Справа № 638/2871/23
Провадження № 2/638/2674/23
03.07.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю секретаря судового засідання - Орос О.В., - Шевцової А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
07 квітня 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором б/н від 15 березня 2011 року в розмірі 53100,77 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 43818,13 грн., заборгованості по відсотках, нарахованих на прострочений кредит - 9282,64 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15 березня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено договір б/н, відповідно до умов якого АТ КБ «Приватбанк» надало останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитний картковий рахунок. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (далі - кредитний договір).
Зазначений договір є договором приєднання та складається з підписаних відповідачем анкети-заяви, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів Банку, які викладені на веб-сайті банку, відповідно до яких позичальник обслуговується та надає свою згоду на встановлення кредитного ліміту та його зміну за рішенням позивача.
Факт укладення між сторонами кредитного договору підтверджується анкетою-заявою, яку було підписано відповідачем, зі змісту якої вбачається, що останній був проінформований про умови кредитування, надані йому на ознайомлення в письмовій формі. При укладенні вказаного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою врегульовано норми щодо договорів приєднання. Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 21 березня 2023 року виникла вказана вище заборгованість.
В судове засідання представник позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся шляхом направлення судових повісток, які повернулися до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зважаючи на те, що відповідач повідомлявся судом про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, на підставі наявних доказів, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 березня 2011 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанк».
З тексту даної анкети-заяви вбачається, що відповідач ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, виразив свою згоду, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі - анкета-заява).
Згідно з наданої позивачем копією анкети-заяви від 15 березня 2011 року банк надав відповідачу кредитну картку «Універсальна».
Також 15 березня 2011 року відповідачем підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового період», якою узгоджено базову відсоткову ставку у розмірі 2,5 % на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту.
До позовної заяви долучено витяг з Умов та правилам надання банківських послуг в «ПриватБанк» та Тарифи Банку, на яких відсутній підпис сторін договору.
Також до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту, у якому визначено, зокрема, інформація щодо типів кредитного продукту, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, процентної ставки у межах пільгового періоду, процентної ставки за межами пільгового періоду, процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, порядок повернення кредиту, розмір штрафів, пені тощо.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 13 березня 2023 року становить 53100,77 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 43818,13 грн., заборгованості по відсотках, нарахованих на прострочений кредит - 9282,64 грн.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зважаючи на факт підписання відповідачем вказаної вище анкети-заяви та довідки про умови кредитування, суд дійшов висновку, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем шляхом підписання зазначених документів було укладено в письмовій формі кредитний договір за яким неодноразово випускались кредитні картки, востаннє 12 серпня 2020 року за № НОМЕР_1 (термін дії до 08/24).
Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
З наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки про рух коштів вбачається, що відповідачем було фактично отримано суму кредиту. Виписка по руху коштів по картковому рахунку відповідача містить інформацію про рух коштів, що знаходяться на балансі зазначеної вище кредитної картки, та всі операції за кредитною карткою.
За таких обставин, активація відповідачем кредитної картки та користування картковим рахунком також свідчить про укладення сторонами кредитного договору.
Відповідно до Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, виписки банків віднесені до первинних документів, які фіксують факти виконання госоперацій та служать підставою для записів у регістрах бухобліку та в податкових документах.
Відповідно до вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем надано до суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази укладення між сторонами кредитного договору та надання відповідачу кредитних грошових коштів.
Зважаючи на те, що сторонами було виконано кредитний договір шляхом надання кредитних коштів позивачем, користування ними відповідачем, правові підстави для визнання кредитного договору неукладеним, відсутні.
Оцінюючи в сукупності наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку в якості доказу, судом встановлено, що відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, зважаючи на що утворилася заборгованість за кредитним договором.
Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовують факт укладення кредитного договору та розмір заборгованості за тілом кредиту.
Згідно зі ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Укладений між сторонами шляхом підписання анкети-заяви кредитний договір у вигляді анкети-заяви та довідки про умови кредитування, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України та той факт, що позичальником фактично отримані та використані кредитні грошові кошти в добровільному порядку на користь позивача не повернуті, АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав, шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язки з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03 липня 2019 року по цивільній справі № 342/180/17.
