ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 листопада 2022 року м. Київ № 640/20897/21
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представника відповідача Леонова О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрекс" звернулось до суду з позовом про:
- скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення прийнятого Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України форми "В1" від 24.06.2021 №3503100070102 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку у розмірі 351867,00 грн. та частково скасувати застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 35186,70 грн.;
- скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення прийнятого Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України форми "В4" від 02.04.2021 №00001260701 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 892704,00 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання; від 11.10.2021 - закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 24.06.2021 №3503100070102, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби без урахування того, що господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" спрямована саме на отримання та реалізацію готової продукції у вигляді олії соняшникової, шроту соняшникового, концентрату фосфатидного соняшникового та отримання послуг, пов'язаних з виготовленням даної продукції. При цьому, процес виробництва складається із системи технологічних заходів: зберігання, перероблення, завантаження/розвантаження товару. Чітке розмежування дій та процесів під час такого виробництва регламентується спеціальним законодавством. Представник позивача наголошував, що списання втрат товарів, як природного убутку не є операцією з постачання товарів у контексті правового регулювання статті 185 Податкового кодексу України, оскільки не відбувається ані постачання товару, ані використання товарів у негосподарській діяльності, адже втрачений товар неможливо використати за будь-яким первісним призначенням. На думку представника позивача, у останнього відсутній обов'язок здійснювати нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку із втратою сировини при виробництві, так як ці втрати пов'язані з виробничим процесом, тобто виникають в процесі здійснення господарської діяльності та є такими, що відповідають встановленим спеціальним законодавством технологічним нормам та регламентам, що свідчить про протиправність висновків акта перевірки щодо завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Також представник позивача зазначає, що господарські операції із його контрагентами були реальними, а висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 18.02.2021 №93/31-00-07-01-02/25602906 не відповідають фактичним обставинам справи.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд установив.
Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.01.2021 № 47 та виданих направлень на перевірку від 25.01.2021 №7 та 01.02.2021 №27 головному державному ревізору-інспектору відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту підприємств виробничої сфери - Каленчук Ірині, головному державному ревізору - інспектору відділу перевірок небанківських фінансово-кредитних установ управління податкового аудиту фінансових установ Зарицькому Олександру, відповідно до п.п. 19.1.6 п 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" по декларації за листопад 2020 року (реєстраційний номер № 9339488750 від 21.12.2020 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 16.01.2021 № 9001511698) з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами проведення вищезазначеної перевірки, 24 лютого 2020 року ТОВ "Агрекс" отримало Акт від 18.02.2021 №93/31-00-07-01-02/25602906 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агрекс" (код 25602906)" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету".
Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Агрекс" п. 198.1, п. 198.3, "г" п. 198.5, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу, у зв'язку з чим за листопад 2020 року:
- завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 351867 гривень;
- завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 892704,00 гривень:
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2021 позивач звернувся до відповідача із запереченнями № 1-118 до Акта перевірки від 18.02.2021 № 93/31-00-07-01-02/25602906.
26.03.2021 відповідач, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, залишив заперечення ТОВ "Агрекс" до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 18.02.2021 № 93/31-00-07-01-02/25602906 без задоволення.
За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Агрекс" прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2021 року:
№ 00001250701, яким на підставі Акту перевірки було встановлено порушення п. 44.1. ст. 44; п. 123.3 ст. 123; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 351 867,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 175933,50 грн;
№ 00001260701, яким на підставі Акту перевірки було встановлено порушення п. 44.1. ст. 44; п. 198.1, п. 198.3, пп "г" п. 198.5 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 892 704,00 грн.;
№00001270701, яким на підставі Акта перевірки було встановлено порушення ст. 201 Податкового кодексу, а саме відсутність реєстрації платником податків-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних України на суму 787 429,00 грн., що призвело до застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 3400,00 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ "Агрекс", не погоджуючись із висновками акту перевірки, звернулося із скаргою до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України від 02 квітня 2020 року № 00001250701, № 00001260701, № 00001270701.
Рішенням про результати розгляду скарги від 17.06.2021 № 13702/6/99-0006-01-02-06 винесене Державною податковою службою України за результатами розгляду скарги, скасувало податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП від 02.04.2021 №00001270701, у частині застосування штрафних санкцій, які перевищують розмір визначений п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у редакції з 01 березня 2000 року, тобто 10%. ТОВ "Агрекс" отримано нове податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2021 року №35031000701202, яким на підставі Акту перевірки було встановлено порушення п. 44.1. ст. 44; п. 123.3 ст. 123; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 351 867,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 35186,70 грн.
Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, ПК України).
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абзацу 5 пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов'язку визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов'язок в останнього не виникає.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов'язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Поняття економічного ефекту в нормах ПК України не розкрито, однак, виходячи із визначення господарської діяльності, наведеного в підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.
При цьому, не обов'язково щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.
Проте з визначеного ПК України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.12.2019 у справі №0940/2484/18.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що контролюючим органам зроблено висновок щодо невикористання у господарській діяльності частини сировини (соняшнику) внаслідок зміни ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва (сировинні втрати), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2020 року у розмірі 892704,00 гривень, та необхідність реєстрації податкових накладних на сировинні втрати, суперечить пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14, п. 198.5 статті 198, п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України.
Як встановлено в ході перевіри позивача, ТОВ "Агрекс" займається переробкою олійної сировини (насіння соняшникового) та виготовленням олії соняшникової, шроту соняшникового та концентрату фосфатидного соняшникового на виробничих потужностях ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" згідно Договору на переробку олійної сировини на давальницьких умовах № 28дв/20 від 21.08.2020 року.
Олійну сировину (насіння соняшнику) ТОВ "Агрекс" закуповує у постачальників- сільгоспвиробників за договорами поставки у фізичній вазі, тобто за вагою соняшника, що визначена зважуванням за його фактичними показниками якості.
Відповідно до пункту 5.1 ДСТУ 4694:2006 "Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови." до якісних показників соняшнику входять вологість та сміттєві домішки. Базисними нормами якісних показників для соняшнику визначені: вологість - не більше 7%, сміттєва домішка - не більше 1,0%.
Відповідно до пункту 5.2 ДСТУ 4694:2006 "Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови." обмежувальними нормами для соняшнику за вологістю 17%, за сміттєвою домішкою до 10%.
Відтак, одна метрична тонна соняшнику завжди має певну кількість вологи та сміття.
Водночас, при перевищенні базисного показника вологості олійної сировини технологією виробництва передбачено доведення її до базисних показників шляхом сушіння, а при перевищенні базисного показника сміттєвої домішки олійної сировини технологією виробництва передбачено очищення, що спричиняє зниження ваги олійної сировини.
Отже, весь соняшник, який закуплений ТОВ "Агрекс" для переробки у фізичній вазі з фактичною вологістю та засміченістю, переданий переробнику ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ".
Разом з тим, у Цивільному кодексі України договори давальницької переробки окремо не виділяють і регламентують загальними положеннями глави 61 "Підряд". Такі договори зараховують до договорів підряду з виконанням роботи з матеріалу Замовника (ст. 840 ЦКУ).
Відповідно до пункту 2 статті 840 Цивільного кодексу України, якщо робота виконується з матеріалу Замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Відтак, цією нормою передбачено, що частина наданого для роботи матеріалу може бути втрачено при виконанні робіт, передбачені технологічними умовами переробки.
Відповідно до п. 3.7 Договору № 28дв/20 від 21.08.2020 факт переробки Олійної сировини та виробництво Готової продукції за календарний місяць підтверджується Актом результатів переробки давальницької сировини, в якому зазначається кількість переробленої Олійної сировини, найменування та кількість виробленої Готової продукції, відходів.
Відповідно до п. 5.2.1, 5.2.2 Договору № 28дв/20 від 21.08.2020 Переробник повинен надати послуги з переробки Олійної сировини Замовника та забезпечити вихід Готової продукції виходячи з фактичної олійності переробленої Олійної сировини та загальних втрат олії в виробництві не більше 1,20%, та на підтвердження результатів переробки надавати Замовнику "Виробничо-технічний звіт" (Форма 23).
Облік господарських операцій з давальницької переробки соняшнику ведеться ТОВ "Агрекс" та ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" у відповідності до Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого Наказом Мінагрополітики України від 11 вересня 2009 року № 656 (далі - Порядок № 656).
Пунктами 2.11, 2.13- 2.15, 2.24,2.25 Порядку №656 регламентований порядок зменшення ваги насіння внаслідок його зберігання, підробітку, сушіння, природного убутку.
Пунктом 2.11 Порядку №656 визначено, що у процесі зберігання і підробітку олійного насіння відбувається зміна його якості (тобто зниження вологості і сміттєвих домішок), що спричиняє зміну маси олійного насіння. Убуток маси олійного насіння (за рахунок зниження вологості і сміттєвих домішок) відноситься до технічних (виробничих) втрат і обґрунтовується досягнутим при зберіганні і підробітку поліпшенням його якості. Порядок розрахунку зміни фізичної маси олійного насіння у процесі зберігання і підробітку наведено у цьому пункті та пункті 2.14 цього розділу. Якість олійного насіння, що передається у виробництво, визначає лабораторія підприємства, за даними якої робиться відповідний запис у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 на паперових носіях або в електронному вигляді. Убуток олійного насіння за рахунок природного убутку при зберіганні розраховується за діючими нормами. Порядок розрахунку природного убутку олійного насіння наведено у пункті 2.13 цього розділу.
Зміну фізичної маси олійного насіння визначають таким чином:
1) за записами в книзі кількісно-якісного обліку олійного насіння визначають з початку сезону заготівель (або за звітний період) середньозважений відсоток вологості і сміттєвої домішки за надходженням і витратою олійного насіння;
2) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості визначається за формулою Х=(В - В) х 100 пр виб/ 100 - В виб
де: X - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;
В - середньозважений відсоток вологості з початку заготівель
пр за надходженням;
В - середньозважений відсоток вологості за витратою за виб звітний період;
3) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості розраховується за формулою
У = (П х Х)/ 100
де: У - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості, кг;
П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;
Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;
4) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення сміттєвих домішок (понад списання за актами підробітку відходів, що використовуються та не використовуються) розраховується за формулою
Х = (С пр - С вит) х (100 - Х) / 100 - С вит
де: Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок 1 зменшення сміттєвих домішок;
С - середньозважений відсоток сміттєвих домішок з пр початку заготівель за надходженням;
С - середньозважений відсоток сміттєвих домішок за вит витратами за звітний період;
Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;
5) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни сміттєвих домішок розраховується за формулою
У = (П х Х )/ 1 100
де: У - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни 1 сміттєвих домішок, кг;
П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;
Х - відсоток убутку ваги олійного насіння за рахунок 1 зменшення сміттєвих домішок;
6) убуток маси олійного насіння (А) за рахунок зменшення вологості і сміттєвих домішок дорівнює (кг):
А = У + У, 1
7) в окремих випадках, коли на основі акта зачищення встановлено підвищення вологості або збільшення кількості сміття, комісія із зачищення складів детально перевіряє і вказує в акті зачищення причини погіршення якості. За наявності підстав для нарахування різниці у вазі вона визначається за формулою
Х = 100(б - а) / з 100 - б
де: Х - відсоток збільшення ваги, що визначається;
з
а - показник якості за надходженням, %;
б - показник якості за витратами, %.
Розрахунок убутку ваги олійного насіння внаслідок зміни вмісту в них вологи і сміття відображається у формі 10а.
Відповідно до пункту 3.4 Договору на переробку олійної сировини на давальницьких умовах № 28дв/20 від 21.08.2020 року ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" приймає соняшник на переробку також у фізичній вазі.
Отже, господарська діяльність ТОВ "Агрекс" спрямована саме на отримання та реалізацію готової продукції у вигляді олії соняшникової, шроту соняшникового, концентрату фосфатидного соняшникового, та отриманням послуг, пов'язаних з виготовленням даної продукції. При цьому, процес виробництва складається із системи технологічних заходів: зберігання, перероблення, завантаження/розвантаження товару та ін.
Чітке розмежування дій та процесів під час такого виробництва регламентується спеціальним законодавством.
ТОВ "Агрекс" надає соняшник на переробку у фізичній вазі ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" та отримує готову продукцію та частину відходів.
Згідно з обставинами, що встановлені судом, позивач реалізовуючи олійну сировину, приводив її у відповідність до норм ДСТУ щодо показників вологості та сміттєвої домішки, що спричиняє зміну маси олійного насіння, тобто має місце його убуток.
Необхідно зазначити, що убуток сировини у її сушіння та очистки є наслідком природних обставин, які не залежать від суб'єкта господарювання, є невід'ємною частиною звичайного технологічного процесу та розрахований на підставі вищезазначених галузевих нормативних документів.
При цьому втрати в межах норм слід вважати такими, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі №320/6241/18.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що кількісні показники втрат сировини за рахунок зниження вологи, зниження смітної домішки, втрат олійної сировини по волозі підтверджені документально Актом результатів переробки давальницької сировини відповідно до договору № 28дв/20 від 21.08.2020 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах.
При цьому, як вбачається з наданих позивачем доказів, вплив на якість сировини здійснюється завдяки природним факторам, а убуток олійної сировини внаслідок зниження вологи та сміттєвої домішки - технологічний процес доведення сировини до стану придатного для зберігання та переробки, а саме: а саме: зниження вологи - це сушіння насіння соняшникового. При дослідженні виробничого процесу є підтвердження витрат котельні на використання палива на підтримання необхідної температури обладнання, а саме жаровень, на яких з сировини випаровується надлишкова волога. Масова доля води в насінні або вологість насіння, один з найважливіших показників. Олійне насіння, яке зберігається при критичній вологості, інтенсивно дихає, що може призвести до процесу самозігрівання і подальшого глибокого псування. Вологість насіння також суттєво впливає на ефективність технологічних процесів його переробки - руйнування клітинних структур поверхневих покривних оболонок (операція обрушування (шеретування)) і основних тканин ядра олійного насіння (операція подрібнення), під час приготування мезги, під час механічного віджимання олії, а також при вилученні олії з макухи екстракцією органічним малополярним розчинником; зниження сміттєвої домішки - це очистка насіння соняшникового від сміття, яке є невід'ємною частиною сировини, яка збирається з риллі. Сміттєві домішки, що зустрічаються в насінні олійних культур, розподіляють на такі типи: крупна сміттєва домішка, мінеральні домішки (земля, пісок, камінці), органічні домішки (стебла рослин, листя, насіння інших культур та ін.), олійні (частково пошкоджене чи проросле насіння основної насіннєвої маси).
Відтак, господарські операції з сировиною між ТОВ "Агрекс" та ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" підтверджені належними первинними документами.
З огляду на вищевказане, суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що не доцільно пов'язувати облік вищевказаних втрат з тим, яким чином вони беруть участь в оподатковуваних операціях з ПДВ, тому що термін оподатковувані операції використовується для визнання операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ п. 14.1.186 Кодексу: "До оподатковуваних операцій, тобто до операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ, для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені від оподаткування ПДВ.".
На підставі зазначеного вбачається, що у позивача відсутній обов'язок здійснювати нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку із втратою сировини при виробництві, так як ці втрати пов'язані з виробничим процесом, тобто виникають в процесі здійснення господарської діяльності та є такими, що відповідають встановленим спеціальним законодавством технологічним нормам та регламентам, що свідчить про протиправність висновків акта перевірки щодо завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.
Виходячи з вищенаведеного, на думку суду, висновок контролюючого органу щодо невикористання у господарській діяльності частини сировини (соняшнику) внаслідок зміни ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва (сировинні втрати), та необхідність реєстрації податкових накладних на сировинні втрати на суму 351867,00 грн., суперечить пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.134 п .14.1 ст. 14, п. 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України.
Щодо відносин з контрагентом позивача - СФГ "АЛЬЯНС" суд встановив наступне.
Між ТОВ "Агрекс" та СФГ "АЛЬЯНС" був укладений ДОГОВІР поставки № 2284 від 25 листопада 2020 року (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року (далі - Товар), на умовах цього Договору поставки. Кількість Товару, ціна і загальна вартість, порядок оплати та поставки Товару, термін поставки Товару, обумовлюються сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору поставки (пп. 2.1, 3.1, 3.3., 4.1, 4.2. Договору поставки).
На виконання Договору поставки сторонами укладено специфікації №1, відповідно до якої, умова поставки Товару: DAP склади ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ", згідно з "ІНКОТЕРМС-2010".
26.11.2020 року та 27.11.2020 ТОВ "Агрекс" від СФГ "АЛЬЯНС" було поставлено соняшник у кількості 152,9 т на загальну суму 2742847,80 грн., в т. ч. ПДВ 457141,30 грн. згідно договору поставки.
Факт поставки підтверджується:
належним чином оформленими видатковими накладними;
належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.
Оплата Постачальнику за вищевказану поставку здійснена ТОВ "Агрекс" протягом листопада-грудня 2020 р. в повному обсязі.
ТОВ "Агрекс" купувало соняшник за договором поставки від СФГ "АЛЬЯНС" і одразу, в момент отримання на складі ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ", передавало соняшник в переробку на давальницьких умовах ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ". Для цього ТОВ "Агрекс" були придбані послуги по переробці соняшника ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" згідно договору на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21.08.2020 р. № 28дв/20.
Відповідно до пункту 1.1. Договору №28 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 р., ТОВ "Агрекс" (Замовник) поставляє для переробки насіння соняшнику (далі - Олійна сировина) на умовах DDP - ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ", Луганська область, м. Сватове, провулок Заводський, 13 та/або Луганська область, м. Сватове, вул. Челюскінців, 15 ("Інкотермс-2000"), а ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" (Переробник) зобов'язується надати послуги з переробки Олійної сировини, які включають приймання, обробку, зберігання, переробку Олійної сировини та зберігання Готової продукції, та передати Замовнику вироблену з цієї Олійної сировини Готову продукцію, а також отримані відходи (сміття, лушпиння та фуз). Термін дії ДОГОВОРУ № 28 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 р. - до 31 серпня 2021 р.
Відповідно до пункту 3.6 Договору №28 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 р. ТОВ "Агрекс" доручає, а ТОВ "Сватівська олія" зобов'язується здійснювати приймання Олійної сировини, що надходить ТОВ "Агрекс" від третіх осіб, в тому числі здійснювати зважування і оформлення документів від імені ТОВ "Агрекс".
При заїзді автотранспорту з олійною сировиною від постачальників ТОВ "Агрекс" на кожній товарно-транспортній накладній проставляється унікальний штрих-код, автотранспорт зважується, всі машини реєструються у системі 1С, формується реєстр отриманої сировини та на базі реєстру формуються дані для Акту приймання-передачі олійної сировини від Замовника Переробнику. Постачання Товару від СФГ "АЛЬЯНС" транспортними засобами Постачальника, також були зареєстровані, як перевізники олійної сировини від замовника автотранспорту СФГ "АЛЬЯНС" на адресу вантажоодержувача ТОВ "Агрекс" (адреса: м. Сватове, пров. Заводський. 13 місцезнаходження Переробника) протягом листопада 2020 року.
Обсяг завезення олійної сировини (насіння соняшнику) за період з 26.11.2020 року та 27.11.2020 року СФГ "АЛЬЯНС" склав 152,90 т.
Вищенаведене підтверджується:
товарно-транспортними накладними, з відмітками ТОВ "Сватівська олія" щодо приймання соняшнику від СФГ "АЛЬЯНС";
актами приймання-передачі олійної сировини (насіння соняшнику) згідно договору № 28 дв/20 від 21.08.2018 року на переробку олійної сировини на давальницьких умовах(до даються).
Листом ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" від 09.03.2021 вих. № 103.
Таким чином, факт надходження соняшнику на адресу ТОВ "Агрекс" від СФГ "АЛЬЯНС" підтверджується також первинними документами, складеними ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ".
Щодо дефектності товаро-транспортних накладних, суд зазначає наступне.
З боку ТОВ "Агрекс" видаткову накладну № 6 від 26.11.2020 та № 7 від 27.11.2020 підписував менеджер Фень Євген Миколайович , про що свідчить його підпис на документах, та відомості (П.І.Б), вказані в графі "через кого" видаткових накладних.
Товар від СФГ "АЛЬЯНС" за видатковими накладними № 6 від 26.11.2020 та № 7 від 27.11.2020 Фень Євген Миколайович отримував за довіреністю № 768 від 25 листопада 2020 року, про що також вказано у видатковій накладній.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні містити особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, оскільки видаткові накладні №6 від 26.11.2020 та № 7 від 27.11.2020 підписані особистим підписом Фень Є.М. та видаткова накладна містить його П.І.Б. в графі "через кого", як особи що отримала Товар від імені ТОВ "Агрекс", то вказівка інших даних (П.І.Б.), посада, що дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала документ не потрібна.
Окремі недоліки в первинних документах, на які посилається податкова в Акті перевірки не можуть свідчити про нереальність господарських операцій оскільки відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Факт передачі Товару СФГ "АЛЬЯНС" до ТОВ "Агрекс" підтверджується товарно-транспортними накладними, актами приймання - передачі продукції, складеними за участі третьої особи -ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ".
Відповідно до Договору поставки № 2284 від 25 листопада 2020 року постачання насіння соняшникового здійснюється СФГ "АЛЬЯНС" на умовах поставки DAP склади ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ", згідно з "ІНКОТЕРМС-2010", DAP (Delivered At Piont (... named point of destination) Постачання в пункті (... назва пункту). Термін "поставка в пункті" означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в узгоджене місце призначення. Даний термін може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту. Тому у ТОВ "Агрекс" був відсутній обов'язок оформлювати договори транспортування товару та вести бухгалтерський і податковий облік цих операцій.
Факт поставки СФГ "АЛЬЯНС" товару ТОВ "Агрекс" підтверджується належними первинними документами.
Всі ТТН містять відмітку ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" про прийняття товару. Товар приймався та зважувався на вагах ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" про що свідчать дані ваги тара, брутто, нетто, та підпис працівників ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ" про проведене зважування, та приймання Товару.
ТТН містять П.І.Б. водіїв , які здійснювали перевезення та відвантаження (відпуск) товару СФГ "АЛЬЯНС" та їх особистий підпис.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні містити особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оскільки ТТН містить і особистий підпис і П.І.Б. водіїв, то твердження ДПС про недоліки ТТН безпідставні.
Крім того, аналіз транспортної документації та податкової звітності операцій з перевезення (податкових накладних, форми №1-ДФ) є необхідними при встановленні об'єкту оподаткування витрат саме за договорами перевезення, та не може бути доказом нереальності господарських операцій, проведених ТОВ "Агрекс" з СФГ "АЛЬЯНС", яке здійснювало постачання Товару ТОВ "Агрекс" на умовах поставки DAP - склади ТОВ "СВАТІВСЬКА ОЛІЯ", згідно "ІНКОТЕРМС-2010".
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 №813/4956/17.
Порушення податкового законодавства СФГ "АЛЬЯНС", не підтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними. Наявність дефектів, допущених при оформленні надання/отримання СФГ "АЛЬЯНС" транспортних послуг, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, що і встановлено судами попередніх інстанцій.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 №808/2524/17.
Сама по собі наявність або відсутність у СФГ "АЛЬЯНС" та будь-яких контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 №815/225/17.
Таким чином, твердження ДПС щодо неможливості реального здійснення господарської операції через дефектність ТТН та відсутності взаємовідносин, необхідних для виробництва Товару, між перевізниками та СФГ "АЛЬЯНС" є хибними і безпідставними.
Підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достатніми доказами обставини порушення ТОВ "Агрекс" пунктів 198.1, 198.3, "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 червня 2021 року №3503100070102, від 02 квітня 2021 року №00001260701.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі в розмірі 19196,37 грн. відповідно до платіжного доручення від 21.07.2021 №1386. Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 19196,37 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Керуючись статтею 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 червня 2021 року №3503100070102.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02 квітня 2021 року №00001260701.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрекс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19196,37 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто шість гривень тридцять сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрекс" (ідентифікаційний код 25602906, місцезнаходження: 01010, місто Київ, вулиця М. Гайцана, будинок 6, квартира 4).
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44082145, місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11Г)
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 14 грудня 2022 року.
Суддя В.А. Донець