Постанова
Іменем України
28 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2-7772/10
провадження № 61-10334св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВІК»,
відповідач - Постійно діючий третейський суд при товарній біржі «Даліса»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Мірути О. А., Хейло Я. В.,
Короткий зміст вимог заяви
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВІК» (далі - ТОВ «ІНВІК») до Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі «Даліса» (далі - третейський суд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визнання рішення третейського суду недійсним.
Позов обґрунтований тим, що 17 липня 2000 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок) (в рівних частках для кожного).
29 серпня 2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений договір дарування, відповідно якого ОСОБА_4 отримала в дар 1/2 частину житлового будинку.
23 травня 2008 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір дарування частини житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала у рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 належну їй частину вказаного житлового будинку.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року позивача було позбавлено права власності на житловий будинок.
Участі у розгляді справи вона не брала, про ухвалене судове рішення не була обізнана.
Для подання апеляційної скарги на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року необхідно відновити втрачене судове провадження у цій справі.
Просила суд задовольнити заяву про відновлення втраченого судового провадження.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Суди переглядали справу неодноразово.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року провадження у справі закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 не набула статусу учасника справи, то немає правових підстав для розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження по суті.
Постановою Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року залишено без змін.
Погодившись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що саме звернення особи до суду першої інстанції із заявою про відновлення втраченого судового провадження без подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не спричиняє безумовне надання йому процесуального статусу учасника справи.
Суд апеляційної інстанції посилався на те, що суддя, відкриваючи апеляційне провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, порядку здійснення права на звернення до суду апеляційної інстанції (умови реалізації права на звернення до суду апеляційної інстанції). Процесуальним наслідком дотримання заявником умов реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою є відкриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі та яка з цього моменту набуває статусу учасника справи.
Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволеночастково.Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що суди не звернули уваги, що процедура відновлення втраченого провадження може бути ініційована не лише учасниками справи, а й самим судом із метою повного та всебічного розгляду справи та дотримання основних засад судочинства.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не звернулася до суду з апеляційною скаргою, та встановивши, що провадження у справі втрачене, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що без матеріалів справи, судового рішення суд не може реалізувати повноваження суду апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи має бути достатньо інформації для об'єктивного і всебічного розгляду справи, а тому провадження підлягало відновленню.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2021 року заяву ОСОБА_2 про відновлення втраченого провадження цивільної справи № 2-7772/10 задоволено частково. Відновлено частково втрачене судове провадження у справі № 2-7772/10 в частині наданих ОСОБА_2 прошитих та засвідчених матеріалів цивільної справи на 37 аркушах, які видані з архіву Шахтарського міськрайонного суду Донецької області, який знаходиться на тимчасово окупованій території, та процесуальні рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року, ухвалу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2011 року, ухвалу Верховного Суду України від 09 квітня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 надала суду засвідчені копії матеріалів цивільної справи на 37 аркушах, які прошиті, підписані та які видані безпосередньо заявниці з архіву Шахтарського міськрайонного суду Донецької області, який знаходиться на окупованій території,
У письмовому переліку документів, доданих заявницею, двічі повторюється заява ОСОБА_7 від 06 лютого 2012 року за № 16 і № 25, тому суд дійшов висновку, що немає необхідності двічі відновлювати цей документ.
Суд дійшов висновку, що підстав відновлювати будь-які інші документи, які є в матеріалах справи, за заявою ОСОБА_2 немає, оскільки достовірної інформації про те, що інші письмові матеріали були в цивільній справі саме за номером № 2-7772/10, суд не має.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року у цивільній справі № 2-7772/10 повернено ОСОБА_2 .
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Подібні правові висновки викладені у постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 111/2150/13-ц, провадження № 61-24083сво18.
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області всупереч вищезазначеному відновив судове провадження у справі № 2-7772/10 лише в частині рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року, ухвали Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2011 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 07 жовтня 2013 року, ухвали Верховного Суду України від 09 квітня 2011 року.
З урахуванням того, що судове провадження у справі відновлене тільки частково, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутній повний обсяг матеріалів, на підставі яких було ухвалено судове рішення, а за відсутності цих матеріалів справи розгляд апеляційної скарги на судове рішення є неможливим.
Цивільний процесуальний закон не врегульовує питання повернення апеляційної скарги, поданої на судове рішення у справі, в якій втрачено судове провадження, тому за аналогією права підлягає застосуванню стаття 357 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_2 направила поштовим зв'язком до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року, просила її скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, позбавив заявницю доступу до правосуддя.
Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував аналогію закону, оскільки ЦПК України не передбачено підстав для повернення апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції відновив втрачене судове провадження частково.
Інші доводи касаційної інстанції не стосуються оскарження ухвали Донецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року, а стосуються оскарження рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_8 мотивований тим, що заявниця неодноразово зверталась з апеляційними скаргами, які повертались їй.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував аналогію права до спірних правовідносин, оскільки питання повернення апеляційної скарги в разі відсутності всіх матеріалів справи у ЦПК України не визначено.
Інші доводи відзиву стосуються спростування доводів касаційної скарги по суті справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 272, 357, 367 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку від 17 липня 2000 року, ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_9 та ОСОБА_1 придбали в рівних частинах житловий будинок.
Згідно з договором дарування частини житлового будинку від 29 серпня 2001 року ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_9 прийняла в дар 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 23 травня 2008 року фон ОСОБА_10 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_11 ) подарувала ОСОБА_2 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_6 , та прийняла в дар у рівних частках кожному належну дарувальнику 1/2 частину житлового будинку.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2010 року у цій справі ОСОБА_8 визнано добросовісним набувачем житлового будинку, придбаного за біржовим договором від 01 жовтня 2008 року. Визнано за ОСОБА_5 право власності на вказаний будинок.
21 січня 2015 року до Апеляційного суду Запорізької області із Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшли матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 , поданої представником ОСОБА_12 , на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня.
Зі змісту апеляційної скарги та доданих матеріалів, а також з інформації суду апеляційної інстанції встановлено, що справа № 2-7772/10 до апеляційного суду Запорізької області не надходила.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23 січня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернено та роз'яснено, що питання щодо її апеляційної скарги може бути вирішено в разі надходження на розгляд справи № 2-7772/10 із Шахтарського міськрайонного суду Донецької області через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області або після ухвалення рішення про відновлення втраченого провадження повністю або частково.
Під час нового розгляду суд першої інстанції встановив, що цивільна справа № 2-7772/10 залишилась у Шахтарському міськрайонному суді Донецької області в м. Шахтарську Донецької області, яке є тимчасово окупованою територією, тобто справа вважається втраченою
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що право на суд включає в себе не тільки право ініціювати провадження, а й право розраховувати на розгляд спору судом (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2002 року у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25; від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України», заява № 377/02, пункт 52).
ЄСПЛ зазначав, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі», заява № 39199/98).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Питання про повернення апеляційної скарги врегульоване ЦПК України, який визначає підстави та порядок повернення апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Тобто, якщо скаржник не усунув недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі про залишення без руху, у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною і повертається скаржнику.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання; 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції; 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (частина п'ята статті 357 ЦПК України).
Інших підстав для повернення апеляційної скарги процесуальний закон не передбачає.
Отже, цей перелік підстав для повернення апеляційної скарги не може бути розтлумачений розширено і так, щоб формулювати нові, не передбачені процесуальним законом підстави.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003, провадження № 61-9312сво22, вказав, що повноваження суду апеляційної інстанції чітко визначені та врегульовані ЦПК України. Надання повноважень суду апеляційної інстанції на ухвалення певних процесуальних рішень з підстав, не передбачених процесуальним законом, є порушенням принципу законності, який полягає в обов'язку суду неухильно дотримуватися у своїй діяльності приписів Конституції та законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції є судом встановлення, дослідження та з'ясування питань про факти, тому може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам.
Відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Згідно з частиною другою статті 494 ЦПК України в ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина третя статті 494 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено (частина четверта статті 494 ЦПК України).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003, провадження № 61-9312сво22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21, вказано, що суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Той факт, що у ЦПК України не визначено повноважень для суду апеляційної інстанції щодо повернення апеляційної скарги у разі втрати судового провадження та неможливості його відновити повністю або в необхідній частині, не є прогалиною у законодавстві, яка підлягає довільному усуненню.
Отже, застосування судом апеляційної інстанції аналогії права і повернення апеляційної скарги на підставі статті 357 ЦПК Україниу справі, що переглядається, є недопустимим, оскільки процесуальний закон не визначає такої підстави для повернення апеляційної скарги, як неповне відновлення судового провадження, і це не є прогалиною у законодавчому регулюванні.
Відповідно до статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов'язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, у переліку яких повернення апеляційної скарги не передбачено.
Верховний Суд зазначає, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Отже, повернення апеляційної скарги у зв'язку з тим, що втрачене судове провадження відновлено лише частково, суперечить нормам процесуального права та позбавляє заявницю права на перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що вказує на порушення права на доступ до суду,гарантованого статтею 6 Конвенції.
Верховний Суд частково виходить за межі доводів і вимог касаційної скарги відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України у зв'язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених після подання касаційної скарги, а саме у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003, провадження № 61-9312сво22.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції розподілу судових витрат не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Донецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко