06 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/10275/20
адміністративне провадження № К/990/23171/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №640/10275/20 за позовом Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «ФЛЕКСТРОНІКС ТЗОВ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень,
Господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «ФЛЕКСТРОНІКС ТЗОВ» звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022, адміністративний позов задоволено повністю.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 заяву Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «ФЛЕКСТРОНІКС ТЗОВ» про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «ФЛЕКСТРОНІКС ТЗОВ» 50000,00грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «ФЛЕКСТРОНІКС ТЗОВ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 змінено додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023, виклавши абзац 2 резолютивної частини додаткового рішення у наступній редакції:
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35, м. Львів, код ЄДРПОУ 44045187) на користь Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс» (код ЄДРПОУ 32221224) 4000,00 (чотири тисячі) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 у справі №640/10275/20 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків 30.06.2023, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Відповідач звернувся до Верховного Суду оскаржуючи судові рішення з підстави, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17, від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, від 12.09.2018 у справі №810/4749/15, від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.
Перевіркою змісту наведеної у касаційній скарзі підстави встановлено, що скарга містить виклад фактичних обставини справи, цитування окремих висновків Верховного Суду та норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини без наведення обґрунтування неправильного їх застосування судами у взаємозв'язку із тими висновками, які стали підставою для часткового задоволення заяви. При цьому висновки Верховного Суду наведені скаржником без врахування подібності правовідносин.
В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2023 у справі №640/10275/20 за позовом Господарського товариства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «ФЛЕКСТРОНІКС ТЗОВ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень повернути особі, яка її подала.
Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.В. Хохуляк