Справа № 947/22318/22
Провадження № 2/947/593/23
07.07.2023 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Лук'яненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації за завдану моральну шкоду,
28.09.2022 року до ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в якій просить суд визнати зазначені у позові дії та бездіяльність ФОП ОСОБА_2 щодо нього протиправними та не законними в частині порушення його прав та свобод як споживача, його прав та свобод як людини з інвалідністю, зобов'язати ФОП ОСОБА_2 підписати з ним договір на надання телекомунікаційних послуг (інтернет та ІРТV), відповідно до обраного ним тарифного плану, стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за завдану моральну шкоду, біль, жаль та страждання у розмірі 400000 (чотириста тисяч) гривень..
В обґрунтування позовною заяви позивач посилається на те, що він вже протягом багатьох років був постійним користувачем Інтернету та IPTV ТОВ "Телекомпанія АРС", але, приблизно з 2019 року, без його згоди, несподівано для нього, надавати послуги з надання Інтернету та IPTV почала так звана "корпорація Мій провайдер". Оплату за надання вказаних послуг він здійснював раз на рік (на прикінці року), тому що в цьому випадку надавалися істотні знижки. Виходячи з відкритих джерел, засновником корпорації "Мій провайдер", а також одержувачем регулярних платежів за надані телекомунікаційні послуги є відповідач ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що як тільки він дізнався, що змінився надавач послуг і що його персональні та біометричні дані потрапили в чужі руки, без його згоди, він усно звернувся з проханням укласти з ним відповідний договір. Але йому сказали, що це буде зроблено згодом.
Позивач вказує на те, що наприкінці 2021 року він зробив платіж за річне надання послуг плюс ще була залишкова оплата за два місяці (за цінами на послуги на той період), але, несподівано, без попередження, відповідач перестав надавати йому зазначені послуги. Жодного попередження або повідомлення він від відповідача не отримував, що він сам і визнав.
Як стверджує позивач з розмови з оператором колцентру він дізнався, що на його рахунку закінчилися гроші, і якщо він хоче продовжити користуватися послугами, йому треба сплатити щомісяця 239 грн. (за умови, що, за інформацією з сайту, вартість послуг за його тарифним планом становить 150+50 грн./місяць, https://moiprovaider.ua/ua/home/tariffs, що відповідає ціні і у інших Інтернет провайдерів). А тому він був змушений негайно заплатити цю суму на рахунок відповідача.
Також позивач вказує, що він попросив все ж таки укласти з ним договір на надання телекомунікаційних послуг, але йому відмовили. Було сказано, що на сайті опубліковано оферту https://moiprovaider.ua/storage/contract/contracts_16369907204746.pdf і цього достатньо.
Позивач також посилається на те, що за весь час невиконання відповідачем своїх зобов'язань йому були завдані моральні страждання. Дії відповідача, що виразилися в незаконній відмові підписати та виконувати умови договору, завдали йому душевні страждання і переживання, яких він зазнав у зв'язку з протиправними діями відповідача, а саме, він розраховував на порядність, чесність, сумлінність та законослухняність відповідача, дотримання відповідачем всіх умов і положень чинного законодавства, проте, неправомірні дії відповідача здійснили негативний вплив на його психологічний стан, оскільки він весь час хвилювався, переживав і нервував з приводу відмови у наданні йому важливих вказаних послуг.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Салтан Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Салтан Л.В. від 01.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації за завдану моральну шкоду.
21.02.2023 року від представника відповідача надійшов відзив відповідно до якого у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що відповідачем не збираються та не зберігаються персональні та біометричні дані абонентів так як жоден абонент не надає та не надавав відповідачу свої паспортні та будь - які персональні дані у зв'язку з відсутністю вимог у наданні таких даних на користь відповідача за для укладення договору та надання послуг.
Щодо тверджень позивача про несподіване, без попередження, з боку відповідача обмеження у наданні послуг відповідач зазначає, що відповідно до положень публічного договору розміщеного на сайті відповідача, останній має право призупинити надання абоненту Телекомунікаційних послуг у зв'язку з порушенням обов'язків з оплати послуг відповідача. Зобов'язань щодо попередження абонентів про недостатність коштів на особовому рахунку відповідно до Договору відсутні. У випадку відсутності послуги, у позивача є достатньо засобів та можливостей у отриманні інформації щодо причин відсутності послуги, а саме особистий кабінет на сайті відповідача, контактний центр відповідача та інші засоби зв'язку з відповідачем.
Представник відповідача звернув увагу суду на той факт, що позивач самостійно, відповідно до умов публічного договору на виконання своїх обов'язків звернувся до колцентру відповідача та отримав повну інформацію та дізнався, про відсутність коштів на особовому рахунку та необхідність внесення необхідної суми коштів для подовження користування послугою. Позивач, без будь - яких заперечень, погодився з отриманою інформацією та вніс, необхідну для користування послугою, грошову суму, чим фактично прийняв умови публічного договору відповідача розміщеного на офіційному сайті відповідача з якими він ознайомлений.
