Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
06 липня 2023 р. справа № 520/9914/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900134/1 від 14.03.2023;
- визнати незаконною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000940 від 16.03.2023.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ "ДМ-Адванс" подано для митного оформлення митну декларацію №23UA209170019665U8 від 13.03.2023 з метою ввозу Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" в Україну молочних продуктів. Вартість товару була визначена за ціною договору (контракту) №UM/22/001404 від 30.12.2022 у розмірі 2 818 022,06 грн. (70 672,13 євро за курсом НБУ). Разом із митною декларацією декларантом надано до Львівської митниці ДМС України повний пакет документів та інформації, передбачений ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення (основний метод - за ціною визначеною у договорі). Після подання митної декларації та аналізу наданих до неї документів відповідачем розпочата процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення від 13.03.2023 про необхідність надання додаткових документів. На вимогу відповідача декларант подав документи, які надіслані 13.03.2023 електронними повідомленнями. Проте, за результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900134/1 від 14.03.2023. Згідно цього рішення відповідач здійснив митну оцінку товару за резервним методом визначення митної вартості (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів). Також у зв'язку з встановленням невідповідності у поданих документах та відсутністю належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, відповідач надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000940 від 16.03.2023. З урахуванням коригувань, визначених у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900134/1 від 14.03.2023, позивачем подано скориговану митну декларацію №23UA209170020403U7, за якої товар було випущено до вільного обігу на території України. Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900134/1 від 14.03.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000940 від 16.03.2023 винесеними всупереч приписам чинного законодавства, що призвело до збільшення розміру митних платежів на 3 519,63 грн., з яких 292,17 грн. - ввізне мито, 3 227,46 грн. - ПДВ.
Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому Львівська митниця проти позову заперечує, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень. Представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст. 57 МК України. Застосовано метод 2б (ст. 60 МК України). Також, відповідач звертає увагу суду, що у позовній заяві представник позивача стверджує, що під час проведення процедури консультації на запит відповідача було надано письмову платіжну інструкцію №38 від 09.03.2023 засвідчену підписом виконавця банку, відповідального за здійснення переказу коштів і скріплена печаткою банківської установи з відміткою про дату надходження платіжного доручення та його виконавця. Проте, даний документ на вимогу не подавався та був відсутній під час прийняття рішення про коригування митної вартості. Представником позивача до суду разом із позовною заявою направлено банківський документ вже з виправленим недоліком. Проте даний документ не може вважатись належним і допустимим доказом та братись до уваги судом при вирішенні спору, оскільки він був відсутній під час прийняття рішення посадовими особами Львівської митниці. Отже, на думку представника відповідача, рішення про коригування прийнято відповідно до чинного законодавства та містить всю необхідну інформацію, а картка відмови №UA209170/2023/000940 прийнята відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа». На підставі вищезазначеного, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс".
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022, відповідно до умов якого позивач придбав молочні продукти у Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego, Польща (продавець).
Згідно з п. 1.1 Договору, продавець продає, а покупець купляє товар у асортименті, кількості та за цінами, згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.
У п. 2.1 Договору визначено, що асортимент і ціна товару відображена у Специфікаціях до даного Договору.
Умови оплати товару визначені у п. 2.3 Договору - 100% передплата на підставі Invoce Проформа продавця.
Поставка товару здійснюється на умовах FCA Беласток, Польша (Інкотермс-2010) (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.5 Договору покупець надає продавцю заявку на поставку товару. На основі отриманої продавцем заявки покупця сторони узгоджують дату навантаження, асортимент, ціну та кількість кожної окремої партії товару шляхом підписання Специфікації. На основі заявки покупця та специфікації продавець виставляє Invoce Проформу для здійснення передплати за дану партію товару.
Згідно із Специфікацією №UA-06/2023 до Договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022 ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" придбало наступний товар на загальну суму 70 672,13 євро: йогурт Польський 350 г персиковий з маракуєю; польський йогурт 350 г полуниці; сир плавлений тостерний індивідуально упакований "Гауда" 130 г; сир плавлений тостерний індивідуально упакований "Чеддер" 130 г; сир плавлений тостерний індивідуально упакований 130 г; Блю 150 г сир з пліснявою; Брі натуральний 125 г сир з пліснявою; Брі натуральний 125 г сир з пліснявою; Каммамбер натуральний 120 г сир з пліснявою; Блю торт 2 кг La Polle; сир Брі 1,6 кг; сир Гауда, сир Альдамер; ser topiony Chedder Burger plasty 1033 г.
Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) PL/000437228/23/0066 від 10.03.2023 вартість придбаного товару 70 672,13 євро.
Вартість вищевказаного товару також визначена в рахунку-проформі №UA-6/2023 від 07.03.2023, прайс-листі від 01.03.2023.
