Справа № 521/20871/21
Провадження № 2-др/521/40/23
Іменем України
05 липня 2023 року
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Федорова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, -
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача.
17 травня 2023 року по справі ухвалено рішення.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, за якою просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати на проїзд до суду в розмірі 570,0 грн. та компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 2900,0 грн, всього - 3470,0 грн, посилаючись на такі обставини.
Посилаючись на положення 138, 141, 246, ч. 3 ст. 270 ЦПК України, з метою справедливої компенсації витрачених грошей позивачем, ОСОБА_1 просить суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, які вона понесла у зв'язку з необхідністю 19 разів приїздити до суду на слухання справи і витратити на це - на сплату проїзду до суду на маршрутному таксі 38 разів х 15 грн = 570,0 грн, оскільки позивач проживає в районі 6-ої ст. Великого Фонтану, їхала до 5-ої станції, пересаджувалась, а потім їхала іншим транспортом до зупинка вул. Академіка Філатова, а потім, оскільки міст ремонтується більше року і до суду не ходить громадський транспорт, то вимушена їхати до суду і з суду маршрутним таксі - ці факти і вартість проїзду в маршрутному таксі є загальновідомими і тому не підлягають доказуванню.
Позивачем витрачено на поїздки до суду для участю в судових засіданнях або отримання документу про перенесення справи з урахуванням часу на проїзд в обидва кінці не менше як 4-4,5 годин за кожну поїздку - витрачено всього 4,5 г х 19 разів = 85,5 годин, що становить більше 10 днів. Тому просить суд ухвалити рішення суду, яким згідно норм ст. 138 ЦПК України стягнути з відповідача на її користь компенсацію за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням, що мінімальна заробітна плата становить 6500,0 грн за 22 робочих дні в сумі 6500,0 грн: 22 робочі дні в місяці х 10 = 2900,0 грн, всього просить суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які становлять 3470,0 грн.
Просила врахувати, що позивач є інвалідом 2-ої групи, перенесла в 2022 р. 2 інсульти та 2 тяжкі гіпертонічні кризи у зв'язку зі стресом, пов'язаним з протиправною поведінкою відповідача та зловживання процесуальним правом, продовжує лікування до теперішнього часу і мозкова діяльність ще не відновилась в повному обсязі, тому з поважних причин у зв'язку з тяжкою хворобою і поважним віком - є престарілою особою (75 років), їй важко захищати свої порушені права, а тому просить визнати, що вона з поважних причин не надала розрахунок понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів, але заявила про їх наявність, в т. ч. у судових дебатах, а також прийняти до уваги, що докази є загальновідомі і не потребують надання їх до суду, врахувати обставини, що розмір понесених судових витрат не можливо було скласти остаточно до закінчення судових дебатів, оскільки суд мав право повернутись до з'ясування обставин по справі або винесення ухвали суду за клопотанням сторін тощо, та перенести розгляд справи на іншу дату. Тому з урахуванням того, що позивач дуже погано себе почувала і прохворіла майже 8 днів з гіпертонічним кризом і тому не могла привести цю заяву раніше. Стверджує, що повне рішення суду по суті справи їй ще не видавалося.
15 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 подала через канцелярію суду доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких посилалася на таке.
З метою справедливої компенсації за відрив від звичайних занять, пов'язаних з вимушеною явкою до суду та витрачених грошей позивачем, пов'язаних з явкою до суду - вимушеного проїзду до суду на маршрутному таксі з оплатою 15 грв. за одну поїздку - доповнює заяву такими доказами та обґрунтуванням.
1.Вимоги про стягнення всіх судових витрат з ФОП-відповідача заявлені позивачем своєчасно та викладені письмово в Доповненні № 3 до позову від 26.10.2022 р. та усно в судовому засіданні. Згідно ч. 7 п. 5 ст. 265 ЦПКУ суд мав в резолютивній частині рішення суду призначити судове засідання для розгляду судових витрат та надати позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.
2.Заяву про ухвалення Додаткового рішення суду у зв'язку з не вирішенням судом питання про судові витрати, пов'язані з явкою до суду, позивач подала своєчасно в строки, встановлені ч. 2 ст. 270 ЦПК України.
3.Компенсація, що пов'язана з явкою до суду за відрив від звичайних занять, встановлюється судом тільки після ухвалення судом рішення згідно вимог ч. 2, 3 ст. 138, ч. 2 ст. 270 та п. 5 ч. 6 ст. 265 ЦПК України - заяву про ухвалення Додаткового рішення про стягнення компенсації позивач подала своєчасно.
4.Докази, що підтверджують число явки до суду згідно повісток суду, в т. ч. на судові засідання так і для здачі позову та доповнень до позову, заперечень проти протизаконних 4-х клопотань відповідача тощо, є в справі і не потребують доказів. Докази що підтверджують понесення судових витрат на проїзд маршрутним таксі загальновідомі і не потребують доказів.
5.Оскільки судом стосовно певних позовних вимог, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, а саме: суд не вказав і не обґрунтував в судовому рішенні такі позовні вимоги позивача та не зробив висновок суду про відмову частково в задоволенні позову щодо кожної із заявлених вимог з посиленням на докази, надані сторонами та норми права в порушення ч. 4, 5 ст. 265 ЦПК України, а саме не розглянув і не прийняв рішення по таким вимогам позивача з посиланням на докази і норми права:
- про задоволення вимог про визнання дій підприємця неправомірними, незаконними, протиправними та визнати навмисне порушення підприємцем прав споживача тощо згідно доказів, наданих позивачем;
- визнати використання ФОП нечесної підприємницької практики внаслідок використання підприємцем переваг свого становища в торговельній діяльності з урахуванням заборони ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесної підприємницької практики з урахуванням, що правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними згідно з доказами наданим позивачем;
- не розглянув обґрунтування аргументів і доказів позивача, викладених в Доповненні до позову № 3 від 26.10.2022 р. про обман суду і позивача, що товар є натільної білизняної групи і тому не підлягає обміну, з метою нанести покупцю шкоду шляхом обману та стягнути з відповідача, який застосував обман до покупця відшкодування позивачу збитків, вказаних в позові в подвійному розмірі з доповненням ч. 3.3. прохальної частини позову, в якій вимога стягнути збитки в сумі 569,0 грн замінюється вимогою стягнути 1000,0 грн збитків згідно ст. 230 ЦК України, а також стягнути за обман суду і покупця за нечесну підприємницьку діяльність зі зловживанням процесуальним правом з метою нанести покупцю шкоду шляхом обману додаткову моральну шкоду з обґрунтуванням, вказаним в позові, тому в суд позивач вимушена заявити додаткову окрему заяву про ухвалення Додаткового рішення суду, що призводить до затягування розгляду справи і додаткових витрат з вини відповідача.
Позивач доповнює докази, що привели до затягування розгляду справи з вини відповідача, викладені на арк. 2 заяви про ухвалення Додаткового рішення від 29.05.2023 р. такими аргументами і доказами. Відповідач брехала позивачу і суду, що в неї є докази легальної покупки товару та легального повернення товару продавцеві, при цьому не надала суду ані укладеного договору як ФОП на покупку товару і навіть не надала належно оформленої накладної, що підтверджує легальну покупку товару та його виробника, тобто товар можливо є фальсифікованим продаж якого з урахуванням що нема документів про якість і безпеку товару і без маркування забороняється законом і може бути небезпечним для життя і здоров'я покупця; в результаті обману покупця і суду підробила нібито накладну про повернення частини не проданих гольфів продавцю та не завірила, і не змогла надати до суду оригіналу неіснуючої накладної і не завірила підроблену з візитки не підписану сторонами неіснуючу накладну - надання доказів обману позивачем та клопотань про встановлення судом обману привели до затягування розгляду справи; відповідач не надала суду дату виготовлення товару і дату купівлі товару, строк його зберігання на складі у ФОП і знаходження в продажу, можливої залежалості товару, відомості про основні властивості товару -позивач доказувала дії відповідача, що затягувало розгляд справи з вини відповідача; затягування розгляду справи внаслідок протиправних дій відповідача та зловживання ФОП процесуальними правами додатково обґрунтовує обсягом зусиль позивача, які вона вимушена була докласти для захисту свого права - ФОП відмовлялась назвати своє прізвище, ім'я та по батькові, № контейнера в якому працює та своєчасно видати товарний чек, відмовлялась надати адресу місця проживання, документ про реєстрацію як ФОП тощо, що унеможливлювало звернення позивача за захистом своїх прав до суду і позивач вимушена була печатати та відвозити заяви до органів поліції, в ГУ «Держспоживслужби», адміністрації ринку «Черьомушки» неодноразово, та витратити на цю роботу 49 робочих днів - всі докази є в матеріалах справи, але не вказані в судовому рішенні; у зв'язку з обсягом душевних і фізичних страждань в т.ч. від зловживання правом і протиправною поведінкою в суді ФОП, що привело до хронічного стресу та тяжких захворювань позивача і ушкодження і шкоди здоров'ю - лікування в стаціонарах лікарень 4 рази в період слухання справи.
