невідповідність змісту порушеного права, характеру порушення і наслідкам, спричиненим порушенням, міг бути зроблений судом лише на стадії розгляду справи по суті.
Відмова ж у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов про визнання правочину недійсним повністю або частково.
Висновки господарського суду.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи предмет заявленого позову, в межах якого суд позбавлений можливості здійснити ефективний захист прав позивача в обраний ним спосіб, у задоволенні позову про визнання договору зберігання від 05.07.2022 №05/07 удаваним та визнання його договором оренди слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Таким чином, оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, тому судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 219, 220, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позові - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено та підписано 07.07.2023.
Суддя Н.О. Андрусик