05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 761/26688/20
адміністративне провадження № К/9901/46173/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 761/26688/20
за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Голови ліквідаційної комісії ВАСУ (далі - Голова ліквідкомісії ВАСУ) Соловйової Любові Володимирівни
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2021, ухвалене у складі головуючого судді Огурцова О.П.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною відмову ВАСУ у здійсненні належного розрахунку його стажу як судді ВАСУ у відставці та встановленні своєчасно 70 відсотків надбавки за вислугу років;
зобов'язати ВАСУ встановити йому 70 відсотків надбавки за вислугу років, яка дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в разі виходу у відставку з 02.07.2015, визначивши стаж роботи на посаді судді з урахуванням пільгового стажу учасника бойових дій - 30 років і 1 день;
зобов'язати ВАСУ провести перерахунок заробітної плати та виплатити наявну заборгованість за період з 02.07.2015 по 12.07.2016;
зобов'язати ВАСУ видати йому розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням загального стажу роботи на посаді судді станом на 12.07.2016 - 31 рік 6 днів;
зобов'язати ВАСУ видати довідку про суддівську винагороду для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням 70 відсотків надбавки за вислугу років) за 2016-2020 роки;
зобов'язати ВАСУ відкликати попередньо видані довідки за 2016-2020 роки та проінформувати про це ГУ ПФУ;
визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у здійсненні належного перерахунку його стажу як судді у відставці, зміні відсотків надбавки за вислугу років і проведенні перерахунку й виплати наявної заборгованості щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за весь період, починаючи з 2016 року;
зобов'язати ГУ ПФУ внести зміни в розпорядження стосовно його загального стажу роботи на посаді судді з урахуванням пільгового стажу учасника бойових дій з 29 років 6 місяців 7 днів на 31 рік 6 днів;
зобов'язати ГУ ПФУ змінити розмір доплати за вислугу років з 60 відсотків на 70 відсотків для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок і виплатити йому виниклу заборгованість з 12.07.2016 з урахування проведених виплат без обчислення граничного розміру пенсії.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ВАСУ протиправно не зарахував до його стажу роботи на посаді судді період військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан у пільговому обчисленні (один місяць за три), що мало наслідком невірне визначення розміру надбавки до посадового окладу за вислугу років, та у подальшому - невірний розрахунок розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
2. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ВАСУ провести перерахунок заробітної плати та виплатити наявну заборгованість за період з 02.07.2015 по 12.07.2016.
3. Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 02.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправною відмову ВАСУ у здійсненні належного розрахунку стажу судді ВАСУ ОСОБА_1 та невстановлення своєчасно 70 відсотків надбавки за вислугу років;
зобов'язав ВАСУ встановити 70 відсотків надбавки за вислугу років ОСОБА_1 , яка дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в разі виходу у відставку з 02.07.2015, визначивши стаж роботи на посаді судді з урахуванням пільгового стажу учасника бойових дій 30 років і 1 день;
зобов'язав ВАСУ видати ОСОБА_1 розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням загального стажу роботи на посаді судді станом на 12.07.2016 - 31 рік 6 днів;
зобов'язав ВАСУ видати ОСОБА_1 довідку, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 258131,25 грн., у тому числі: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта -1,25) - (2118 х 50 х 1,25) 132375,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 92662,50 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь (15%) - 19856,25 грн; робота, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 13235,50 грн;
визнав протиправною відмову ГУ ПФУ у здійсненні належного перерахунку стажу судді у відставці ОСОБА_1 , зміні відсотків надбавки за вислугу років та проведенні перерахунку і виплати наявної заборгованості щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за весь період, починаючи з 2016 року;
зобов'язав ГУ ПФУ внести зміни в розпорядження стосовно загального стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу учасника бойових дій з 29 років 6 місяців 7 днів на 31 рік 6 днів;
зобов'язав ГУ ПФУ змінити розмір доплати за вислугу років з 60 відсотків на 70 відсотків для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
зобов'язав ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату виниклої заборгованість ОСОБА_1 з 12.07.2016 з урахуванням проведених виплат без урахування граничного розміру пенсії;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
4. 16.12.2021 Голова ліквідкомісії ВАСУ звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою від 07.02.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, з підстави визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. У справі, яка розглядається суди встановили, що позивач у період з 14.10.1983 по 05.03.1985 проходив строкову службу в Радянській Армії, з них в період з 06.03.1985 по 05.12.1985 - на території Демократичної Республіки Афганістан, з 01.09.1986 по 30.06.1990 навчався у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, з 25.07.1990 по 02.07.1991 працював стажистом слідчого прокуратури Кіровоградського району Кіровоградської області, з 03.07.1991 по 22.11.1992 - слідчим прокуратури Кіровоградського району, слідчим прокуратури Ленінського району м. Кіровограда, прокурором відділу загального нагляду прокуратури Кіровоградської області, з 28.05.1993 по 31.03.1998 - суддею Кіровського районного суду м. Кіровограда, з 01.04.1998 по 30.08.2005 - суддею Кіровоградського обласного суду (Апеляційного суду Кіровоградської області), з 31.08.2005 по 12.07.2016 - суддею Вищого адміністративного суду України.
Наказом голови ВАСУ від 21.06.2012 № 525-к «Про щомісячну доплату за вислугу років суддям» позивачу з 15.03.2012 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу (стаж роботи більше 25 років).
Постановою Верховної Ради України від 05.07.2016 № 1433-VIII позивача звільнено з посади судді ВАСУ у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови ВАСУ від 12.07.2016 № 488-к суддю ВАСУ ОСОБА_1 відраховано зі штату суду.
ВАСУ надано позивачу розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого стаж роботи становить 29 років 6 місяців 7 днів. З урахуванням зазначеної довідки позивачу було призначено довічне грошове утримання із виплатою 86 відсотків заробітної плати діючого судді ВАСУ.
У подальшому, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29.01.2018 у справі № 761/37014/17, серед іншого, зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві (правонаступником якого є ГУ ПФУ) зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді наступні періоди: 2 роки 1 місяць 23 дня (з 14.10.1983 по 06.12.1985) - служба в лавах Радянської Армії; 1 рік 11 місяців (з 01.09.1986 по 30.06.1990) - навчання в Харківському юридичному інституті; 11 місяців 8 днів (з 25.07.1990 по 02.07.1991) - стажист слідчого прокуратури Кіровоградського району Кіровоградської області; 1 рік 4 місяці 20 днів (з 03.07.1991 по 22.11.1992) - слідчий прокуратури Кіровоградського району, слідчий прокуратури Ленінського району м. Кіровограда та прокурор відділу загального нагляду прокуратури Кіровоградської області; зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві визначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати діючого судді суду касаційної інстанції, починаючи з 12.07.2016 з урахуванням проведених виплат без обмеження граничного розміру пенсії.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24.06.2020 у справі № 761/37014/17 роз'яснено, що при зарахуванні позивачу до стажу роботи на посаді судді періоду 2 роки 1 місяць 23 дня (з 14.10.1983 по 06.12.1985) - служба в лавах Радянської Армії, який включає в себе період служби в лавах Збройних сил СРСР (Демократична Республіка Афганістан) з 06.03.1985 по 05.12.1985 стаж повинен обчислюється на пільгових умовах - один місяць за три, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».
Позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії ВАСУ із заявою від 30.01.2020, у якій просив перерахувати суддівську винагороду з урахуванням надбавки за вислугу років - 70 відсотків замість 60 відсотків та видати відповідну довідку для приєднання до пенсійної справи та проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
ВАСУ надав позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 06.02.2020 № 69 з урахуванням доплати за вислугу років - 70 відсотків. Крім того, позивачу видано оновлений розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якому також було враховано пільгове обчислення періоду військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан.
Разом з тим, листом від 16.03.2020 № 81/12-14/20 ВАСУ повідомив позивача, що стосовно нього проведено лише перерахунок загального стажу. Водночас довідку про суддівську винагороду від 06.02.2020 № 69 із зазначенням 70 відсоткової надбавки за вислугу років було видано помилково, у зв'язку з чим зазначену довідку відкликано, про що повідомлено ГУ ПФУ.
У свою чергу, ГУ ПФУ у відповідь на заяву позивача щодо перерахунку довічного грошового утримання згідно із Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), повідомило про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку, посилаючись на відкликання довідки ВАСУ від 06.02.2020 №69.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів, звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач має стаж роботи, який дає право на виплату щомісячної доплати за вислугу років - 31 рік 0 місяців 6 днів, відповідно, має право на виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 70 відсотків, тому відмова ВАСУ у здійсненні належного розрахунку стажу судді ВАСУ ОСОБА_1 та встановленні 70 відсотків надбавки за вислугу років є протиправною.
Також суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач має право на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
8. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній. Голова ліквідкомісії ВАСУ обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що вона не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання ВАСУ видати позивачу довідку, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 258131,25 грн., у тому числі: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта -1,25) - (2118 х 50 х 1,25) 132375,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 92662,50 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь (15%) - 19856,25 грн; робота, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 13235,50 грн, оскільки така вимога позивачем не заявлялась. Також Голова ліквідкомісії ВАСУ вказує на те, що розмір посадового окладу, який має враховуватись для перерахунку позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці має обчислюватись відповідно до Закону № 2453-VI.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідача ОСОБА_1 вказує на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку із чим просить залишити зазначену вище касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані Головою ліквідкомісії ВАСУ судові рішення - без змін, оскільки він у прохальній частині його позовної заяви просив суд зобов'язати ВАСУ видати довідку про суддівську винагороду для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також в окремо поданій заяві, у якій просив суд зобов'язати ВАСУ видати довідку про суддівську винагороду для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з наведеним розрахунком, згідно з яким суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 258131,25 грн, у тому числі: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта -1,25) - (2118 х 50 х 1,25) 132375,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 92662,50 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь (15%) - 19856,25 грн; робота, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 13235,50 грн.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. З урахуванням наведеного та оскільки Верховний Суд розглядає касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, колегія суддів перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права щодо наявності у позивача права на отримання довідки, згідно із якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 258131,25 грн, у тому числі: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта -1,25) - (2118 х 50 х 1,25) 132375,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 92662,50 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь (15%) - 19856,25 грн; робота, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 13235,50 грн, та щодо наявності у суду повноважень щодо розгляду і вирішення вимоги про зобов'язання ВАСУ видати позивачу таку довідку, щодо яких було відкрито касаційне провадження у цій справі.
12. Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 просив, зокрема, зобов'язати ВАСУ видати довідку про суддівську винагороду для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням 70 відсотків надбавки за вислугу років) за 2016-2020 роки.
13. При цьому, як видно з матеріалів справи, 08.02.2021 позивачем до суду першої інстанції було подано заяву, у якій висловлено прохання в межах позову зобов'язати ВАСУ видати довідку про суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням у ній грошової винагороди судді, який працює на відповідній посаді в розмірі 258 131,25 грн, у тому числі: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта -1,25) - (2118 х 50 х 1,25) 132375,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 92662,50 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь (15%) - 19856,25 грн; робота, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 13235,50 грн.
14. Відповідно до частин другої та третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
15. Згідно із частиною першою статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
16. Так, в межах позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання ВАСУ видати довідку про суддівську винагороду для обчислення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці судами попередніх інстанцій розглядалось питання щодо визначення розміру суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, що не суперечить наведеним вище положенням КАС України. Розгляд такої вимоги є правомірним й з огляду на подану позивачем до суду першої інстанції зазначену вище заяву до судового засідання 02.08.2021, яке відбувалось в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17. Разом з тим, перевіряючи рішення судів попередніх інстанцій в частині щодо визначення розміру суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, колегія суддів виходить із такого.
18. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. На час звільнення позивача у відставку правовідносини щодо виплати суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання регулювалися положеннями Закону № 1402-VIII і Закону № 2453-VI.
20. Пункт 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII встановлював, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
21. Тобто, на момент звільнення позивача у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді залежав від проходження кваліфікаційного оцінювання та відпрацювання на посаді судді щонайменше трьох років з дня прийняття щодо судді відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В залежності від наведених обставин правовідносини щодо визначення розміру довічного грошового утримання судді регулювалися Законом № 2453-VI або Законом № 1402-VIII.
22. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
23. В пункті 16 вказаного рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційним Судом України зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
24. У зв'язку із наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
25. Таким чином Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 вказав на те, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
26. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і жоден інший закон не регулює це питання, в тому числі й Закон № 2453-VI.
27. Аналогічні висновки зазначені Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020, яке набрало законної сили.
28. Таким чином, з 19.02.2020 правовідносини щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді регулюється виключно Законом № 1402-VIII, а застосування різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів суперечить положенням частини першої статті 126 Конституції України.
29. Верховний Суд зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
30. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
31. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII).
32. Згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
33. Частиною другої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
34. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
35. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб (частина четверта статті 135 Закону № 1402-VIII).
36. При цьому, Верховний Суд зазначає, що в спірних правовідносинах суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна визначатись з врахуванням розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з огляду на таке.
37. До набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закону № 1402-VIII систему судів загальної юрисдикції складали: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) вищі спеціалізовані суди; 4) Верховний Суд України (частина друга статті 17 Закону № 2453-VI).
38. Згідно із частиною другою статті 31 Закону № 2453-VI вищими спеціалізованими судами були: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.
39. Разом з цим, для створення більш ефективної моделі системи судоустрою, приведення її у відповідність із конституційними змінами, Верховною Радою України був прийнятий Закон № 1402-VIII, згідно із частиною третьою статті 17 якого, систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.
40. Причому, принципи його побудови ( територіальності, спеціалізації та інстанційності) залишились незмінними.
41. Отже, як Законом № 2453-VI, так і Законом № 1402-VIII в системі судоустрою передбачені вищі спеціалізовані суди, базисом для утворення яких є принцип спеціалізації, сутність якого полягає в утворенні в системі судоустрою підсистем судових органів, уповноважених вирішувати справи певних категорій.
42. При цьому, як було зазначено вище, в силу вимог частини другої статті 31 Закону № 2453-VI ВАСУ був вищим спеціалізованим судом, а відтак, на думку колегії суддів, суддівська винагорода для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку пенсії позивача повинна визначатись з врахуванням базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, визначеного пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII.
43. Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон № 1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів вищих спеціалізованих судів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).
44. Враховуючи наведене, позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду, передбаченого Законом № 1402-VIII, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого.
45. Згідно з частиною п'ятою статті 135 Закону № 1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років за наявності стажу роботи більше 30 років - 70 відсотків посадового окладу.
46. При цьому, колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, згідно із якими особа, реалізовуючи своє конституційне право на працю, обираючи певний вид професійної діяльності, повинна бути обізнана із умовами праці та привілеями, які вона отримує при цьому. Законні очікування особи полягають у тому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені.
47. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах Брумареску проти Румунії (заява №28342/95), Стіл та інші проти Сполученого Королівства та ін.). Так, у рішенні від 10.12.2009 по справі Михайлюк та Петров проти України (заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.
48. Поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах Олександр Волков проти України (заява № 21722/11), C.G. та інші проти Болгарії (заява № 1365/07).
49. Відповідно до пункту 46 Доповіді Венеційської Комісії Верховенство права (Страсбург, 04.04.2011 Доповідь № 512/2009, CDL-AD (2011)003rev), схваленої на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними.
50. В підпункті 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.06.2020 № 7-р/2020 вказано, що вимогою верховенства права є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування.
51. Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.
52. Конституційний Суд України у рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 акцентував на тому, що юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци п'ятий, шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).
53. З урахуванням наведеного, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про те, що відмова відповідача видати позивачу довідку має наслідком втручання у право на отримання ним щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі, встановленому чинним законодавством, а саме Законом № 1402-VIII, і таке втручання у право позивача не має жодної підстави в національному законодавстві, що свідчить про порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права.
54. Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах Вєренцов проти України (заява № 20372/11), Кантоні проти Франції (заява №17862/91).
55. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдиним статусом суддів. Згідно з частиною другою статті 52 Закону № 1402-VIII судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
56. Позивач обіймав посаду судді вищого спеціалізованого суду, звільнився у відставку та має статус судді у відставці, а тому він має право на відповідні гарантії, встановлені Законом № 1402-VIII для судді вищого спеціалізованого суду, зокрема на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII) відповідно до базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами (частини третя - п'ята статті 135 Закону № 1402-VIII).
57. З урахуванням наведеного, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов'язання ВАСУ видати довідку, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці складає 258 131,25 грн, у тому числі: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта -1,25) - (2 118 х 50 х 1,25) 132 375,00 грн; доплата за вислугу років (70%) - 92 662,50 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь (15%) - 19 856,25 грн; робота, що передбачає доступ до державної таємниці (10%) - 13235, 50 грн.
58. При цьому колегія суддів відхиляє клопотання позивача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки для такої передачі відсутні критерії та підстави, визначені частиною п'ятою статті 346 КАС України, з огляду на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду своєю постановою від 04.07.2023 у справі № 640/1064/21 вже виклав правовий висновок у сфері окреслених правовідносин з метою єдності і сталості правозастосовної практики.
59. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
61. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
62. Частиною третьою статті 375 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
63. Оскільки Верховний Суд ухвалою від 07.02.2022 зупинив виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №761/26688/20 до закінчення його перегляду у касаційному порядку, враховуючи результат розгляду цієї справи, необхідно поновити його виконання.
Керуючись статтями 340, 349, 350, 355, 356, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи № 761/26688/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Любові Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі № 761/26688/20 - залишити без змін.
Поновити виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2021 у справі №761/26688/20.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко