03 липня 2023 року
м. Київ
справа № 201/1669/21
провадження № 61-7346ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Пашніною Анною Володимирівною, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
12 травня 2023 року ОСОБА_1 через представника засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.
21 червня 2023 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 доплатив судовий збір та усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаної норми ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі має бути мотивовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України).
Саме по собі посилання на необхідність відступлення від постанови Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження у розумінні пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, яким передбачено, що скаржник має вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, що заявником не зроблено.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
З огляду на викладене, касаційна скарга в частині посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України підлягає поверненню особі, яка її подала.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6-95цс13, від 16 серпня 2017 року в справі № 6-54цс17, від 02 березня 2016 року в справі № 6-1356цс16, від 24 червня 2015 року в справі № 6-251цс15, від 21 листопада 2016 року в справі № 1522/25684/12, від 11 червня 2014 року в справі № 6-52цс14, від 24 червня 2015 року в справі № 6-535цс15 та постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі № 206/6702/17, від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2110/15-ц та № 522/2201/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року в справі № 911/2034/16, від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2201/15-ц, від 30 вересня 2020 року в справі № 645/747/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України подана на зазначені судові рішення з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України щодо її форми та змісту, а також Закону України «Про судовий збір».
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Пашніною Анною Володимирівною, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року в частині посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження повернути особі, яка її подала.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана адвокатом Пашніною Анною Володимирівною, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2022 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Витребувати з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська справу № 201/1669/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в строк, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук