06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/2358/20
адміністративне провадження № К/990/23387/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 (головуючий суддя - Н.Г. Вєкуа)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 (головуючий суддя - І.О. Грибан, судді - О.О. Беспалов, В.Ю. Ключкович)
у справі № 640/2358/20
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора,
Міністерства оборони України
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на військовій службі та у списках особового складу органів прокуратури, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Міністерства оборони України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 07.05.2018 № 209-вк в частині направлення ОСОБА_1 в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України від 20.09.2019 № 529, яким відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні Генерального прокурора України, колишнього заступника військового прокурора сил антитерористичної операції, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів);
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 20.12.2019 № 1147-вк, яким полковника юстиції ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів), виключено зі списків особового складу Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 11.06.2020 №1538 ц, яким до наказу Генерального прокурора від 20.12.2019 № 1147-вк внесено зміни у такій редакції: «полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 20.09.2019 № 529 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військовому службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведеннях організаційних заходів), з 31.12.2019 виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату»;
- поновити полковника юстиції ОСОБА_1 на військовій службі та у списках особового складу органів прокуратури України за період з 01 січня до 10.11.2020;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора:
виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі грошове забезпечення за останньою штатною посадою заступника військового прокурора сил антитерористичної операції за період з 05.05.2019 по 31.12.2019;
провести розрахунок та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2019 до 10.11.2020.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що при звільненні позивача з посади заступника військового прокурора сил антитерористичної операції, направленні його в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби та подальшому звільненні з військової служби та з органів прокуратури допущено порушення норм чинного законодавства, чи порушено законні права та інтереси позивача. Позивач наголошує, що рапорт про звільнення з військової служби не подавав, оскільки не бажав з неї звільнятись. Підкреслює, що його не було своєчасно повідомлено про проведення організаційних заходів, йому не було запропоновано для проходження служби новостворену рівнозначну посаду заступника військового прокурора Південного регіону (з місцем дислокації у місті Дніпрі), на яку до вирішення питання щодо дальшого службового використання вивільненого позивача було призначено іншого військовослужбовця. На думку позивача, відсутні ознаки ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (по аналогії з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»), є безпідставним.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора України від 07.05.2018 № 209-вк в частині направлення ОСОБА_1 в розпорядження Генерального прокурора України для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
5. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Міністром оборони України рішення щодо звільнення позивача з військової служби в запас прийнято у відповідності до діючого законодавства, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Крім того, оскільки посаду, яку обіймав позивач скорочено та з огляду на те, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», позивача було звільнено з військової служби у запас, суди дійшли висновку, що подальше проходження позивачем служби на посадах в органах прокуратури України стало неможливим.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
7. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах:
пункту 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, щодо можливості звільнення військовослужбовця, відрядженого до державного органу, не за поданням керівника державного органу, до якого він відряджався, а його підлеглих осіб чи керівників структурних підрозділів такого державного органу;
положень пунктів 6, 7, 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо можливості проходження атестації в прокуратурі при її реформуванні військовослужбовцем, який не мав статусу прокурора, звільнення його з військової служби та виключення зі списків особового складу Генеральної прокуратури України;
пункту 9 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, щодо можливості припинення виплати грошового забезпечення військовослужбовцю, що перебуває в розпорядженні командирів (начальників), в разі безперервного перебування на лікуванні протягом 4 місяців.
8. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що належним порядком звільнення позивача, який має військове звання полковник юстиції і був відряджений у вересні 2014 року до Генеральної прокуратури України, є його звільнення наказом Міністра оборони України за поданням Генерального прокурора України (а не за поданням заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора, як це мало місце). А тому наголошує про недотримання відповідачами процедури звільнення позивача з військової служби.
9. Також позивач зазначає, що він не мав статусу прокурора з червня 2018 року, а тому суди помилково дійшли висновку, що до позивача можуть бути застосовані положення пунктів 6, 7, 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» при визначенні як прокурора, що не пройшов атестації, що підлягає звільненню з військової служби і виключення зі списків особового складу Генеральної прокуратури України.
10. В частині, що стосується питання дотримання Генеральною прокуратурою України порядку виплати грошового забезпечення (припинення такої виплати) військовослужбовцю під час перебування його в розпорядженні, позивач зауважує, що суди помилково дійшли висновку щодо безперервного перебування ним на лікуванні протягом чотирьох місяців та помилково застосували до спірних правовідносин положення пункту 9 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.
Позиція інших учасників справи
11. У відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора з доводами та вимогами касаційної скарги позивача не погоджується, просить залишити її без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
12. Міністерство оборони України також скористалось правом на подання відзиву на касаційну скаргу, в якому вказує, що доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи, висновки про протиправність дій відповідачів зроблені на підставі суб'єктивних суджень позивача, не ґрунтуються на нормах матеріального права, просить залишити без змін оскаржувані судові рішення, в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рух касаційних скарг
13. Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
14. Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. ОСОБА_1 з 1996 року по 2012 рік проходив військову службу в органах військової прокуратури України.
16. На підставі наказу Міністра оборони України № 512 від 02.09.2014 з позивачем укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років, прийнято його на військову службу та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.
17. Наказом Військового прокурора об'єднаних сил від 31.05.2018 № 35-к позивача з 31.05.2018 виключено зі списків особового складу цієї прокуратури, усіх видів забезпечення та направлено в розпорядження Генерального прокурора України.
18. Наказом Генерального прокурора України від 08.06.2018 № 287-вк позивача зараховано до списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
19. Відповідно до витягу з Наказу Міністра оборони України від 20.09.2019 № 529 відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні Генерального прокурора України, колишнього заступника військового прокурора сил антитерористичної операції, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів).
20. Згідно з наказом Генерального прокурора України від 20.12.2019 № 1147-вк полковника юстиції ОСОБА_1 з 31.12.2019 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів), виключено зі списків особового складу Генеральної прокуратури України, усіх видів забезпечення та направлено його особову справу до Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату. Підстава: наказ Міністра оборони України від 20.09.2019 року № 529.
21. Наказом Генерального прокурора України від 11.06.2020 №1538ц до наказу Генерального прокурора від 20.12.2019 № 1147-вк було внесено зміни у такій редакції: «полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 20.09.2019 № 529 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військовому службу (у зв'язку із скороченням штатів або проведеннях організаційних заходів), з 31.12.2019 виключити зі списків особового складу Головної військової прокуратури України, усіх видів забезпечення та направити його особову справу до Святошинського районного у місті Києві військового комісаріату».
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
22. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. За змістом частини четвертої статті 27 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, викладеній згідно із Законом України від 02.07.2015 № 578-VIII) військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
24. Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (теж у раніше чинній редакції) прокурор звільняється з посади у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією; 3-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання активів прокурора або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 4) неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Військовослужбовці військової прокуратури можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження, а також у зв'язку з переведенням на інші посади в органи прокуратури України або за власним бажанням.
25. За приписами частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації): у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
26. Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
27. Відповідно до пункту 9 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період) можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.
28. Пунктом 12 Положення № 1153/2008 передбачено, що право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
29. За змістом пункту 15 Положення № 1153/2008 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
30. Відповідно до пункту 35 Положення № 1153/2008 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): 1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених підпунктами «а» - «г», «д», «е», «є», «з» - «й» та «л» пункту 1 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; 2) за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «ж», «к» пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «й» та «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
31. За змістом пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) військовий комісаріат, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
32. Відповідно до пункту 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
33. За пунктом 243 Положення № 1153/2008 після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
34. Відповідно до пункту 245 Положення № 1153/2008 звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними в пункті 153 цього Положення, за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.
Днем закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах, до яких вони були відряджені.
У разі закінчення строку дії контракту про проходження військової служби військовослужбовці, яких передбачається звільнити з посад в державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, державних та комунальних навчальних закладах, але немає можливості використати на військовій службі, звільняються з військової служби наказом посадової особи, яка приймала рішення про їх відрядження, у зв'язку із закінченням строку контракту.
Витяги з наказів про звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються до відповідних державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів для дальшого розрахунку звільнених осіб та направлення їх на військовий облік. У день розрахунку таких осіб у зв'язку із звільненням з військової служби керівник державного органу, підприємства, установи, організації, державного та комунального навчального закладу направляє їх на військовий облік до відповідного військового комісаріату. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
35. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
37. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.
38. Так, спір у цій справі виник у зв'язку із винесенням Міністром оборони України наказу від 20.09.2019 № 529, яким відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», полковника юстиції ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні Генерального прокурора України, колишнього заступника військового прокурора сил антитерористичної операції, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів).
39. Також спірним у цій справі є питання правомірності прийняття Генеральним прокурором України наказу від 20.12.2019 № 1147-вк, до якого наказом від 11.06.2020 № 1538ц внесено зміни, яким полковника юстиції ОСОБА_1 , якого наказом Міністра оборони України від 20.09.2019 № 529 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військовому службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведеннях організаційних заходів), з 31.12.2019 виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури України, усіх видів забезпечення.
40. Отож, з матеріалів справи встановлено, що позивач не погоджується з правомірністю звільнення його як і з військової служби (за наказом Міністра оборони України від 20.09.2019 № 529) так і з виключенням зі списків особового складу Головної військової прокуратури України.
41. Надаючи оцінку оскаржуваному наказу Міністру оборони України від 20.09.2019 № 529, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що такий прийнято у відповідності до діючого законодавства, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. До таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли з огляду на те, що матеріалами справи (аркуш бесіди від 25.06.2019) підтверджується надання позивачем згоди на звільнення у зв'язку зі скороченням штатів.
42. Водночас, в матеріалах справи також міститься і аркуш бесіди від 17.01.2019, проведеної з позивачем з приводу його звільнення з військової служби, де ОСОБА_1 вказав про бажання проходити військову службу в органах військової прокуратури, остаточне рішення з приводу його звільнення з військової служби бажає прийняти пізніше.
43. Тож, з матеріалів справи неможливо однозначно встановити, чи під час проведення співбесіди позивач виявив бажання звільнитися з військової служби з підстави, встановленої підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» («у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі»).
44. Більше того, доводи позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зводяться до того, що позивач не бажав звільнятися з військової служби. Також, позивачем наголошується, що рапорт про звільнення з військової служби він не подавав.
45. Вказане дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
46. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що у позовній заяві позивач просив поновити його на військовій службі та у списках особового складу органів прокуратури України. Тоді як суди попередніх інстанцій, з посиланням на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, встановлюють у спірних правовідносинах наявність/відсутність підстав для поновлення позивача на посаді в Офісі Генерального прокурора.
47. Більше того, Наказом Військового прокурора об'єднаних сил від 31.05.2018 № 35-к позивача з 31.05.2018 виключено зі списків особового складу цієї прокуратури, усіх видів забезпечення та направлено в розпорядження Генерального прокурора України, а Наказом Генерального прокурора України від 08.06.2018 № 287-вк позивача зараховано до списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.
48. Застосовуючи до спірних правовідносин положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам позивача щодо відсутності у такого статусу прокурора.
49. Відмовляючи в частині позовних вимог позивача щодо виплати грошового забезпечення за останньою штатною посадою заступника військового прокурора сил антитерористичної операції за період з 05.05.2019 по 31.12.2019, суди з посиланням на пункт 9 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, обмежилися лише тим, що матеріали справи не місять інформації стосовно лікарняних закладів, де проходив лікування позивач та відповідних висновків військово-лікарської комісії.
50. Так, питання виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад врегульовано Розділом XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.
51. Відповідно до пункту 1 Розділу XXVIII вказаного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
52. Відповідно до пунктів 4-7 Розділу XXVIII цього Порядку грошове забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження після прибуття з інших державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з посадового окладу за посадою, яку вони займали в цих державних органах, установах та організаціях, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, але не більше ніж два місяці.
Якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.
Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення.
53. Отож, саме Розділом XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, унормовано питання виплати грошового забезпечення позивачу у період перебування його у розпорядженні.
54. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини, які містять інформацію щодо предмета доказування та дають змогу суду дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
55. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
56. Отже, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.
57. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
59. Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення суддів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
60. Разом з тим, 15.12.2022 набрав чинності Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
61. Статтею 1 вказаного закону ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
62. У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
63. Враховуючи викладене, справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
64. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Висновки щодо розподілу судових витрат
65. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2022 у справі № 640/235/20 скасувати.
3. Справу № 640/235/20 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк