Ухвала
06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 454/758/22
провадження № 61-9374ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання протиправними дій та скасування рішення про проведення донарахування вартості спожитого газу та зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») про визнання протиправними дій та скасування рішення про проведення донарахування вартості спожитого газу.
У травні 2022 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу в розмірі 10 600,73 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У червні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору за подання скарги на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
За змістом частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний аналіз зазначеного Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 цього Закону, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
При прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Відступаючи від практики Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
Ураховуючи викладене, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів.
Зустрічний позов АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого об'єму природного газу не стосується захисту прав споживача, а навпаки пов'язаний з допущеними споживачами порушеннями Кодексу газорозподільних систем. Тому при оскарженні рішення суду, яким вирішено зазначений позов, споживачі зобов'язані оплатити скаргу судовим збором в установлених законом порядку і розмірі.
ОСОБА_1 є позивачем за первісним позовом до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання протиправними дій та скасування рішення про проведення донарахування вартості спожитого газу, тому, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», вона звільнена від сплати судового збору в цій частині.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У лютому 2020 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за необлікований (донарахований) об'єм природного газу у розмірі 126 990,57 грн.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481 грн.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до суду із зустрічним позовом за вимогу майнового характеру складала 2 481 грн, оскільки 1,5 відсотка ціни позову менше ніж 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.
У разі, якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то у випадку незгоди заявника з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів (пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 4 962 грн (2 481 грн* 200% = 4 962 грн).
Отже, ОСОБА_1 необхідно надати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 962 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець