Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3108/23
05.07.2023 м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючий-суддя Кашуба А.В.,
секретар судового засідання Чернянчук К.П.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа- приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою.
Вимоги заяви мотивовоно тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер батько заявника- ОСОБА_2 , після сметрі якого відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .
На випадок своєї смерті батько заявника заповідального розпорядження не залишив.
У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, заявник та його рідна мати ОСОБА_3 спадщину після смерті батька прийняли, поскільки на день його смерті з ним постійно проживали разом, що стверджується також Довідкою виконкому Вилоцької селищної ради за №105 від 03.05.2023 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника- ОСОБА_3 .
З метою оформлення спадщини, заявник звернувся до нотаріуса.
Нотаріусом заведено відповідну спадкову справу.
Разом з тим, нотаріусом встановлена розбіжність написанні імені батька заявника, а саме в Свідоцтві про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Матіївської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 23.05.2004 року, поскільки батька заявника записано як- ОСОБА_4 .
Аналогічна помилка допущена у Свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок, виданого Виноградівською РДА від 31.01.1993 року, на підставі Розпорядження голови Виноградівської РДА за №122 від 30.03.1993 року, де батька заявника записано як- ОСОБА_5 .
В Свідоцтві про народження заявника, серії НОМЕР_2 , виданого в с. Підвиноградів, Виноградівського району Закарпатської області від 22.08.1995 року, його батька записано як- ОСОБА_6 .
В документах, а саме в свідоцтві про смерть спадкодавця та у свідоцтві про народження заявника, а також у правовстановлюючому документі, наявні розбіжності в написанні імені батька заявника, що пов'язано із опискою під час видачі документу, неможливо вирішити питання пов'язане із оформлення своїх спадкових справ .
У зв'язку із вищевикладеними обставинами, нотаріусом заявнику було роз'яснено про необхідність звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заявник ОСОБА_1 , в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та про те, що вимоги заяви підтримує в повному обсязі, просить суд такі задоволити.
Зацікавлена особа- приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Богаш Н.Я., будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.
Відповідно до ч.3 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог з огляду на наступне.
У відповідності до вимог ст.ст. 315, 319 ЦПК України, суди розглядають справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, в випадках коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер батько заявника- ОСОБА_2 , після сметрі якого відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі, на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 .
На випадок своєї смерті батько заявника заповідального розпорядження не залишив.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника- ОСОБА_3 .
З метою оформлення спадщини, заявник звернувся до нотаріуса.
Нотаріусом заведено відповідну спадкову справу.
Разом з тим, нотаріусом встановлена розбіжність написанні імені батька заявника, а саме в Свідоцтві про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Матіївської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 23.05.2004 року, поскільки батька заявника записано як- ОСОБА_4 .
Аналогічна помилка допущена у Свідоцтві про право особистої власності на жилий будинок, виданого Виноградівською РДА від 31.03.1993 року, на підставі Розпорядження голови Виноградівської РДА за №122 від 30.03.1993 року, де батька заявника записано як- ОСОБА_5 .
В Свідоцтві про народження заявника, серії НОМЕР_2 , виданого в с. Підвиноградів, Виноградівського району Закарпатської області від 22.08.1995 року, його батька записано як- ОСОБА_6 .
У зв'язку з тим, що в документах, що знаходяться в матеріалах справи (свідоцтві про смерть спадкодавця та у свідоцтві про народження заявника, а також у правовстановлюючому документі) є розбіжності в написанні імені батька заявника, що пов'язано із опискою під час видачі документу, неможливо вирішити питання пов'язане із оформлення своїх спадкових справ .
Нотаріусом заявнику було роз'яснено про необхідність звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Верховним Судом України звернуто увагу на те, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, підвідомчих встановленню в судовому порядку, наводиться в ст. 315 ЦПК Україниі не є вичерпним.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд вправі встановити факт родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Згідно з п. 10 цієї Постанови суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документа який, необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.
У даному випадку, виключним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності йому свідоцтва про право власності на будинок.
Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту належності вказаного документу дає змогу заявнику реалізувати свої права щодо володіння та розпорядження належного йому будинку з дотриманням вимог чинного законодавства.
Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати: особа - власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй; спадкоємці померлої особи - власника цього документа для оформлення спадкових прав; утриманці померлого для одержання пенсії; прокурор у порядку статей45,46 ЦПК; інші особи, які заінтересовані у встановленні факту.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
На підставі викладеного, суд вважає, що розбіжність у написанні імені по-батькові заявника у правовстановлюючих документах, виникла в результаті описки (граматичної помилки).
Доводи заявника щодо зазначеного не викликають у суду будь-яких сумнівів.
Встановлення факту належності правовстановлюючого документа має юридичне значення для заявника, оскільки наявність належним чином оформленого правовстановлюючого документу на належний йому будинок дає можливість заявнику повною мірою реалізувати своє право розпоряджання своєю власністю.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
З вищенаведеного вбачається, що факти, які просить встановити заявник, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав.
Іншого позасудового порядку встановлення даних фактів, передбаченого законом, немає.
З огляду на встановлене суд констатує, що заявник правомірно та обґрунтовано ставить вимогу про встановлення фактів, що мають юридичне значення і такі підстави встановлені в судовому засіданні.
Керуючись вимогами ст.ст. 12, 81, 89, 247,263, 265, 268, 293-294, 315, 319 ЦПК України, суд
Заявлені вимоги -задовольнити.
Встановити той факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно до Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Матіївської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 23.05.2004 року, дійсно є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого в с. Підвиноградів, Виноградівського району Закарпатської області від 22.08.1995 року.
Встановити той факт, що Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, видане Виноградівською РДА від 31.03.1993 року, на підставі Розпорядження голови Виноградівської РДА за №122 від 30.03.1993 року, яке було видане на - ОСОБА_7 , дійсно належало батьку заявника- ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно до Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Матіївської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області від 23.05.2004 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий А. В. Кашуба