Щодо тверджень позивача про нібито вимоги про укладення Публічного договору у письмові формі та нібито про відмову від такого укладення представник відповідача зазначає, що вказані твердження є безпідставними та не доведеними. Прийняття публічної оферти відповідача позивачем шляхом внесення грошової суми на свій особовий рахунок є фактом акцепту умов публічного договору, а тому будь - які претензії на даний час не є правомірними та обґрунтованими. Будь - яких домовленостей та обов'язків укладення договору у письмовій формі між позивачем та відповідачем не було, а тому твердження позивача про порушення з боку відповідача щодо форми договору є також не обгрунтованими.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача представник відповідача зазначає, що такі вимоги жодним чином не обґрунтовані, а доводи викладені на підтвердження таких вимог не відповідають дійсності та не підтверджені відповідними доказами.
Згідно розпорядження керівника апарату Київського районного суду м. Одеси від 25.04.2023 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 947/22318/22, провадження №2/947/593/23.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Петренко В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 28.04.2023 року було прийнято до розгляду цивільну справу № 947/22318/22 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації за завдану моральну шкоду. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі, у строки передбачені ст. 275 ЦПК України..
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є користувачем послуг Інтернету та IPTV інтернет-провайдеру "Мій провайдер".
Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами здійснюються на підставі норм цивільного законодавства України, Законом України «Про телекомунікації» (до 01.01.2022 року), Законом України «Про електронні комунікації» (з 01.01.2022 року), Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Закон України «Про телекомунікації» був до 01.01.2022 спеціальним Законом, який встановлював правову основу діяльності у сфері телекомунікацій, а також визначав повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки сторін та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.
Частини 1, 2 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» (чинного до 01.01.2022) встановлювали, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Частина друга статі 66 цього Закону передбачала виключний перелік тарифів, які підлягають державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів. Тарифи на послуги рухомого (мобільного) зв'язку до зазначеного переліку не входили, не підлягали державному регулюванню і встановлюються операторами, провайдерами самостійно.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 104 Закону України «Про електронні комунікації» (набрав чинності 01.01.2022) постачальники електронних комунікаційних послуг не повинні застосовувати дискримінаційні умови надання електронних комунікаційних послуг для кінцевих користувачів з причин, пов'язаних з громадянством кінцевого користувача, місцем його проживання або місцем надання послуги, якщо такі відмінності (обмеження) не обумовлені технічними та економічними умовами надання електронних комунікаційних послуг чи іншими об'єктивними причинами відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг. Постачальники електронних комунікаційних послуг та кінцеві користувачі послуг повинні дотримуватися правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра.
Частина 3 цієї статті встановлює, що умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є: 1) укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства; 2) оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.
Частина 5 цієї статті передбачає, що кінцевий користувач має право отримувати послугу знеособлено відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та умов надання послуг, встановлених постачальником електронних комунікаційних послуг. Кінцевий користувач, не ідентифікований постачальником електронних комунікаційних послуг, має право здійснити ідентифікацію в порядку, встановленому регуляторним органом, у тому числі дистанційну із застосуванням відповідно до законодавства про електронні довірчі послуги будь-яких засобів електронної ідентифікації середнього та високого рівнів довіри, передбачених зазначеним порядком ідентифікації.
Кінцеві користувачі послуг мають право на захист своїх прав відповідно до законодавства, в тому числі в судовому порядку або шляхом звернення у разі їх порушення до регуляторного органу для проведення заходів державного нагляду та усунення виявлених порушень. Споживачі електронних комунікаційних послуг, крім зазначеного, мають право на позасудовий розгляд спорів за їх зверненням регуляторним органом відповідно до статті 123 цього Закону (ч. 6 ст. 104 цього Закону).
Відповідно до ч. 8 ст. 104 цього Закону надання та отримання електронних комунікаційних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування здійснюються на договірних засадах відповідно до цього Закону.
Стаття 106 Закону України «Про електронні комунікації» встановлює принципи ціноутворення у сфері електронних комунікацій: 1) встановлення тарифів на конкурентному ринку на основі попиту та пропозицій; 2) уникнення перехресного субсидування одних електронних комунікаційних послуг за рахунок інших; 3) залежність рівня тарифів від рівня якості електронних комунікаційних послуг. Розрахунки за електронні комунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання електронних комунікаційних послуг між постачальником електронних комунікаційних послуг та споживачем.
Стаття 107 цього Закону передбачає, що кінцеві користувачі послуг під час замовлення та/або отримання електронних комунікаційних послуг мають право, зокрема, на вільний вибір постачальника електронних комунікаційних послуг; вільний вибір виду та кількості електронних комунікаційних послуг; безоплатне отримання від постачальника електронних комунікаційних послуг вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання електронних комунікаційних послуг; своєчасне і якісне одержання електронних комунікаційних послуг на умовах, визначених договором; відмову від електронних комунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання електронних комунікаційних послуг. Відновлення послуг у разі втрати електронних ідентифікаційних засобів знеособленим (анонімним) абонентом (у тому числі SIM-карти, е-SIM, налаштування інтернет-роутера тощо) здійснюється за умови ідентифікації цього абонента у постачальника електронних комунікаційних послуг та надання персональних даних. Постачальники електронних комунікаційних послуг зобов'язані забезпечити можливість ідентифікації кінцевих користувачів із застосуванням засобів електронної ідентифікації високої та середньої довіри відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 112 Закону України «Про електронні комунікації» передбачає, що договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг з урахуванням вимог цієї статті. Договір може бути укладено, зокрема, у письмовій чи усній формі як публічний договір чи договір приєднання відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також дистанційно шляхом надання згоди кінцевого користувача на його укладення, висловленої із застосуванням засобів електронної ідентифікації відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронну комерцію", а також шляхом вчинення активної конклюдентної дії кінцевого користувача, яка безсумнівно свідчить про його попередню згоду укласти договір та зафіксована обладнанням постачальника електронних комунікаційних послуг. На вимогу кінцевого користувача постачальник електронних комунікаційних послуг повинен надати йому докази наявності зафіксованої попередньої згоди. Договір про надання електронних комунікаційних послуг укладається за умови ознайомлення кінцевого користувача з усією необхідною йому інформацією, передбаченою законодавством на час укладення договору, та попереднього отримання кінцевим користувачем пропозиції щодо такого укладення відповідно до положень статті 105 цього Закону. Вимоги до змісту договору визначаються правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг відповідно до цього Закону. Договір вважається укладеним за умови, якщо кінцевий користувач висловив свою безсумнівну та добровільну згоду на його укладення.
Частина 5 ст. 112 цього Закону встановлює, що кінцеві користувачі мають право розірвати договір про надання електронних комунікаційних послуг без додаткових витрат після повідомлення про зміни в договірних умовах, запропонованих постачальником міжособистісних електронних комунікаційних послуг, крім передбачених правилами надання та отримання електронних комунікаційних послуг випадків, коли запропоновані зміни є виключно на користь чи не мають негативного впливу на кінцевого користувача або прямо передбачені законодавством. Постачальники послуг електронних комунікацій повідомляють кінцевих користувачів не пізніше ніж за сім календарних днів до будь-якої зміни умов договору про надання послуг електронних комунікацій і одночасно інформують їх про право розірвати договір без додаткових витрат, якщо вони не погоджуються на змінені умови. Право на розірвання договору про надання послуг електронних комунікацій здійснюється протягом семи календарних днів після такого повідомлення.
Частини 1, 2 ст. 114 цього Закон встановлюють, що постачальник електронних комунікаційних послуг може пропонувати кінцевим користувачам послуг пакети електронних комунікаційних послуг, сформовані таким постачальником на власний розсуд. При цьому кінцевий користувач повинен бути проінформований постачальником електронних комунікаційних послуг про всі складові та елементи відповідного пакета електронних комунікаційних послуг до моменту його підключення та погодження умов відповідного договору про надання електронних комунікаційних послуг. Якщо постачальник електронних комунікаційних послуг відповідно до законодавства чи умов договору про надання електронних комунікаційних послуг припиняє дію будь-якого елемента пакета до закінчення терміну чи у разі припинення на інших підставах укладеного договору, кінцевий користувач має право розірвати договір, за яким надається такий пакет послуг.
Суд враховує, що оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Закону України «Про електронні комунікації» (до 01.01.2022 Закону України «Про телекомунікації»), Закону України «Про захист прав споживачів», інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телекомунікацій, згідно п. 5 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року за № 295 (надалі - Правила).
Відповідно до п. п. 27, 29 вказаних Правил, вбачається, що договір укладається відповідно до основних вимог, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. У разі визначення умов публічного договору оператор, провайдер повинен оприлюднити їх на своєму веб-сайті і в місцях продажу послуг.
Відповідно до пункту 35 Правил споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на вибір виду та кількості послуг, вибір тарифу, тарифного плану, встановленого оператором, з урахуванням пункту 58 зазначених Правил. Відповідно до абзацу другого пункту 58 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг оператор, провайдер встановлює та пропонує на вибір споживача тарифи на окремі послуги та/або тарифні плани на визначений ним перелік (пакет) послуг, а також строк їх дії (граничний та/або мінімальний).
