05 липня 2023 року
м. Київ
справа №280/9348/21
адміністративне провадження № К/990/22340/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі №280/9348/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, - Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з обставин, що не залежали від його волі (відсутність у зв'язку із введенням на території України воєнного стану бюджетного фінансування для сплати судового збору та повернення первинної, своєчасно поданої апеляційної скарги з цієї причини; оголошення починаючи з 10.10.2022 простою в роботі Головного управління ДПС у Запорізькій області), проте це не було взято до уваги апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за вказаною касаційною скаргою судом з'ясовано такі обставини.
Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2021 за №Ф-4472-50 У і від 17.11.2020 за №Ф-4472-50 У.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2022 позов задоволено. Повний текст зазначеного судового рішення був складений 22.02.2022.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, податковий орган звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Ухвалою від 09.09.2022 Третій апеляційний адміністративний суд залишив таку апеляційну скаргу без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме у зв'язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору.
В подальшому, апеляційний суд ухвалою від 04.10.2022, відмовивши скаржнику в продовженні строку на усунення недоліків, повернув апеляційну скаргу заявнику з причини несплати останнім судового збору.
Контролюючий орган повторно звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення суду першої інстанції, одночасно порушивши й питання поновлення строку апеляційного оскарження.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.01.2023, визнавши необгрунтованими наведені скаржником пояснення щодо підстав пропуску строку апеляційного оскарження, та водночас встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в частині її оформлення, залишив останню без руху та запропонував заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із обґрунтованою заявою про поновлення строку звернення із апеляційною скаргою, із зазначенням в ній інших підстав поновлення строку, а також привести текст апеляційної скарги у відповідність до процесуальних вимог і надати докази надсилання примірників такої скарги іншим учасникам справи. Копію зазначеної ухвали від 23.01.2023 податковий орган отримав 17.02.2023.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частин другої і третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, та подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник з пропуском визначеного судом апеляційної інстанції десятиденного строку серед іншого подав заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій фактично посилався на ті ж обставини (своєчасно подана первинна апеляційна скарга була повернута через несплату судового збору; вжиття податковим органом необхідних заходів для виконання процесуального обов'язку попри відсутність упродовж тривалого часу на казначейському рахунку коштів для сплати судового збору, що зумовлено введенням воєнного стану), якій вже надавалась оцінка в ухвалі суду від 23.01.2023.
Третій апеляційний адміністративний суд, розглянувши подану заяву, визнав неповажними наведені у ній підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 13.03.2023.
Надаючи оцінку твердженням скаржника щодо пропущення строку звернення із апеляційною скаргою з поважних причин, суд апеляційної інстанції виходив з того, що копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 22.02.2022, ухваленого у справі, розглянутій в письмовому порядку за правилами спрощеного провадження, отримана податковим органом 12.05.2022, однак вперше подана заявником 26.05.2022 апеляційна скарга не відповідала процесуальним нормам в частині оплати судового збору, внаслідок чого така була повернута, а повторну апеляційну скаргу подано 07.11.2022. Посилання ж відповідача на відсутність на час звернення із первинною апеляційною скаргою достатнього бюджетного фінансування для сплати судового збору у зв'язку із введенням воєнного стану, Третій апеляційний адміністративний суд відхилив з вказівкою на те, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи (організації) з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору та не є поважними підставами при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження; у свою чергу податковий орган не надав доказів регулярного і послідовного вчинення ним активних дій з метою дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України в частині подання належним чином оформленої апеляцйної скарги та у встановлений для цього строк.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, податковий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Третій апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та обґрунтовано ухвалою від 13.03.2023 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі №280/9348/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, - Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає., є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер