06 липня 2023 рокуСправа № 600/1026/18
Провадження №1-кп/951/8/2023
Козівський районний суд м. Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ;
секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участі прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого- цивільного позивача ОСОБА_8 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Козові Тернопільської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 01.10.2018 за №12018210110000143 за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, розлученого, із середньою освітою, працює в спецпідрозділі «Тайфун», не депутата, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України;
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
30.09.2018 близько 05 години ОСОБА_10 , діючи умисно, в порушення суспільних відносин, які забезпечують безпеку дорожнього руху механічного транспорту, таємно, скориставшись вільним доступом, поза волею власниці ОСОБА_8 незаконно заволодів автомобілем потерпілої марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого становить 19 276,11 гривень, що знаходився біля житлового будинку ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_1 . А саме, не повідомивши про свої наміри та скориставшись тим, що потерпіла не спостерігала за своїм автомобілем, ОСОБА_10 з метою заволодіння автомобілем для поїздки по місцю свого проживання у с. Козівка Козівського (тепер Тернопільського) району Тернопільської області, підійшов до вищевказаного автомобіля та із застосуванням фізичної сили, ривком, відчинив дверцята, які були зачинені на замок, проник у салон автомобіля «ВАЗ 21063», де сів за кермо. Перебуваючи у салоні автомобіля, ОСОБА_10 , витяг стопорне кільце групи контактів замка запалювання та витягнув групу контактів і увімкнув її для запуску двигуна, однак провернувши групу контактів зрозумів, що у автомобілі відключене живлення системи запалювання від акумуляторної батареї. У зв'язку з цим, ОСОБА_10 , відчинив капот автомобіля та встановивши місце знаходження вимикача електроживлення, увімкнув його. Після цього, зачинивши капот, ОСОБА_10 , сів за кермо та запустив двигун автомобіля, таким чином встановив контроль над транспортним засобом та порушуючи правила дорожнього руху, встановлені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, поза волею ОСОБА_8 і без її відома поїхав по вулиці Михайла Грушевського у смт Козові Тернопільської області до автошляху «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка», перемістивши транспортний засіб в просторі та таким чином незаконно вилучивши автомобіль, всупереч волі його власника, та проїхавши близько 2 000 метрів в напрямку м. Стрий не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив з'їзд в кювет та покинув зазначений транспортний засіб. В результаті злочинних дії потерпілій ОСОБА_8 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 19 276, 11 гривень.
Таким чином, ОСОБА_10 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України.
Правова позиція сторони захисту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину не визнав.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_11 вважає, що обвинувачення його підзахисного є безпідставним, надуманим та необґрунтованим. З обставин, встановлених у судових засіданнях, суд отримав суперечливі відомості. Відтак, виклав свою версію подій, відповідно до якої ОСОБА_10 29.09.2018 приїхав у Козову для святкування дня народження свого друга на автомобілі свого дядька, також «ВАЗ 21063», але іншого кольору - синього. Автомобіль залишив біля аптеки і пішли святкувати на «Фазан». Після святкування, взяли таксі і поїхали в центр. ОСОБА_10 , будучи п'яним, переплутав машини і сів в транспортний засіб ОСОБА_8 . Проте, з боку водія. Звернув увагу, що така версія підтверджується тим, що відбитки пальців рук ОСОБА_10 в машині знайшли з боку пасажира. Також заперечив належність ОСОБА_10 сімкартки. Звернув увагу суду на те, що слідчий експеримент слідчі підтасували, вказуючи ОСОБА_10 , що він має казати. Також такий доказ є недопустимим, так як немає протоколу допиту підозрюваного перед його проведенням. Також звернув увагу суду, що рапорт та витяг з ЄРДР не є доказами, протокол огляду місця події не має ніякої інформаційної нагрузки. Щодо покарання, то вказав, що в розумінні ст. 416 КПК України не може бути призначено інше покарання, ніж у попередньому вироку.
Щодо цивільного позову то просив у задоволенні такого відмовити.
Правова позиція сторони обвинувачення.
Прокурор у судовому засіданні, підтримуючи обвинувачення, вважала вину ОСОБА_10 доведеною; під час призначення покарання просила, окрім іншого, врахувати відсутність пом'якшуючих і обтяжуючих обставин, позицію потерпілої. Відтак призначити обвинуваченому покарання за ч.1 ст. 289 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання, встановивши іспитовий строк 1 рік із покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 , п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Правова позиція потерпілого - цивільного позивача та її представника.
