06 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10049/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Студенець В. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Буравльов С. І., Андрієнко В. В., Шапран В. В.
від 08.03.2023
за позовом ОСОБА_1
до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича
про визнання рішення загальних зборів недійсними,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформленого протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018;
- визнання незаконними дій Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва Володимира Володимировича, які полягають у безпідставному внесенні 22.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2";
- скасування реєстраційного запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійсненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 у справі № 910/10049/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2", оформлене протоколом зборів уповноважених від 20.06.2018. Скасовано реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим Володимиром Володимировичем, згідно з яким 22.06.2018 змінено відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 . У задоволенні іншої частини позовну відмовлено.
12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" судові витрати у розмірі 54 125,23 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 заяву ОСОБА_1 задоволено частково: присуджено до стягнення з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 666,66 грн.
Не погодившись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про стягнення з Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів "Лада-2" судові витрати у розмірі 54 125,23 грн.
Ухвалою від 08.03.2023 Північний апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі № 910/10049/21 на підставі пункту 1 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга підписана за довіреністю ОСОБА_2 , особою, яка не є адвокатом.
05 травня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21.
Ухвалою від 12.05.2023 Верховний Суд залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржникам надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом подання до Суду документу про сплату (зарахування) судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 у сумі 2 684,00 грн.
Суд також роз'яснив скаржникам обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, надсилати іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення, встановлений статтею 291 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, скаржникам роз'яснено, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк, така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржникові.
29 червня 2023 року до Суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів. Водночас до вказаної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, натомість заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21, яке обґрунтовано відсутністю доходів за минулий рік з посиланням на те, що сума судового збору перевищує 5% розміру його річного доходу. На підтвердження зазначеного до заяви про усунення недоліків додана копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 28.03.2023 № 2654-23-03495.
Оскільки касаційна скарга подана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як одна касаційна скарга на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21, Суд, розглянувши подану заяву про усунення недоліків поданої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 касаційної скарги, вважає за необхідне наголосити на наступному.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд зазначає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті:
по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат);
по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" було зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства").
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених положеннями цього Закону.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" прямо передбачено право суду, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір, саме для позивача - фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 909/8/18, від 18.07.2022 у справі № 161/18983/20, від 04.05.2022 у справі № 947/30114/20).
За таких обставин у Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору, оскільки скаржник не є позивачем у справі, а тому приписи пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" на нього не поширюються. При цьому Суд звертає увагу, що касаційна скарга подана двома особами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і Суд в ухвалі від 12.05.2023 надавав строк обом скаржникам для сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21, тобто судовий збір міг би сплачуватися або пропорційно або солідарно або одним із скаржників.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що вимоги ухвали від 12.05.2023 в частині сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду не виконані.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Відповідно до частини 5 статті 292 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки недоліки касаційної скарги не усунуто у строк, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 12.05.2023, касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає поверненню.
В заяві про усунення недоліків з-поміж іншого викладено також клопотання про продовження процесуального строку у разі виявлення інших недоліків, з приводу чого Суд вважає за необхідне роз'яснити, що частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Верховний Суд звертає увагу на те, що для усунення недоліків касаційної скарги Суд встановив максимальний 10-денний строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України. Втім за приписами частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Водночас у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд не може продовжити строк понад встановлений Господарським процесуальним кодексом України (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16). Отже в даному випадку у Суду відсутні правові підстави продовжувати процесуальний строк.
У зв'язку з поверненням касаційної скарги, клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 у справі № 910/10049/21 повернути.
3. Копію цієї ухвали, копію касаційної скарги, додані до скарги матеріали надіслати скаржнику, який надсилав касаційну скаргу; копію цією ухвали - іншим учасникам справи.
4. Оригінал касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
В. І. Студенець