При розгляді цієї заяви просить суд обов'язково врахувати Висновок ГУ «Держспоживслужби», викладеним в Акті перевірки діяльності ФОП, Припису до акту перевірки та в Опису виявлених порушень вимог Закону України «Про захист прав споживача та в листі позивачу від 25.01.2022 р.
Позивач стверджує, що суд постановив формальне рішення про зменшення суми стягнення моральної шкоди з відповідача в 11 разів менше фактичної мінімальної зменшеної позивачем в 10 раз фактично понесеної шкоди і тому суд в рішенні суду зовсім не вказав ані одного доводу або доказу позивача, викладених позивачем в позові і доповненнях до позову №1, №2, №3, №4 фактично понесеної шкоди позивачем, не вказав глибини душевних і фізичних страждань позивача від протиправної поведінки відповідача, 100% навмисну вину відповідача у виникненні спору, протиправну поведінку, брехню, якою намагалась обдурити суд. Суд не вказав в рішенні суду глибину душевних і фізичних страждань позивача від протиправної поведінки і грубого порушення як Правил торгівлі так і порушення прав позивача і тяжкість вимушених змін в житті позивача у зв'язку з перенесеними тяжкими хворобами позивача - гіпертонічними кризами і інсультом від порушення прав позивача в т. ч. образ і стресу- знаходження 4 рази в період порушення прав позивача в стаціонарах лікарень, Суд не вказав обсягу зусиль, які вимушена була докласти позивач для захисту своїх прав. Не вказав зловживання ФОП процесуальними правами в т.ч. написання відзивів тощо, в яких викладені факти, що не стосуються предмету позову тощо, тому з урахуванням викладеного в цій заяві стверджує, що зменшення судом стягнення моральної шкоди в 11 разів стягнення судом 1000,0 грн моральної шкоди, що становить 1/17 частину середньомісячної зарплати робітника в Україні, це насмішка над правосуддям, фактичний захист правопорушника, який завдав великої шкоди позивачу, відмова в належному захисті позивача, розмір шкоди не достатній для розумного задоволення потреб позивача.
До вказаного доповнення, 15 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 також подала до суду ще одне доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких підтвердила свою позицію, викладену вище, а також просила суд ухвалити додаткове рішення:
-замість стягнутих за рішенням суду збитків в сумі 569,0 грн, стягнути з відповідача збитки в подвійному розмірі в сумі 1000,0 грн;
-замість стягнутої за рішенням суду моральної шкоди в сумі 1000,0 грн, з урахуванням моральних страждань та захворювань позивача стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000,0 грн.
Позивач також в цьому доповненні до заяви про ухвалення додаткового рішення заявила про виправлення описок та помилок у судовому рішенні згідно норм ст. 269 ЦПК України та просила суд постановити ухвалу про виправлення допущених судом в рішенні суду таких описок та помилок:
1.На арк. 3 в п. 10 судового рішення вказано правильно, що «20 квітня 2023 р. в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3 , яка підтвердила той факт, що бачила ОСОБА_1 », а далі помилково вказано «коли та поверталась з ринку та несла гольф на примірку сину та чекала її поки та повернеться після примірки». Фактично після слів «бачила ОСОБА_1 » необхідно вказати дійсні показання свідка та викласти в такій редакції «на 7 ст. В. Фонтану 04.11.2021 р. приблизно в 13 годин коли та несла гольф куплений на ринку «Черьомушки» для примірки сину та чекала її приблизно 25-30 хвилин поки та повернеться після примірки, ОСОБА_4 повернулась з гольфом і сказала, що гольф не підійшов по розміру...» - при необхідності просила заслухати показання свідка під запис.
2.На арк. 2 в п. 6 судового рішення вказано правильно «06.11.2023 р. позивач знову приїхала до продавця і хотіла повернути свої кошти, проте продавцем їй було відмовлено «та не вказані додаткові обставини тому необхідно речення після слів «кошти» доповнити «або обміняти гольф 48р./м/ на 50 р., оскільки продавець вдруге обманула покупця і дала замість 50 р. - 48 р., але продавець вихватила гольф 48 р. і кинула покупцю нібито первісно куплений гольф ХL без належної упаковки..» і далі по тексту рішення. Таке ж виправлення просить внести в п. 17 арк. 3 рішення після слів «хотіла повернути свої кошти».
В судовому засідання 05 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 подала до суду доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення, в якому додатково обґрунтувала розмір моральної шкоди.
04 липня 2023 року через канцелярію суду відповідач надала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на таке.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.05.2023 року позовні вимоги Позивача ОСОБА_1 задоволені частково. Розірвано укладений 03.11.2021 року, між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу товару- гольф; зобов'язано ФОП ОСОБА_2 прийняти у ОСОБА_1 товар-гольф та повернути суму коштів в розмірі вартості товару з урахуванням індексу інфляції в сумі 310,0 (триста десять) грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 569,0 грн як збитки для відновлення свого порушеного права; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,0 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси набрало законної сили 29 червня 2023 року.
В своїй заяві на ухвалення судом додаткового рішення. Позивач ОСОБА_1 виставляє позовні вимоги, які були заявлені в позовній заяві та в доповненнях до позову № 2 та № 3.
Малиновським районним судом м. Одеси відносно усіх вимог, як у мотивувальній так і в резолютивній частинах, на підставі усіх досліджених доказів було прийняте рішення, а саме відносно стягнення моральної шкоди у сумі 1000,0 грн.
Позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 10000,0 грн, посилаючись на те, що у неї погіршилось здоров'я у 2022 році, мала душевні страждання, емоційні перенапруження і тяжкість, зумовлену змінами в своєму житті, вимушеної праці в 49 днів, але якої саме праці позивач не конкретизує.
На перелічені хвороби в заяві позивач не могла захворіти, з урахуванням того, що вона на час розгляду справи була особою з інвалідністю II групи та вже страждала на низку захворювань.
Вважає, що ситуація з придбанням гольфу, який не влаштував параметрами її сина, об'єктивно не могла вплинути на її стан здоров'я, також як і ті порушення, які були виявлені та відображені в акті перевірки Держпродспоживслужбою, а саме відсутність маркування, що не впливає на якість придбаного позивачем товару.
Суд у своєму рішенні обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди є непомірно завищеними. Тобто вимоги про стягнення моральної шкоди були розглянуті у судовому засіданні з урахуванням додаткових позовних вимог та у розумінні статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України, судом прийнято справедливе рішення.
Вважає, що позивач має намір лікуватись від придбаних протягом свого життя хронічних захворювань за рахунок відповідача.
Що стосується збитків, які понесла ОСОБА_1 та просить стягнути у подвійному розмірі в сумі 1000,0 грн вважає таку суму необґрунтованою, оскільки відсутні докази, якими вона підтверджується.
У своїй заяві (доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення) позивач заявляє, що судом не вирішено питання про судові витрати, пов'язані з вимушеною явкою до суду та витраченими грошима, пов'язаними з вимушеним проїздом до суду на маршрутному таксі з оплатою 15 грн за одну поїздку.
Вважаю, що численні поїздки до суду, а саме 07.07.2022 р., 29.09.2022 р., 08.11.2022 р., 15.11.2022 р., 18.01.2023 р., 10.04.2023 р., 20.04.2023 р. були пов'язані з поданням клопотань та доповнень до позовної заяви з її особистої ініціативи, а не за викликом суду.
Окрім того, позивач користується безкоштовним транспортом, як особа з інвалідністю II групи.
