Ухвала
05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 2605/7478/12
провадження № 61-2774св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллонж»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відкрите акціонерне товариство «Завод «КІНАП», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута Ірина Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллонж» (далі -ТОВ «Аллонж») звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Завод КІНАП» (далі - ВАТ «Завод «КІНАП»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута І. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, посилаючись на те, що 31 березня 2006 року між позивачем та ВАТ «Завод «КІНАП» було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Аллонж» набуло право власності на нежитлові приміщення загальною площею 403,80 кв. м, що становить 8/1000 часток майнового комплексу (від загальної площі майнового комплексу 48 432,9 кв. м) на АДРЕСА_1 . 21 липня 2006 року між позивачем та ВАТ «Завод «КІНАП» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 5 474,90 кв. м, що становить 113/1000 часток майнового комплексу (від загальної площі майнового комплексу 48 432,9 кв. м) на АДРЕСА_1 . Цього ж дня, 21 липня 2006 року, названі сторони також уклали договір купівлі-продажу, за яким ТОВ «Аллонж» набуло у власність нежитлові приміщення загальною площею 2 791,6 кв. м, що становить 58/1000 часток майнового комплексу (від загальної площі майнового комплексу 48 432,9 кв. м) на АДРЕСА_1 . Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2006 року ВАТ «Завод «КІНАП» відчужило на користь ТОВ «Аллонж» нежитлові приміщення загальною площею 197 кв. м, що становить 4/1000 часток майнового комплексу (від загальної площі майнового комплексу 48 432,9 кв. м) на АДРЕСА_1 . Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону» від 22 травня 2008 року визнано недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу від 31 березня 2006 року, від 21 липня 2006 року та від 24 жовтня 2006 року і визнано за ВАТ «Завод «КІНАП» право власності на нежитлові приміщення, відчужені за цими договорами на користь ТОВ «Аллонж». 14 січня 2010 року між ВАТ «Завод «КІНАП» і ОСОБА_1 було укладено два договори купівлі-продажу, за умовами яких ОСОБА_1 набув право власності на нежитлові приміщення вищезгаданого майнового комплексу площею 133,6 кв. м та 181,25 кв. м, розташовані на АДРЕСА_1 . Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2010 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 березня 2011 року, було скасовано вищевказане рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону» від 22 травня 2008 року № 3/2008, а відтак, фактично поновлено право власності ТОВ «Аллонж» на спірні нежитлові приміщення. 29 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 набув у власність нежитлове приміщення площею 178,95 кв. м, що становить 46/10000 часток, та нежитлове приміщення площею 127,3 кв. м, що становить 3/1000 частки майнового комплексу (від загальної площі майнового комплексу 39 709,40 кв. м) на АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що за вищенаведених обставин спірне майно вибуло у нього як власника поза його волею. Враховуючи викладене, ТОВ «Аллонж» просило: визнати недійсними договори купівлі-продажу від 14 січня 2010 року, укладені між ВАТ «Завод «КІНАП» і ОСОБА_1 ; витребувати у ОСОБА_2 на свою користь нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. «Б») площею 127,3 кв. м та нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (літ. «А») - частину приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 178,95 кв. м на АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 на свою користь нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. «Б») площею 6,3 кв. м та нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (літ. «А») частину приміщень у групі приміщень № 1 площею 2,3 кв. м на АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на зазначені нежитлові приміщення.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у складі судді Яценко Н. О. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року укладені між ВАТ «Завод «КІНАП» і ТОВ «Аллонж» договори купівлі-продажу визнано недійсними, позивач не є стороною правочинів, укладених між ВАТ «Завод «КІНАП» та ОСОБА_1 , а відтак, ТОВ «Аллонж» не є власником спірних приміщень.
У червні 2015 року ТОВ «Аллонж» звернулося до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року, в якій зазначило, що під час розгляду справи як на підставу відмови в позові суд першої інстанції послався на рішення Господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року. Однак постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року і ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено, визнано за ТОВ «Аллонж» право власності на спірні нежитлові приміщення та витребувано їх у відповідачів на користь ТОВ «Аллонж».
