Справа № 750/1029/23
Провадження 2/732/115/23
30 червня 2023 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар - Воропаєва К.В., за участі позивача - ОСОБА_1 , відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
Позивач звернулась до суду з позовом (уточнена позовна заява на а.с.28-32) та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь за незаконне звільнення, образи і приниження, за побиття на нараді 130000 гривень як компенсацію моральної шкоди; із ОСОБА_3 на її користь за образи і приниження та неприйняття заходів щодо припинення агресії ОСОБА_2 25000 гривень як компенсацію моральної шкоди; із ОСОБА_6 на її користь за неприйняття заходів щодо припинення агресії ОСОБА_2 , за сприяння його діям 25000 гривень як компенсацію моральної шкоди; із ОСОБА_4 за пошкодження її майна та за її побиття 15000 гривень в рахунок компенсації матеріальної шкоди; із ОСОБА_5 за знищення файлів на її мобільному телефоні 5000 гривень гривень в рахунок компенсації матеріальної шкоди.
Заявлені позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_2 організував цькування її як вчителя, викликав батьків та учнів і вимагав від них писати заяви про неї - вчителя математики. Вона зверталась із листами до Міністерства освіти і науки, яке переадресовувало її звернення до обласного відділу освіти, тобто керівнику такого відділу Конопацькому М.А. , який не захистив її права, давав відписки, що все добре, порушень нема. Начальник відділу освіти Городнянської міської ради Смоляр Г.Л. не вживав заходів, щоб не образити ОСОБА_2 . ОСОБА_2 відбирав у неї години. У розмові ОСОБА_3 висміяв її сім”ю та батьків. На черговій нараді 28.08.2020 ОСОБА_2 назвав ОСОБА_1 „білою та пухнастою” і вдарив її купою ділових паперів по голові, після чого ОСОБА_4 вдарила ОСОБА_1 по голові і вихопила з її рук мобільник, а далі ОСОБА_4 стукала мобільником об стіл, після чого телефон впав і розпався на частини. Позивач стверджує, що ОСОБА_4 ОСОБА_1 вказала на напрямок у психіатричний заклад та перекинула мобільний телефон ОСОБА_1 . ОСОБА_5 , який витер із пам'яті телефону всі файли.
У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала і просила позов задовольнити повністю. Пояснила, що вираз ОСОБА_2 , що вона „біла і пухнаста” вона сприйняла як порівняння її з твариною. Вказала, що її ділову репутацію принижував директор ОСОБА_2 , вимагаючи від дітей та їх батьків писати заяви на неї як вчителя, тому замість годин математики їй віддавали години образотворчого мистецтва, астрономії тощо. Від постійних криків ОСОБА_2 вона втратила слух. Після того як її поновили на посаді вчителя внаслідок попереднього незаконного звільнення, ОСОБА_2 розпускав про неї плітки, внаслідок чого діти не приходили на її уроки математики. Себе вважає досвідченим педагогом, має понад 50 років стажу, а перед призначенням ОСОБА_2 на посаду директора вона проходила курси керівних кадрів і саме її готували для заміщення посади директора школи. Зараз її звільнено за закінченням строку трудового договору. За час дії трудового договору після попереднього поновлення на роботі, стверджує, що зазнавала від відповідачів постійних образ. Обставини, викладені у позові, в тому числі і ті, які відбулись на нараді 28.08.2020, стали підставою для її звернення до суду. Не може надати запис із телефону про те, що відповідачі принижували її, посилається на те, що файли звукозапису були знищені ОСОБА_5 . Щодо ОСОБА_6 вважає, що він має відповідати за неприйняття заходів щодо припинення агресії ОСОБА_2 , чим сприяв його діям. Вказує, що телефон, про який йдеться у позові, купив їй син, тому вона не знає дійсної його вартості, але за пошкодження телефону і файлів в ньому відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мають віддати їй 20000 гривень (15000 грн слід стягнути з ОСОБА_4 та 5000 гривень слід стягнути із ОСОБА_5 ).
Відповідачі позов не визнали повністю.
У відзиві на позов ОСОБА_4 (а.с.47) зазначила, що дій з приводу побиття нею позивача ніколи не вчиняла, навіть образливих слів на адресу позивача не вимовляла. Не чинила вона і дій, які б завдали ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 15000 гривень. Припускає, що заявлений позов є спробою пенсіонера заробити гроші.
У відзиві на позов ОСОБА_2 (а.с.48-51, 52-55) зазначив, що поза закладом освіти він ніколи не спілкувався з позивачем, крім судових засідань, які постійно ініціює позивач. При виконанні своїх посадових повноважень, як директор школи, він вивчав і ситуацію в школі, і всі аспекти освітнього процесу, а видаючи накази з різноманітних питань роботи закладу освіти він керувався законодавством. Позивач мала тривалу особисту неприязнь до нього, як директора, і 16 років з метою дискредитувати його як керівника писала у різні інстанції, організації та установи. У цих зверненнях вона не добирала висловів і відверто принижувала його честь і гідність. Після поновлення позивача на посаді вчителя математики на виконання судового рішення від 17.01.2020 батьками та учнями 29.01.2020 були ініційовані збори, де батьки та діти вимагали замінити вчителя математики ОСОБА_1 в 9-му та 11-му класах на іншого вчителя. Йому як директору школи були передані заяви про те, що діти відмовляються відвідувати уроки математики, які викладала позивач. Наведене повністю відповідало правам, які гарантовані статтями 53,54,55,28,70 Закону України „Про освіту”. Вказує, що проблеми позивача із слухом не перебувають у прямому зв”язку із діями директора. Під час розмови із позивачем він ніколи не вживав образливих висловів, а порівняння „біла та пухнаста” є гіперболою, тобто стилістичним прийомом, який додавав відповідне забарвлення, був гіперболічним порівнянням, необразливою метафорою. Однак, позивач сприйняла цей безвинний вислів як такий, що принижує її честь і гідність.
Інші відповідачі правом на відзив не скористались.
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приймаючи особисту участь у судовому засіданні, вказували на необгрунтованість позовних вимог, а тому у задоволенні позову просили відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, участі у судовому засіданні не прийняв, своїми правами розпорядився на власний розсуд. Згідно ст. 49 ЦПК України право брати участь у судовому засіданні - це право сторони, а не обов'язок.
У своїх поясненнях на позов, відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позову і в судовому засіданні зазначав, що позивач безпідставно пов'язує смерть свого чоловіка з діями відповідача як керівника закладу освіти. Згадуючи про утиск її в правах при визначенні кількості годин, позивач не врахувала, що у невеликій сільській школі працювало кілька вчителів математики і кожному з них, в тому числі і ОСОБА_1 , було розподілено години порівну, на кожного віддано по два класи на викладання математики. ОСОБА_1 дійсно додатково викладала німецьку мову, однак з 2006 року на державному рівні було прийнято рішення про вивчення в навчальних закладах англійської мови, тому з об'єктивних причин години німецької мови для позивача ОСОБА_1 були скасовані. Інспекція з праці відвідувала їх школу після чергового звернення позивача, однак тоді було встановлено надлишок годин, відведених директором саме їй, а не навпаки. Як директор він мав розглянути звернення дітей і батьків, тож виконував свої повноваження, ввірені йому Законом України «Про освіту». Діти та їх батьки відмовлялись відвідувати заняття з математики у викладача ОСОБА_1 , пояснюючи це тим, що вона розповідає на уроках про будь-що, а не про математику. ОСОБА_1 негативно реагувала на критику, нікого не хотіла слухати, кричала. На зборах 28.08.2020 ніхто її не бив. Це також підтверджено її зверненням до поліції, в якому після зборів 28.08.2020 вона скаржилась виключно на те, що у неї незаконно відбирають години викладання, про факти насилля поліцію позивач не повідомляла.
У своїх поясненнях на позов відповідач ОСОБА_3 заперечував проти позову та у судовому засіданні зазначав, що за зверненням позивача він, як начальник відділу освіти Городнянської міської ради, здійснив виїзд до Мощенської ЗОШ 1-111 ступенів, щоб поспілкуватися з педагогічним колективом. Тоді було встановлено, що позивач конфліктувала з директором та з усіма іншими, в тому числі щодо розподілу годин. Хоча у сільській школі, де кількість учнів така ж як один клас у міській школі, виділити зайві години було складно. ОСОБА_1 у своєму позові вжила принизливі висловлювання в бік відповідача, а сам він ніколи не вживав будь-яких висловлювань ні щодо поивача, ні щодо її батьків. Припускає, що позов, заявлений до нього, є наслідком її образи за те, що відповідач не покарав ОСОБА_2 .
У своїх поясненнях на позов відповідач ОСОБА_4 заперечувала проти позову і в судовому засіданні зазначила, що після зборів, які відбулися в їх школі 28.08.2020 пройшло майже три роки, Із позивачем вони спілкувалися, віталися і ніколи вона не зверталася до ОСОБА_4 з тим, що відповідач має відшкодувати їй вартість ремонту телефону. Перед припиненням для позивача строку трудового договору саме ОСОБА_4 поступилася позивачу своїми годинами, коли діти відмовились від уроків математики, які викладала позивач. Зі слів відповідача, вона розуміла, що ОСОБА_1 тоді перед виходом на пенсію потребувала таких годин викладання для подальшого обчислення середнього заробітку для гідного розміру пенсії. Про завдання ОСОБА_1 матеріальних збитків, зі слів відповідача, вона дізналась тільки із судового позову. Ніколи відповідач ОСОБА_1 не била та її телефон не розбивала. Дійсно, у позивача була звичка все, що відбувалось на нарадах і зборах у школі, записувати на мобільний телефон. У той день, про який згадує позивач, ОСОБА_1 тримала два телефони і вони постійно падали з її рук, зі столу та на підлогу. Будь-яких образливих висловів в бік ОСОБА_1 ніколи не висловлювала. Тоді, зі слів відповідача ОСОБА_4 , вона тільки зауважила, що діти не люблять старих вчителів, а тягнуться до молодих вчителів таких як ОСОБА_5 . Саме молоді вчителі серед підлітків мають авторитет. ОСОБА_4 мала на увазі вчителів, яким за 50 років і вказувала на себе.
У своїх поясненнях на позов відповідач ОСОБА_5 заперечував проти позову і в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 мала звичку записувати все, що відбувалось на нарадах і зборах у школі, на мобільний телефон. У той день, про який згадує позивач, таких телефонів ОСОБА_1 тримала два, і вони у неї постійно падали, то з рук, то зі столу на підлогу. Будь-яких активних дій щодо розбиття будь-якого її телефону ні він ( ОСОБА_5 ), ні ОСОБА_4 не вчиняли. ОСОБА_5 підтвердив, що дійсно ОСОБА_4 , зауважила на зборах 28.08.2020, що діти не люблять старих вчителів, а тягнуться до молодих вчителів таких як ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_4 мала на увазі всіх вчителів, яким за 50 років, вона вказувала на себе. Щодо висловів директора, то він завжди розмовляє голосно, однак коректно, не принижуючи будь-кого.
Заслухавши учасників, з'ясувавши їх вимоги і заперечення, визначившись із правовідносинами між сторонами, допитавши свідків та вивчивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Судом встановлено, що позивач ініціювала позови неодноразово.
Зокрема, на розгляді Городнянського районного суду Чернігівської області перебував позов від 23.09.2019 про визнання незаконним та скасування наказу № 13 від 03.09.2019 про її звільнення за пунктом 3 статті 41 КЗпП України та її поновлення на роботі із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 17.01.2020 її вимоги були задоволені, окрім вимог про стягнення середнього заробітку (суддя Березовський О.Д.). У подальшому Чернігівський апеляційний суд постановою від 28.04.2020 скасував в частині відмови рішення суду першої інстанції та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 37342,80 грн за вирахуванням податків, зборів та обов”язкових платежів. 26.06.2020 виконавче провадження завершено внаслідок повного виконання. 19.06.2020 позивач ініціювала позов про стягнення з Мощенської ЗОШ 1-111 ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області, фінансування якої здійснює Відділ освіти Городнянської міської ради, на її користь 50000 гривень в рахунок завданої моральної шкоди за незаконне звільнення з посади вчителя на підставі п.3 ст. 41 КЗпП України. Не погодившись з рішенням місцевого суду про відмову у задоволенні її вимог, позивач скористалсь правом на апеляційне оскарження. 15 лютого 2021 року, розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , апеляційний суд рішення суду 1-шої інстанції скасував, а її позов задовольнив частково, стягнувши з роботодавця - Мощенської ЗОШ 1-111 ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області 1500 гривень моральної шкоди. Суд керувався нормою статті 237-1 КЗпП України.
У подальшому покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника згідно статті 237 КЗпП України відбувається шляхом ініціативи закладу (його уповноваженої особи), який поніс фактичні витрати, а не з ініціативи позивача, яка фактично вже захистила свої права та стягнула еквівалент моральної шкоди із роботодавця, а тому її вимоги в цій частині до ОСОБА_2 заявлені без врахування згаданого положення Закону. Судом враховується, що після поновлення на посаді вчителя позивач пропрацювала у Мощенській ЗОШ 1-111 ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області до завершення строку дії укладеного з нею договору. Останнє звільнення у строк, встановлений Кодексом Законів про працю України, не було предметом розгляду судових інстанцій.
У дифамаційному спорі (від лат. diffamatio - обмова, ганьблення) об'єктами судового захисту виступають честь, гідність і ділова репутація особи, котрі є морально-етичними категоріями. У постанові від 18 червня 2020 р. у справі №522/18103/14-ц Верховним Судом було зазначено, що «під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків».
Слід зазначити, що відповідно до сталоі? практики Верховного Суду всі справи зазначеноі? категоріі? підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу). Позови про захист гідності, честі чи діловоі? репутаціі? вправі пред'явити фізична особа в разі поширення про неі? недостовірноі? інформаціі?, яка порушує і?і? особисті немаи?нові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема члени і?і? сім'і?, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує і?хні особисті немаи?нові права (постанова КЦС ВС від 20.03.2019 р. у справі № 522/16923/16-ц).
Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
Фактично позивачем наводиться, що обмова її директором відбулась 28.08.2020 на загальних зборах колективу.
Як встановлено в судовому засіданні на зборах колективу 28.08.2020 у бік позивача керівником було висловлено критику та надано оцінку попереднім діям позивача. Дослівно директор застосував вислів «Ви, ОСОБА_7 , вважаєте тільки себе білою і пухнастою, а всі інші вже в лайні».
Європеи?ськии? суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив рішення у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ" проти Украі?ни", де вказує відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями та зауважує, що для того щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальнии? тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільнии? інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
Тож, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та діловоі? репутаціі?, тому відсутнє порушення, від якого належало б захищати позивача в обраний нею спосіб шляхом компенсації моральної шкоди. З огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири у словах директора ОСОБА_2 , його судження не підлягають ні спростуванню, ні доведенню їх правдивості, а тому і не можуть бути підставою для висновку щодо спричинення таким висловлюванням моральної шкоди позивачу, складові і підстави відшкодування якої визначені у статтях 23,1167 ЦК України.
На підтвердження відсутності утиску під час заміни годин математики на інші предмети відповідачем ОСОБА_2 в суді надано копію заяви написаної особисто ОСОБА_1 від 11.02.2020 про те, що вона висловлює згоду про таку заміну. Те, що недовіра ОСОБА_8 у викладанні предмету математики була висловлена батьками і дітьми відповідач ОСОБА_2 доводить їх заявами, які долучив під час судового розгляду та які надійшли до нього як директора у лютому 2020. Тільки на підставі особистої заяви ОСОБА_1 , а також враховуючи заяви учнів та їх батьків директором ОСОБА_2 був підписаний наказ № 14 від 11.02.2020, яким були внесені зміни до Тарифікації.
Тому у стягненні із ОСОБА_2 на користь позивача 130000 гривень компенсації моральної шкоди слід відмовити
Щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди із відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 позивач мала надати докази незаконності рішень, дій чи бездіяльністю органу представленої ними влади або їх (як посадових осіб) рішень, дій чи бездіяльності при здійсненні ними повноважень у межах передбаченої компетанції. Преюдиційні факти не навела ні в позові, ні в поясненнях у суді. Їх дії чи бездіяльність актами влади, в тому числі і судової не встановлювались. Від обов”язку доказування позивач не звільнена.
Посягання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на честь, гідність та ділову репутацію позивача шляхом будь-яких особистих висловів в образливій формі хоча б одній особі під час судового розгляду не доведено і про такі випадки позивачем достовірно не повідомлено. Вона сама не навела твердження, які ОСОБА_3 поширив про неї чи її батьків та які має спростувати чи компенсувати еквівалентом моральної шкоди внаслідок такого поширення, що посягало б на її честь, гідність чи ділову репутацію. Щодо ОСОБА_6 особистого спілкування позивач не пригадала, як і розмов, в яких ОСОБА_6 поширив хоча б одній особі чутки негативного характеру, які б вплинули на ділову репутацію.
Запрощений відповідачем ОСОБА_3 свідок ОСОБА_9 (головний спеціаліст відділу освіти Городнянської міської ради) повідомила, що із ОСОБА_3 вони виїздили до Мощенської ЗОШ, щоб поспілкуватися з колективом і розібратися у ситуаціях, які описані у зверненнях про конфлікт у колективі. У кабінеті інформатики проходили збори, на яких були присутні вчителі, директор, батьки та діти. Такі збори відбувалися після випускного. Батьки виступали проти того, щоб ОСОБА_1 викладала математику. Батьки виступали емоційно, посилались на те, що уроки викладаються неналежно. Тоді вчитель ОСОБА_1 залишила збори і пішла з них до завершення самих зборів. Щодо звернень, які надходили від громадянки ОСОБА_1 адресовані безпосередньо відділу освіти, такі звернення в основному стосувалися поділу годин між вчителями в школі, що перебувало поза межами компетенції їх відділу. Свідком того, що у розмові ОСОБА_3 принижував ОСОБА_1 чи її батьків, ОСОБА_9 не була.
До уваги суд приймає те, що сама позивач в офіційному документі, тобто у позовній заяві застосовує вислови у принизливій формі на адресу кожного відповідача, про що слушно зауважили відповідачі під час розгляду справи в судовому засіданні. Відповідач ОСОБА_2 зазначав, що за вжиті ОСОБА_1 в його бік більш образливі висловлювання судом відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_1 про захист честі, гідності і ділової репутації (рішення від 24.07.2020 справа № 732/241/20 суддя Лиманська М.В.).
Щодо вимог, майнового характеру, тобто про стягнення матеріальної шкоди, які заявлені ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , судом враховується, що матеріальна шкода відшкодовується в порядку цивільного судочинства - шляхом звернення до суду з відповідним позовом до винної особи. При цьому позивач зобов'язана надати докази, що підтверджують факт заподіяння шкоди та її розмір, а також винуватість конкретної особи у її вчинені (стаття 1166 ЦК України).
Факт побиття позивача не доводиться зверненнями до правоохоронних органів, прийнятими ними рішеннями та висновками медичних експертиз про заподіяні ушкодження від винних дій відповідачів.
Двобічна сенсорна втрата слуху 1 ступеня, про яку йдеться у виписці від 06.12.2019 (а.с.3), виданій КНП „Чернігівська обласна лікарня” Чернігівської обласної ради, діагностована у ОСОБА_1 в період її лікування з 28.11.2019 по 06.12.2019, тобто існувала до 28 серпня 2020 року та до обставин, які описує у своєму позові позивач.
Факт розбиття телефону визначеними позивачем відповідачами у законний спосіб не фіксувався. Будь-яких очевидців позивачем не залучено. Актів, заяв, повідомлень про пошкодження майна позивач 28.08.2020 не складала. «Щелчок», який почув в телефонній розмові свідок ОСОБА_10 (син) не може бути доказом беззаперечного факту пошкодження телефону від взаємопов”язаних умисних дій відповідача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_5 . Очевидцем цього свідок ОСОБА_10 не був, а його умовивід з цього приводу є припущенням, яке грунтується на поясненнях позивача.
Свідок ОСОБА_10 в суді дав свідчення про те, що мати подзвонила йому 28.08.2020 під час зборів, на які її викликали, таким чином транслювала йому те, що відбувалось на зборах онлайн і записували розмову. Тоді він почув, що ОСОБА_1 вказують на напрямок у психіатричний заклад і голосно кричать. Образливих висловлювань, які тоді почув, свідок не навів. Розповів, що дзвінок від матері перервався, коли він почув характерний «щелчок», тоді мати пояснювала, що в неї вихопили телефон, розбили його і знищили файли із телефону, в тому числі ті, які становлять для нього цінність - фото його сина, які він пересилав матері.
Судом враховується, що здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до проявів особистого характеру, що охороняється законом, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи. ОСОБА_1 та ОСОБА_10 здійснювали голосовий запис присутніх на зборах осіб у протиправний спосіб, а тому отримані у такий спосіб докази є недопустимими і незаконними. Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Присутні на зборах 28.08.2020 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , допитані в судовому засіданні під присягою як свідки надали показання про те що під час зборів 28.08.2020 та після їх завершення у приміщенні школи ніхто з відповідачів не бив позивача ОСОБА_1 та не розбивав її телефон, образливих висловлювань не застосовувалось. ОСОБА_1 не вміє сприймати критику, а тому будь-які вислови в свій бік сприймає як особисту образу. У неї була звичка, всі збори та наради фіксувати на мобільний телефон, їй робили про це зауваження, однак мобільний телефон ніколи не розбивали.
За повідомленням Городнянського відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП від 10.09.2020 вбачається, що на розгляді перебували звернення ОСОБА_1 № 2439 від 28.08.2020, № 2445 від 29.08.2020, № 2576 від 09.09.2020 про те, що вона зазнає утиску за фактом розподілу робочих годин. Як вбачається із відповіді на такі звернення за підписом ОСОБА_13 заявника ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки відсутні в повідомленнях відомості про кримінально-правові дії або про склади адміністративних правопорушень, рекомендовано вирішувати цивільно-правовий спір у судовому порядку. Дізнання (досудове розслідування) за скаргою приватного обвинувачення не було ініційоване та потерпілою у встановленому порядку ОСОБА_1 визнана не була.
Свідок ОСОБА_10 у своїх показаннях повідомив суд, що через три тижні після 28.08.2020 приїхав до матері і забрав її телефон чорного кольору, який його брат купив матері за 2000 гривень, виявив у телефоні певні пошкодження та у подальшому відвіз цей телефон в м. Київ, де заплатив майстру 500 гривень за заміну скла екрану та деяких деталей телефону. Питанням відновлення файлів не займався.
У відповідності до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, матеріальна шкода, зокрема її розмір не може доводитися показаннями свідків. Суд щодо доведення розміру матеріальної шкоди має прийняти акти виконаних робіт, квитанції, платіжні доручення (розрахункові документи), експертні висновки, які б підтверджували причину і суть пощкодження, а також понесені витрати на ремонт. Таких доказів у судовому засіданні позивачем не надано.
Позивач не звільнена від доведення позову та мала доводити загальні підстави цивільно-правової відповідальності: наявність такої шкоди (її розмір); протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вину відповідачів в її заподіянні. Свого обов'язку щодо доведення підстав позову позивач не виконала, а тому у позові, заявленому до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди також слід відмовити. Стандарт доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities), виходячи із змісту статей 12, 81 ЦПК України полягає в тому, що доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав. Достатніми, належними та допустимими доказами не доводяться протиправні винні дії відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які б перебували у прямому причинно-наслідковому зв'язку із наслідком у виді пошкодження телефону ОСОБА_1 . Із положень Цивільного процесуального кодексу України про доказування випливає, що той хто стверджує, той і доводить. Тобто саме для позивача ОСОБА_1 існував тягар доказування, у свою чергу відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали право обрати варіант захисту від активного заперечення до повного мовчання.
З урахуванням того, що в позові відмовлено повністю, процесуальні витрати у виді судового збору відшкодуванню не підлягають і покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12-13, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення суду.
Датою складення повного тексту судового рішення є 06 липня 2023 року.
Суддя Карпинська Н.М.