21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
16 липня 2010 р. Справа 8/91-09
за позовом : Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1)
до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант - Буд - К" (вул. Литвиненко, 23/144, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 34454902)
про стягнення 11764,80 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники :
позивача : ОСОБА_2 - довіреність № 26-10/09 від 26.10.2009 року.
відповідача : не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з ТОВ "Гарант-Буд-К" на користь ФОП ОСОБА_1 11764,80 грн. боргу за поставлену по накладним продукцію.
Ухвалою суду від 09.04.2009 року позовну заяву позивача прийнято судом до розгляду, порушено провадження у справі № 8/91-09 та призначено до слухання в засіданні суду на 14.05.2009 року (суддя ОСОБА_4).
Однак з часу порушення провадження у справі жодного судового засідання не відбулося у зв'язку з багаторазовим оскарженням відповідачем ухвал господарського суду Вінницької області, які не підлягають оскарженню та направленням матеріалів справи в зв'язку з цим до апеляційної та касаційної інстанції.
Востаннє ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2010 року ТОВ "Гарант-Буд-К" відмовлено у прийняті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 22.03.2010 року, а матеріали справи повернуто до суду першої інстанції.
Враховуючи, що Постановою Верховної ради України за № 2137-VI від 15.04.2010 року відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. ст. 15, 43 Закону України "Про статус суддів" суддя господарського суду Вінницької області ОСОБА_4 звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до резолюції заступника голови суду справу № 8/91-09 передано для подальшого розгляду судді Банасько О.О..
За таких обставин ухвалою від 23.06.2010 року справу було призначено до розгляду на 07.07.2010 року.
Відповідач в судове засідання 07.07.2010 року не з'явився, витребуваних документів не надав.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення останнього про час та місце судового засідання.
Враховуючи неявку відповідача, ненадання сторонами витребуваних доказів, а також необхідність забезпечення принципу змагальності судового процесу розгляд справи було відкладено до 16.07.2010 року.
Однак відповідач в судове засідання повторно не з'явився не надав витребуваних судом доказів та не надав пояснень стосовно своєї неявки.
При цьому суд констатує, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, оскільки ухвала від 07.07.2010 року надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною у позовній заяві та станом на 16.07.2010 року до суду не повернулась.
При цьому суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - вул. Литвиненко, 23/144, м. Вінниця, 21018 за якою і надсилались ухвали у справі.
Вказана адреса відповідача ідентична адресі, яка вказана в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АД № 429490.
При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали від 07.07.2010 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.
Крім того судом оглянуто реєстр поштових відправлень господарського суду № 4 від 09.07.2010 року, яким підтверджується надіслання вищевказаної ухвали відповідача.
Також свідченням поінформованості відповідача про розгляд справи № 8/91-09 господарським судом Вінницької області є неодноразове подання останнім скарг (апеляційних, касаційних) на процесуальні документи попереднього складу суду.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
За письмовим клопотанням позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.
В судовому засіданні позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог мотивовану тим, що у нього відсутні первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували борг на суму 2040, грн., у зв'язку з чим він і зменшує позовні вимоги до 9764,80 грн., які просить стягнути з відповідача.
Розглянувши заяву позивача суд приймає її до розгляду, з урахуванням того, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі зокрема зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Відповідно до накладної № 13 від 03.2008 року та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНИ № 990961 від 17.03.2008 року виданої на ім'я ОСОБА_3 позивач поставив відповідачу товар (прокладочний реквізит) на загальну суму 11764,80 грн.. В підтвердження здійснення поставки позивачем, крім вказаного вище, надано податкову накладну від 31.03.2008 року № 13.
Однак відповідачем не було проведено розрахунок за отриманий товар у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу.
За посиланням позивача у зв'язку з тим, що відповіді на вимогу про сплату боргу відповідачем не надано, а також не було здійснено дій по погашенню боргу він звернувся з відповідним позовом до суду.
Разом з тим, судом встановлено, що 22.04.2008 року відповідачем було частково погашено борг на суму 2000,00 грн., що вбачається з банківської виписки наявної в матеріалах справи. Таким чином фактично станом на час подання позову до суду борг відповідача складає 9764,80 грн., що відповідає предмету позовних вимог з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог.
Разом з тим, як уже було вказано позивач зменшив свої позовні вимог до 97.64,80 грн.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Дії позивача по передачі товару по зазначеній вище накладній відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було вказано позивач надсилав відповідачу вимогу про сплату заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення 9764,80 грн. боргу, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).
Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 9764,80 грн. доведені позивачем, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог ст.49 ГПК України виходячи з того, що нова ціна позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог складає 9764,80 грн..
При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
За письмовим клопотанням позивача 15.07.2010 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.3 ст.48, ст.ст.49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Буд-К", вул. Литвиненко, 23, кв. 144, м. Вінниця - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 34454902) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 9764 грн. 80 коп. боргу, 102 грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 липня 2010 р.
віддрук.4 прим.:
1 - до справи.
2,3 - позивачу (АДРЕСА_2; поштова адреса: АДРЕСА_1).
4 - відповідачу (вул. Литвиненко, 23/144, м. Вінниця, 21018).