Порядок надання споживачеві інформації про послуги визначено у пунктах 49-51 Правил, зокрема, відповідно до підпунктів 1 і 2 пункту 49 Правил оператор зобов'язаний безоплатно доводити до відома абонента вичерпну інформацію про зміни умов надання послуг та зміни тарифів, тарифних планів на послуги (пакети послуг), що надаються споживачеві, відповідно до пункту 59 цих Правил. У таких випадках абонентові надсилається повідомлення, в якому зазначається інформація про зміни, дату і строк їх запровадження з посиланням на веб-сайт та/або номер телефону чи інше доступне споживачеві джерело інформації.
Відповідно до пункту 59 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг Оператор у разі зміни тарифів, тарифних планів, які він встановлює самостійно, не пізніше ніж за сім календарних днів до їх зміни зобов'язаний: оприлюднити змінені тарифи, тарифні плани у засобах масової інформації та/або на своєму веб-сайті (за його наявності); повідомити абонентові про зміну тарифів, тарифних планів на послуги, що йому надаються.
Пунктом 65 Правил вартість послуг залежить від їх переліку, тарифів на них, умов оплати та обсягу наданих послуг, інших умов, визначених законодавством та договором.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» (визначення термінів) абонентна плата - це фіксований платіж, який може встановлювати постачальник електронних комунікаційних послуг для абонента за доступ на постійній основі до електронних комунікаційних послуг незалежно від факту їх отримання; вартість пакета послуг - це плата, що встановлюється за користування пакетом послуг протягом часу, визначеного тарифним планом, та може бути незалежна від фактичного обсягу споживання електронних комунікаційних послуг, визначеного пакетом послуг; тарифний план - це запропонована кінцевому користувачу постачальником електронних комунікаційних послуг пропозиція, щодо вартості, умов та обсягу надання певних електронних комунікаційних послуг (п. п. 3, 8, 124 ч. 1 ст. 2).
Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які надають послуги користувачам, мають право на об'єднання електронних комунікаційних послуг у тарифні плани та пакети послуг і отримання від кінцевих користувачів оплати вартості пакетів послуг (п. 6 ч. 1 ст. 19 цього Закону).
Спір виник між сторонами у зв'язку з тим, що позивач є споживачем послуг інтернет та ІРТV без укладення окремого письмового договору.
Як зазначє позивач з розмови з оператором колцентру він дізнався, що на його рахунку закінчилися гроші, і якщо він хоче продовжити користуватися послугами, йому треба сплатити щомісяця 239 грн. (за умови, що, за інформацією з сайту, вартість послуг за його тарифним планом становить 150+50 грн./місяць, https://moiprovaider.ua/ua/home/tariffs, що відповідає ціні і у інших Інтернет провайдерів). А тому він був змушений негайно заплатити цю суму на рахунок відповідача.
В силу положень ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами укладеного сторонами публічного договору передбачена можливість зміни тарифного плану оператором за умови попередження абонента у встановленому порядку за сім днів, що також відповідає положенням Закону України «Про електронні комунікації» (Закону України «Про телекомунікації» до 01.01.2022) та Правилам. Реєстрація абонента відповідно до Порядку такі умови не змінює.
Позивачем не доведено порушення прав відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, визначених ст. 21 цього Закону порушень судом не встановлено. Право позивача на свободу вибору продукції не порушено. Свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення не порушено. Позивач вільний у виборі оператора інтернет зв'язку. Позивачем не доведено, що при наданні послуги, від якої позивач натомість може відмовитися, а одержати може не лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять позивача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами.
Судом встановлено, що окремого письмового договору (контракту) між сторонами не укладено, а з огляду на укладення сторонами публічного договору відповідно до ст. 633 ЦК України відсутні підстави вважати, що попередженням відповідача у встановленому порядку позивача про зміну тарифу порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Умови надання та отримання інтернет послуг викладені на загальнодоступному сайті: https://moiprovaider.ua; позивач ознайомлений з умовами користування, діючими тарифами, тарифними планами, інформація про які розміщена на вебсайті оператора. Фактичне використання абонентом тієї чи іншої послуги означає його згоду на отримання відповідних послуг.
Відсутні також відомості про обмеження прав позивача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; позивач не стверджує, що він не був обізнаний з цими умовами. Відсутні будь-які відомості про надання позивачу послуги неналежної якості, як і не доведено позивачем, що відповідач визначив ціну на свої послуги неналежним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладеного, встановивши під час розгляду справи, що відповідачем не допущено порушень умов чинного законодавства та публічного договору, положень Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання незаконними дій відповідача та похідної від неї вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України.
Разом з тим, оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від зазначених вище вимог, то підстав для її задоволення у суду немає.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації за завдану моральну шкоду - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Петренко В. С.