Згідно платіжного доручення №38 від 09.03.2023, вся вартість придбаного товару сплачена ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" банківський на рахунок Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego.
Відповідно до Договору доручення №Б-0701/20, декларування товарів і транспортних засобів комерційного призначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс", які переміщуються через митний кордон України, здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМ Адванс".
Згідно довідки про транспортні витрати та рахунку на оплату №18 від 13.03.2023, транспортні послуги, сплачені ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" перевізнику ТОВ "Скалат-транс", за маршрутом м. Білосток (Польша) - м/п Рава-Руська складають 80 000,00 грн., за маршрутом м/п Рава-Руська - м. Харків (Україна) - 25 000,00 грн. Загальна сума - 105 000,00 грн. Вантаж не страхувався.
За результатами придбання товару відповідно до укладеного Договору №UM/22/001404 від 30.12.2022 і Специфікації №UA-06/2023, ТОВ "ДМ Адванс" складено та подано для митного оформлення митну декларацію №23UA209170019665U8 від 13.03.2023, в якій самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту.
З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу пакет документів, передбачений ст. 53 МК України, а саме: рахунок проформа UA-6/2023 від 07.03.2023; рахунок фактура (інвойс) (Commercial invice) РL/000437228/23/0066 від 10.03.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) 0066 від 10.03.2023; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certeficate) 2002/00058/23/04/UA від 10.03.2023; книжка МДП (TIR Carnet) ХС.85374365 від 10.03.2023, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certeficate EUR.1) PL/MF/FS/0384874 від 10.03.2023; замовлення 07.03.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.03.2023; платіжне доручення №38 від 09.03.2023; рахунок на оплату №18 від 13.03.2023 (транспортні послуги); довідка про транспортні витрати Вих. №07 від 13.03.2023; прайс лист №б/н від 01.03.2023; договір купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022; специфікація №UА-06/2023 до Договору купівлі-продажу №UM/22/001404 від 30.12.2022; договір про надання послуг митного брокера №Б-0701/20 від 01.07.2020; договір перевезення №07/09/2021 від 07.09.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів №б/н від 13.03.2023; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму «єдиного вікна» (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) №9669426 від 13.03.2023; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать, до товарів, що підлягають державному експортному контролю №б/н від 13.03.2023; перепустка №Е-114330.від 11.03.2023; лист про власність від 25.11.2022; лист відправника від 28.11.2022, витяг з реєстру Numer KRS: 0000040742; копія митної декларації країни відправлення №23РL311010Е0113487 від 10.03.2023.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України Львівською митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Зокрема, під час розгляду документів, поданих позивачем, митним органом встановлено, що відповідно до п. 3.5 контракту від 30.12.2022 за №UM/22/001404 передбачена, що покупець надає продавцю заявку на товар. На основі отриманої заявки підписується специфікація. На основі специфікації продавець виписує фактуру-проформу. Проте фактура-проформа датована 07.03.2023, а специфікація 10.03.2023, чим порушений порядок передбачений зовнішньоекономічним договором; наданий платіжний документ не містить відміток банку та його реквізитів; у гр. 3 CMR за №0066 від 10.03.2023 зазначено місце розвантаження: Харків, проте у заявці на перевезення кінцевим пунктом зазначено: Хмельницький; договір з перевізником, який наявний у гр. 44 декларації, не поданий до митного оформлення.
Тобто, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 53 МК України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
На вимогу митного органу декларантом повідомленнями від 13.03.2023 подані наступні документи: лист про власність від 25.11.2022; витяг з реєстру Numer KRS: 0000040742; лист відправника від 28.11.2022; рахунок проформа UА-6/2023 від 07.03.2023; платіжна інструкція №38 від 09.03.2023; замовлення 07.03.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.03.2023; довідка про транспортні витрати Вих. №07 від 13.03.2023; прайс лист №б/н від 01.03.2023; договір купівлі-продажу №UМ/22/001404 від 30.12.2022; специфікація №UМ-06/2023 до Договору купівлі-продажу №UМ/22/001404 від 30.12.2022.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст. 53 МК України, а саме: невідповідність у поданих документах та відсутність відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, Львівською митницею 14.03.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900134/1.
Відповідно до ст. 57 МК України проведено консультації з декларантом.
Митним органом у зв'язку з відсутністю в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 2б (ст. 60 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: т.1 МД №UA 205140/2023/17022 від 03.03.2023, рівень митної вартості складає 1,43 дол.США/кг.; т.2 МД №UA 209230/2023/3813 від 17.01.2023, рівень митної вартості складає 7,55 дол.США/кг.; т.3 МД №UA 100330/2023/132609 від 07.02.2023, рівень митної вартості складає 6,81 дол.США/кг.; т.4 МД №UA 100330/2023/133061 від 13.02.2023, рівень митної вартості складає 7,29 дол.США/кг.; т.5 МД №UA 209230/2022/23842 від 19.12.2022, рівень митної вартості складає 5,57 дол.США/кг. Сума донарахованих митних платежів - 3519,63 грн.
Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000940 від 16.03.2023.
ТОВ "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" у передбаченому ч. 7 ст. 55 МК України порядку випущено товари у вільний обіг.
Однак, не погодившись із прийнятими Львівською митницею рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно з вимогами п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч. 8, ч. 9 ст. 52 МК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 ст. 54 МК України).
Відповідно до вимог ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).
Згідно з вимогами ч. 8 вказаної статті МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положення ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 ст. 58 МК України).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 по справі №826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, в силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до вимог ч. 2 цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що позивачем у відповідності до ст. 53 МК України подано всі основні документи, які підтверджують митну вартість товару, якими є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Стосовно відомостей у спірному рішенні та посилання відповідача у відзиві на те, що про те, що «наданий платіжний документ не містить відміток банку та його реквізитів», то відповідачем не надано доказів та обґрунтування того, що відсутність відміток банку на платіжному дорученні можна вважати розбіжностями або підробкою, що унеможливлює розмитнення товару за основним методом.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Як з'ясовано судом, позивачем був наданий банківський платіжний документ №38 від 09.03.2023, на підтвердження оплати ввезеного товару. Оплата проведена згідно контракту №UM22/001404 від 30.12.2022. Вказана сума в розмірі 71 877,21 ідентична вказаній сумі в Специфікації, в інвойсі та інших документах, що подавались при розмитненні даного товару. Оплата проведена на банківський рахунок продавця - Spoldzielnia Obrotu Towarowego Przemyslu Mleczarskiego.
Таким чином, суд зазначає, що всі ці відомості підтверджують здійснення даного платежу, а отже твердження митного органу не є ґрунтовним.
Стосовно відомостей у спірному рішенні про те, що «гр. 3 CMR за №0066 від 10.03.2023 зазначено місце розвантаження: Харків, проте у заявці на перевезення кінцевим пунктом зазначено: Хмельницький», суд зазначає, що під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем надано довідку про транспортні витрати №07 від 13.03.2023 та рахунок на оплату транспортних послуг №18 від 13.03.2023, які є належним доказом понесених транспортних витрат за маршрутом м/п Рава-Руська - м. Харків.
Крім того, судом встановлено, що під час митного оформлення товару, позивачем надавався митному органу, крім іншого, Договір перевезення №07/09/2021 від 07.09.2021, тому посилання відповідача у рішенні на неподання до митного оформлення договору з перевізником, який наявний у гр. 44, суд вважає хибним та таким, що не відповідає дійсності.
Твердження ж відповідача про те, що відповідно до п. 3.5 контракту від 30.12.2022 за №UM/22/001404 передбачена, що покупець надає продавцю заявку на товар. На основі отриманої заявки підписується специфікація. На основі специфікації продавець виписує фактуру-проформу. Проте фактура-проформа датована 07.03.2023, а специфікація 10.03.2023, чим порушений порядок передбачений зовнішньоекономічним договором, суд не приймає до уваги, оскільки дана розбіжність не має вплив на правильність визначення митної вартості товару. Дотримання порядку виконання сторонами зовнішньоекономічного договору в даному випадку не впливає на визначення митної вартості товару, оскільки позивачем надана митному органу специфікація та фактура-проформа, які відповідають умовам контракту та визначені товар і його ціна в даних документах співпадають, а тому не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.
З матеріалів справи вбачається, що вартість партії товару зазначалася в Специфікації №UA-06/2023, в рахунку-проформі №UA-6/2023 від 07.03.2023, рахунку-фактурі (invoice) №PL/000437228/23/0066 від 10.03.2023.
Під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача, вказаному в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2023/900134/1 від 14.03.2023 про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стало те, що надані декларантом документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Проте, суд погоджується з доводами позивача, що у всіх наданих позивачем документах абсолютно всі числові значення щодо вартості товару зазначені однаково та будь-які невідповідності/розбіжності між ними, відсутні.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем як до суду, так і до митного органу під час подання митної декларації документи, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України на підтвердження митної вартості товару, у повній мірі підтверджують митну вартість товару, підлягають обчисленню та містять всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржуване рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900134/1 від 14.03.2023 є необґрунтованими та підлягає скасуванню в судовому порядку.
Суд зазначає, що недоведеність відповідності закону рішень Митниці про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправними карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів.
Оскільки прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/900134/1 від 14.03.2023 протиправними та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000940 від 16.03.2023.
Відтак, об'єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики.
Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) до Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900134/1 від 14.03.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/000940 від 16.03.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Партнер Плюс" (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 41185028) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п. 3 Прикінцевих положень КАС України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 06.07.2023.
Суддя Біленський О.О.