06 липня 2023 року
м. Київ
справа №640/21890/20
адміністративне провадження № К/990/23259/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі №640/21890/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (відсутність у зв'язку із введенням на території України воєнного стану бюджетного фінансування для сплати судового збору та повернення поданої первинної апеляційної скарги з цієї причини), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з'ясовано такі обставини.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.08.2020 № 1805030/43670590 та зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 13.07.2020 №1.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений 23.02.2022.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Ухвалами від 19.08.2022 Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та залишив таку скаргу без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме у зв'язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору.
В подальшому, апеляційний суд ухвалою від 26.09.2022, відмовивши скаржнику в продовженні строку на усунення недоліків та у відстроченні сплати судового збору, повернув апеляційну скаргу заявнику з причини несплати останнім судового збору.
Контролюючий орган 14.12.2022 повторно звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення суду першої інстанції, одночасно порушивши й питання відстрочення сплати судового збору і поновлення строку апеляційного оскарження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.05.2023, відмовивши у відстроченні сплати судового збору та визнавши необгрунтованими наведені скаржником пояснення щодо підстав пропуску строку апеляційного оскарження, залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із обґрунтованою заявою про поновлення строку звернення із апеляційною скаргою, із зазначенням в ній інших підстав поновлення строку, а також надати докази сплати судового збору. Копію зазначеної ухвали від 02.05.2023 податковий орган отримав 03.05.2023.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частин другої і третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, та подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Однак, скаржник у встановлений апеляційним судом строк недоліків апеляційної скарги не усунув (зокрема, не подав до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження), а тому, констатувавши зазначені обставини, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2023 відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Шостий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та обґрунтовано ухвалою від 08.06.2023 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2023 у справі №640/21890/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Евотерра Азот» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає., є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер