Справа № 285/2889/23
провадження № 3/0285/2267/23
05 липня 2023 року м. Звягель
Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., з участю секретаря Клечковської М. М.,
захисника особи, відносно якої складено протокол, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов
від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України,
яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 ,
працює касиром в магазині “Фора”,
за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
З адміністративного протоколу, що надійшов до суду 10.05.2023, слідує, що ОСОБА_3 , ухиляється від виконання обов'язків, передбачених ст.150 СКУ, щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, 02.05.2023 привела додому невідомого чоловіка, який відпочивав роздягнутий на дитячому ліжку. Туча в цей час, перебуваючи на кухні, вживала алкогольні напої, життям, розвитком та дозвіллям доньки не цікавилась.
В судовому засіданні захисник просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що остання належним чином виховує свою доньку, намагається достатньо приділяти їй часу та уваги. Присутність в її домі чоловіка, з яким у неї стосунки, не свідчить про ухилення її, як матері, від передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення дитини необхідних умов життя, навчання чи виховання.
Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши адміністративний матеріал, приходжу до наступного висновку.
Адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Одним із завдань КУпАП є охорона прав і свобод громадян; ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей за диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП трактується як: ухилення ними від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Як на доказ винуватості Туча у скоєнні зазначеного вище правопорушення поліцейським суду було надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №796859 від 02.05.2023 року та пояснення неповнолітньої ОСОБА_4 .
Однак, вказані докази не можуть бути визнані належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість Туча у вчиненні інкримінованого їй адміністративного проступку, виходячи із наступного.
Процесуальними джерелами доказів є показання свідків, речові докази, відеодокази, документи, висновки експертів, тощо. Доказова база повинна випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дітей закріплені в Конституції України, Сімейному кодексі України, Законах України “Про охорону дитинства”, “Про освіту”. Аналіз приписів останніх дає змогу дійти висновку, що під невиконанням обов'язків щодо невиконання та навчання дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання та навчання неповнолітніх. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, мати вважатиметься такою, що ухиляється від обов'язку по вихованню дитини, якщо вона ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє про неї щонайменшої материнської турботи, хоча має таку можливість.
На переконання суду, в цій справі наявний конфлікт між матір'ю та донькою, у яких можливо відсутнє порозуміння, вони мають різні погляди на певні сторони життя, що по суті не можна кваліфікувати за ст.184 КУпАП. Пояснення п'ятнадцятирічної дитини про наявність чоловіків у матері, особисте та сексуальне життя останньої, що явно не подобається доньці, не можна визнати достатніми для доведення події та складу зазначеного вище правопорушення, оскільки вони містять виключно її бачення ситуації.
Також варто звернути увагу на те, що факт виклику дівчинкою поліцейських з метою “проведення бесіди з матір'ю” недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації байдужого ставлення до виконання батьківських обов'язків у значенні, яке надається цьому терміну в Декларації прав дитини та чинному українському законодавстві.
Обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа «Коробов проти України»), тобто таких, що не залишають місце сумнівам.
Резюмуючи викладене, надані докази не узгоджуються із суттю викладеного у протоколі правопорушення, який сам по собі є підставою для подальшого провадження у справі і не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи. При наявності певної неповноти чи суперечностей, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Зазначене становитиме порушення вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ст.247 КУпАП).
Встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об'єктивним обставинам справи, вказує на відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а тому провадження в справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.9, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.184 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя О. О. Літвин