Потерпіла ОСОБА_8 повністю підтримала висунуте відносно ОСОБА_10 обвинувачення, щодо покарання поклалася на думку суду. Також просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Вказала, що зазначена в позові сума не в повній мірі відображає завдану їй шкоду. Вважає, що своїми діями ОСОБА_10 завдав їй і моральної, і матеріальної шкоди. Автомобіль вони з чоловіком постійно використовували, так як були особами похилого віку і їздили в поліклініки, лікарні, по санаторіях (кожного року були на лікування в санаторії «Медобори»). Після викрадення не змогли більше їздити на оздоровлення. Цей факт частково вважає причиною смерті свого чоловіка. Після його смерті, не маючи автомобіля, їй довелося постійно просити знайомих чи родичів, щоб ті підвезли її, відтак несла більші витрати на оплату пального і таких послуг. Враховуючи інфляцію і те, що вартість долара зараз зросла до 40 грн, вважає що їй слід було б відшкодувати мінімум 282 тисячі грн.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 щодо міри покарання підтримала прокурора, а також просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Уточнила, що просять стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 148000 грн.
Оцінка доказів.
Будучи допитаним у судових засіданнях 27.06.2022 та 21.04.2023, обвинувачений ОСОБА_10 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав. При цьому пояснив таке: 29.09.2018 він приїхав у ОСОБА_12 сам для святкування дня народження свого друга. Приїхав автомобілем свого дядька «ВАЗ 21063», державний номерний знак НОМЕР_2 синього кольору. Автомобіль залишив біля аптеки. Машину мав забрати ОСОБА_13 , з яким зустрілися на « Фазані ». Потім вони з друзями пішли через вулицю Лесі Українки до автостанції, звідти на таксі (водій ОСОБА_15 ) поїхали на «Фазан» святкувати. Святкували десь до 4-ї ранку. Потім з ОСОБА_16 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 взяли таксі і поїхали в центр. Пам'ятає лише, що сідав в машину, в яку не пам'ятає, був дуже п'яний. Пам'ятає вже як «очухався» на трасі - він вибрався з машини, вийшов на перехресті на дорогу і пішов польовою дорогою додому. Як там опинився - не пам'ятає. Коли «очухався» сидів на пасажирському сидінні. Про те, хто був водієм і з ким сідав в машину також не пам'ятає. Через день приїхала поліція. Щодо сімкартки у судовому засіданні 21.04.2023 пояснив, що у нього був дублікат сімкартки сестри, яку він не використовував для дзвінків, а тільки для доступу в мережу інтернет. Коли вона не використовувалася то була у нього в кишені. І в той день не користувався інтернетом і карточку тримав в кишені в курточці. Не вважає себе винним. При попередньому розгляді справи вирішив укласти угоду про примирення, оскільки вже хотів закінчити суди і більше не ходити в судові засідання. Шкоду потерпілій не міг відшкодовувати, оскільки його зарплатну картку заблокувала виконавча служба за невиконання рішень судів.
Потерпіла ОСОБА_8 , будучи допитаною у судовому засіданні 27.06.2022 суду показала, що автомобіль марки «ВАЗ 21063» належав їй та постійно використовувався нею та її чоловіком. Так, ще в суботу 29.09.2018, вони їздили на цій машині на дачу. Увечері її чоловік залишив автомобіль біля під'їзду їхнього житлового будинку по АДРЕСА_1 . Залишив так, як завжди, лицем до будинку. А в ніч із суботи на неділю автомобіль викрали. На місці викрадення знайшли сімкартку та палицю. Вважає ОСОБА_10 винним у викраденні автомобіля, оскільки вже коли тривав розгляд справи у суді його дядько та сестра приходили до неї з пропозицією укласти угоду та казали, що відшкодують всі витрати.
Свідок ОСОБА_19 суду у судовому засіданні 14.12.2022 показав, що дійсно, вони з ОСОБА_10 давно знайомі і свого часу були друзями, проте вже тривалий час не спілкуються. Щодо обставин, що стосуються угону пояснив суду, що вони тоді були на «Фазані». Їх було багато, святкування тривало десь до пів четвертої ранку, після чого всі розійшлися. Вони з ОСОБА_10 пішли до автобусної, де біля лавочки розійшлися. Він пішов в сторону «Оберегової». Зранку йому зателефонував друг ОСОБА_18 і повідомив, що ОСОБА_10 розбився і лежить в лікарні з поламаними ребрами. Потім поліція викликала його з батьками давати свідчення, так як побачили по відеокамерах, як він йшов від автостанції в сторону «Оберегової».
Свідок ОСОБА_22 суду показав, що він є знайомий із ОСОБА_10 так як колись жив поруч з ним. Пам'ятає, що у той вечір, більше 4 років тому вони сиділи на «Фазані». Вони прийшли поокремо і зустрілися вже там. Бачив, що ОСОБА_10 був п'яний і п'яний настільки, що ледве йшов, його закидало, тому допомагав йому дійти до автостанції, бо думав, що він живе в Козові. Коли ОСОБА_10 сказав, що живе у Козівці, то свідок пішов додому, а ОСОБА_10 залишив на автостанції.
Свідок ОСОБА_23 суду 02.09.2022 показав, що є сусідом ОСОБА_8 , тобто проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 . В ніч події пам'ятає, що виходив на балкон курити. То було десь о другій ночі. Машина потерпілої ще стояла біля будинку.
Крім показів потерпілої та свідків вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні такими доказами по справі:
- заявою потерпілої ОСОБА_8 від 30.09.2018, згідно якої заявник просила притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка викрала належний їй на праві власності автомобіль марки «ВАЗ 21063» жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1988 року випуску, який був розташований біля під'їзду її житлового будинку що у АДРЕСА_2 , що мало місце в ніч 30.09.2018 у період з 02.30 по 07:00 (Т. 2 а.с. 88);
- протоколом огляду місця події від 30.09.2018 з фотофіксацією до нього, згідно якого в присутності потерпілої ОСОБА_8 та за наявності її дозволу (Т. 2 а.с.89) та в присутності понятих була оглянута територія біля будинку по АДРЕСА_1 , на якій зі слів заявниці невідома особа незаконно заволоділа належним їй транспортним засобом. Відповідно до протоколу огляду виявлені частково вдавлені сліди автомобільних шин у трав'яний покрив, палицю із ручкою коричневого кольору із полімерного матеріалу довжиною 87 см та діаметром 2 см, яка за словами ОСОБА_24 була викинута із автомобіля після крадіжки, часткові сліди взуття, частковий слід протектору автомобіля та виявлено сімкартку, на якій намальований смайлик «Київстар» з номерами 89380:03992:55367:4076F(Т. 2 а.с.99-108);
- протоколом огляду від 01.10.2018, згідно якого знайдену на місці події сімкартку поміщено у мобільний телефон та набрано комбінацію «*161#» і натиснуто кнопку виклику, в результаті чого відображено «Ваш номер телефону НОМЕР_3 » (Т. 2 а.с.109);
У сукупності із показами ОСОБА_10 , даними у судовому засіданні 21.04.2023 про те, що він використовував дублікат сімкартки сестри для доступу в мережу інтернет та показами потерпілої ОСОБА_8 і її сусіда свідка ОСОБА_23 про те, що машина перед викраденням була запаркована «лицем до будинку» та місцем знаходження належної ОСОБА_10 сімкартки у суду наявні підстави дійти висновку, що обвинувачений дійсно був на місці події і сідав у транспортний засіб з боку водія.
- протоколом огляду місця події від 01.10.2018 з фотофіксацією до нього, згідно якого в присутності понятих, згідно якого проведено огляд ділянки траси державного значення М-12 «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка», в ході якого виявлено сліди ковзання, транспортний засіб, зафіксовано пошкодження транспортного засобу, лобове скло, яке вилетіло, марлеві тампони з кров'ю та відбитки пальців (Т. 2 а.с.112-131). Огляд автомобіля проведено за наявності дозволу ОСОБА_24 , особи, у користуванні якої перебував автомобіль (Т. 2 а.с.111), жодних підстав визнавати такий огляд незаконним та, відповідно, доказів, знайдених на місці події недопустимими суд не вбачає;
- висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України» від 25.10.2018 №1.4-873/18 слід пальця рук на відрізку липкої стрічки 4 залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_10 , слід пальця рук на відрізку липкої стрічки 5 залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_10 , слід пальця рук на відрізку липкої стрічки 6 залишений безіменним пальцем правої руки ОСОБА_10 , слід пальця рук на відрізку липкої стрічки 7 залишений мізинцем правої руки ОСОБА_10 , слід пальця рук на відрізку липкої стрічки 8 залишений безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_10 , слід пальця рук на відрізку липкої стрічки 9 залишений мізинцем лівої руки ОСОБА_10 (Т. 2 а.с. 132-147). Згідно додатка до протоколу сліди пальців рук на липких стрічках 4 і 5 отримані із поверхні скла внутрішньої сторони заднього трикутного скла, сліди пальців рук на липких стрічках 6 і 7 отримані із поверхні скла з внутрішньої сторони від водія. Що нівелює твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_10 перебував в автомобілі в якості пасажира;
- висновком експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи №681, відповідно до якого кров ОСОБА_10 належить до групи В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А зі ізосерологічною системою АВ0 (Т. 2 а.с. 149, 150);
- висновком експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи №274, відповідно до якого виявлені слід (з передньої пасажирської дверки з внутрішньої сторони, з поверхні лобового скла та два марлеві бинти із слідами бурого кольору вилучені з трави біля передньої пасажирської дверки можуть походити в тому числі від ОСОБА_10 , домішки крові ОСОБА_19 в цих об'єктах допускаються (Т. 2 а.с. 156-158);
- висновком експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи №1306, відповідно до якого наявні у ОСОБА_10 ушкодження утворились не виключено у вказаний термін - 30.09.2018, від уламків автомобільного скла та за наведених в ухвалі обставин дорожньо-транспортної пригоди (Т. 2 а.с. 151-155);
- висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України» від 25.10.2018 №4-185/18, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «ВАЗ 21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 30.09.2018 складала 19273,11 грн., сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля склала 19273,11 грн (Т. 2 а.с. 159-199);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.10.2018 з фотофіксацією до нього, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_10 розповів, що 29.09.2018 близько 22 год 00 хв він за попередньою домовленістю зустрівся в барі «Фазан» зі своїми товаришами, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_18 та ОСОБА_29 , які проживають в смт. Козова. Протягом тривалого часу він разом з вищезазначеними товаришами та іншими особами, яких він не знав, але які сиділи поруч з ними вживали алкогольні напої в даному барі. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння він вирішив покинути товаришів та піти до свого місця проживання. Точної години пригадати не може. Разом із ОСОБА_16 та ОСОБА_26 вони покинули бар «Фазан» та попрямували вулицею Лесі Українки, що в смт Козові в напрямку автостанції. Близько 04 год 00 хв вони дійшли до автостанції, де він попрощався з ОСОБА_16 та ОСОБА_26 та залишився чекати на перший автобус щоб дістатися додому. Оскільки він проживає в с. Козівка Козівського району, у нього виник намір на незаконне заволодіння транспортним засобом для того щоб дістатися до місця свого проживання. З цією метою він покинув автостанцію та близько 04 год 40 хв підійшов до багатоповерхового будинку по вулиці Герети, звідки попрямував у двір де були припарковані автомобілі. Серед припаркованих автомобілів він помітив автомобіль марки ВАЗ 2106 світлого кольору. Оскільки він навчався у Тернопільському технічному коледжі на спеціальності «слюсар з ремонту автомобілів», то йому було відомо, як саме відкрити автомобіль та без ключів запустити двигун. Підійшовши до вказаного автомобіля та натиснувши на дверну ручку він зрозумів, що водійські двері зачинені. В подальшому знаючи, що із застосуванням фізичної сили можна відчинити автомобіль ВАЗ, він сильним ривком відчинив водійські двері вказаного автомобіля. Присівши на водійське сидіння він почав знімати штопорне кільце, щоб витягти групу контактів замка запалювання, для того щоб запустити двигун автомобіля марки ВАЗ. Знайшовши в салоні автомобіля ВАЗ предмет схожий на викрутку він витяг ним штопорне кільце групи контактів замка запалювання. В подальшому він витяг групу контактів і увімкнув її для запуску двигуна, однак провернувши групу контактів він зрозумів, що в автомобілі відключене живлення системи запалювання від акумуляторної батареї. Після чого він відчинив капот автомобіля та присвітивши мобільним телефоном, встановив місцезнаходження вимикача електроживлення та увімкнув його. Після проведених дій він зачинив капот та сівши у салон автомобіля на водійське місце здійснив спробу пуску двигуна. Коли двигун запрацював розпочав рух автомобілем ВАЗ 2106 по прилеглій до багатоповерхового будинку дорозі у напрямку вулиці Герети. В подальшому виїхавши на вулицю Герети він вирішив поїхати за межі смт. Козова, з цією метою він розпочав рух в напрямку автозаправних станції, які розташовані біля с. Вікторівка Козівського району з подальшим виїздом на об'їзну дорогу смт Козова. їдучи по об'їзній дорозі смт Козова у напрямку с. Козівка на перехресті доріг він не впорався з керуванням автомобіля ВАЗ 2106, внаслідок чого допустив його перекидання. Усвідомлюючи протиправність своїх дій та щоб ніхто не помітив його, він вирішив покинути місце події та польовою дорогою пішов до свого місця проживання в с. Козівка Козівського району.
