14 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5934/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 (головуючий Шаптала Є. Ю., судді Яковлєв М. Л., Чорногуз М. Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 (суддя Борисенко І. І.)
у справі № 910/5934/22
за позовом Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
до Товариства з обмежено відповідальністю "Іоніті"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ,
про визнання договору недійсним,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2022 року Приватне підприємство "Автоентерпрайз" (далі - ПП "Автоентерпрайз", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (далі - ТОВ "Іоніті", Відповідач) про визнання недійсним Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 (далі - Договір від 16.12.2019), укладений між сторонами.
2. Позов обґрунтовано тим, що на укладення спірного договору від імені та в інтересах ПП "Автоентерпрайз" останнє не уповноважувало ОСОБА_1., у тому числі на підставі довіреності від 05.07.2019, яка не видавалась на укладення такого договору; спірний договір укладено представником у своїх особистих інтересах, всупереч волі та бажанням довірителя, на заздалегідь невигідних умовах для Позивача; схвалення такого правочину не відбулося. Правовими підставами недійсності правочину Позивач зазначає положення статей 15, 202, 203, 215, 232 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення мотивовано тим, що Позивач не довів наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
5. Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "Автоентерпрайз" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, оскільки:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права, зокрема, положення статті 237, частин першої, третьої статті 238, статей 237 - 239, 241, 244, 245, частини першої статті 232 Цивільного кодексу України, без врахування висновків щодо застосування цих норм права в подібних відносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 910/28080/14, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц, та постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 911/731/18, від 22.02.2022 у справі № 18/257, від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100), від 10.02.2021 у справі № 6/1-10, від 24.05.2022 у справі № 910/19998/20, від 31.07.2019 у справі № 910/2030/18, від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17, від 06.07.2022 у справі № 909/276/21, від 17.03.2021 у справі № 360/1742/18, від 01.12.2021 у справі № 908/3467/19, від 31.05.2022 у справі № 638/20248/19, від 29.08.2018 у справі № 522/15095/15-ц, від 21.02.2020 у справі № 182/3593/17, від 20.07.2022 у справі № 910/21039/20, від 19.01.2022 у справі № 911/841/20, від 18.09.2018 у справі № 826/16572/14, від 24 02.2021 у справі № 757/33392/16;
- суди обох інстанцій не дослідили і не оцінили зібрані у справі докази, а в порушення вимог частини четвертої статті 75 ГПК України визнали преюдиціальними фактами обставини, яким надано юридичну оцінку на підставі іншого обсягу доказів при розгляді інших справ; при цьому не надано належної правової оцінки доводам та запереченням сторін у цій справі, які повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами (про що зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 17.02.2022 у справі № 9901/88/21 та постановах Верховного Суду 02.02.2022 у справі № 909/671/20, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17, від15.02.2022 у справі № 922/2250/20, від 31.05.2022 у справі № 922/2249/20);
- суди встановили обставини на підставі недопустимих доказів, які оформлені та подані з порушенням вимог процесуального закону, зокрема, частини другої статті 87, частини третьої статті 88 ГПК України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, частини шостої статті 91 ГПК України та частини другої статті 16 Цивільного кодексу України щодо юридичної сили дублікату господарського договору, не посвідченого нотаріально, зокрема, чи може вважатись оригіналом договору його дублікат, якщо договір не посвідчений нотаріально, і одна із сторін цього договору заперечує наявність оригіналу такого договору; на яку зі сторін має покладатися обов'язок доведення існування договору та відповідність змісту дублікату договору його оригіналу; чи підлягає визнанню недійсним дублікат договору, якщо оригінал договору відсутній, і одна із сторін заперечує факт існування договору..
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
7. ТОВ "Іоніті" у відзиві на касаційну скаргу заперечило доводи скарги, вказало на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
8. ПП "Автоентерпрайз" 31.05.2023 направило через електронний суд до Верховного Суду відповідь на відзив, у якому навело доводи на спростування доводів Відповідача, з якими не згодний Позивач, та просило врахувати зазначені доводи при ухваленні рішення за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції.
9. Відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
10. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. (частини п'ятої статті 161 ГПК України).
11. За змістом положень статті 166 ГПК України позивач має право подати відповідь на відзив, з викладенням своїх пояснень, міркувань, заперечень та мотиви їхнього визнання або відхилення; відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.
