Справа № 446/931/23
05.07.2023року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської областів складі:
головуючого - судді Костюк У. І.
секретаря судового засідання Михайлишин О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка-Бузька адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділення поліції № 1 (м. Кам'янка-Бузька) Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яцишин А.В. подав до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву до відділення поліції № 1 (м. Кам'янка-Бузька) Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, в якому просить суд постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 20.04.2023 серія ЕАС № 6863652 скасувати та стягнути судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог вказує, що оскаржувана постанова є такою, що прийнята з порушенням чинного законодавства України та за наслідком неповного з'ясування обставин справи. Так, як видно з оскаржуваної постанови, 20.04.2023 в с. Ременів траса Н17 5 км, затоновані задні габаритні вогні, що зменшувало пропускну здатність світлових приладів, чим порушив п.31.4.7.ї ПДР. Однак зазначив, що позивач жодних порушень правил дорожнього руху 20.04.2023 не здійснював, про що і повідомив представників поліції, які складали оскаржувану постанову відносно нього. Працівниками поліції не було надано жодного доказу, який би вказував на вчинення позивачем, описаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, не було надано можливості скористатись юридичною допомогою адвоката та не надано можливості надавати письмові пояснення по факту даної події. Зазначає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушення норм матеріального і процесуального права, та фактично притягнуто до адміністративної відповідальності особу без наявності адміністративного правопорушення, тому звернувся до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Костюк У.І..
Ухвалою судді від 01.05.2023 відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами ст.286 КАС з повідомленням учасників справи відповідно до ст.268 КАС.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду представником позивача адвокатом Яцишин А.В. подано клопотання, в якому просив суд розгляд справи здійснювати у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують.
Відповідачі у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не подали, в судове засідання повторно не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (рекомендоване), які повернулися на адресу суду. Причин неявки суду не повідомлено.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Судом на підставі ч.4 ст. 229 КАС, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Згідно з текстом постанови серії ЕАС № 6863652 від 20.04.2023, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності як водія, транспортного засобу MAZDA 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з тим, що 20.04.2023 о 18 год. 22 хв в с. Ременів траса Н17 5 км, керував транспортним засобом з затонованими задніми габаритними вогнями, що зменшувало пропускну здатність світлових приладів, чим порушив п.31.4.7.ї ПДР (а.с.6).
Вважаючи рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує його права, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відзиву проти позову представниками відповідачів не було надано.
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, суд виходить з такого.
В постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказується на порушення ним п. 31.4.7.ї ПДР України.
Відповідно до п. 31.4.7.ї в Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Диспозиція ч. 1 ст.121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Таким чином підставою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП є керування водієм транспортним засобом із технічними несправними, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Досліджуючи підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
З позовної заяви вбачається, що позивач категорично заперечує факт порушення вимог ПДР України та вказує, що не вчиняв адміністративного правопорушення та разом з тим не погодившись із таким рішенням, позивач оскаржив постанову серія ЕАС № 6863652 від 20.04.2023, мотивуючи тим, що адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній поставі не вчиняв, та пункт правил дорожнього руху, на який в оскаржуваній постанові вказав інспектор, що виносив таку постанову, стосується виключно транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, посилань на невідповідність іншим правилам, нормами і стандартам оскаржувана постанова не містить.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач категорично заперечує факт порушення вимог ПДР України та вказує, що не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.121 КУпАП
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не представив суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не подав жодного доказу на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, необхідного для прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Суд звертає увагу, що лише постанова про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності без жодних доказів, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не може бути єдиним беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі № 463/1352/16-а від 08.07.2020 у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що посилання в оскаржуваній постанові на порушення ОСОБА_1 пункту 31.4.7.ї ПДР України, як доказ до уваги не береться, так як постанова є лише формою фіксації правопорушення, а не доказом його вчинення. А відтак, суд приходить до висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів вчинення правопорушення позивачем ОСОБА_1 суду не надано, а обов'язок доказування в даному випадку законом покладено на відповідача, то суд погоджується із позицією позивача, щодо необхідності скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.
За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати у цій справі складаються з судового збору, який сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду в розмірі 536,80 грн та витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, з урахуванням того, що позов ОСОБА_1 задоволено, тому судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 536,80 грн підлягають до стягнення з відповідача, який виступав у справі як суб'єкт владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн. представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 24/04-23 від 24.04.2023, який був укладений між адвокатом Яцишином А.В. та ОСОБА_1 ..
Згідно даного договору клієнт в порядку та на умовах, визначених договором, дає завдання - доручення, а адвокат зобов'язався відповідно до завдання - доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової допомоги) прав та інтересів клієнта в тому числі судах України.
Відповідно до п. 3.1 договору між сторонами узгоджено плату за надання послуг та порядок розрахунків, відповідно до якого клієнт зобов'язався сплатити вартість правової допомоги адвоката в розмірі 1500,00 грн. (а.с.11-13)
Таким чином, розмір гонорару адвоката встановлений договором у фіксованому розмірі, отже є визначеним, та не потребує детального опису робіт, визначеного ч. 4 ст.134 КАС України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19.
Разом з тим на підтвердження надання послуг 25.04.2023 був складений акт приймання-передачі, який підписаний сторонами (а.с. 14).
Згідно платіжного доручення № 0.0.2967044173.1 від 25.04.2023 позивачем ОСОБА_1 на рахунок адвоката було перераховано грошові кошти в сумі 1500 грн. (а.с. 15)
Крім цього, суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити співмірність їх розміру. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення не співмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Враховуючи задоволення позову, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1500 грн витрат на правничу допомогу.
При цьому, варто зауважити, що відповідач не заявив клопотання про необґрунтованість та не співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, жодних обґрунтувань щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу не висловлювали та клопотання у порядку ст. 134 КАС України щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених позивачем витрат не надавали, тому суд не застосовує наслідків, передбачених положенням ч. 6 ст. 134 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до відділення поліції № 1 (м. Кам'янка-Бузька) Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС № 6863652 від 20.04.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536, 80грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 05.07.2023.
Суддя У.І. Костюк