Справа №521/10205/23
Номер провадження 3/521/8442/23
29 червня 2023 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Батальйону управління патрульної поліції в Херсонській області, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП,-
Встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 116831 від 05.04.2023 р., 05.04.2023 р. об 11.45 год. в м. Херсоні по вул. Паровозній, буд 12, водій керував а/м CHERY AMULET, д/н ВТ1472CР з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме збільшені зіниці очей не реагують на світло, неприродна блідість шкіри. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у законному порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 участі не приймав, надавши повноваження на представництво своїх інтересів адвокату Пацаловій Т.В. Представник надала до суду письмові заперечення, відповідно до яких ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав, посилаючись на те, що транспортним засобом не керував, не перебував у стані наркотичного сп'яніння та не мав відповідних ознак. Після події протягом двох годин самостійно звернувся до найближчого закладу охорони здоров'я, де пройшов медичний огляд на стан сп'яніння, за результатами якого у нього не було встановлено стану алкогольного або наркотичного сп'яніння.
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в письмових запереченнях, просила суд закрити справу за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Так, згідно ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Стаття 248 вказаного вище Кодексу - розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
За положеннями ст. 130 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2, п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд в закладі охорони здоров'я для визначення стану сп'яніння.
Згідно з п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими , що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозймки (відезапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оскільки об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) або самовідмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тому доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Проте, всупереч зазначеному, матеріали даної адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Так, у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння поряд із доведенням факту відмови водія від проходження зазначеного огляду, підлягає доведенню факт наявності у цього водія ознак наркотичного сп'яніння, перелік яких визначений у п. 4 Інструкції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширенчі зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Тобто, здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак.
Цих вимог відповідних нормативних документів у ході провадження у даній справі дотримано не було. Так, пославшись у протоколі про адміністративне правопорушення на наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння у виді збільшених зіниць очей, які не реагують на світло, неприродну блідність шкіри, поліцейські не надали суду доказів, які б підтверджували наявність цих ознак.
Із оглянутого відеозапису, зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського вбачається, що у ОСОБА_1 відсутні ознаки наркотичного сп'яніння, вказані поліцейськими, в тому числі - збільшення зіниць очей, які не реагують на світло, неприродна блідність шкіри. Із даного відеозапису не вбачається, що поліцейський вказує на ознаки наркотичного сп'яніння особи. Взагалі на відеозапису не ведеться мова про виявлення будь-яких ознак наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 .
Оскільки доказів наявності ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 матеріали справи не містять, то, виходячи з п. 2,4 розділу І Інструкції, у працівників поліції не було підстав для проведення огляду на стан сп'яніння водія.
Крім того, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Згідно з п.2 розділу ІІ нструкції № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення; 2) охорони громадської безпеки та власності; 3) забезпечення безпеки осіб; 4) забезпечення публічної безпеки і порядку.
Таким чином, під час здійснення своїх повноважень поліцейськими повинен використовуватися портативний відеореєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменому одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису, здійсненого на відеореєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій.
Проте, як вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису відеозйомка обставин подій даного правопорушення починається з моменту, коли ОСОБА_1 підходить до співробітників поліції, а не коли він перебуває за кермом транспортного засобу.
При цьому ОСОБА_1 заперечує факт того, що він взагалі керував автомобілем, а посилається на те, що працівники поліції під'їхали до нього, коли він стояв на вулиці.
Факт того, що ОСОБА_1 не керував ТЗ підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , яка пояснила, що вони разом з ОСОБА_1 на даний час проживають у АДРЕСА_2 , у приватному житловому будинку. Автомобіль не залишають у дворі будинку, внаслідок того, що у м. Херсоні відбуваються постійні обстріли і вони побоюються, що автомобіль може бути ушкоджено уламками. З метою збереження транспортного засобу автомобіль постійно знаходиться неподалік дому поміж високими будинками, які можуть зберегти його від уламків снарядів. До того ж територія, де знаходиться автомобіль, постійно охороняється. Користуються автомобілем приблизно раз на тиждень. 05.04.2023 р. вони разом з ОСОБА_1 перебували біля свого автомобіля, де чекали на знайомого, який повинен був заїхати за каністрою, яка знаходилась у багажнику транспортного засобу. Вона, зокрема, перебувала у салоні автомобіля, а ОСОБА_1 відійшов трохи далі. Потім ОСОБА_1 повернувся до машини у супроводженні військових, які в подальшому викликали наряд патрульної поліції. Приїхавши на місце співробітники поліції почали звинувачувати ОСОБА_1 в тому, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння і запропонували проїхати до медичного закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду. ОСОБА_1 відмовився проходити медогляд, пославшись на те, що він не керував автомобілем. Працівники поліції склали у відношенні ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення. Після події, проконсультувавшись з адвокатом, який пояснив, що не слід було відмовлятись від проходження медичного освідування, свідок з ОСОБА_1 самостійно поїхали до того ж медичного закладу, куди працівники поліції направляли ОСОБА_1 , де останній пройшов медичний огляд, за результатами якого стану сп'яніння у нього виявлено не було.
Відповідно до п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 року, ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Отже, зафіксована подія не відтворює факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тому вимога до особи пройти огляд на стан сп'яніння, яка не керує автомобілем, не є правопорушенням в сенсі ч.1 ст.130 КУпАП.
Аналогічного висновку нещодавно дійшов Одеський апеляційний суд у своїй постанові від 27.04.2023 р. по справі № 521/3677/23.
Водночас, протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є беззаперечним доказом на доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Пунктом 9 Розділу ІІ Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто, законодавством визначений термін протягом якого особу доцільно оглянути в закладі охорони здоров'я на стан сп'яніння.
Після складання протоколу ОСОБА_1 , в той же день, 05.04.2023 р., протягом двох годин, самостійно звернувся до КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР, де пройшов у встановленому законом порядку медичний огляд на стан сп'яніння.
Відповідно до довідки КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР від 05.04.2023 р. про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; результатів токсикологічного дослідження № 314 від 06.04.2023 р. та № 64 від 11.04.2023 р., стану будь-якого сп'яніння, зокрема, наркотичного, у ОСОБА_1 не встановлено.
За Кодексом України про адміністративні правопорушення, Конституцією України або іншими Законами України, не передбачено покладення на суд функції підтримання обвинувачення при розгляді справи про адміністративне правопорушення, доведення винуватості особи.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Отже, зазначені обставини, ставлять під сумнів достовірність даних, зазначених в протоколі, а тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги як належні та допустимі докази.
Відповідно до вимог ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, є достатні сумніви вважати встановленим наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, всі сумніви мають тлумачитися на користь останнього.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення.
Суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 246, 247, 251, 252, 273, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
постановив:
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси.
Суддя: Д.Я. Роїк