Справа № 947/7311/23
Провадження № 1-кп/947/804/23
07.07.2023 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в м.Одесі відкрите судове засідання з розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22022101110000308 від 26.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народився в м.Одесі, громадянина України, українця, маючого середню спеціальну освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
законний представник ОСОБА_6 ,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22022101110000308 від 26.08.2022 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, зазначивши, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання в місті Одесі, не має наміру переховуватись від суду, а тому просив суд застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
При розгляді клопотання прокурора, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Як встановлено в судовому засіданні, 22.11.2022 року слідчим було повідомлено про підозру ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України.
23.11.2022 року в межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києва щодо підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжній захід у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі строком 60 днів.
13.01.2023 року в межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м.Києвапродовжено строк тримання під вартою щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.114-2 КК України, на 60 (шістдесят) днів у межах строку досудового розслідування, тобто до 11 години 10 хвилин 21 березня 2023 року.
В підготовчому судовому засіданні судом було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 строком до 13.07.2023 року.
Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 дій, які мають ознаки особливо тяжкого кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, особу ОСОБА_3 який не працевлаштований, міцних соціальних зв'язків не має, що надає йому можливість переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Разом з тим, суд зазначає, що посилання прокурора на наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України є недоречним, оскільки прокурором не доведено, що ОСОБА_3 раніше притягався до кримінальної відповідальності, або йому повідомлено про підозру у іншому кримінальному провадженні.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що встановлений ризик не зник та продовжує існувати, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З урахуванням встановленого в судовому засіданні ризику та обставин, а також обґрунтованості клопотання прокурора, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_3 в судовому засіданні встановлено не було.
Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, ст.ст.370-372 КПК України
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 05.09.2023 року, включно.
Копію ухвали вручити ОСОБА_3 , його захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала підлягає оскарженню у встановленому порядку.
Суддя ОСОБА_1