Відповідно до ч. 1 статті 133 ЦПК України до судових витрат відноситься сплата судового збору, який позивач не сплачує у зв'язку з інвалідністю II групи. Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Доказів витрат на правничу допомогу позивач до суду не надала.
Витрати, пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, проведенням експертизи та інші витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів позивач також не надала.
Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Судом ухвалено рішення відносно усіх вимог, викладених у позовній заяві ОСОБА_1 і наданих до суду пояснень та доказів. Суд вирішив питання про стягнення грошових сум відповідно до закону.
У зв'язку з тим, що позивач не понесла певні судові витрати, пов'язані з розглядом справи, що передбачені статтею 133 ЦПК України і відносно яких не було подано до суду жодного доказу, судом це питання не вирішувалось, але судом було стягнуто збитки у сумі 569,00 грн для відновлення порушеного права ОСОБА_1 , просила відмовити в ухваленні додаткового рішення.
В судове засідання учасники справи з'явилися.
Позивач просила суд задовольнити її заяву про ухвалення додаткового рішення.
Відповідач та її представник адвокат Степська Л.М. просили суд відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи, подану заяву, суд вважає заяву необґрунтованою з таких причин.
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача.
Рішенням суду від 17 травня 2023 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про захист прав споживача задоволений частково.
Розірвано укладений 03.11.2021 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу товару - гольф. Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 прийняти у ОСОБА_1 товар - гольф та повернути суму коштів в розмірі вартості товару з урахуванням індексу інфляції в сумі 310,0 грн (триста десять грн 00 коп.). Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 569,0 грн (п'ятсот шістдесят дев'ять грн 00 коп.) як збитки для відновлення свого порушеного права. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000,0 грн (одна тисяча грн 00 коп.) на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 908,0 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Позивач ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні 17 травня 2023 року, на якому була проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Рішення суду в повному обсязі було складено та внесено до ЄДРСР 29 травня 2023 року.
Рішення суду набрало законної сили 20 червня 2023 року.
Згідно матеріалів справи (а. с. 12, т. 2) ОСОБА_1 отримала повне рішення суду 31 травня 2023 року, про що свідчить її особистий підпис на супровідному листі «отримала 31.05.23 р. ОСОБА_1 ».
Таким чином, твердження позивача ОСОБА_1 , що «повне рішення суду по суті справи їй ще не видавалося» не відповідає дійсності.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати на проїзд до суду в розмірі 570,0 грн. та компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 2900,0 грн, всього - 3470,0 грн,
Згідно ст. 138 ЦПК України, на яку посилається позивач, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов'язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), від 02 червня 2021 року у справі № 379/1437/18 (провадження № 61-11751св20).
Позивачем ОСОБА_1 для підтвердження судових витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, не подано жодного доказу, а тому в частині стягнення з відповідача судові витрати на проїзд до суду в розмірі 570,0 грн слід відмовити.
Якщо сторона, на користь якої постановлено рішення, не працює і не має самостійного доходу, вона має право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Порядок розрахунку цієї компенсації аналогічний, з відмінністю лише в тому, що замість середньомісячного заробітку до уваги береться мінімальна заробітна плата, що діяла на час, коли відбувалася явка до суду.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590
(з наступними змінами) «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв'язку з явкою до суду компенсація обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.
Тобто розрахунок компенсації має бути обчислений в залежності від фактичних годин відриву від звичайних занять.
Позивач надає такий розрахунок: на поїздки до суду для участі в судових засіданнях або отримання документу про перенесення справи з урахуванням часу на проїзд в обидва кінці не менше як 4-4,5 годин за кожну поїздку - витрачено всього 4,5 г х 19 разів = 85,5 годин, що становить більше 10 днів. Тому: 6500,0 грн за 22 робочих дні в сумі 6500,0 грн: 22 робочі дні в місяці х 10 = 2900,0 грн.
Суд вважає, що наданий розрахунок не відповідає вимогам Постанови Кабінету міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590, оскільки носить примірний характер без надання відповідних доказів, за відсутності доказів причинно-наслідкового зв'язку. За викладених обставин в частині вимог про стягнення з відповідача компенсації за відрив від звичайних занять в розмірі 2900,0 грн слід відмовити.
