ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 грудня 2022 року м. Київ № 640/36543/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у місті Києві
провизнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 05.11.2021 №1261 (пункт 2) в частині застосування до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.11.2021 №1720 о/с в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції, поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції з 12.11.2021, стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.11.2021 по день винесення судом рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані накази Головного управління Національної поліції у місті Києві від 05.11.2021 р№1261 (пункт 2) в частині застосування дисциплінарного стягнення та наказ від 11.11.2021 №1720 о/с в частині звільнення зі служби позивача зі служби в поліції за порушення службової дисципліни із посиланням на недотримання вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію, п.2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 розділу III Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у неповідомленні громадянину ОСОБА_2 про підстави затримання, а також невжитті заходів, направлених на доставлення останнього до адміністративної будівлі поліції для інформування ініціатора розшуку. Крім того, вказані накази є протиправними, оскільки прийняті відповідачем після спливу шести місяців з дня його вчинення дисциплінарного проступку, що є грубим порушенням вимог ч.ч.1, 2 ст.21 Дисциплінарного статуту НПУ . Крім того, на момент винесення оскаржуваних наказів та на момент звернення із даним позовом до суду, відсутнє рішення суду, яким би Позивача було визнано винним у вчиненні таких кримінальних правопорушень та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому ч.1 ст. 62 Конституції України, ч.1 ст.17 КПК України, ч.2 ст.2 КК України.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що в ході проведення службового розслідування, відповідачем було з'ясовано, що позивач недотримався вимог п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", п. 2, ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1 розділу III Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, що виразилось у неповідомленні ОСОБА_3 про підстави затримання, а також невжитті заходів, направлених на доставлення останнього до підрозділу поліції. У зв'язку з викладеним, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18, п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", п. 2, ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1 розділу III Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, дисциплінарною комісією рекомендовано до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції застосувати до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, що стало правовою підставою для застосування дисциплінарних стягнень.
У відповіді на відзив, позивач зазначив, що ля встановлення наявності чи відсутності в моїх діях дисциплінарного проступку наказом Головного управління національної поліції у м. Києві від 28.08.2021 №1690 та від 24.09.2021 №1915 було призначено службове розслідування, однак, фактично ніякого службового розслідування проведено не було, обставини справи не з'ясовані, пояснення у громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про обставини спілкування з ними взяті не були, а тому застосування дисциплінарного проступку не може ґрунтуватися виключно на підозрі слідчого ДБР.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, , ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 26.08.2011 по 06.11.2015, з 07.11.2015 в Національній поліції та 12 липня 2021р. був призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції у м. Києві.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №1261 від 05.11.2021 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Голосіївського управління поліції» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п.1 ч. 1 ст. 18, п.9 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію», п.2 ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 розділу III Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, до старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (копія наказу додається, оригінал знаходиться у Відповідача).
Як зазначено в наказі №1261 від 05.11.2021 р. підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення стали матеріали службового розслідування, яким нібито було «встановлено, що у квітні поточного року дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів «Теремки-1» та «Теремки-2 ») Голосіївського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві капітан поліції ОСОБА_6 , оперуповноважені сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції цього ж управління поліції капітан поліції ОСОБА_7 та старший лейтенант поліції ОСОБА_8 отримали інформацію про місце перебування громадянина ОСОБА_2 , який перебував у розшуку у зв'язку з переховуванням від органу досудового Розслідування.
27.04.2021 вказані поліцейські зустрілись з П. на території м. Києва, однак не вжили заходів щодо доставлення останнього до підрозділу поліції та інформування ініціатора розшуку. При цьому ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 силоміць посадили ОСОБА_2 до автомобіля, в результаті чого у травні поточного року П. звернувся із заявою про вчинення вказаними поліцейськими кримінального правопорушення до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
14.05.2021 за відомостями, викладеними у заяві П, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021100000000342, яке на теперішній час проводиться Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві.
Таким чином, причинами і умовами вказаної події стали: порушення старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції відділу поліції (з обслуговування мікрорайонів «Теремки-1» та «Теремки-2») Голосіївського управління поліції капітаном поліції ОСОБА_6, оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції цього ж управління поліції капітаном поліції ОСОБА_10 та оперуповноваженим сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції цього ж управління поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 вимог п.1 ч.1 cm. 18, п.9 ч.1 cm. 23 Закону України «Про Національну поліцію», п.2, ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1 розділу III Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у неповідомленні громадянину ОСОБА_2 про підстави затримання, а також невжитті заходів, направлених на доставлення останнього до адміністративної будівлі поліції для інформування ініціатора розшуку».
11.11.2021 Наказом №1720 о/с «Щодо особового складу» відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 капітана поліції старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції ОСОБА_1 .
Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби у Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-УІІІ (далі Закон №580). В частині 1 статті 1 цього закону вказано, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч. 1 ст. З Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 17 Закону №580 визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
В силу частини 1 статті 18 Закону №580 поліцейський, крім іншого, зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Згідно із ст. 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 23 Закону №580 поліція відповідно до покладених на неї завдань доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 9 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила №1179), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Відповідно до п. 1 розділу III Правил №1179 передбачено, що поліцейський не має права обмежувати свободу людини, крім як на підставах та в порядку, визначених законом.
Пунктом 3 розділу IV Правил №1179 визначено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини, як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, який затверджено Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII.
Згідно вимог ч. 1, 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Відповідно до ч. 1 і ч. З ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські, незалежно від займаної посади та спеціального звання, несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, а поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно із ст. 12 Дисциплінарного статуту НПУ, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту НПУ, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 4, 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту НПУ, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Відповідно до ч.І ст.15 Дисциплінарного статуту НПУ проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту НПУ службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту НПУ, у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 18 Дисциплінарного статуту НПУ, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", Законом України Про державну таємницю"та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Згідно з ч. ч 3, 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту НПУ, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з чч.1, 2 ст.21 Дисциплінарного статуту НПУ дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, Головне управління Національної поліції у місті Києві видало дисциплінарні накази 05.11.2021 та 11.11.2021, тобто поза межами шести місячного строку, з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Так, в оскаржуваному наказі від 05.11.2021 відповідач зазначив, що ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок у квітні 2021 року, оскільки йому стало відомо де переховується громадянин П, який перебував у розшуку, та 27.04.2021 поліцейські, зокрема, позивач, зустрілися з П. однак не вжили заходів щодо доставлення останнього до підрозділу поліції та інформування ініціатора розшуку.
Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення визначається Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893)
Пунктом 2 розділу II Порядку №893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку
Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування, зокрема: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються, зокрема: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку (пункт 5 розділу VI Інструкції).
Предметом спору в цій справі є правомірність притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Із аналізу наведених вище норм слідує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни. Обставини щодо вчинення особою дисциплінарного проступку встановлюються у ході службового розслідування щодо особи порушника, призначеного начальником за фактом вчинення проступку.
У свою чергу, висновок службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставин, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Такі обставини повинні бути встановлені членами дисциплінарної комісії під час проведення службового розслідування на підставі зібраних ними матеріалів та пояснень осіб, яким відомі обставини щодо яких здійснюється службове розслідування.
Виходячи зі змісту оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції у м. Києві №1261 від 05.11.2021 та №1720 о/с від 11.11.2021 позивача було звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни із посиланням на недотримання вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію, п.2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 розділу III Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у неповідомленні громадянину ОСОБА_2 про підстави затримання, а також невжитті заходів, направлених на доставлення останнього до адміністративної будівлі поліції для інформування ініціатора розшуку.
Зі змісту оскаржуваного наказу №1261 від 05.11.2021 вбачається, що правовою підставою для звільнення ОСОБА_1 є наявність досудового розслідуванням у кримінальному провадженні №42021100000000342, в якому 25.08.2021 позивачу було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 368 КК України.
Отже, притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, фактичною підставою для такого звільнення були висновки щодо вчинення останнім протиправних дій, які містять ознаки кримінального правопорушення та викладені в повідомленні про підозру від 25.08.2021.
Крім того, зі змісту висновку службового розслідування, що викладений в оскаржуваному наказі №1261 від 05.11.2021 вбачається, що такий фактично тотожний змісту повідомленню про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 25.08.2021 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021100000000342 від 14.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.3 ст. 368 КК України.
Зазначене в оскаржуваних наказах дисциплінарне порушення Позивача, яке виразилося у неповідомленні громадянину П, про підстави затримання, а також невжитті заходів, направлених на доставлення останнього до адміністративної будівлі поліції для інформування ініціатора розшуку є обставинами, які підлягають встановленню в рамках кримінального провадження №42021100000000342 від 14.05.2021
Необхідно зазначити, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження, твердити про її винуватість як доказаний факт не можна
Приписами частини першої статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Поряд з вказаним, за приписами ч. 1 і ч. 5 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Таке ж положення міститься й у ч.2 ст.2 Кримінального кодексу України, де вказано, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Відтак, з огляду на вказані правові приписи, особа може вважатися винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.3 ст. 368 Кримінального кодексу України та вчиненні відповідних протиправних дій, лише після набрання законної сили вироком суду.
Крім того, станом на момент розгляду даної справи, відсутнє рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні таких кримінальних правопорушень та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому ч.1 ст. 62 Конституції України, ч.1 ст.17 КПК України, ч.2 ст.2 КК України.
З урахуванням приписів ч.1 ст. 62 Конституції України, у даному випадку має місце лише підозра, яка висунута позивачу за фактом вчинення кримінальних правопорушень, та відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 823/1460/17 та від 14.11.2018 у справі № 802/522/16-а.
Така ж позиція щодо неможливості притягнути працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 23.01.2020 у справі №520/8550/18 та від 28.02.2020 у справі №818/1274/17
Враховуючи те, що вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», а тому наказ про звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" є передчасним.
Вказане позиція узгоджується також із правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.11.2018 по справі № 802/522/16-а.
Оскільки позивача звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», тобто у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, на відповідача покладено обов'язок довести наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Однак висновки службового розслідування не містять посилання на обставини, в чому саме ці дії полягали, якими доказами це підтверджується та до яких негативних наслідків призвело, що свідчить про те, що відповідачем при проведенні службового розслідування не було дотримано приписів ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та не з'ясовано всіх обставин вчинення такого дисциплінарного проступку.
Крім того, як встановлено судом, відповідач у порушенням вимог ч.ч.1, 2 ст.21 Дисциплінарного статуту НПУ застосував до позивача дисциплінарне стягнення після шести місяців з дня його вчинення.
Суд звертає увагу, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07.02.2020 року по справі №260/1118/18, від 08.08.2019 по справі № 804/3447/17, від 29.05.2018 по справі №800/508/17, від 02.10.2019 по справі № 804/4096/17.
Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов'язані з морально-етичними нормами.
Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 по справі №813/3279/17.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в м. Києві №1261 від 05.11.2021р. в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, та відповідно, на підставі якого був прийнятий наказ №1720 о/с від 11.11.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 прийняті незаконно, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з порушенням принципу розсудливості, є протиправними та відповідно підлягають скасуванню.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді, як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст.235 та статті 240-1 КЗпП України, тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняній до займаної посаді.
Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Враховуючи те, що відповідач звільнив позивача з порушенням порядку, установленого законом, а тому, відповідно до положень статті 235 КЗпП України зобов'язаний поновити його на попередній посаді.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» порядок виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджується Міністерством внутрішніх справ України.
Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260(далі - Порядок №260).
Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 року у справі № 808/928/16, де вирішувалося питання, у тому числі про стягнення на користь поліцейського суми середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу, відзначив, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному.
Таким чином, ураховуючи, що, на день звільнення Позивача зі служби в поліції норми вказаного Порядку № 260, який є спеціальним нормативно-правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, є діючими, вони підлягають застосуванню для визначення розміру грошового забезпечення.
Так, пунктом 6 розділу III Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку №260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, указаним нормативним актом встановлений порядок обрахунку виплати грошового забезпечення поліцейського за кожний календарний день, що за суттю аналогічно поняттю середньої заробітної плати. Так, вказана сума визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 14.11.2019 у справі № 814/695/16 та від 19.07.2018 у справі №805/1 П0/17-а, яка полягає у тому, що зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Згідно довідки Головного управління Національної поліції у м. Києві про доходи ОСОБА_1 , грошове забезпечення позивача у вересні 2021 року складало 9 402,40 грн., у жовтні 2021 року 9402,40 грн.
Середньоденна заробітна плата складає: (9402,40 грн. + 9402,40 грн.): 61 календарний день= 308,28 грн.
Період вимушеного прогулу позивача з 12.11.2021 року (перший робочий день після звільнення Позивача) по 14.12.2022 складає 398 календарних днів.
Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 12.11.2021 по 14.12.2022 складає 122 695,44 грн. (398 календарних дні х 308,28 грн).
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 05.11.2021 №1261 (пункт 2) в частині застосування до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 11.11.2021 №1720 о/с в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції.
Поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Голосіївського управління поліції з 12.11.2021.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.11.2021 по 14.12.2022 у розмірі 122 695 (сто двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. 44 коп.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур