Ухвала
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 291/759/20
провадження № 61-9273ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Приходька Сергія Володимировича на постанову Житомирського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила: розірвати договір оренди землі від 15 червня 2015 року, предметом якого є три земельні ділянки загальною площею 3,8072 га (земельна ділянка площею 2,7075 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0226, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,9279 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0369, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,1718 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0208, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області); стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» (далі - ПСП «Агрофірма «Світанок») на свою користь 4 471,95 грн недоплаченої орендної плати.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 15 червня 2015 року між нею як орендодавцем та ПСП «Агрофірма «Світанок» як орендарем було укладено договір оренди землі, предметом якого є три земельні ділянки загальною площею 3,8072 га (земельна ділянка площею 2,7075 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0226, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,9279 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0369, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,1718 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0208, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області). Згідно з пунктом 6 спірного договору орендна плата встановлюється в розмірі 6 % від нормативно-грошової оцінки землі (станом на 2015 рік - 105 419,40 грн) та становить 6 325,16 грн за 1 рік оренди. Пунктом 7 спірного договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Однак за весь час дії спірного договору відповідач жодного разу не проводив індексацію орендної плати та не враховував індексу інфляції. Крім того, зазначена у спірному договорі нормативна-грошова оцінка землі в розмірі 105 419,40 грн - це оцінка лише однієї земельної ділянки з трьох, що були передані відповідачу в користування, а саме - земельної ділянки площею 2,7075 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0226, що підтверджуєтеся витягами з технічної документації про нормативно-грошову оцінку. Тому двома іншими земельними ділянками, а саме: площею 0,9279 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0369, та площею 0,1718 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0208, відповідач фактично користувався безоплатно. Нормативно-грошова оцінка трьох земельних ділянок становить 120 329,09 грн, тому за умовами спірного договору відповідач повинен сплачувати орендну плату в розмірі 6 % від нормативно-грошової оцінки орендованої землі, що становить 7 219,55 грн у рік. Відповідач систематично сплачував орендну плату не в повному обсязі, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість в розмірі 4 471,95 грн (894,39 грн х 5 років).
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2023 року позов задоволено. Розірвано договір оренди землі від 15 червня 2015 року, укладений між ПСП «Агрофірма «Світанок» як орендарем та ОСОБА_1 як орендодавцем, предметом якого є три земельні ділянки загальною площею 3,8072 га: земельна ділянка площею 2,7075 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0226, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,9279 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0369, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,1718 га, кадастровий номер 1825284200:01:000:0208, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Стягнуто з ПСП «Агрофірма «Світанок» на користь ОСОБА_1 4 471,95 грн недоплаченої орендної плати. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ПСП «Агрофірма «Світанок» задоволено. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
21 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Приходько С. В. подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 21 березня 2023 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684 грн.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій в цій справі, згідно з пунктом 6 договору оренди землі від 15 червня 2015 року сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у комбінованій (грошова та натуральна) формі та в розмірі 6 325,16 грн, що становить на дату підписання договору не менше 6 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Водночас зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач вважає, що оренда плата повинна бути сплачена в розмірі 7 219,55 грн у рік. Крім цього, позивач заявила вимогу про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 4 471,95 грн. Таким чином, ціна позову в цій справі не перевищує 26 130,60 грн ((7 219,55 х 3) + 4 471,95), що станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Тобто справа № 291/759/20 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19, про те, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, не заслуговують на увагу, тому що, як правильно зазначив апеляційний суд для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка землі, яка розраховується за формулою, виходячи з індексу споживчих цін за попередній рік за формулою, визначеною статтею 289 Податкового кодексу України, а відтак, твердження позивача про те, що їй нараховувалася орендна плата без урахування індексу інфляції, є помилковими, оскільки відповідач сплачував орендну плату з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, яка у свою чергу розраховується на базі індексу споживчих цін, що за період з 2016 - 2021 років не змінювався, та становив 1 %, що не впливало на визначений договором від 15 червня 2015 року розмір орендної плати. Умовами укладеного між сторонами цієї справи договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі (пункт 7 договору оренди), що дає суду право застосувати положення статті 21 Закону України «Про оренду землі» у поєднанні зі статтею 289 Податкового кодексу України. Орендна плата вносилася відповідачем згідно з умовами договору з урахуванням індексації нормативно грошової оцінки (стаття 289 Податкового кодексу України). Зазначені висновки апеляційного суду узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, в якій встановлені судами обставини справи є подібними до обставин цієї справи. Отже, висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать правовим висновками, викладеним в постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19.
Крім того, посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судового рішення, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення такими, що підлягає касаційному оскарженню.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Приходька Сергія Володимировича на постанову Житомирського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко