05 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/2636/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Бондаренко О.Д.,
відповідача - Романчук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 (у складі колегії суддів: Парусніков Ю.Б. (головуючий), Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65"
до Дніпровської міської ради
про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" (далі - Позивач, ОСББ "Робоча 65") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпровської міської ради (далі - Відповідач, Міськрада) про визнання незаконними дій Відповідача, спрямованих на безпідставне проведення державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Дніпра в особі Міськради, а також зобов'язання Відповідача припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65; зобов'язання Відповідача виключити з Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра наступні об'єкти нерухомого майна:
- житловий будинок літ. А-16, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 32 789,46 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 18,12 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 67,20 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 138,81 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 92,72 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 278,97 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 93,30 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68,10 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 53,62 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 72 кв.м,
зобов'язання Відповідача припинити дії, що порушують право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65,
а також зобов'язання Відповідача виключити з Реєстру об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпра наступні об'єкти нерухомого майна:
- житловий будинок літ. А-16, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 32 789,46 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 18,12 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 67,20 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 138,81 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 92,72 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 278,97 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 93,30 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 68,10 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 53,62 кв.м;
- нежитлове приміщення, розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 65, площею 72 кв.м, (далі - Приміщення)
та скасувати записи про право власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Ради на наступні об'єкти нерухомого майна:
- нежитлове приміщення загальною площею 136,4 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. І, приміщення ХIV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640624712101, внесений 11.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 67,2 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХVI, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639532012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 68,1 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640264012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 68 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 4, приміщення 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1635416712101, внесений 04.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 138,4 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 5, приміщення №ІІ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639995012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що, оскільки власниками спірних приміщень були співвласники житлового будинку, у Територіальної громади м. Дніпра в особі Відповідача право власності на спірні нежитлові приміщення не виникало, а дії Відповідача з реєстрації за ним права власності на ці приміщення у період дії заборони вчинення таких дій, встановленої ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 про забезпечення позову у справі №200/13101/17, є неправомірними.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/2636/19 позов задоволено частково.
Зобов'язано Міськраду припинити дії, що порушують право спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, розташованого по вул. Робочій, 65 у м. Дніпро на нежитлові допоміжні приміщення будинку.
Скасовано записи про права власності територіальної громади міста в особі Міськради на наступні об'єкти нерухомого майна:
- нежитлове приміщення загальною площею 136,4 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. І, приміщення ХIV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640624712101, внесений 11.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 67,2 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХVI, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639532012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 68,1 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення ХV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640264012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 68 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 4, приміщення 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1635416712101, внесений 04.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 138,4 кв.м, розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ. А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 5, приміщення №ІІ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639995012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра,
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суд було обґрунтовано тим, що спірні приміщення відносяться до допоміжних нежитлових приміщень в структурі житлового будинку, тому на праві спільної власності належать усім власникам квартир, а Відповідач своїми діями обмежує встановлене законом право співвласників багатоквартирного будинку у здійсненні ними права володіння і користування спільним майном.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/2636/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні об'єкти як на час проектування, так і на момент проведення первинної інвентаризації (1992-1994 рр.) і по теперішній час мали та мають статус нежитлових приміщень та вважаються відокремленим майном, всі об'єкти знаходяться на першому поверсі, мають окремі входи, транзитні комунікації та в яких відсутнє обладнання, яке обслуговує більше одного приміщення, а також інше обладнання, що забезпечує потреби усього житлового будинку. Отже, враховуючи, що спірні об'єкти нерухомого майна мають статус нежитлових, на ці приміщення не поширюється правовий режим спільної власності мешканців будинку.
2.3. Постановою Верховного Суду від 30.06.2020 постанову апеляційної інстанції від 10.02.2020 у справі №904/2636/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції, зокрема, звернув увагу на необхідність для правильного вирішення спору з'ясування питання чи діяли заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська на час реєстрації за Відповідачем, якщо так, то які саме заходи були вжиті щодо спірних у даній справі Приміщень; чи була встановлена вказаною ухвалою заборона зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, чи знав або міг знати про неї Відповідач, виходячи з дотримання принципу добросовісності, що належить до загальних засад цивільного законодавства; спір щодо яких вимог розглядався у вказаній справі та чи мають ці обставини значення для розгляду цієї справи.
2.4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 у справі №904/2636/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Апеляційна інстанція дійшла висновку, що спірні об'єкти як на час проектування, так і на момент проведення первинної інвентаризації (1992-1994 років) і по теперішній час мали та мають статус нежитлових приміщень, будувалися як блоки обслуговування (перукарні, поштові відділення, клубні та піонерські кімнати, магазини тощо), знаходяться на 1-му поверсі, мають окремі входи, транзитні комунікації, в приміщеннях відсутнє обладнання, яке обслуговує більше одного приміщення, а також інше обладнання, що забезпечує потреби усього житлового будинку, тому вони не є допоміжними приміщеннями.
Оскільки спірні нежитлові приміщення є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин, мають статус нежитлових, тому на них не поширюється правовий режим спільної власності мешканців будинку, у зв'язку з чим Міськрада не порушує прав спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, оскільки спірне майно має статус нежитлових приміщень.
Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи Позивача про вчинення Міськрадою реєстрації права власності на приміщення в період дії заборони на їх вчинення, встановленої ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 у справі №200/13101/17 про забезпечення позову як такі, що не спростовують висновку апеляційного господарського суду щодо належності спірних приміщень до нежитлових.
При цьому суд послався на відсутність відомостей про обтяження, заборону на нерухоме майно стосовно спірних приміщень на момент реєстрації права власності на них за Відповідачем.
Крім того, апеляційна інстанція вказала на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.02.2023 провадження у справі №200/13101/17 закрито, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута за правилами господарського судочинства.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ОСББ "Робоча 65" просить скасувати постанову апеляційної інстанції від 29.03.2023 та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 22.10.2019.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №543/730/14-ц, постановах Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №904/2636/19 (щодо принципу обов'язковості судових рішень), від 18.04.2022 у справі №705/4132/19 (щодо дії заходів забезпечення позову у зв'язку із закриттям провадження у справі), від 22.01.2020 у справі №461/4181/18 (щодо розмежування допоміжних та нежитлових приміщень).
3.3. Також у якості підстави для подання своєї касаційної скарги заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та прийняв до уваги докази, які не є належними та допустимими.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Міськрада просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
3.5. Позивач у відповіді на відзив заперечував проти доводів Міськради та підтримав вимоги касаційної скарги.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №440/3 від 25.06.1980 дозволено Виробничому об'єднанню "Південний машинобудівний завод" будівництво трьох 16-ти поверхових житлових будинків по вул. Робоча та зобов'язано керівництво ВО "Південний машинобудівний завод" замовити в спеціалізованій проектній організації проект забудови та благоустрою відповідно до "Паспорту земельної ділянки", виданого Головним архітектурно-планувальним управлінням; проектну документацію до затвердження погодити в Головному архітектурно-планувальному управлінні.
Відповідно до пункту 2.2 вказаного рішення до кожного з трьох житлових будинків запроектувати і побудувати двоповерхові блоки обслуговування: І - промтоварний магазин, кафе, приймальний пункт пральні, роздавальну молочної кухні, житлово-експлуатаційну контору, клубні і піонерські кімнати; II - аптеку І категорії, медико-профілактичний пункт, перукарню, приймальний пункт хімчистки; III - продтоварний магазин, відділення зв'язку, ощадкасу, бібліотеку.
4.2. Розпорядженням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 73 від 22.05.1980 житловому будинку по вул. Робоча, будівельний № 3 присвоєно поштову адресу: вул. Робоча, 65.
4.3. Адміністрацією ПО ЮМЗ з метою покращення житлових та соціально-побутових умов молодих сімей, створено громадську організацію - Молодіжний житловий комплекс (далі - МЖК) та затверджено статут МЖК. Згідно з пунктом 1.6 статуту в житловому комплексі створювались найбільш досконалі форми комунально-побутового обслуговування і з цією метою для членів МЖК проектувались побутовий комбінат, фізкультурно-оздоровчий комплекс, торговий центр, стіл замовлень, домова кухня, кафе, їдальня. Також адміністрацією ПО ЮМЗ затверджені планові завдання з проектування вбудованих приміщень клубу МЖК, молочної кухні та комплексного приймального пункту.
4.4. Відповідно до статуту МЖК ПО ЮМЗ Розділом І "Завдання та основні напрямки діяльності комплексу" визначено, що метою МЖК є покращення житлових та соціально побутових умов молодих сімей. З цією метою передбачалося створення читальних залів, бібліотек, радіоцентра, кінозалу, робота молодіжного кафе, кінолекторія, дискотеки, організація екскурсій тощо.
4.5. Окрім того, відповідно до пункту 3.2 статуту передбачено, що член МЖК має право користуватися в установленому порядку об'єктами соціально-побутового та культурного підпорядкування та майном колективу МЖК.
4.6. Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №586/1 від 18.06.1992 затверджено Акт приймальної комісії від 01.06.1992 про прийняття в експлуатацію 16-ти поверхового 75-ти квартирного будинку по вул. Робітничій 3/2, житловою площею 2940 кв.м, загальною площею - 5 270 кв.м, з вбудованими приміщеннями МЖК загальною площею 327 кв.м, побудованими будівельним управлінням №4 тр. 17 для виробничого об'єднання "Південний машинобудівний завод" та дозволено ВО "Південний машинобудівний завод" ввести в експлуатацію цей житловий будинок.
4.7. 30.06.2016 співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65, створено та зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65", про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
4.8. Відповідно до затвердженого рішенням установчих зборів ОСББ (протокол №1 від 02.06.2016) статуту метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку.
4.9. Рішенням загальних зборів ОСББ вирішено прийняти житловий комплекс, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65 на баланс ОСББ (виписка з протоколу загальних зборів об'єднання №4 від 18.05.2017).
4.10. На час розгляду справи Відповідачем не прийнято рішення про передачу будинку за адресою: м. Дніпро , вул. Робоча, буд. 65 на баланс ОСББ.
4.11. Згідно з витягом з Реєстру об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпра балансоутримувачем спірних приміщень є Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Ради.
4.12. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за Територіальною громадою міста Дніпра в особі Ради зареєстровано право комунальної власності на такі об'єкти нерухомого майна:
- нежитлове приміщення загальною площею 136,4 кв.м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. І, приміщення XIV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640624712101, внесений 11.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 67,2 кв.м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення XVI, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639532012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 68,1 кв.м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 2, приміщення XV, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1640264012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 68 кв.м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 4, приміщення 2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1635416712101, внесений 04.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра;
- нежитлове приміщення загальною площею 138,4 кв.м розташоване на першому поверсі у житловому будинку літ А-16 за адресою: м. Дніпро, вулиця Робоча (Чечелівський район), будинок 65, корп. 5, приміщення № II, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1639995012101, внесений 10.09.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.
4.13. Також в матеріали справи надано додаток до акта комісійного обстеження від 16.09.2019, підписаний комісією у складі представника Міськради, представниками ОСББ та представником КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", з якого вбачається, що спірні приміщення згідно з проектом 5291-87-03 АР будувалися як приміщення Молодіжного житлового комплексу.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Стосовно посилань заявника про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №461/4181/18 щодо розмежування допоміжних та нежитлових приміщень, судова колегія зазначає наступне.
5.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":
- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
5.4. До загального та неподільного майна відносяться виключно допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку та його технічне обладнання, і не відносяться окремі нежилі приміщення.
5.5. Згідно зі статтею 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
5.6. Згідно з пунктом 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
5.7. Водночас за приписами статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
5.8. У рішенні від 09.11.2011 №14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
5.9. У пункті 4 мотивувальної вищезазначеного рішення вказано про те, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.
5.10. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).
5.11. Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18.
5.12. Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №922/1406/21).
5.13. Крім того, за змістом законодавства, у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, які мають самостійний правовий статус та до житлового фонду не входять.
5.14. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин і до житлового фонду не входять, необхідно враховувати місце їхнього розташування, так і загальні характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №910/13903/18).
Таким чином, при вирішенні питання наявності у Відповідача повноважень на розпорядження спірними приміщеннями, ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме, встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.
5.15. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з частиною третьою статті 13 цього Кодексу, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.16. Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5.17. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.18. Позивач у позовній заяві посилався на те, що спірні приміщення підпадають під правовий режим допоміжних приміщень, що вказує на безпідставність їх реєстрації за Міськрадою як нежитлових.
5.19. Розглядаючи справу №904/2636/19, судом апеляційної інстанції установлено, що спірні об'єкти, як на час проектування, так і на момент проведення первинної інвентаризації (1992-1994 років) і по теперішній час мали та мають статус нежитлових приміщень, будувалися як блоки обслуговування (перукарні, поштові відділення, клубні та піонерські кімнати, магазини тощо), знаходяться на 1-му поверсі, мають окремі входи, транзитні комунікації, в приміщеннях відсутнє обладнання, яке обслуговує більше одного приміщення, а також інше обладнання, що забезпечує потреби усього житлового будинку, тому вони не є допоміжними приміщеннями.
Також судом враховано, що спірні приміщення, як самостійні об'єкти цивільних правовідносин, протягом тривалого часу передавались в оренду виконавчими органами Міськради.
Отже, під час розгляду даної справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що спірні приміщення є нежитловими, не належать до житлового фонду і становлять самостійні об'єкти цивільно-правових відносин, а доводи касаційної скарги не спростовують таких висновків суду.
5.20. Щодо посилань заявника на постанову Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №461/4181/18, судова колегія зазначає, що у вказаній справі наведені загальні правові висновки щодо критеріїв розмежування правового статусу окремих нежитлових приміщень та допоміжних приміщень у багатоквартирному будинку. При цьому висновки суду апеляційної інстанції, зроблені у справі, що переглядається, не суперечать зазначеним висновкам суду касаційної інстанції.
5.21. Стосовно доводів скаржника про прийняття апеляційною інстанцією рішення на підставі недопустимих доказів, судова колегія зазначає наступне.
5.22. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
Колегія суддів зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору вірогідності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із тим за приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19.
Скаржник, узагальнено посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення на підставі недопустимих доказів, не доводить наявності встановлених законом обставин, які би зумовлювали визнання доказів недопустимими. Отже, такі доводи не можна визнати аргументованими, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, зокрема, висновку експерта, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
5.23. Щодо доводів заявника про реєстрацію права власності за Відповідачем на спірні приміщення у період дії судової заборони на вчинення таких дій, судова колегія зазначає наступне.
5.24. Положеннями статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставин, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
З викладеного вбачається, що предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
5.25. Як убачається зі змісту позовної заяви та судових рішень у цій справі, Позивач протягом усього розгляду справи фактично зазначав в якості підстав позову, як обставини розповсюдження на спірні приміщення правового режиму допоміжних, так і обставини, по'вязані з діями Відповідача з реєстрації за ним права власності на приміщення у період дії прямої судової заборони вчинення таких дій, встановленої ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 про забезпечення позову у справі №200/13101/17.
Однак, суд апеляційної інстанції розглянувши ті підстави позову, які стосувались статусу спірних приміщень, що безпосередньо впливає на те, чи є вони окремим об'єктом нерухомого майна, які підлягають державній реєстрації, не надав оцінки та не встановив обставин пов'язаних із правомірністю здійснення реєстраційних дій під час дії заходів забезпечення позову.
5.26. В силу статей 129, 129-1 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
5.27. Принцип обов'язковості судового рішення закріплений також у статтях 2, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
5.28. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Зазначені обмеження суд установлює в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову
Той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за загальним правилом не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про існування у відповідача права вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому було відомо.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №543/730/14-ц, постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №509/5216/13-ц та постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, від 18.01.2017 у справі №6-2552цс16 та від 24.05.2017 у справі №6-640цс17.
5.29. За наведених обставин, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція мала б перевірити та з'ясувати, чи діяли заходи забезпечення позову, вжиті вказаною ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, на час реєстрації права власності за Відповідачем, якщо так, то чи впливали вони на можливість здійснення спірної реєстрації.
Також апеляційний суд не надав оцінки обізнаності Відповідача на момент вчинення реєстраційних дій про встановлену судом заборону, враховуючи, що саме Міськрада оскаржувала ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2017 про забезпечення позову у справі №200/13101/17 в апеляційному та касаційному порядках.
5.30. На вказані обставини звертав увагу Верховний Суд у постанові від 30.06.2020, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5.31. Водночас, апеляційний господарський суд, в порушення вимог статті 316 Господарського процесуального кодексу України, не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 30.06.2020 у цій справі.
5.32. При цьому в матеріалах справи та Єдиному судовому реєстрі судових рішень міститься ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2018 про роз'яснення ухвали від 25.10.2017 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №200/13101/17, якою (з урахуванням ухвали від 14.05.2018 про виправлення описки) визначено конкретний перелік нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 65, щодо яких судом заборонено Міськраді вчиняти будь-які дії, спрямовані на їх відчуження, передачу в лізинг, оренду, позичку тощо, а також заборонено державним реєстраторам, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти реєстраційні дії щодо вказаних нежитлових приміщень.
5.33. Колегія суддів звертає увагу, що до основних засад господарського судочинства належить, зокрема, верховенство права та обов'язковість судового рішення.
При цьому в практиці Європейського суду з прав людини та національних судів є усталеним підхід щодо забезпечення принципу res judicata, який розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Зазначений принцип, зокрема, включає до себе й те, що чинне судове рішення у одній справі, не може бути переглянуте в поза встановлений процесуальним законодавством спосіб в іншій справі.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, у тому, числі, на виконання вказівок Верховного Суду, які наведені у постанові від 30.06.2020 у цій справі, виходячи з аналізу наявних у справі документів, зобов'язаний був з урахуванням вимог щодо законності та обґрунтованості судового рішення встановити тотожність спірних у даній справі приміщень із переліком нежитлових приміщень щодо яких вжито заходи забезпечення позову у справі №200/13101/17 та, в залежності від встановленого, надати відповідь щодо наявності/відсутності правових підстав для задоволення позову.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення позову з підстав розповсюдження на спірні приміщення правового режиму допоміжних, правової оцінки вищезазначеним обставинам не надавав.
Натомість, суд апеляційної інстанції скасовуючи судове рішення місцевого господарського суду та спростовуючи його висновки щодо статусу спірних приміщень з огляду на те, що вони є саме нежитловими, фактично залишив поза увагою інші підстави позову, які були наведені Позивачем у позовній заяві.
5.34. Щодо посилань апеляційної інстанції на те, що постановою Верховного Суду від 23.02.2023 провадження у справі №200/13101/17 закрито, у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута за правилами господарського судочинства, судова колегія виходить з такого.
Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 заяву ОСББ "Робоча 65" про направлення за встановленою юрисдикцією справи №200/13101/17 задоволено та передано справу до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 вищезазначена справа прийнята до провадження.
Отже, розгляд справи №200/13101/17 не завершено, судове рішення по суті не ухвалено, а відтак зміна юрисдикції спору не впливає на чинність заходів забезпечення позову.
Подібні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.04.2022 у справі №705/4132/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
5.35. Таким чином, доводи скаржника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.
5.36. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам часників справи.
5.37. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного судового рішення, останнє зазначеним критеріям не відповідає, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. За приписами частин третьої та четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
6.2. З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
6.3. При цьому під час нового розгляду, господарському апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робоча 65" задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №904/2636/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
В. Суховий