26.06.2023 Справа №607/955/21
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Крук А. В.,
представника заявника (відповідача) Данильченко О. О.,
представника позивача Фльорківа О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання таким, що не підлягає до виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення коштів,
Представник акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа № 607/955/21, виданого 21 жовтня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 628,96 дол. США в рахунок компенсації за прострочення виконання грошового зобов'язання та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2022 року у справі № 607/955/21 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення коштів. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1 628,96 дол. США в рахунок компенсації за прострочення виконання грошового зобов'язання та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави 18,22 грн судового збору.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційні скарги АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2022 року залишено без змін. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 2000 гривень на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції.
21 жовтня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі № 607/955/21 про стягнення із АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1628,96 дол. США в рахунок компенсації за прострочення виконання грошового зобов'язання та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцкої A. B. від 01 листопада 2022 року відкрито виконавче провадження № 70195422 з примусового виконання виконавчого листа № 607/955/21, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1 628,96 дол. США в рахунок компенсації за прострочення виконання грошового зобов'язання та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року в частині стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 УЦК України, змінено, збільшено розмір стягнення з 1 628 доларів США 96 центів до 2 102 доларів США 42 центів.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення пені на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» залишено без змін.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року в частині розподілу судових витрат скасовано. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 54 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 22 грн 70 коп.
З огляду на те, що постановою Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2022 року, за яким 21 жовтня 2022 року було видано виконавчий лист по справі № 607/955/21, змінено в частині стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України та скасовано в частині стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги з ухваленням в цій частині нового судового рішення, представник заявника вважає, що наявні всі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Представник АТ КБ «Приватбанк», адвокатка Данильченко О. О. у судовому засіданні у режимі відеоконференції заяву підтримала та просила задовольнити.
Представник позивача, адвокат Фльорків О. В. у судовому засіданні щодо задоволення заяви не заперечив.
Вивчивши заяву, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Постановою державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою Аллою Сергіївною 01 листопада 2022 року відкрито виконавче провадження № 70195422 на підставі виконавчого листа № 607/955/21, виданого 21 жовтня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, про стягнення із АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1 628,96 дол. США в рахунок компенсації за прострочення виконання грошового зобов'язання та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Також постановою вказаного виконавця від 01 листопада 2022 року виконавче провадження № 70195422 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 60933345.
Відтак, вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Порядок і умови примусового виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».
За змістом ст. 26 Закону початком примусового виконання рішення є винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, суд повинен враховувати права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, виходячи з конкретних обставин справи та дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Крім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю, так і частково, а тому підстави якими заявник обґрунтовує свою заяву можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.
На необхідність врахування вищевикладених обставин при розгляді заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, звертав увагу Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 686/5252/17.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Суд встановив, що підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є зміна рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2022 року постановою Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року, зокрема:
збільшено розмір стягнення з 1 628 доларів США 96 центів до 2 102 доларів США 42 центів;
в частині розподілу судових витрат: стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 54 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій; стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 22 грн 70 коп.
Отже, встановивши факт зміни рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, а відтак зміну сум, які підлягають до стягнення, суд вважає, що наявні підстави для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа № 607/955/21, виданого 21 жовтня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1 628,96 дол. США в рахунок компенсації за прострочення виконання грошового зобов'язання та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, прийняте судом рішення не позбавляє стягувача права звернення до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчого листа, який відповідатиме змісту постанови Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справ № 607/955/21.
На підставі наведеного, керуючись статтями 259, 260, 261, 352-354, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання таким, що не підлягає до виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про стягнення коштів- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 607/955/21, виданий 21 жовтня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення із акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 1 628,96 дол. США в рахунок компенсації за прострочення виконання грошового зобов'язання та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду складено 30 червня 2023 року.
Головуючий суддя Герчаківська О. Я.