Справа № 296/3034/23
2-о/296/127/23
"03" липня 2023 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді - Драча Ю.І.,
присяжних: Черних Ж.А., Вознюк Н.М.
за участю секретаря Алексеєнко В.В.
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання особи безвісті відсутньою
Заявник звернулася до суду із заявою про визнання її чоловіка ОСОБА_2 безвісти відсутнім.
Заява обґрунтована тим, що 19.01.2011 між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюбу. 22.06.2022 ОСОБА_2 . Ємільчинським РТЦК та СП Житомирської області призвано на військову службу до лав Збройних Сил України. 01.10.2022 ОСОБА_1 отримала сповіщення відповідно до якого її чоловік ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання.
Метою визнання ОСОБА_2 безвісти відсутнім є необхідність звернення до нотаріуса для встановлення опіки над майном.
В судовому засіданні 08.06.2023 заявниця свою заяву підтримала повністю.
Представник зацікавленої особи в судовому засіданні 08.06.2023 проти задоволення заяви не заперечив.
Суд, вислухавши заявника, представник зацікавленої особи, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази, надані по справі, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно зі ст. 43 ЦК України фізична особа може бути судом визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Визнання особи безвісно відсутньою - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:
а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;
б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;
в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України;
г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.
Згідно положень статті 4Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Зазначена норма передбачає перш за все з'ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.
22 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 225/882/17, провадження № 61-34068св18 підтвердив правові позиції стосовно підстав для визнання особи безвісно відсутньою.
При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Більше того, визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла).
Відповідно до п. 7 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», одним із повноважень поліції є розшук безвісно зниклих осіб. Початок розшуку безвісно зниклих осіб є підставою для відкриття кримінального провадження.
Згідно положень ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», інформація про безвісно зниклу особу є підставою для здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
ОСОБА_2 22.06.2022 був призваний на військову службу першим відділом Новоград-Волинським РТЦК та СП Житомирської області , виконував бойові завдання , здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ.
Відповідно до сповіщення № 193 від 02.10.2022 військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 зник безвісти за наступних обставин: 01.10.2022 при виконанні бойових завдань в н.п. Первомайське Донецької області стрілець-санітар мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 36 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 зник безвісти за особливих обставин.
12.10.2022 Житомирським районним управлінням поліції ГУНП в Житомирській області внесено відомості до ЄРДР за № 12022060400002130 за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 .
В судовому засіданні встановлено, що на даний час місце перебування ОСОБА_2 не встановлено, пошуки на даний час є неможливими.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності , суд дійшов висновку щодо задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Жуки, Глобинського району, Полтавської області, зареєстрованого в селі Миколаївка Новоград-Волинського (Звягельського) району Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_2 , який фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 - безвісно відсутнім.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду.
Головуючий суддя Ю. І. Драч
Присяжні: Ж.А. Черних
Н.М. Вознюк