465/4926/23
1-кп/465/1088/23
підготовчого судового засідання
05.07.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчомусудовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141370000374 від 08.05.2023 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженцю м. Феодосія АР Крим, не працюючого, не одруженого, згідно вимог ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючогоза адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
у провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141370000374 від 08.05.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, що існували на момент обрання і продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив проти клопотання прокурора, подав заяву про розгляд клопотання у відсутності його захисника.
Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.
Вирішуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, яке відносяться до тяжких злочинів.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Крім цього, у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслуговують також на увагу доводи прокурора про те, що оцінюючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 та вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення, є підстави вважати, що ОСОБА_4 з метою уникнення тяжкого покарання може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 не має офіційного джерела доходу, що може спонукати до вчинення правопорушення з метою власного матеріального збагачення, близьких родичів, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру не встановлено, а також обстановка, час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, вказують на свідоме нехтування обвинуваченою вимогами законодавства.
Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихст.177КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4ст. 182 КПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Разом з тим, відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення обвинуваченому обов'язків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, на підставі ч.3 ст.183 КПК України суд дійшов висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченому ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Враховуючи особу обвинуваченого, його майновий стан, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає, що достатньою для забезпечення виконання обвинуваченому ОСОБА_4 покладених на нього КПК України обов'язків буде застава, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214 720 гривень і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Внесення визначеного судом розміру застави буде вагомим стримуючим фактором, який забезпечуватиме належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням обвинуваченому застави з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, суд доходить висновку, що слід продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 строком на 60 днів та визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 314, 315, 331 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора у кримінальному № 12023141370000374 від 08.05.2023 року про продовження ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задоволити.
Продовжити ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 вересня 2023 року.
Визначити ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214 720 гривеньу національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок банку одержувача: Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, д/р IBAN: UA598201720355219002000000757, ЄДРПОУ 26306742, одержувач: Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною ним періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду;
- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та
місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Франківського районного суду м.Львова, має бути наданий уповноваженій службовій особі державної установи «Львівська установа виконання покарань №19».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа державної установи «Львівська установа виконання покарань №19» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити усно і письмово СВ Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Львівській області, прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області, та суддю Франківського районного суду м. Львова.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини свої неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, та направити начальнику Львівської установи виконання покарань № 19.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що згідно Рішення Конституційного Суду від 13.06.2019 № 4-р/2019 вони вправі оскаржити дану ухвалу суду до Львівського апеляційного суду.
.
Суддя ОСОБА_1