"05" липня 2023 р. Справа № 363/4056/22
05 липня 2023 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Вишгородського районного суду Київської надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею було призначено суддю Рукас О.В.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 377670 від 28.10.2022 року вбачається, що 28 жовтня 2022 року о 13 год. 40 хв. у м. Вишгород Київської області по вул. Набережна, буд. 24, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , був виявлений працівниками поліції з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя.
З метою встановлення факту перебування у стані алкогольного сп'яніння працівники поліції під відеозапис запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку. Однак від проходження зазначеного огляду ОСОБА_1 під відеозапис відмовився.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся неодноразово шляхом направлення SMS-повідомлення про дату, час і місце судового засідання на його номер телефону, що вказаний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а також шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Вишгородського районного суду Київської області, а також шляхом направлення судової повістки про виклик за його адресою проживання, що вказана у матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, у тому числі про відкладення судового розгляду, від нього не надходило.
Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У Постанові ВП ВС від 12.01.2023 року у справі № 9901/278/21 було встановлено, що реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 неодноразово надсилалися SMS-повідомлення про дату, час і місце судового засідання, що були доставлені на його номер телефону, який був вказаний у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а також враховуючи, що неодноразово здійснювалася публікація оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Вишгородського районного суду Київської області, а також враховуючи, що неодноразово направлялися судові повістки про виклик до суду за адресою проживання ОСОБА_1 , що була вказана у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, зважаючи на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив, що його повідомлено про те, що розгляд його справи буде здійснюватися Вишгородським районним судом Київської області за викликом, то з урахуванням обов'язку сторін з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у їх справи, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та обов'язками, зважаючи на те, що суд обмежений принципами розумних строків, належної правової процедури, строками розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, то суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду його справи.
Оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення судового розгляду не надав, а справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП не належать до переліку справ, що розглядаються за обов'язкової присутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, то суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить до наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
З метою встановлення факту перебування водія у стані алкогольного сп'яніння у п. 2.5 ПДР України зазначається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За порушення вищезазначених вимог ПДР України ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З аналізу диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що об'єктивна сторона такого адміністративного правопорушення містить діяння, яке, зокрема, полягає у відмові від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. На додаток до цього склад зазначеного адміністративного правопорушення передбачає наявність спеціального суб'єкта - особи, яка керує транспортним засобом. Тобто, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути зроблена особою, яка керує транспортним засобом.
При цьому у п. 27 ППВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 зазначається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Враховуючи вищезазначені вимоги повного та всебічного дослідження обставин, фактів вчинення адміністративного правопорушення, то суд доходить до висновку, що матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинні містити належні, допустимі, достовірні та достатні докази факту керування особою транспортним засобом, тобто виконання нею функцій водія під час руху такого засобу. Такий факт встановлюється на основі будь-яких відомостей, які відповідно до чинного законодавства можуть вважатися доказами.
Одночасно з цим відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП особа, яка здійснює керування транспортним засобом, відмовляється від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Тобто поруч з керуванням транспортним засобом повинен бути доведений факт, що особа, яка керувала транспортним засобом, відмовилися від проходження у встановленому законодавством порядку від проходження огляду. Порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначається у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція № 1452/735), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17.12.2008 № 1103 (далі по тексту - Порядок № 1103).
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, можливо лише за умови, якщо судом під час судового розгляду на основі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів буде встановлено, що особа, яка здійснювала керування транспортним засобом, відмовилася від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 377670 від 28.10.2022 року зазначається, що ОСОБА_1 28 жовтня 2022 року близько о 13 год. 40 хв. у м. Вишгород по вул. Набережна здійснював керування транспортним засобом марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , тобто виконував технічні функції водія щодо приведення в рух, керування та зупинкою саме відносно цього транспортного засобу. Також у протоколі зазначено, що автомобіль Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 .
У зв'язку з цим суд ще раз зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи у тому числі містити достатню сукупність належних, допустимих та достовірних доказів того, що особа здійснювала керування транспортним засобом.
У самому же протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, що свідки правопорушення відсутні, а сама фіксація події здійснювалася на бодікамеру 473813.
У матеріалах справи наявний DVD-R диск помаранчевого кольору з позначенням чорного кольору «377670», що відповідає номеру протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідження вказаного DVD-R диску дає можливість зробити висновок, що на ньому наявний файл з відеозаписом під назвою «377670», що також відповідає номеру протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , тривалістю 13 хв. 46 сек. У той же час з самого відеозапису вбачається, що він зроблений на портативний відеореєстратор працівника поліції № 473813, що розміщений на його форменому одязі, обставини та події, зафіксовані на відеозаписі, датуються 28 жовтня 2022 року 13 год. 53 хв.
Сам відеозапис розпочинається з моменту, коли працівники поліції, стоячи біля службового автомобіля на заправці, пропонують особі пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. При цьому відеозапис не містить ані позначення місця, де здійснювалася відеофіксація, ані моменту встановлення особи, якій пропонується пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, ані фіксація наявності у цієї особи ознак алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим до неї звернута вимога щодо проходження огляду, ані підтвердження того, що вказана особа є водієм транспортного засобу чи будь-який інший транспортний засіб, крім службового автомобіля працівників поліції. Назва файлу з відеозаписом, що міститься на вказаному диску, та позначення на самому диску, що відповідають номеру протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , у своїй сукупності дають лише можливість припускати, що обставини та події, що зафіксовані на досліджуваному відеозаписі, стосуються вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак відповідно до положень ст. 63 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка обвинувачується. За таких умов суд ставить під обґрунтований сумнів належність доказу у вигляді відеозапису з бодікамера працівника поліції, що записаний у файл на DVD-R, який додано до матеріалів цієї справи.
У будь-якому випадку аналіз вищезазначеного відеозапису дає можливість зробити висновок, що на ньому не зафіксовано жодних відомостей, обставин тощо, які в своїй сукупності чи кожен окремо давали б можливість безпосередньо вбачати виконання ОСОБА_1 технічних функцій водія та відповідно зробити категоричний висновок щодо здійснення ОСОБА_1 керування транспортним засобом марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 . Навпроти протягом вказаного відеозапису автомобіль марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , стоїть з вимкненим двигуном на парковці заправки. При цьому зазначений транспортний засіб не має ввімкненого сигналу аварійної сигналізації чи будь-яких інших безпосередніх ознак того, що він перебував у русі. Протягом всього відеозапису ОСОБА_1 жодним чином не взаємодіє з вказаним автомобілем, а навпаки заперечує факт здійснення керування цим транспортним засобом.
На додаток до цього у поясненнях до протоколу ОСОБА_1 просив звернути увагу на той момент, що він не здійснював керування транспортним засобом, не збирався нікуди їхати та заперечує як те, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння, так і наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння.
Таким чином, з доданого до матеріалів справи відеозапису, неможливо підтвердити обставини та факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , 28 жовтня 2022 року у м. Вишгороді по вул. Набережна.
З метою виконання вимог ст. 280 КУпАП судом до органу, що здійснював складання протоколу про адміністративне правопорушення (УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції) 26.04.2023 року, 16.05.2023 року та 01.06.2023 року було направлено запити щодо отримання повного відеозапису з боді-камери працівників поліції щодо обставин та подій вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідь на вищезазначені запити суду УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції надало відповідь від 30.05.2023 року № 16725/41/11/4-2023, від 14.06.2023 року № 1834/41/11/2/02-2023 та від 20.06.2023 року № 19304/41/11/4-2023, до яких додано DVD-R диски.
Аналіз вказаних дисків дає можливість зробити висновок, що два з них містять відеозаписи, які за назвою, тривалістю та змістом обставин та подій, що на них зафіксовані, тотожні відеозапису на DVD-R диску, що був долучений до матеріалів справи з самого початку.
Аналіз останнього диску дає можливість зробити висновок, що на ньому міститься відеозапис, зроблений на боді-камеру іншого працівника поліції, що був присутній під час складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення. Однак за своїм змістом та тривалістю вказаний відеозапис є коротшим у порівнянні з тим, що був доданий до матеріалів справи з самого початку, та також не містить відомостей, щоб підтверджували керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , 28 жовтня 2022 року у м. Вишгороді по вул. Набережна.
Отже, на запити суду органом, що здійснював складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення, було надано відеозаписи, з яких також неможливо встановити їх належність до матеріалів даної справи, а також факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Навпроти у супровідних листах від 30.05.2023 року та від 20.06.2023 року було прямо зазначено, що момент зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , працівники поліції на нагрудний відеореєстратор не проводили.
Тобто, єдиним належним документом, що підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є протокол про адміністративне правопорушення. Але протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Протокол не може бути єдиним, однозначним та беззаперечним доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Отже, матеріали справи не містять жодного належного, допустимого, достовірного доказу, у тому числі аудіо- та відеозапису, пояснень свідків, на основі яких суд мав би можливість встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Тобто, немає жодного доказу виконання ОСОБА_1 функцій водія автомобіля.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У свою чергу відповідно до п. 1.10 ПДР України - водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що чинним законодавством заборона керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а також обов'язок на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння покладається лише на осіб, які відповідно до чинного законодавства визнаються водієм транспортного засобу. Внаслідок цього до адміністративної відповідальності, що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду можуть бути притягнуті лише ті особи, які є водіями у розумінні чинного законодавства та здійснюють керування транспортними засобами.
Одночасно з цим суд доходить до висновку, що матеріали справи не містять жодного доказу, на основі якого суд міг би встановити, що ОСОБА_1 є водієм у розумінні чинного законодавства, а також встановити, що він керував транспортним засобом. Отже, ані факт того, що ОСОБА_1 є водієм, ані факт того, що він керував автомобілем, не доведені особами, уповноваженими на збирання доказів в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Оскільки ОСОБА_1 не є водієм у розумінні чинного законодавства та не здійснював керування транспортним засобом, то відповідно до вищевикладених нормативних приписів на нього не поширюється обов'язок на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Внаслідок цього ОСОБА_1 не може нести відповідальність за порушення обов'язку, який відповідно до чинного законодавства на нього не покладається.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідно до презумпції невинуватості, яка закріплена у ст. 62 Конституції України, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, то суд доходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як і його вина у вчиненні цього правопорушення, не доведені. Тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з підстав відсутності у діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягується з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. Внаслідок цього судовий збір не підлягає стягненню з ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 35, 130, 247, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.
Суддя О.В. Рукас