465/2929/22
2/465/279/23
судового засідання
"04" липня 2023 р. м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мартинишин М.О.
з участю секретаря - Кондрашин В.Р.
розглянувши у відкритому засіданні у м.Львові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калмикова С.В. про відвід судді Мартинишин М.О. у цивільній справі №465/2929/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного нотаріуса п'ятої Львівської держаної нотаріальної контори Кірілової Тетяни Миколаївни про визнання недійними заяви про прийняття спадщини та визнання права власності -
у провадженні судді знаходиться цивільна справа №465/2929/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного нотаріуса п'ятої Львівської держаної нотаріальної контори Кірілової Тетяни Миколаївни про визнання недійними заяви про прийняття спадщини та визнання права власності.
23.06.2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Калмикова С.В. подав на адресу суду письмову заяву про об'єднання цивільних справ та про відвід(самовідвід) судді Мартинишин М.О., який мотивує тим, що ухвалою судді від 09 грудня 2020 року задоволено самовідвід судді Мартинишин М.О. у цивільній справі №465/2673/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Червоноградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжтериторіального управління міністерства юстиції (м.Львів) про визнання не чинним та скасування юридичного факту про батьківство та усунення від спадкування та враховуючи. За свою суттю та зміст позовної заяви у справа №465/2929/22 є фактично зустрічною позовною заявою у цивільній справі №465/2673/20, та мають розглядатись в одному позовному провадженні. Зазначає, що суд з урахуванням положень ст.188 ЦПК України такі справи має об'єднати в одне провадження. А враховуючи, що у цивільній справі №465/2673/20 створено судовий прецедент - самовідвід судді Мартинишин М.О., то у цивільній справі №465/2929/22 також повинен бути вирішено питання про самовідвід судді Мартинишин М.О. Вказує, що на підставі ст.ст.36, 37 ЦПК України суддя за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, не має права брати участь в розгляді даної справи. У зв'язку з чим, просить вирішити питання про відвід(самовідвід)головуючого судді Мартинишин М.О. у даній справі.
Відтак, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід судді у відповідності до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи представника відповідача щодо підстав відводу, вважаю, що заяву про відвід судді слід задоволити , виходячи з такого.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною першою ст. 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб'єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 р. в справі «Мироненко і Мартиненко проти України» було констатовано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Цим рішенням Європейським Судом визнано порушення принципу безсторонності суду. Так, у п. 66,69 і 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
У справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що об'єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
При цьому, у справі «Морріс проти Об'єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб'єктивно вільним від особистої упередженості чи необ'єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об'єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь - який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року в справі Білуха проти України, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Відповідно до ч.9 ст. 40 ЦПК України, питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Так, суддя Мартинишин М.О.вже заявляла самовідвід від розгляду цивільної справи №465/2673/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Червоноградського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжтериторіального управління міністерства юстиції (м.Львів) про визнання не чинним та скасування юридичного факту про батьківство та усунення від спадкування за участю сторін з підстав наведених в ухвалі суду від 09 грудня 2020 року, та враховуючи, що сторона відповідача разом із даної заявою просить розглянути і питання про об'єднати в одне провадження таких справ, то відповідно у сторін в даній справі можуть виникнути сумнів у безсторонності, об'єктивності та неупередженості судді та в майбутньому призвести до скасування рішення у даній справі.
Зважаючи на вищенаведені положення закону та встановлені обставини, слід прийти до висновку, що з метою забезпечення особам, що беруть участь у справі, довіри до суду, який розглядає справу, для створення умов, при яких відпадуть сумніви у неупередженості та безсторонності судді при розгляді справи, з метою недопущення будь-яких сумнівів у постановленому за наслідками розгляду справи рішення суду, у зв'язку з чим заява про відвід судді Франківського районного суду м.Львова Мартинишин М.О. підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 36,40, 247, 258-261, 353, 355 ЦПК України -
Задовольнити заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калмикова С.В. про відвід судді Мартинишин М.О. у цивільній справі №465/2929/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного нотаріуса п'ятої Львівської держаної нотаріальної контори Кірілової Тетяни Миколаївни про визнання недійними заяви про прийняття спадщини та визнання права власності.
Матеріали цивільної справи №465/2929/22 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Мартинишин М.О.