Провадження № 2/597/48/2023
Справа № 597/1669/22
"05" липня 2023 р. м. Заліщики
Заліщицький районний суд Тернопільської області у складі: суддя Васильченко В. В.; секретар Богдан В.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Тернопільської області,про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою, в якій просив суд розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 15.02.2013 та визначити місце проживання малолітньої дитини, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що спільне життя з відповідачкою не склалося через те, що за час спільного проживання із відповідачкою вони виявилися різними людьми із різними поглядами на шлюб і сім'ю. У грудні 2020 року відповідачка покинула їх з дочкою та виїхала проживати за межі України. На цей час подружжя спільно не проживає понад 2 роки, спільним побутом не пов'язані та господарство не ведуть. Вважає, що примирення, подальше життя та збереження шлюбу з відповідачкою неможливі.
Ухвалою суду від 13.01.2023 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою від 27.01.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22.02.2023. У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному у період з 01.02.2023 по 13.03.2023 підготовче судове засідання перенесене на 12.04.2023. Ухвалою суду від 12.04.2023 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.05.2023. Ухвалою від 11.05.2023 до участі у справі залучено в якості третьої особи Службу у справах дітей Заліщицької міської ради Тернопільської області.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи без їх участі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, повідомлення про причини неявки чи відкладення розгляду справи не надала, а також не подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд, за згодою сторони позивача, проводить заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 15.02.2013 Дзвиняцькою сільською радою Заліщицького р-ну Тернопільської області, актовий запис №2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 02.07.2015.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
На підставі ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.3 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.
На підставі ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Статтею 17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Валліанатос та інші проти Греції" від 07.11.2013 (заяви №29381/09 і №32684/09) передбачено: "Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є живим документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя".
Окрім цього, п.126 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12.06.2014 встановлено: "Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до ст. 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні".
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а й під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, що передбачено підпунктом «с» ч.1 ст.16 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок від 06.10.1999.
Відповідно до ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 ст.115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 ч.3 ст.115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
За встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про розірвання шлюбу є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки між сторонами втрачено взаємні почуття поваги та любові, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є таким, що суперечить інтересам сторін.
Що стосується вимоги про визначення місця проживання дітей з батьком ОСОБА_1 то суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч.2, 8, 9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 1 ст.12 цього Закону передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Суд зауважує, що сторони не зверталися до органу опіки та піклування з метою отримання відповідного висновку про доцільність проживання дитини з одним із батьків.
Сімейним кодексом України врегульовано процедуру визначення місця проживання дитини державними органами (зокрема судом) лише в разі наявності спору між батьками. Офіційної процедури визначення місця проживання дитини в разі відсутності спору із залученням державного апарату не існує. В разі якщо спір між батьками відсутній, місце проживання дитини визначається за згодою батьків, тобто в договірному порядку.
Відповідно до ч.4 ст.157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, в такій ситуації позивач і відповідачка не позбавлені можливості укласти в нотаріальному порядку договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що між сторонами відсутній спір про місце проживання дитини. Позивачем не надано доказів порушення, невизнання або оспорювання його прав з боку відповідачки з приводу визначення місця проживання дитини, за захистом чого він звернувся до суду. Відповідачка ОСОБА_2 не подавала до суду заперечень проти залишення дитини проживати разом з батьком, а позивач ОСОБА_1 не доводив, що місцем проживання дитини після припинення фактичних шлюбних відносин подружжя є місце проживання батька, аотже, за таких обставин, вимога позову у цій частині задоволенню не підлягає.
На підставі ст.7, 24, 56, 105, 110, 112, 114, 115, 160, 161 СК України, керуючись ст.4, 12-15, 81, 141, 259, 63-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Тернопільської області,про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який зареєстрований15.02.2013 Дзвиняцькою сільською радою Заліщицького р-ну Тернопільської області, актовий запис №2.
Позовну вимогу про визначення місця проживання дитини залишити без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 05.07.2023.
Інформація про учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідачка: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Заліщицької міської ради Тернопільської області, 48601, м. Заліщики, Чортківський район, Тернопільська область, вул. С. Бандери, буд.15-Б.
Суддя В. В. Васильченко