Справа 362/3827/23
Провадження 3/362/2033/23
03.07.2023 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за частиною 1 статті 173-2 КУпАП і
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 13 червня 2023 року серія ВАБ № 86798, 06 червня 2023 року об 20:15, ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 умисно погрожував та виражався нецензурною лайкою, до своєї матері ОСОБА_2 , яка проживає разом із ним, чим вчинив домашнє насильство, умисні дії фізичного та психологічного характеру, чим могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечив і надав пояснення, відповідно до яких він не погрожував своїй матері, на висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, а сварка відбулась виключно на побутовому ґрунті.
Заслухавши пояснення і дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд виходить з такого.
Частина 1 статті 9 КУпАП передбачає, що адміністративним порушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- чи кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ. Зокрема, у своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, у рішенні від 21липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію про те, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Дослідивши матеріали, суд констатує, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних доказів учинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.
У відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 9, 247, 280, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Попович