Щодо посилання позивача на невиконання судом вимог ч. 4, 5 ст. 265 ЦПК України, а саме не розглянув і не прийняв рішення по таким вимогам позивача з посиланням на докази і норми права: про задоволення вимог про визнання дій підприємця неправомірними, незаконними, протиправними та визнати навмисне порушення підприємцем прав споживача тощо згідно доказів, наданих позивачем; про визнання використання ФОП нечесної підприємницької практики внаслідок використання підприємцем переваг свого становища в торговельній діяльності.
Судом при ухваленні рішення було встановлено порушення відповідачем прав споживача на підставі припису № 2 до Акту перевірки № 4346 від 22 грудня 2021 року Голованого управління Держпродспоживслужби в Одеській області, згідно якого було зобов'язано ОСОБА_2 усунути порушення зазначені в Акті перевірки, а саме: абзацу другого частини одинадцятої статті 8, пунктів 1,7,12 частини першої статті 15, другого речення абзацу першого частини четвертої статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів»; пунктів 12, 13,15, розділу І, Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Мінекономіки від 19. 04. 2007 р. №104; пункту 10 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених Постановою КМУ від 15. 06. 2006 р. №833. До припису було додано опис виявлених порушень вимог законодавства, а саме: у приміщенні контейнеру відсутній куточок покупця з інформацією про найменування власника або уповноваженого ним органу; під час продажу товару споживачеві не видається розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу; під час перевірки оглянуто товар (предмет звернення споживача) - гольф ТМ «МR- МАХХ», ціна продажу 300,0 грн., в залишку 6 шт., на загальну суму 1800,0 грн., та встановлено реалізація зазначеного товару без інформації про назву товару, дату виготовлення, найменування та місцезнаходження виробника, з відсутністю документів, які засвідчують якість та безпеку, чим відмовлено споживачам у наданні необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію; під час проведення позапланового заходу з'ясовувалися лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу. Всі ці порушення згідно опису можуть привести до настання моральної шкоди.
На підставі встановлених обставин суд вирішив розірвати укладений 03.11.2021 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу товару - гольф, зобов'язати ФОП ОСОБА_2 прийняти у ОСОБА_1 товар - гольф та повернути суму коштів в розмірі вартості товару з урахуванням індексу інфляції в сумі 310,0 грн (триста десять грн 00 коп.), стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 569,0 грн (п'ятсот шістдесят дев'ять грн 00 коп.) як збитки для відновлення свого порушеного права.
Щодо інших вимог суд в резолютивній частині рішення вказав про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Суд виходив з того, що вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Тому в цій частині вимог про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Щодо ухвалення додаткового рішення в частині замість стягнутих за рішенням суду збитків в сумі 569,0 грн, стягнути з відповідача збитки в подвійному розмірі в сумі 1000,0 грн; замість стягнутої за рішенням суду моральної шкоди в сумі 1000,0 грн, з урахуванням моральних страждань та захворювань позивача стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000,0 грн.
Суд виходить з того, що оцінивши всі докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку саме про такий розмір відшкодування збитків та моральної шкоди.
Суд не може змінювати рішення суду шляхом ухвалення додаткового рішення щодо вимог, за якими рішення вже ухвалено.
Обґрунтованість або необґрунтованість визначеного судом розміру збитків та моральної шкоди не можуть бути розглянуті в порядку ухвалення додаткового рішення, а мають бути оцінені при розгляді справи судом апеляційної інстанції за відповідною апеляційною скаргою.
Тому в цій частині вимог про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Щодо вимог позивача в заяві про ухвалення додаткового рішення про виправлення описок та помилок у судовому рішенні згідно норм ст. 269 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження.
Судом роз'яснюється позивачу, що питання про виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні має розглядатися в самостійному провадженні за відповідною заявою учасника справи, оскільки суд не вбачає підстав для виправлення описок та помилок з власної ініціативи.
Керуючись ст. ст. 138, 270 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 у прийнятті додаткового рішення у цивільній справі № 521/20871/21 за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ: В.К.Гуревський
Ухвала суду в повному обсязі складена 07 липня 2023 року.