465/2661/23
3/465/1668/23
Постанова
Іменем України
30.06.2023 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, за даними протоколу проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
14 квітня 2023 року до Франківського районного суду м. Львова поступили матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 054174 від 04 квітня 2023 року, 04.04.2023р. об 07 год. 20 хв. у місті Львові по вулиці І. Пулюя 6 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy д.н.з. НОМЕР_1 на рівнозначному перехресті, не надав перевагу в русі автомобілю Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався з правого боку, внаслідок чого відбулася дорожньо - транспортна пригода, що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів та заподіяння матеріальних збитків.
Правопорушник ОСОБА_1 в судовому засіданні своєї вини не визнав, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.124 КУпАП. Зазначає, що 04.04.2023р. об 07 год. 20 хв. здійснював керування своїм транспортним засобом по головній дорозі, в той час як транспортний засіб потерпілого виїжджав з дороги з прилеглої території між будинками. Відтак, вважає, що саме потерпілий винний в ДТП, оскільки, здійснюючи виїзд на головну дорогу, не переконався в безпечності свого маневру.
Захисник правопорушника - адвокат Приступа Л.Л. в судовому засіданні підтримав пояснення свого підзахисного, вважає, що матеріали адміністративної справи не відображають всіх об"єктивних обставин справи, Зазначає, що потерпілий зі свого боку не дотримався п.10.2. ПДР України, що призвело до ДТП.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 вважає, що саме в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки в ОСОБА_1 не було пріоритету в русі, разом з тим, не заперечив тієї обставини, що він виїжджав з поміж будинків на дорогу по вулиці Пулюя.
В судовому засіданні досліджено письмові матеріали адміністративної справи, переглянуто фотографії, долучені до матеріалів справи в судовому засіданні захисником правопорушника.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши представлені на розгляд адміністративні матеріали, переглянувши долучені до матеріалів справи фотографії з місця події, та дослідивши фактичні обставини, у їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 124 КУпАП відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
П. 1.5 ПДР України встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до п.16.12 ПДР України - на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.
В судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив, що рухався по головній дорозі. Суд вважає його пояснення такими, що відповідають фактичним обставинам справи, оскільки це підтверджується долученими до матеріалів адміністративної справи фотографіями.
З долучених до матеріалів адміністративної справи фотографій вбачається, що на даній ділянці облаштована головна дорога з виїздами і заїздами з прилеглих територій між будинками.
В матеріалах адміністративної справи відсутні будь - які матеріали фото- та відеофіксації, на яких безпоседеньо міститься момент вчинення ДТП.
Щодо місця розташування транспортних засобів на даній ділянці дороги, то таке є наслідком після зіткнення автомобілів. Крім того, в судовому засіданні як правопорушник, так і потерпілий зазначили, що після зіткнення транспортних засобів один з одним від"їхали від місця ДТП на декілька метрів.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене, як умисно, так і з необережності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливість настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Отже, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адмінправопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статтей 245,251,252,280,283 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен повно, всебічно, об'єктивно дослідити всі обставини справи і встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з"ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд вважає встановленим відсутність переконливих доказів, що саме з вини водія ОСОБА_1 за даних обставин сталася дорожньо - транспортна пригода.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У даному випадку слід зазначити, що у практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
При оцінці доказів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення мають бути застосовані критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України").
Приймаючи до уваги принцип «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований і у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України", доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відтак, вважаю, що в матеріалах справи відсутні переконливі, чіткі та узгоджені між собою докази, висновки чи неспростовані презумпції вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за обставин викладених у протоколі серії ААБ № 054174 від 04 квітня 2023 року.
Згідно з ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 10, 11, 23-24, 247, 268, 283, 285 КУпАП,-
постановив:
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення, щодо нього, закрити.
На постанову про адміністративне правопорушення може бути подано скаргу протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через суд, що постановив рішення.
Суддя В. Кузь