Також підозрюваному ОСОБА_10 було запропоновано продемонструвати все ним сказане під час проведення слідчого експерименту і це знайшло своє відображення на доданих до протоколу фототаблицях (Т. 2 а.с. 200-216);
Сторона захисту стверджує, що слідчий експеримент за участі ОСОБА_10 проведений неналежним чином, оскільки його підзахисний надавав такі покази, про які йому говорив слідчий і суд не може покласти в основу винуватості ОСОБА_10 протокол цієї слідчої дії, оскільки ОСОБА_10 в судовому засіданні відмовився від наданих під час слідчого експерименту показань.
Разом з тим, суд керується правовою позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070кмо19).
Зокрема у зазначеній справі (постанова від 14 вересня 2020 року) об'єднана палата вказала, що метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.
Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв'язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (ст. 23 КПК), суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 цього Кодексу. Отже, протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу.
При цьому об'єднана палата зауважила, що термін «показання» в контексті ч. 4 ст. 95 КПК використовується для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу. Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, зокрема, протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.
Судом повно та всебічно досліджено протокол слідчого експерименту від 18.10.2018 за участю ОСОБА_10 та встановлено, що зазначена слідча дія проведена із дотриманням вимог чинного кримінального процесуального закону.
Той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_10 змінив свої показання, покликаючись на амнезію не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання, як вже було вказано вище, є окремими процесуальними джерелами доказів.
До того ж, у цьому випадку під час слідчого експерименту ОСОБА_10 в присутності понятих і спеціаліста, не лише розповів, але й показав механізм, характер та спосіб вчинення злочину.
Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні 16.01.2023 пояснив, що був понятим при проведенні цього слідчого експерименту. Показав суду, що під час проведення слідчого експерименту на ОСОБА_10 ніхто не тиснув, він добровільно усе показав та розказав. Ніхто вказівок як розказувати і показувати йому не давав.
Таким чином, суд констатує, що слідчий експеримент відбувалися у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки та обставин події. Це свідчить про те, що ця слідча дія була проведена з дотриманням вимог закону та прав підозрюваного.
З урахуванням вищенаведеного суд доходить висновку, що підстав вважати, що такий доказ є недопустимим немає.
Такий висновок суду узгоджується із Постановою Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 200/9992/16-к (провадження № 51-1866км22).
Судом також у ході судового розгляду проведено огляд гіпсового зліпку слідів взуття, вилучений з місця події біля житлового будинку по АДРЕСА_1 . Разом з тим, такий доказ не є належним, оскільки в ході досудового розслідування у підозрюваного взуття не вилучалося, відтак стверджувати, що саме цей слід належить ОСОБА_10 та якимось чином підтверджує обставини щодо дій, які йому інкримінуються, суд не бачить підстав.
Щодо твердження сторони захисту про неповноту судового дослідження, у зв'язку з тим, що не допитано свідка ОСОБА_18 , то суд акцентує увагу, що сторона захисту відмовилася від допиту такого свідка, а суд не може допотиати його зі своєї ініціативи у зв'язку з дотриманням принципів дистозитивності та змагальності сторін.
