КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА
Справа № 488/1689/23
Провадження №2/488/1061/23
Ухвала
Іменем України
"31" травня 2023 р. м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Селіщева Л.І., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 30.08.2022 року № 203-к "Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним та скасувати наказ Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 29.12.2022 року № 489-к "Про звільнення";
- поновити його на роботі на посаді інженера з економічної безпеки 2 категорії відділу аналізу, оцінки небезпек та загроз управління економічної безпеки апарату управління Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";
- стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на його користь середній заробіток за час простою за період з 30.08.2022 року по 29.12.2022 року, який складає 102055 грн. 36 коп.
- стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2022 року до дня поновлення на роботі, який станом на 31.05.2023 року складає 126409 грн. 48 коп.
- стягнути з відповідача судові витрати в сумі 10000,00 грн.
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.
- звільнити позивача від сплати судового збору за вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 30.08.2022 року № 203-к "Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 " та вимогами про стягнення середнього заробітку за час простою та за час вимушеного прогулу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку про необхідність залишити її без руху через наступне.
Статті 175 - 177 ЦПК України містить вимоги, яким повинна відповідати позовна заява, зокрема:
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви позивач не додав документи, що підтверджують сплату ним судового збору, натомість просить суд звільнити його від сплати судового збору за вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 30.08.2022 року № 203-к "Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 " та вимогами про стягнення середнього заробітку за час простою та за час вимушеного прогулу.
Клопотання вмотивовано тим, що в нього відсутня фінансова спроможність сплатити судовий збір, оскільки з моменту призупинки з ним трудового договору, тобто з 30.08.2022 року по дату отримання наказу про звільнення - 19.05.2023 року позивач не отримував заробітної плати.
Між тим, перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначений статтями 3, 5, 8 Закону України "Про судовий збір" та статтею 136 ЦПК України.
Так, відповідно до ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити їх розмір або звільнити від їх сплати.
Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові Пленуму № 10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" зазначив, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 136 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, чи звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не надав доказів того, що він за матеріальним станом не може сплатити судовий збір, вважаю що підстав для задоволення клопотання немає.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Крім того, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” № 3674 від 08.07.2011 р. (із внесеними змінами) за подання заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового та майнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, позивач заявляє декілька самостійних вимог як майнового так немайнового характеру, тому він повинний сплатити судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв як майнового так немайнового характеру, та надати суду оригінал квитанції.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 1 відсотоку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 1073,60 грн. та не більше 13420,00 грн.).
Крім того, згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за вимогу немайного характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1073,60 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштівУК у м.Миколаїв/Корабел.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37992781
Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО)899998
Рахунок отримувачаUA948999980313141206000014004
Код класифікації доходів бюджету22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________( ПІБ чи назва установи, організації позивача), Корабельний районний суд м. Миколаєва (назва суду, де розглядається справа)
Отже в заяві мають місце вказані вище недоліки, які позбавляють суд можливості призначити її до розгляду.
Враховуючи викладене, вважаю необхідним дану позовну заяву залишити без руху, невідкладно повідомити про це позивача та надати йому строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до положень ст. 185 ЦПК України.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про визнання протиправними наказів, поновлення на роботі, оплату часу вимушеного прогулу - залишити без руху та запропонувати позивачу усунути недоліки протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Селіщева