Зважаючи на те, що позивач належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, фактично отримані та використані кредитні грошові кошти у добровільному порядку на користь АТ КБ «ПриватБанк» не повернув, наявні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 43818,13 грн.
Відповідачем до суду не надано власний розрахунок заборгованості, який би спростовував наданий позивачем розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту, клопотання про призначення судово-економічної експертизи по справі не заявлено.
За таких обставин, у суду відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості за простроченим тілом кредиту, зважаючи на що позовні вимоги про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 43818,13 грн. підлягають задоволенню.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, також просив суд, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по прострочених відсотках, в розмірі 9282,64 грн.
З наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по відсотках в розмірі 9282,64 грн. виникла за період з 01 вересня 2022 року по 13 березня 2023 року та розрахована виходячи з процентної ставки, яка дорівнює 60 відсотків річних.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованість по відсотках, з наступних підстав.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, при укладенні кредитного договору розмір відсотків, які підлягають стягненню за користування кредитними коштами повинен бути встановлений законом або визначений у договорі за погодженням сторін.
В довідці про умови кредитування від 15 березня 2011 року, яка підписана сторонами, розмір базової відсоткової ставки визначено на рівні 2,5 % на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, що становить 30 % річних.
Сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанк» без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, в розмірі, визнаному в Умовах.
З витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті АТ КБ «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені умови обслуговування, права та обов'язки позичальника і банку, відповідальність сторін та інші умови.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача можуть змінюватися самим банком, тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наявність в довідці про умови кредитування домовленості сторін про сплату базової відсоткової ставки в розмірі 2,5 % на місяць, що становить 30 % річних на суму залишку заборгованості по кредиту, надані банком витяг з умов та тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, на який посилається позивач, не є невід'ємною складовою частиною кредитного договору, зважаючи на наступне.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація, правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/12 (провадження № 61-14545сво20), в якій суд відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
За таких обставин, зважаючи на те, що ознайомлення споживачем з паспортом споживчого кредиту та його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 60 % річних, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, зважаючи на що підстави для стягнення відсотків в розмірі 9282,64 грн. відсутні.
Зважаючи на те, що сторонами кредитного договору, шляхом підписання анкети-заяви було узгоджено базову відсоткову ставку на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту на рівні 2,5 % на місяць, що дорівнює 30% річних, а в подальшому позивачем в односторонньому порядку було збільшено відсоткову ставку до 60% річних (дорівнює 5 % на місяць), що суперечить положенням статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про перерахунок заборгованості за простроченими відсотками з урахуванням узгодженого між сторонами розміру відсоткової ставки на місяць на рівні 2,5 %, на суму залишку заборгованості по кредиту, що становить 30 % річних.
Відповідно до розрахунку заборгованості, позивач просить суд стягнути прострочені відсотки за період з 01 вересня 2022 року по 13 березня 2023 року.
В п. 34, 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок, відповідно до якого «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Зважаючи на зазначене, оскільки довідка про умови кредитування встановлює окремі зобов'язання щодо погашення заборгованості по відсотках на суму залишку заборгованості, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу з погашення заборгованості, а відтак, перебіг строку нарахування відсотків на заборгованість, що виникла, стосовно кожного платежу починається після невиконання (прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Зважаючи на те, що відповідач погодив істотні умови договору кредитування в частині розміру відсоткової ставки шляхом підписання вказаної вище анкети-заяви, строк дії картки не сплинув, суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість по прострочених відсотках в розмірі 4641,32 грн.
Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позовної заяви в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту), зважаючи на що наявні правові підстави для часткового задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 48 459,45 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту - 43818,13 грн., заборгованості по відсотках, нарахованих на прострочений кредит - 4641,32 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., позовні вимоги задоволені частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2449,42 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором, укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 15 березня 2011 року б/н, в розмірі 48 459,45 грн. (сорок вісім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень сорок п'ять копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001) судовий збір в розмірі 2449,42 грн. (дві тисячі чотириста сорок дев'ять гривень сорок дві копійки).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 07 липня 2023 року.
Суддя О.В. Орос