Справу за заявою про нововиявлені обставини суди розглядали неодноразово.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2018 року у складі судді Тітова М. Ю. заяву про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами задоволено, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Аллонж» відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 09 січня 2013 року, яке було підставою для ухвалення рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року, скасовано, тому вказані обставини суд вважав істотними та дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року та ухвалення нового рішення у справі. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення між ОСОБА_1 та ВАТ «Завод «КІНАП» договорів купівлі-продажу від 14 січня 2010 року названий завод не був власником спірних нежитлових приміщень, а тому не мав права відчужувати їх на користь ОСОБА_1 , і спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею. Однак суб'єктний склад учасників процесу унеможливлює визнання цих договорів недійсними в судовому порядку, оскільки ВАТ «Завод «КІНАП», яке було стороною оспорюваних правочинів, не залучене до участі у справі як відповідач. Крім того, за наведених обставин суд не має можливості відповідно до частини третьої статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) витребувати спірні нежитлові приміщення у відповідачів.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Аллонж» залишено без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року касаційну скаргу ТОВ «Аллонж» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Розглядаючи заяву про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для його скасування та ухвалення нового рішення у справі. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, суди залишили поза увагою те, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване в особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно в особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний, дійшов передчасних висновків про неможливість застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у зв'язку з незалученням ВАТ «Завод «КІНАП» відповідачем у справі, оскільки вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння були заявлені до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є відповідачами в цій справі. Отже, посилання суду апеляційної інстанції на неналежний склад учасників у цій частині заявлених позовних вимог не узгоджується з наведеними нормами матеріального права та встановленими обставинами. При цьому апеляційним судом не з'ясовано, чи перебувало спірне майно на час ухвалення судових рішень у володінні ОСОБА_2 . Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги ТОВ «Аллонж», не з'ясував, чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування, чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони, чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права, чи порушені права позивача.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Аллонж» задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Аллонж» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (з літ. «А») частина приміщення № 1 площею 23,95 кв. м, приміщення № 2 площею 157,30 кв. м (групи приміщень № 1). Загальна площа відчужуваних нежитлових приміщень становить 181,25 кв. м, що складає 46/10000 частин (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14 січня 2010 року та зареєстроване в реєстрі за № 5. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (загальною площею 133,60 кв. м, що становить 3/1000 частин (від майнового комплексу площею 39,70940 кв. м), за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14 січня 2010 року та зареєстроване в реєстрі за № 6. В решті рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірне майно, яке перейшло з володіння ТОВ «Аллонж» у власність ВАТ «Завод «КІНАП» на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Разом з тим згідно з пунктом 2 договору від 27 травня 2015 року про розірвання укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29 травня 2012 року продавець не передав покупцю об'єкт за актом прийому-передачі. Отже, майно, набуте ОСОБА_1 за двома договорами купівлі-продажу від 14 січня 2010 року, не перейшло у власність ОСОБА_2 , а залишилися у володінні попереднього набувача. За таких обставин відсутні підстави для витребування спірного майна від ОСОБА_2 , тому в задоволенні позову ТОВ «Аллонж» до названого відповідача необхідно відмовити. З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Завод «КІНАП» без відповідної правової підстави заволоділо спірним майном, а відтак назване товариство не мало права відчужувати його на користь ОСОБА_1 . Оскільки спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею, то відповідно до положень статті 388 ЦК України таке майно має бути витребуване в ОСОБА_1 , який є його останнім набувачем.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2018 року залишити в силі.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 та в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 367/7135/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також касаційна скарга містить посилання на постанову Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 із зазначенням того, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги щодо повідомлення учасників справи, зокрема ОСОБА_2 і ВАТ «Завод «КІНАП». В оскаржуваній постанові не зазначено, в чому саме полягають нововиявлені обставини, з якими пов'язується скасування рішення, та яким чином вони впливають на результати вирішення спору. Крім того, суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та змінив підстави позову, оскільки ТОВ «Аллонж» заявило до нього лише вимоги про витребування нежитлового приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища) їдальні (літ. «Б») площею 6,3 кв. м та нежитлового приміщення ІІ поверху - заводоуправління (літ. «А») - частини приміщень у групі приміщень № 1 площею 2,3 кв. м на АДРЕСА_1 . Разом з тим вимоги про витребування нежитлового приміщення ІІ поверху заводоуправління (з літ. «А») частини приміщення № 1 площею 23,95 кв. м, приміщення № 2 площею 157,30 кв. м (групи приміщень № 1), загальна площа відчужуваних нежилих приміщень становить 181,25 кв. м, що складає 46/10000 частин (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), нежитлового приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (загальною площею 133,60 кв. м, що становить 3/1000 частин (від майнового комплексу площею 39,70940 кв. м) до нього не пред'являлися. В даному випадку ТОВ «Аллонж» з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України могло заявити позов про витребування з чужого незаконного володіння тих приміщень, які йому раніше належали, при цьому такі вимоги мали пред'являтися до усіх титульних власників.
У квітні 2021 року ТОВ «Аллонж» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є. від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Оболонського районного суду міста Києва та зупинено дію оскаржуваної постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
30 березня 2021 року справа № 2605/7478/12 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є. від 20 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. (головуючий), Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Крата В. І. від 08 червня 2022 року провадження в цій справі було зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Єлизавета Володимирівна, про визнання недійсними договорів дарування, скасування їх державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 25 січня 2023 року у зв'язку з відрядженням судді Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 січня 2023 року матеріали справи № 2605/7478/12 передано судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Фаловська І. М. (головуючий), Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Сердюк В. В.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 254 ЦПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22) касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 по 1/2 частці спірного житлового будинку та земельної ділянки скасовано, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 червня 2020 року в цій частині змінено, викладено мотивувальну та резолютивну частини в редакції цієї постанови. Витребувано на користь ОСОБА_3 з володіння ОСОБА_6 1/2 частку будинку АДРЕСА_2 та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1735 га з кадастровим номером 3221487002:02:009:0092, що розташована на АДРЕСА_2 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною другою статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
З огляду на викладене та враховуючи, що перестали існувати обставини, які викликали зупинення провадження в цій справі, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність його поновлення.
Керуючись статтями 254, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити провадження у справі № 2605/7478/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аллонж» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Завод «КІНАП», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута Ірина Володимирівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук