06 липня 2023 року
м. Київ
справа №420/8261/22
адміністративне провадження № К/990/22675/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі №420/8261/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови йому проведення перерахунку пенсії з 01.08.2021 на підставі оновленої довідки від 30.05.2022 №793 про розмір грошового забезпечення станом на 17.07.2021, виданої Службою зовнішньої розвідки України;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату йому пенсії з 01.08.2021 на підставі нової довідки від 30.05.2022 №793 про розмір грошового забезпечення станом на 17.07.2021, виданої Службою зовнішньої розвідки України;
- сформувати висновок, який повинно врахувати відповідача при виконанні цього рішення суду, а саме щодо проведення перерахунку його пенсії з урахуванням 80% розміру основних і додаткових видів його грошового забезпечення, зазначених в довідці від 30.05.2022 №793, виданої Службою зовнішньої розвідки України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 17.07.2021, виданої зовнішньої Службою зовнішньої розвідки України 30.05.2022 №793.
Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 17.07.2021, виданої Службою зовнішньої розвідки України 30.05.2022 №793, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Згодом, до суду першої інстанції звернулась ОСОБА_2 із заявою про заміну у цій справі сторони виконавчого провадження (стягувача), у зв'язку із його смертю.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 у задоволенні заяви відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 вказану вище ухвалу скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження.
На адресу Верховного Суду 27.06.2023 надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2023 залишити без змін.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми права. Вважає, що заявниця не надала до суду відповідних доказів (свідоцтва про право на спадщину), з яких би вбачалось, що вона набула право на все майно (або відповідну частину) позивача у справі, в зв'язку з чим відсутні підстави для заміни в цій справі сторони її правонаступником.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, судами попередніх інстанцій встановлено:
- рішенням Одеського окружного адміністративного суду відповідача зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 17.07.2021, виданої Службою зовнішньої розвідки України 30.05.2022р. №793, з урахуванням виплачених сум;
- вказане вище рішення суду набрало законної сили 14.12.2022, проте матеріали справи не містять жодних доказів виконання його відповідачем в повному обсязі;
- ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23.01.2023р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що складено актовий запис №939;
- ОСОБА_2 , яка звернулась із заявою про заміну стягувача, є дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 22.12.2020 Київським районним у м.Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);
- згідно з наданою копією паспорта ОСОБА_2 щодо підтвердження місця проживання, вона з 20.01.1988 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою місця проживання також був зареєстрований її чоловік, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Скасовуючи стягувача правонаступником, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, (процесуальне правонаступництво) можливе на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
В контексті викладеного вище, слід враховувати наступне.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно із положенням статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ, суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Такий підхід до врегулювання спірних правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певних осіб.
Таким чином, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суми соціальних виплат, у даному випадку пенсії, передаються членам сім'ї спадкодавця.
При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
У підсумку, суд апеляційної інстанцій зауважив, що дружина позивача, яка проживала разом із пенсіонером на день його смерті, має право на одержання сум пенсії, не отриманих пенсіонером, незалежно від того, чи забезпечується заявниця пенсією у разі втрати годувальника, а відтак суди дійшли правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про наявність підстав для заміни стягувача у цій справі.
Відповідно до статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Як наслідок, зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини 1 статті 52 КАС України, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023 у справі №420/8261/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Шарапа
Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін