Справа № 442/8680/21 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.
Провадження № 22-ц/811/735/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
26 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Назар Х.Б.,
з участю: представника відповідача - адвоката Тунського П.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
В листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної та матеріальної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог зазначали, що вони є власниками фотостудії « ОСОБА_4 ». 17.07.2021р. вони дізналися про те, що власниця фотостудії «Зефірка» ОСОБА_3 цього ж дня на сторінці її фотостудії - «zefirka-photostudio» в соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм» опублікувала недостовірну та неправдиву інформацію відносно них, зокрема, дописи з фотографіями та коментарями наступного змісту: фотографія №1 «особи на фото, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , власники фотостудії « ОСОБА_4 », вночі 08.07. о 03.45 пошкодили фасад та вікна фотостудії «Зефірка» на АДРЕСА_1 . Вандалізм - новий вид конкуренції у м. Дрогобич. Відеодоказ прикріплено. Ведеться слідство»; фотографія № 2 «власник ОСОБА_5 . На цьому автомобілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 08.07. о 03.14 год. заїхавши у м. Дрогобич зі сторони с. Лішня направились до фотостудії для вчинення злочину», до даного посту прикріплені дві фотографії автомобіля білого кольору; фотографія №3 «для відслідкування зловмисників було оброблено відеоматеріал близько ста камер м. Дрогобича. Автомобіль ОСОБА_7 було зафіксовано на 30 камерах, що дало можливість з'ясувати детальний маршрут його руху», до поста прикріплено 3 (три) нечіткі фотокадри із зображенням автомобіля білого кольору; фотографія №4 «взявши все необхідне у фотостудії «Кекс», їдуть на місце злочину АДРЕСА_2 , магазин «1000 дрібниць»; на АДРЕСА_3 автомобіль марки «Hyundai» із номерним знаком НОМЕР_1 зупиняється, та особа іде на місце вчинення правопорушення…Час 03.34 год. В цей момент поки триває розфарбування фасаду і пошкодження вікон, власниця машини чекає на чоловіка, їздить паралельною вулицею», до даного посту прикріплено 3 фотографії із зображенням вулиць у вечірню пору доби; фотографія №5 у дописі наявна фотографія нібито з камери відеоспостереження, на якій міститься напис « АДРЕСА_1 , фотостудія « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 03.43 год. та зображено силует особи». Поширюючи вказану вище недостовірну інформацію, під кожним постом відповідач зверталась до читачів соціальних мереж з проханням максимального його поширення. Під вказаним дописом у соціальній мережі «Інстаграм» було 1891 вподобань, у соціальній мережі «Фейсбук» - 260 вподобань, 309 поширень допису та 59 коментарів. Пізніше, 31.07.2021р. та 02.08.2021р. відповідач повторно поширила на сторінці фотостудії «Зефірка» вищезазначену інформацію.
Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 24.09.2021р. у справі №442/6015/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Проте, постановою судді Львівського апеляційного суду від 18.10.2021р. апеляційну скаргу адвоката Лупака І.В. задоволено, постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.09.2021р. щодо ОСОБА_1 скасовано та закрито провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Відтак, інформація в дописі є недостовірною, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи, що підтверджується згаданою постановою апеляційного суду.
У поширеній відповідачем інформації у соціальних мережах остання вказує, що позивачі є зловмисниками, направлялися до фотостудії " ОСОБА_8 " для вчинення злочину, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 причетні до пошкодження вікна та фасаду фотостудії " ОСОБА_8 ". Такий допис набув суспільного резонансу та масового обговорення в мережі Інтернет. Зазначена інформація є недостовірною, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи. Поширення такої інформації порушує їх немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію, зокрема, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушенням ними загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики та моралі, та такою, що на їх переконання, не є оціночним судженням, а обов'язок доказування її достовірності покладається на відповідача. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до них, що впливає на зниження цінності їх особистості. Вищезгаданими діями ОСОБА_3 завдано шкоди їх немайновим інтересам, остання порушила їх гідність, честь та ділову репутацію. Вказане спричинило в їх адресу багато негативу, від них відвернулися друзі, знайомі та частина клієнтів відмовились від їх послуг. Вказують, що в них не було підстав та мотиву для вчинення вказаних дій. До вказаної події вони не були знайомі з відповідачем, між ними не було жодних відносин, будь-яких конфліктів, боргових зобов'язань. Отож, висвітлена відповідачем інформація щодо них є надуманою та такою, що не відповідає дійсності. Крім того, є всі підстави вважати, що такі дії зроблені з метою витіснити їх, як конкурентів, з даного бізнесу. Моральна шкода, що їм завдана, полягає у душевних та фізичних стражданнях, які вони зазнали внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме, підриву їх репутації через поширення недостовірної інформації у соціальних мережах, втрати напрацьованої клієнтської бази. Неправдиві та образливі висловлювання ОСОБА_3 дискредитували їх в очах оточуючих, друзів, знайомих, рідних, внаслідок чого вони постійно перебували у стресовому стані, що у свою чергу відобразилось на їх здоров'ї. Також позивачем ОСОБА_1 понесено матеріальні витрати на професійну правову допомогу у зв'язку з розглядом справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП на загальну суму 30135,00 грн.
Зважаючи на вищенаведене, просили суд визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на повагу до їх гідності, честі та недоторканність ділової репутації, інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці фотостудії «Зефірка» у соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм», 31.07.2021р., 02.08.2021р. на сторінці фотостудії «Зефірка» у соціальній мережі «Інстаграм» про причетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до події, яка нібито мала місце 08.07.2021р., під час якої було пошкоджено вікна фотостудії «Зефірка», шляхом замалювання їх балончиком з фарбою та здійснення надпису балончиком на фасаді приміщення, а також розкидання листівок з образливими висловлюваннями в адресу ОСОБА_3 та її близьких родичів; зобов'язати ОСОБА_3 спростувати розповсюджену відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недостовірну інформацію шляхом викладення ОСОБА_3 на сторінці фотостудії «Зефірка» у соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм» після набрання законної сили судовим рішенням у даній справі наступного тексту: «17.07.2021р. на сторінці фотостудії «Зефірка» у соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм» та 31.07.2021р., 02.08.2021р. на сторінці фотостудії «Зефірка» у соціальній мережі «Інстаграм» мною поширено недостовірну інформацію відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_7 щодо їх причетності до пошкодження вікон та фасаду фотостудії «Зефірка», розкидання листівок з образливими висловлюваннями в мою адресу та адресу моїх близьких родичів. Під розміщеними фотографіями зроблені написи стосовно ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , що вони "зловмисники" і "вчиняють злочин"». Хочу повідомити, що вся опублікована мною інформація з даного приводу не відповідає дійсності, у зв'язку з чим, я, ОСОБА_3 , приношу свої вибачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ». Також просять стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду за поширення недостовірної інформації в розмірі 50000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 30135 грн., стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв'язку з розглядом даної цивільної справи.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу.
Вважають рішення суду необґрунтованим, та таким, що винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначають, що в період з липня 2021 року по вересень 2021 року власник фотостудії «Зефірка» відповідач ОСОБА_3 , незаконно опублікувала, з проханням максимального поширення, на сторінці фотостудії «Зефірка», недостовірну та неправдиву інформацію відносно позивачів, щодо нібито їх причетності до пошкодження фасаду та вікон фотостудії «Зефірка» 08 липня 2021 року, а також виготовлення листівок з образливими висловлюваннями в адрес відповідача та її близьких родичів. Одночасно, у вказаний період часу, відповідач вела на своїй сторінці відео трансляції в ході яких, вказувала про причетність позивачів до вказаної вище події.
Зазначають, що інформація, яку поширювала відповідач не є оціночним судженням, а є фактичною інформацією, правдивість якої може бути підтверджено або спростовано.
Просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі гідності та ділової репутації, стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Тунського П.Р. на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не знайшов достатнього належного підтвердження поширення відповідачем інформації, яку позивачі просили спростувати у своїх позовних вимогах, а тому прийшов до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Беручи до уваги приведені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Встановлено, що згідно роздруківок, долучених до матеріалів справи, на публікаціях «zefirka-photostudio» 17.07.2021р., 31.07.2021р. та 02.08.2021р. зазначено наступне. На фотографії №1: «особи на фото, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , власники фотостудії « ОСОБА_4 », вночі 08.07. о 03.45 пошкодили фасад та вікна фотостудії «Зефірка» на АДРЕСА_1 . Вандалізм - новий вид конкуренції у м. Дрогобич. Відеодоказ прикріплено. Ведеться слідство». На фотографії № 2: «Власник ОСОБА_5 . На цьому автомобілі ОСОБА_5 та ОСОБА_11 о 03.14 год. заїхавши у м. Дрогобич зі сторони с. Лішня направились до фотостудії для вчинення злочину. Маршрут руху». До даного посту прикріплені дві фотографії автомобіля білого кольору. На фотографії №3: «для відслідковування зловмисників було оброблено відеоматеріал близько ста камер м. Дрогобича. Автомобіль ОСОБА_7 було зафіксовано на 30 камерах, що дало можливість з'ясувати детальний маршрут його руху». Також у цьому пості наявні фотокадри із зображенням автомобіля білого кольору та зазначенням адрес. На фотографії №4: «взявши все необхідне у фотостудії «Кекс», їдуть на місце злочину АДРЕСА_2 , магазин «1000 дрібниць»; на АДРЕСА_3 автомобіль марки «Hyundai» із номерним знаком НОМЕР_1 зупиняється, та особа іде на місце вчинення правопорушення…Час 03.34 год. В цей момент поки триває розфарбування фасаду і пошкодження вікон, власниця машини чекає на чоловіка, їздить паралельною вулицею». До даного посту прикріплено 3 фотографії із зображенням вулиць та машини у темну пору доби, маршрут автомобіля. На фотографії №5: у дописі наявна фотографія з камери відеоспостереження, на якій міститься напис « АДРЕСА_1 , фотостудія «Зефірка» 03.43 год. та зображено силует людини. Під вказаними дописами висловлено прохання максимального їх поширення.
До позовної заяви долучені роздруківки скріншотів інших дописів з веб-сторінки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та повідомлень з веб-сторінок « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 » без зазначення - кому такі адресовані, зокрема, якій фотостудії.
З постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.09.2021р. у справі №442/6015/21 вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та застосовано до нього стягнення у виді штрафу в розмірі 3 (трьох) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п'ятдесят одну) гривню. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір. Постановою Львівського апеляційного суду від 18.10.2021р. у справі №442/6015/21 постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.09.2021р. щодо ОСОБА_1 скасовано та закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
З акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 29.09.2021р. відповідно до договору про надання правової допомоги №01/2021-а від 19.08.2021р. видно, що адвокат Лупак І.В. та клієнт ОСОБА_1 склали цей акт про те, що згідно з договором про надання правової допомоги №01/2021-а від 19.08.2021р. адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні види робіт: юридичні послуги щодо захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП. Загальна сума витрат, понесених клієнтом у зв'язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції складає 24135 грн.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у постанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у пунктах 9-12 роз'яснив судам, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умов и для поширення недостовірної інформації.
Верховним Судом України, Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, яку позивачі просять спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18).
Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини (частина одинадцята статті 52-1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
Відповідачем у відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу заперечується поширення будь-якої недостовірної інформації відносно позивачів.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Сторінки у соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм», які, як зазначають позивачі, належить відповідачу та на якій відповідач поширила недостовірну інформацію про позивачів, експертом, атестованим за спеціальністю «Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів» не досліджувалися. Висновки фахівця в галузі дослідження телекомунікаційних систем відсутні.
З клопотанням про призначення у справі судової експертизи для проведення комп'ютерно-технічного дослідження та дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів для встановлення власників аккаунтів, розміщених на ресурсах-посиланнях із залученням фахівців для дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) сторони не зверталися.
Доменне ім'я facebook.соm є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім'я ОСОБА_12 .соm не відноситься до українського сегменту Інтернет.
Адреса facebook так як і Instagram не належить до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.
Дані про власника веб-сайт можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачі не підтвердили належними доказами те, що саме ОСОБА_3 , на сторінках в соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм», які належить саме їй, виклала зазначену у позові інформацію про позивачів.
За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.