Аналізуючи та оцінюючи усі інші докази, надані стороною обвинувачення, стороною захисту та отриманні судом в ході розгляду справи в їх сукупності та кожен зокрема з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що усі ці докази і письмові докази в сукупності із показами свідків, потерпілої та обвинуваченого перебувають у логічному та послідовному взаємозв'язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об'єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред'явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_10 .
Таким чином, оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони повністю підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_10 у незаконному заволодінні транспортним засобом, який належав потерпілій ОСОБА_8 .
Відповідно до п.15 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживанням довірою із застосуванням насильством або погроз.
Умисність своїх дій обвинувачений не спростовував, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №480 в період інкримінованого йому діяння ОСОБА_10 психічним захворюванням чи тимчасовими розладами психічної діяльності не страждав, міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч.1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому за вчинення кримінального правопорушення, суд вирішує, керуючись вимогами насамперед статей 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з подальшими змінами), виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, конкретні обставини кримінального провадження.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України за вчинення якого обвинувачується ОСОБА_10 згідно із ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Обставин, які пом'якшують відповідальність обвинуваченого судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують відповідальність обвинуваченого судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, позитивну характеристику, надану Козівківською сільською радою, його вік, стан здоров'я - те, що він на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, те, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких.
Окрім того, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_10 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання на території району, працює, виконує завдання на покращення обороноздатності країни.
Відповідно до висновку, що міститься в досудовій доповіді Козівського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області, приймаючи до уваги зібрані та узагальнені матеріали, орган пробації вважає, що виправлення даної особи без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб).
Оскільки встановлені обставини, свідчать про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без відбування покарання, суд приймає рішення на підставі ст. 75 КК України про його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
На переконання суду, призначення такого покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирішення цивільного позову.
Потерпілою ОСОБА_8 пред'явлено цивільний позов, відповідно до якого вона просить стягнути із ОСОБА_10 відшкодування спричиненої матеріальної шкод 48000 грн та відшкодування спричиненої моральної шкоди 100000 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов'язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.
Позивач у позовній заяві вказує, що своїми неправомірними діями ОСОБА_10 завдав їй матеріальну шкоду в розмірі 48000 грн. Така сума є вартістю автомобіля, яка, як вважає позивач, повинна бути їй повернена. Разом з тим, позивачем не надано жодного підтвердження того, що розмір заподіяної їй матеріальної шкоди складає саме 48000 грн.
Так, із наявного в матеріалах справи висновку експерта від 25.10.2018 №4-185/18, сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля склала 19273,11 грн. Іншого розрахунку, чи спростування такого висновку експерта позивачем не надано, клопотання про проведення повторної експертизи чи іншого висновку експерта позивачем також не надано.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу вимог ч.5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У відповідності до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Верховний Суд України у своїй постанові Пленуму № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 9 від 24.10.2003, роз'яснив судам, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх як кожен окремо так і в сукупності, враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що оскільки цим вироком установлено факт вчинення ОСОБА_10 неправомірних дій, що полягали у незаконному заволодінні транспортним засобом, належним ОСОБА_8 , відповідно до висновку експерта сума матеріального збитку становить 19276,11 грн і наявний причинний зв'язок між діями ОСОБА_10 та завданням такої шкоди, то завдану матеріальну шкоду слід стягнути на її користь з обвинуваченого.
Разом з тим, як установлено судом та усіма сторонами в ході судового розгляду неодноразово наголошувалося, що ОСОБА_10 вже повернув позивачу 5000 грн, відтак позов у цій частині слід задовольнити частково і з нього на користь позивача слід стягнути 14276,11 грн матеріальної шкоди.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За положеннями частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як слідує із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31 березня 1995 року №4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У пунктах 5, 9 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Внаслідок установлених вироком обставин, позивач, з її слів зазнала душевних страждань, а також змушена була змінити звій звиклий життєвий устрій. Зокрема, автомобіль вони з чоловіком постійно використовували, так як були особами похилого віку і їздили в магазин, поліклініки, лікарні, по санаторіях (кожного року були на лікування в санаторії «Медобори»), чоловік їздив на роботу. Проте після викрадення та внаслідок завданих пошкоджень автомобіль став непридатним для використання. Після смерті чоловіка позивач, не маючи автомобіля, змушена була постійно просити знайомих чи родичів, щоб ті підвезли її, відтак несла більші витрати на оплату пального і таких послуг.
З урахуванням фактичних обставин справи, глибини душевних страждань позивача, яка через дії відповідача отримала емоційний стрес, тривогу, очевидним є те, що вона зазнала негативних переживань та емоцій, порушився звичний устрій її життя. Таким чином, наявність моральної шкоди повністю доведено позивачем.
Однак суд не погоджується із заявленим позивачем розміром моральної шкоди, який суперечить загальним засадам цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) та, на думку суду, є надмірним відшкодуванням.
При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, враховує глибину та ступінь моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок вчинення відповідачем незаконного заволодіння її транспортним засобом та приходить до висновку що заявлений ОСОБА_8 розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань потерпілої.
Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття потерпілої (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.
Враховуючи, що ОСОБА_10 суд визнає винним у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді злочину, внаслідок якого настало погіршення якості життя потерпілої, обставини спричинення шкоди у зв'язку з умисними протиправними діями обвинуваченого, виходячи із засад розумності та справедливості та усталеної судової практики суд вважає що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають частковому задоволенню в сумі 50000 грн.
Також до початку судових дебатів представником потерпілої-цивільного позивача заявлено про відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 3 статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Так, згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Дослідивши додані представником позивача документи, а саме: копію Договору про надання правничої допомоги від 26.01.2022, згідно якого адвокат ОСОБА_9 надавав ОСОБА_8 професійну правничу допомогу у справі, яка є предметом розгляду суду, акт виконаних робіт (додаток до договору про надання правової допомоги від 26.01.2022) та враховуючи відсутність заперечень від відповідача, суд дійшов висновку, що розмір витрат відповідача на правничу допомогу є документально обґрунтованим та підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 8686 грн.
Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової автотоварознавчої експертизи та дактилоскопічної експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ч.2 ст.124 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_10 не обирався і суд вважає, що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати немає необхідності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Призначити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_10 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 64276 (шістдесят чотири тисячі двісті сімдесят шість) гривень 11 копійок шкоди, завданої злочином.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 понесені судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі 8686 (вісім тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень.
Процесуальні витрати:
Стягнути із ОСОБА_10 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 1430 (одна тисяча чориста тридцять) гривень та дактилоскопічної експертизи в розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні.
Речові докази:
контрольний змив слідів бурого кольору з передньої пасажирської дверки з внутрішньої сторони, який поміщений в паперовий конверт та опечатаний; контрольний змив слідів бурого кольору з поверхні лобового скла, який поміщений в паперовий конверт та опечатаний; два марлеві бинти із слідами бурого кольору, які поміщенні в паперовий конверт та опечатані, які згідно з постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 26.11.2018 зберігаються в камері зберігання речових доків Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області - знищити;
плед із заднього сидіння транспортного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщений в сейф пакет №0010498; чохол із заднього сидіння транспорного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , який був поміщений в сейф пакет №0010497; чохол із підголовника переднього пасажирського сидіння транспортного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , який був поміщений в сейф пакет №0009020; чохол із підголовника переднього сидіння водія транспортного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , який був поміщений в сейф пакет №0009024; пачка сірників виявлена між двома передніми сидіннями транспортного засобу ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , яка була поміщена в сейф пакет №0432050, які згідно з постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 02.10.2018 року зберігаються в камері зберігання речових доків Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області - повернути власнику;
картонну коробка із гіпсовим зліпком сліду шини транспортного засобу та частковим слідом низу взуття; картонну коробка із гіпсовим зліпком часткового сліду низу взуття, які згідно з постановою про визнання речових доказів від 01.10.2018 зберігаються в камері зберігання речових доків Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області - знищити;
сейф пакет №0432046 із сім карткою мобільного оператора «Київстар», які згідно з постановою про визнання речових доказів від 01.10.2018 зберігаються в камері зберігання речових доків Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області - повернути ОСОБА_10 ;
автомобіль марки ВАЗ 21063 державний номерний знак НОМЕР_1 , 1988 року випуску, переданий на зберігання потерпілій - залишити за ОСОБА_8 .
Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1