Справа № 462/5087/23
07 липня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Кирилюка А. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 , 05.07.2023 року (вх. № 14111) звернувся до суду із позовом, у якому просить розірвати шлюб укладений між сторонами, зареєстрований 05.03.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 355, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що сторони уклали шлюб 05.03.2011 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , актовий запис 355, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Зазначає, що протягом останнього часу сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Продовжувати шлюбні відносини Позивач не бажає. Вважає також, що надання строку на примирення не виправить стан їх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між сторонами у минулому не принесли жодних результатів. Відтак, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 року визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І. (а.с. 10).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06.07.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 13-14).
У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин, однак, 07.07.2023 року (вх. № Еп - 3139) від відповідача у справі на електронну адресу Залізничного районного суду м. Львова надійшла письмова заява, у якій остання зазначила, що не заперечує проти розірвання шлюбу із позивачем (а.с. 16).
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Суд зазначає, що згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Положеннями ст. 15, 16 ЦК України ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 стверджується, що сторони знаходяться у шлюбі з 05.03.2011 року зареєстрованому у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 355 (а.с. 4).
Частиною 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Стаття 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.
Згідно ч. 1 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до обставин, викладених у позовній заяві, причиною розірвання шлюбу є у тому числі те, що спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, збереження шлюбу є неможливим. Сторони спільним побутом не пов'язані, спільного господарства не ведуть.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Крім того, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти такого, суд приймає до уваги позицію відповідача про визнання позову і його бажання розірвати шлюб, то відповідно відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, збереження шлюбу є неможливим. Спорів щодо місця проживання дітей та з приводу поділу майна сторони не мають.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що розлад у сім'ї носить стійкий характер, сторони втратили одне до одного почуття любові, сім'я фактично не існує, примирення між сторонами не можливе. А відтак, позов слід задовольнити та розірвати шлюб.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, при поданні позову позивачем сплачено 1073 грн. 60 коп. судового збору (а.с. 1), а тому ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 536 грн. 80 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову), та на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 536 грн. 80 коп. судового збору (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).
Керуючись ст. 12, 13, 77-81, 223, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 110 Сімейного кодексу України суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 05.03.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 355, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.
Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. К. Левицького, 18) - повернути з державного бюджету ОСОБА_1 - 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. сплаченого судового збору, згідно квитанції № 0.0.3080377151.1 від 05.07.2023 року.
Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Текст рішення складено 07.07.2023 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: