Справа № 331/4167/23
Провадження № 1-кп/331/504/2023
03 липня 2023 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у склад колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080020000025 від 26.01.2023 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, українця, громадянина України, має вищу освіту, одруженого, на утриманні має сина 2020 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
У провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилається на те, що зібраними матеріалами досудового розслідування підтверджується обґрунтована підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження. Зауважив, що будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого, та з огляду на тяжкість покарання, яке може понести обвинувачений у випадку встановлення винуватості ОСОБА_6 , ризики є дуже високими.
Обвинувачений у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що в нього наявні міцні соціальні зв'язки, на утриманні має малолітню дитину та дружину, від органів досудового розслідування він не переховувався, а після виїзду із окупованої території пройшов усі необхідні фільтраційні заходи. Також обвинувачений вказав на необґрунтованість обвинувачення, яке йому пред'явлено. Просив застосувати до нього запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Захисник щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою категорично заперечувала. Вказала, що органом досудового розслідування неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_6 , що, в свою чергу призвело до штучного збільшення покарання, яке може загрожувати особі, у разі визнання його винуватим. Також зазначила, що матеріалами, які містяться в кримінальному провадженні не доведено причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, отже підозра є необґрунтованою, що виключає застосування будь-якого запобіжного заходу. Звернула увагу на те, що прокурором не доведено ризики, на які він посилається, адже ОСОБА_6 виїхав разом із сім'єю з окупованої території, пройшов фільтраційні заходи та постійно проживав на території Черкаської області, що свідчить про те, що від органів досудового розслідування та суду він не переховувався. Із свідками ОСОБА_6 не спілкується, таким чином впливати на них в нього не має жодної можливості і сенсу. Адвокат просила обрати інший запобіжний захід не пов'язаний із утриманням її підзахисного під вартою. Також зазначила, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою, за якою він орендує квартиру (що находиться на території Олександрівського району м. Запоріжжя), разом із носінням електронного засобу контролю, повністю унеможливить вчинення нового кримінального правопорушення, в разі, якщо у сторони обвинувачення є підстави вважати, що таке може мати місце. Звернула увагу на те, що враховуючи усталену практику ЄСПЛ, положення ч. 4 ст. 184 КПК України, щодо можливості визначення застави, вважає, що суд може визначити ОСОБА_6 заставу, розмір якої буде посильним для її внесення.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2023 року (провадження № 1-кс/333/431/23) до ОСОБА_6 застосований запобіжних захід у вигляді тримання під вартою. Ухвала суду обґрунтована наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. В подальшому в ході досудового розслідування строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався.
У підготовчому судовому засіданні встановлено, що до Жовтневого районного суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Вказаний злочин віднесений згідно норми ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Стаття 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. Оцінити посилання захисника на неправильність кваліфікації дій обвинуваченого суд на стадії підготовчого судового засідання не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку..
Так, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність осіб на утриманні. Також, суд враховує тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Наявність ризику переховування підтверджується серед іншого і тяжкістю інкримінованого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, крім того колегія суддів бере до уваги, що ризик переховування обумовлюється ще тим, що місцем постійного проживання обвинуваченого було, м. Бердянськ, Запорізька область яке наразі є тимчасово окупованою територією, а також зміст обвинувачення, що може свідчити про наявність зв'язків із окупаційною владою, особами, що продовжують перебувати на території м. Бердянськ та співпрацюють із окупантами.
Ризик протиправного впливу на свідків суд вважає високим, з огляду на те, що розгляд кримінального провадження по суті не розпочато, допит осіб безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованого злочину та місце його вчинення дають підстави вважати, що саме покази свідків є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачений може продовжити співпрацю із окупаційною адміністрацією та представниками держави агресора.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення суд також вважає високим, у зв'язку із тим, що місце вчинення інкримінованого злочину знаходиться на окупованій території, слідчі дії направлені на збирання доказів на місці вчинення кримінального правопорушення не проведені, що дає змогу знищити докази ймовірної злочинної діяльності.
Щодо тверджень захисника про застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту, то слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, тільки тримання під вартою, що є безальтернативним заходом.
Крім того, характер встановлених ризиків, про які зазначено вище свідчить про неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів.
На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Щодо визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, то також слід вказати, що згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак, не визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає правомірним та таким, що відповідає вимогам КПК України.
Керуючись 178, 179,194, 217, 314-316, 334 КПК України колегія суддів, -
Клопотання прокурора Запорізької обласної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити до 31 серпня 2023 року включно.
Строк дії ухвали встановити до 31 серпня 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошений 05 липня 2023 року о 08 год. 15 хв.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3