Справа № 646/2801/23
№ провадження 1-кп/646/404/2023
06.07.2023 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
за участю прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката обвинуваченого ОСОБА_10 - ОСОБА_11 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022220000003468 від 29.11.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України,-
встановила:
До Червонозаводського районного суду м.Харкова надійшов обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.
Прокурор подала клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 діб, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу обвинуваченого на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень. На думку прокурора, про наявність цих ризиків свідчить те, що ОСОБА_6 , хоча раніше і не був судимий, але обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання від 10 років позбавлення волі, проте обставини інкримінованого йому злочину свідчать про схильність до скоєння протиправних дій, зокрема, вчинення злочинів на користь держави-агресора. Крім того, обвинувачений усвідомлює незворотність настання покарання та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне. Крім того, залишаючись на свободі, обвинувачений може шляхом умовлянь чи погроз вчинити тиск на свідків, щоб змусити їх відмовитися від раніше наданих показань.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заперечувала щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність ризиків. Надали письмове клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, зазначивши, що ОСОБА_6 , раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, усі речові докази та документи по даному кримінальному провадженню зібрані, жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків немає, усі експертизи на користь обвинувачення проведені, немає конкретних підстав передбачати перешкоджання іншим чином у кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримав клопотання свого захисника про зміну відносно нього запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання про зміну відносно обвинуваченого запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Вважала, що ризики, які були враховані при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати, та більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, суд приходить до наступного висновку.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положення, встановлені у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Окрім того, ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 є особою раніше не судимою, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ Національної безпеки України, що згідно обвинувального акту було вчинено в умовах воєнного стану, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено на строк до дванадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, в разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, може ухилятися від явки до суду, незаконно впливати на свідків з метою схилення їх до зміни показів на свою користь, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати і мають місце при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи обсяг пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, зважаючи на обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, тяжкості та суспільної небезпечності, ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас суд враховує ризик можливого впливу на свідків, адже свідки безпосередньо перед судом не допитані.
Щодо доводів захисника, що наявність ризиків не доведено та обвинувачений не має на меті ухилятися від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, суд вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Крім того, в судовому засіданні стороною захисту не надано суду аргументованих доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з часом змінились, або виникли нові обставини, які б надавали можливість вирішення судом питання про зміну запобіжного заходу на більш м'який у вигляді домашнього арешту.
Крім того, підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі суду при його обранні на теперішній час відпали, що стороною захисту під час розгляду клопотання прокурора доведено не було.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Також суду не надано медичних підтверджень того, що ОСОБА_6 не може за станом здоров'я перебувати під вартою.
Таким чином, досліджуючи клопотання сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, враховуючи вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, зважаючи на фактичні обставини кримінального провадження, яке згідно обвинувального акту було скоєно в умовах воєнного стану, суд вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред'явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
На думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Також суд враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України відповідно до якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Суд вважає, що на даній стадії підготовчого судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим. З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , обставини вчиненого злочину, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд керуючись положеннями абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не вбачає підстав для обрання обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись ст. ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 315, 369 КПК України, колегія суддів ,-
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч. 1 ст. 111-2 КК України - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03.09.2023 р. включно без визначення розміру застави.
У підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2023 року о 10.30 год.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст складено 07 липня 2023 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_2
ОСОБА_3