12. За змістом статей 290 - 295, 298 ГПК України заявами по суті справи на стадії касаційного провадженні є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17).
13. За наведених обставин та враховуючи, що у касаційному провадженні заявами по суті справи є касаційна скарга і відзив на касаційну скаргу, а подання відповіді на відзив при перегляді справи у касаційному провадженні не передбачено, і суд касаційної інстанції у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 161, частиною четвертою статті 166 ГПК України не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у тому числі і необхідності подання відповіді на відзив, у зв'язку із чим таку відповідь на відзив слід залишити без розгляду.
Фактичні обставини справи встановлені судами
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.12.2019 між ТОВ "Іоніті" (Замовник) та ПП "Автоентерпрайз" (Виконавець) укладено Договір про надання послуг з розміщення обладнання (далі - Договір), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику послуги з розміщення зарядних пристроїв постійного та/або змінного струму для заряджання електромобілів, за адресами та на умовах, визначених в окремих актах приймання-передачі до цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги; місце розміщення обладнання визначається сторонами в акті приймання-передачі.
15. Обладнання Замовника належить йому на праві власності або користування. Замовник має право здійснювати управління обладнанням (пункт 1.3 Договору).
16. Відповідно до пунктів 2.1.6, 2.1.7, 2.11 Договору на Виконавця покладене зобов'язання, зокрема, забезпечити підключення обладнання до електричної мережі та його безперебійне електричне живлення, у будь-яких без виключень випадках отримувати письмовий дозвіл Замовника на відключення обладнання від електричної мережі.
17. За надані за Договором послуги Замовник щомісячно виплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 30,00 грн (в т.ч. ПДВ 5,00 грн). Винагорода виконавцю та компенсація вартості витрат фактично використаної електричної енергії, спожитої внаслідок роботи обладнання здійснюється шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, виключно після виставлення Виконавцем відповідних рахунків (пункти 3.1, 3.2 Договору).
18. Згідно з пунктами 6.1, 6.2 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно, з подальшою його пролонгацією.
19. На виконання укладеного сторонами Договору, ТОВ "Іоніті" та ПП "Автоентерпрайз" підписано акт приймання-передачі від 16.12.2019, відповідно до якого Замовник розмістив, а Виконавець надав місце для розміщення наступного обладнання за адресою: м. Київ, вул. Міська, 9, а саме:
- зарядний пристрій змінного струму для зарядження електромобілів (AC): "МТА (міжнародна школа тенісу)";
- зарядний пристрій постійного струму для зарядження електромобілів (DC): "МТА (міжнародна школа тенісу)".
20. ПП "Автоентерпрайз" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним вказаного Договору від 16.12.2019, посилаючись на те, що не уповноважував ОСОБА_1 на укладення спірного договору від імені та в своїх інтересах, у тому числі на підставі довіреності від 05.07.2019, яка ним не видавалась, та не вчиняв жодних дій зі схвалення такого Договору; умови цього Договору суперечать господарській діяльності, яку здійснює ПП "Автоентерпрайз"; контрагент за цим Договором - ТОВ "Іоніті" створено самим ОСОБА_1 , який надавав юридичні послуги ПП "Автоентерпрайз" як адвокат та мав доступ до відомостей про господарську діяльність підприємства; за даними ЄДРЮОФОПГФ ОСОБА_1 є власником і кінцевим бенефіціаром ТОВ "Іоніті", при цьому директором цього товариства є ОСОБА_2 , який раніше перебував у договірних відносинах з ПП "Автоентерпрайз" та надавав монтажні послуги для обладнання зарядних станцій електромобілів; умови оспорюваного Договору та зазначені обставини свідчать про наявність злочинної домовленості ОСОБА_1 та директора ТОВ "Іоніті" ОСОБА_2 при підписанні спірного Договору, оскільки дійсна мета цього Договору не відповідає його змісту та загальним засадам цивільних та господарських правовідносин, що відповідно до положень статей 203, 215, 232, 238 - 241 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним.
21. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що оспорюваний Договір від 16.12.2019 від імені ПП "Автоентерпрайз" підписаний представником ОСОБА_1., який діяв на підставі наказу № 17/07 від 05.07.2019 та довіреності від 05.07.2019.
22. Зі змісту копії довіреності від 05.07.2019, виданої ПП "Автоентерпрайз" в особі директора ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що останній уповноважений бути представником ПП "Автоентерпрайз" в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкування, в тому числі перед фізичними та юридичними особами з питань, що пов'язані з укладанням та підписанням договорів оренди для розміщення зарядних пристроїв для електромобілів від імені та в інтересах Підприємства, додаткових угод та додатків до таких договорів від імені та в інтересах Підприємства, виключно за умови погодження таких договорів із директором Підприємства у письмовій формі та/або шляхом повідомлення на електронну пошту. Для цього ОСОБА_1 надано право від імені ПП "Автоентерпрайз" укладати договори (угоди, контракти) розміщення обладнання, додаткові угоди та додатки до них, розписуватись від імені Підприємства в таких договорах (угодах, контрактах), а також виконувати всі інші дії, необхідні для виконання цієї довіреності. Довіреність видана терміном до 31.12.2019.
23. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором ПП "Автоентерпрайз" на день укладення спірного Договору від 16.12.2019 був ОСОБА_3 , у якого як керівника підприємства відсутні будь-які обмеження щодо представництва юридичної особи, у тому числі і щодо видачі довіреностей іншим особам на представництво інтересів підприємства.
24. Відповідно до наказу № 17/07 від 05.07.2019, виданого директором ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_3., останнім видано розпорядження щодо:
- використання з 05.07.2019 в господарській діяльності ПП "Автоентерпрайз" додаткової круглої печатки для укладання договорів, додаткових угод та додатків до договорів згідно відбитку, зазначеному у цьому наказі;
- видати уповноваженому представнику ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_1 довіреність на право використовувати печатку та укладати договори, додаткові угоди та додатки до договорів.
25. За таких обставин, суди дійшли висновку, що представник ОСОБА_1 мав право укладати Договір від 16.12.2019 від імені ПП "Автоентерпрайз" на підставі довіреності, виданої 05.07.2019 директором ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_3 .
26. При цьому судами також враховано, що оспорюваний правочин не є єдиним, що був укладений ОСОБА_1 в інтересах ПП "Автоентерпрайз" на підставі довіреності від 05.07.2019; довіреність від 05.07.2019, видана директором ОСОБА_3 , є окремим правочином, який діяв з 05.07.2019 по 31.12.2019, і станом на день прийняття рішення не визнавалась недійсною.
27. До того ж, ПП "Автоентерпрайз" вчинено дії щодо прийняття договору до виконання, зокрема, про фактичне виконання договору свідчить акт приймання-передачі від 16.12.2019, згідно з яким ПП "Автоентерпрайз" надало місце для розміщення обладнання TOB "Іоніті", що свідчить про схвалення правочину. Судами також взято до уваги твердження Відповідача про те, що:
- зазначене в Договорі обладнання належить ТОВ "Іоніті" на праві користування, що підтверджується видатковими накладними № РН0000062 від 28.09.2018, №ЛН-000058 від 28.09.2018 про придбання цього обладнання ТОВ "Олександр Перемежко та Партнери";
- Договором оренди пристроїв для зарядження електромобілів №25-06/2018-01 від 25.06.2018 та актом приймання-передачі майна від 16.12.2019 до нього, згідно з яким ТОВ "Олександр Перемежко та Партнери" передало, а TOB "Іоніті" прийняло обладнання в користування;
- наказами TOB "Іоніті" №М341081, №М949670 від 16.12.2019 про постановку на облік обладнання, орендованого у ТОВ "Олександр Перемежко та Партнери".
28. У подальшому зазначене обладнання функціонувало в білінговій системі AUTOENTERPRISE, адміністрованій групою компаній Автоентерпрайз, в межах якої здійснювався облік спожитої обладнаннями електроенергії та грошових коштів, що надходили від споживачів. При цьому актами обстеження обладнання за адресою: м. Київ, вул. Міська, 9 (від 21.08.2020, від 05.01.2021), складеними представниками ТОВ "Іоніті", зафіксовано неможливість використання обладнання (зарядних пристроїв для заряджання електромобілів) у зв'язку з його відключенням, а також не усунення ТОВ "Автоентерпрайз" порушень Договору після відключення. Такі обставини стали підставою для звернення ТОВ "Іоніті" до суду з рядом позовів про стягнення з ПП "Автоентерпрайз" штрафних санкцій за порушення умов відповідних договорів. ПП "Автоентерпрайз" зверталось до суду з зустрічними вимогами про визнання таких договорі недійсними.
29. За наслідком розгляду відповідних позовних вимог, судом відмовлено у задоволенні позовів ПП "Автоентерпрайз" до ТОВ "Іоніті" про визнання договору недійсним, при цьому задоволено позови ТОВ "Іоніті" про стягнення штрафу, зокрема, (у справа № 910/12774/21, № 910/15859/20, № 910/12775/21, № 910/12776/21, № 910/20185/21, № 910/20186/21, № 910/20198/21, № 910/2815/22, № 910/4462/22), з огляду на встановлені порушення відповідних договорів.
30. При цьому, судами враховано, що у справах № 910/12774/21, № 910/12775/21, № 910/12776/21, № 910/20185/21, № 910/20186/21, № 910/20198/21, № 910/2815/22, № 910/4462/22 встановлено факт порушення ПП "Автоентерпрайз" умов Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019, тобто, надано оцінку та прийнято договори, укладені представником ОСОБА_1 на підставі спірної довіреності.
31. Такі обставини за висновками судів попередніх інстанцій свідчать про наступне схвалення оспорюваного правочину.
32. При цьому судами відхилено доводи Позивача про те, що підпис на довіреності від 05.07.2019, яку видано на ім'я ОСОБА_1 , не належить директору ПП "Автоентерпрайз" ОСОБА_3 , зважаючи на висновки Харківського НДЕКЦ судово-почеркознавчої експертизи від 20.07.2021 № СЕ-19/121-21/15134-ПЧ та судово-технічної експертизи від 12.07.2021 № СЕ-19/121-21/15118-ДД, виходячи з того, що предметом першої з цих експертиз були питання ідентифікації підпису від імені ОСОБА_3 на іншій довіреності, виданій 01.12.2019 іншій особі ( ОСОБА_4 ), тобто зазначений доказ не стосується даної справи; а в другій, із зазначених експертиз, на вирішення експерта не ставилося питання про приналежність ОСОБА_3 підпису на довіреності від 05.07.2019. До того ж зазначені висновки було надано як докази у межах кримінальної справи.
33. Довіреністю від 05.07.2019 жодних обмежень повноважень ОСОБА_1. не передбачено. Відтак він мав достатні повноваження для укладення Договору від імені ПП "Автоентерпрайз".
34. Доводи позивача про те, що Договір підписаний ОСОБА_1 виключно на свою користь та з метою отримання майна ПП "Автоентерпрайз", що свідчить про зловмисну домовленість між ОСОБА_1 і ТОВ "Іоніті" на укладення Договору, судами відхилено виходячи з того, що Позивачем не подано будь-яких доказів зловмисної домовленості між ОСОБА_1 і ТОВ "Іоніті", не доведено умислу сторін договору на його укладення шляхом зловмисної домовленості, наявності несприятливих наслідків виконання правочину і причинно-наслідкового зв'язку між такими наслідками і діями обох сторін.
35. Відхиляючи посилання Позивача на те, що "дублікат" Договору був підписаний ОСОБА_1 , який є власником та засновником ТОВ "Іоніті", що фактично свідчить про укладення ним Договору на свою користь, суди вказали на те, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення учасника ТОВ "Іоніті" від 07.05.2020 № 9 ОСОБА_1 став його учасником лише 07.05.2020, тобто після укладення оспорюваного правочину, а на момент укладення Договору ОСОБА_1 не був ні учасником, ні керівником ТОВ "Іоніті".
36. Також судами зазначено, що враховуючи умови оспорюваного Договору та доведеність факту його виконання, відсутні підстави для визнання такого Договору удаваним або фіктивним.
37. За таких обставин, доводи Позивача щодо наявності підстав для визнання оспорюваного Договору недійсним відхилено, а в задоволенні позову відмовлено
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
38. В силу приписів частин першої - третьої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
39. Предметом спору у даній справі є вимога про визнання Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 16.12.2019 недійсним.
40. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
41. Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
42. Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
43. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (статті 204 Цивільного кодексу України).
44. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
45. Положеннями статті 218 Цивільного кодексу України унормовано, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (частина перша статті). Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним (частина друга статті).
46. Як вбачається з позовної заяви, а також доводів касаційної скарги, Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовував тим, що ПП "Автоентерпрайз" ніякого договору з ТОВ "Іоніті" не укладало, ОСОБА_1 повноважень щодо його укладення не надавало і не погоджувало в будь-якій формі оспорюваний Договір, а також не вчиняло дій щодо його схвалення.
47. Проте, відповідні обставини, які повинні доводитись з урахуванням положень частини першої статті 218 Цивільного кодексу України, статей 73 - 74, частини другої статті 91 ГПК України, та пов'язані з ними докази попередніми судовими інстанціями не з'ясовано й не досліджено. Натомість суди попередніх інстанцій вдалися до оцінки оспорюваного договору з підстав удаваності та фіктивності такого правочину, хоча відповідні аргументи (з посиланням на норми закону) в позовній заяві відсутні.
48. Також, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки дублікату оспорюваного правочину, як належного та допустимого доказу, який є копією оригіналу документа, виходячи з такого.
49. Відповідно до пункту 13 глави 11 розділу IІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 (далі - Правила № 1000/5), особливим видом копії документа є дублікат - повторно оформлений службовий документ для використання замість втраченого чи пошкодженого оригіналу (диплома, свідоцтва, трудової книжки тощо), що має таку саму юридичну силу. Дублікат виготовляється на такому самому бланку, що й оригінал, та містить інформацію, аналогічну інформації в оригіналі. На ньому проставляються відбиток печатки установи і підписи посадових осіб, які мають право підпису цих документів на момент оформлення дубліката. На дублікаті проставляється у правому верхньому куті відмітка "Дублікат".
50. При цьому згідно з пунктом 1 розділу І вказаних Правил, ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання всіма установами.
51. Водночас, у пункті 1.2 ДСТУ 2732-2004, які затверджено наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 № 9, визначено, що терміни, встановлені цим стандартом, треба застосовувати в усіх видах нормативних документів стосовно діловодства й архівної справи, а також для робіт зі стандартування. Для наукової, навчально-методичної та публіцистичної літератури терміни цього стандарту - рекомендовані.
52. Положення стандарту чинні для застосовування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших суб'єктів господарювання, що діють в Україні, а також технічних комітетів стандартизації, науково-технічних та інженерних товариств (пункт 1.3 ДСТУ 2732-2004).
53. Так, у цьому стандарті визначено наступні терміни:
документ - інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі;
копія (документа) - документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках - деяких його зовнішніх ознак;
службовий документ - документ, який створила або отримала установа (чи інший суб'єкт господарювання) в процесі діяльності;
юридична сила (службового документа) - властивість службового документа, надана чинним законодавством, яка є підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання і (або) управлінські функції;
оригінал (службового документа) - примірник службового документа, що першим набуває юридичної сили;
дублікат оригіналу (службового документа) - повторно оформлений службовий документ для використовування, замість втраченого чи пошкодженого оригіналу, що має таку саму юридичну силу;
54. Отже, оригінал документа - є першоджерелом для похідних від нього документів, таких як дублікат, копія, витяг.
55. Окрім зазначеного, можливість видачі дублікату посвідченого документа передбачено нормами Закону України "Про нотаріат".
56. Відповідно до частин першої, восьмої та дев'ятої статті 53 Закону України "Про нотаріат" у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа. Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву чи приватного нотаріуса.
57. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі №161/3245/15-ц зробила висновок, що дублікатом договору є другий примірник документа, що повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа, а його видача полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Виходячи із цього, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що оспорюваний дублікат договору, який повністю відповідає оригіналу, не має самостійного значення, оскільки його видання не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків, а є документом, який лише дублює, відтворює зміст договору, та не може порушувати права позивача. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, недійсним може бути визнаний лише сам договір як правочин, а не документ, у якому відображено текст договору (зокрема, дублікат договору).
58. Наведене дає підстави для висновку, що дублікат правочину створений без додержання встановленого законом порядку, не може створювати юридичних наслідків, без доведення обставин (факту) вчинення оспорюваного правочину, які повинні доводитись, як зазначено вище, письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
59. При цьому за загальним правилом, лише суб'єкт, що видав документ, може видати його дублікат. Для того щоб отримати дублікат необхідно подати письмову заяву до відповідного органу особисто або через представника за дорученням.
60. З огляду на викладене, Верховний Суд зауважує, що чинне законодавство України загалом не містить заборони щодо оформлення дубліката втраченого договору. Однак за обставин, коли такий "дублікат" поданий однією з сторін справи (Відповідачем), а інша сторона (Позивач) взагалі заперечує вчинення нею відповідного правочину, суд зобов'язаний з'ясувати і перевірити на підставі належних і допустимих доказів, за яких обставин було втрачено оригінал документа (у даному випадку Договору), якими доказами ці обставини підтверджуються, чи наявний інший оригінал документа у другої сторони (оскільки договір виготовляється принаймі у двох примірниках, що є рівнозначними), а якщо оригінал другого примірника відсутній у контрагента, то з яких причин, чи була у Відповідача можливість виготовити новий примірник договору замість втраченого (зокрема шляхом звернення до іншої сторони), не складаючи "дубліката" договору, який повинен відтворювати оригінал втраченого договору.
61. Враховуючи предмет та підстави позову у спірних правовідносинах, Суд також визнає обґрунтованими доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень частин першої та третьої статті 238, статті 241 Цивільного кодексу України, виходячи з такого.
62. Відповідно до частин першої, третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
63. Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (постанова Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 360/1742/18).
64. Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень чи без такого перевищення.
65. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Вказане знайшло своє відображення у частині третій статті 238 Цивільного кодексу України, якою чітко і однозначно визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (пункт 34 постанови Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 925/632/20).
66. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15, на яку посилається скаржник, зробила висновок, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
67. ПП "Автоентерпрайз", у позові, в апеляційній та касаційній скаргах, посилалось на те, що ОСОБА_1 був засновником ТОВ "Іоніті" і 100 % частки цього товариства отримав від своєї дружини - ОСОБА_5 та на те, що остання була власницею такої частки. Проте, суди не надали належної оцінки таким доводам Позивача, з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду.
68. Крім цього, такий висновок зроблено без оцінки доказів (витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), на які посилалось Позивач та без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15 щодо наявності інтересу у ОСОБА_1 (як представника ПП "Автоентерпрайз") у вчиненні правочину з ТОВ "Іоніті", 100 % частки якого ОСОБА_5 у подальшому передала ОСОБА_1 та не встановили мети та інтересу останнього у вчинені спірного правочину. Тому доводи скаржника знайшли часткове підтвердження, а висновки судів попередніх інстанцій у цій частині визнаються передчасними.
69. Верховний Суд у постанові від 01.12.2021 у справі № 908/3467/19, на яку посилається скаржник, зробив висновок, що у частині третій статті 238 Цивільного кодексу України міститься заборона на вчинення представником правочинів з самим собою ("у своїх інтересах") або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, оскільки, у такому разі представник діє в умовах очевидного конфлікту інтересів, який презюмується, тобто не потребує доведення.
70. Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що у випадку укладення представником правочину з самим собою довіритель не повинен доводити, що цей правочин укладено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя. По суті, положення частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України надають довірителю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того, на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується.
71. У свою чергу у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, на яку посилається скаржник, вказано, що представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя. Вчинення правочину щодо самого себе, тобто не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 Цивільного кодексу України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.
72. Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
73. Згідно з висновком Верховного Суду, зробленим у постанові № 910/15151/17 від 14.08.2018, на який посилається скаржник, загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов'язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.
74. При оцінці судами обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення, воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
75. З урахуванням наведеного у Суду відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями положень частин першої, другої і п'ятої статті 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.
76. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
77. Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
78. За таких обставин, доводи скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального пава та порушення норм процесуального права знайшли часткове підтвердження. Водночас, згідно з частиною другою статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
79. З огляду на викладене, Судом відхиляються доводи ТОВ "Іоніті", викладені у його відзиві на касаційну скаргу.
80. Враховуючи, що доводи касаційної скарги знайшли часткове підтвердження, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Висновки Верховного Суду
81. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
82. Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
83. З урахуванням наведеного касаційна скарга ПП "Автоентерпрайз" підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
84. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, які входять до предмету доказування у даному спорі, в тому числі зазначені у даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Щодо судових витрат
85. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, то відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється. Такий розподіл має бути здійснений за результатами нового розгляду справи.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз" задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/5934/22 скасувати.
3. Справу № 910/5934/22 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Суховий
Судді І. Берднік
В. Зуєв