04 липня 2023 року
м. Київ
справа №240/15284/22
адміністративне провадження №К/990/21491/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №240/15284/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати з 22.01.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що становить дві мінімальні заробітні плати;
- зобов'язати відповідача з 22.01.2022 нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені на 01 січня календарного року.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 28.10.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023, частково задовольнив позовні вимоги:
- визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 22.01.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року;
- зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 22.01.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, визначене статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
15.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційної скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №240/15284/22 за вищевказаним позовом, з підстав неправильного застосування ними норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Одночасно з касаційною скаргою позивачка заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтувала посиланням на те, що копію оскаржуваної постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 вона отримала 23.05.2023. В підтвердження зазначених обставин позивачка надає копію конверта, яким було надіслано їй копію оскаржуваного судового рішення, з якого видно, що зазначене поштове відправлення було вручено 23.05.2023.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Колегія суддів враховує той факт, що скаржниця звернулася з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання нею копії оскаржуваного рішення, що підтверджується наданими до касаційної скарги документами.
Розглянувши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.
Крім того, позивачкою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого скаржниця посилається на скрутне матеріальне становище та неможливість сплати нею судового збору у визначеному Законом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) розмірі.
Зазначені обставини підтверджуються наданими позивачкою відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків і довідку про розмір виплаченої пенсії за 2022 рік.
Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити та розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати, якщо предметом позову є захист соціальних прав.
Враховуючи викладене, оскільки позивачкою надані докази на підтвердження її скрутного матеріального становища та те, що позовні вимоги стосуються захисту її соціальних прав, а саме права на отримання доплати до пенсії, визначеної статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про звільнення позивачки від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини п'ятої статті 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
Касаційна скарга позивачки обґрунтована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи не визнали її типовою справою та не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 щодо розміру щомісячного підвищення до пенсії особі як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
У цій справі оскаржується бездіяльність територіального органу Пенсійного фонду України щодо ненарахування та невиплати позивачці з 22.01.2022 підвищення до пенсії як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 (Пз/9901/55/18), визначила обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
б) позивач є непрацюючим пенсіонером;
в) відповідачем є відповідне управління Пенсійного фонду України;
г) предметом спору є нарахування та виплата із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону №796-ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2015.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні типової справи не визнали її типовою справою та не врахували правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставини, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 291 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржницею на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 121, 133, 328, 329, 331, 334, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 та звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №240/15284/22.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №240/15284/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Витребувати із Житомирського окружного адміністративного суду справу № 240/15284/22 за вищевказаним позовом.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко,
Судді Верховного Суду