Справа № 522/12836/23
Провадження 3/522/8860/23
05 липня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., за участю секретаря судового засідання Левченко К.І. розглянувши матеріали, які надійшли із ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Кіровоград, техніка протичовнової батареї операційної бойової частини військової частини НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,
Згідно протоколу про військове адміністративне правопорушення в/ч НОМЕР_2 № 1/7 від 26.06.2023 року встановлено, що 26.06.2023 року близько 03.00 год., технік протичовнової батареї операційної бойової частини військової частини НОМЕР_2 старшина 2 статті ОСОБА_1 , прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння. О 08:30 старшина 2 статті ОСОБА_1 , разом з начальником медичної служби лейтенантом ОСОБА_2 та командиром групи зв'язку капітаном лейтенантом ОСОБА_3 , проїхали до медичного закладу де був проведений огляд старшини 2 статті ОСОБА_1 на стан сп'яніння. Як вбачається з висновку № 001270 від 26.06.2023 року ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Зазначена подія була зафіксована та кваліфікована як порушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КпАП України.
В судове засідання 30.06.2023 року ОСОБА_1 з'явився, свою вину заперечував та підстави виклав письмово в наданих до суду запереченнях. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 в якій він просив у разі призначення покарання врахувати його соціальний стан та призначити покарання у виді тримання на гаупвахті на 10 діб.
В своїх запереченнях ОСОБА_1 зазначив, що ним не порушувалися вимоги Статуту Внутрішньої служби Збройних сил України та ст. 4 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», оскільки відповідно до матеріалів справи йому не інкримінується вживання алкогольних напоїв під час несення військової служби.
Також, в матеріалах справи відсутні відомості щодо його перебування в нетверезому стані на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком дня. Отже, належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП, матеріали справи не містять. В зв'язку з чим, ОСОБА_1 просив закрити провадження по справі № 522/12836/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується протоколом в/ч НОМЕР_2 № 1/7 від 26.06.2023 року про військове адміністративне правопорушення, рапортом ОСОБА_4 від 26.06.2023 року, поясненнями ОСОБА_1 від 26.06.2023 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001270 складено 26.06.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; та іншими матеріалами справи.
У відповідності до вимог п.п. 1.2,3 ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядником (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовцям або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямуванню на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Частина 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Відповідно достатті 1 Закону України «Про оборону України»особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затвердженоЗаконом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Відтак в Україні продовжує діяти особливий період.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 06.04.2023 року вже притягувався до адміністративної відповідальності постановою Яворівського районного суду Львівської області, якою накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3655 (три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять ) грн.
Отже, правопорушення було вчинене в умовах особливого періоду, який на сьогодні діє в Україні, а саме під час дії воєнного стану, та повторно протягом року.
Згідно з службовою характеристикою, ОСОБА_1 за час проходження військової служби зарекомендував себе на достатньо професійному рівні, але середньо дисциплінованим військовослужбовцем.
Щодо посилання ОСОБА_1 про те, що відсутні відомості щодо його перебування в нетверезому стані на території військової частини, суд наголошує на тому, що воно спростовується рапортом ОСОБА_4 від 26.06.2023 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 3), а також висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001270 складено 26.06.2023 року (а.с. 1), на спростування якого ОСОБА_1 не представлено суду жодного доказу.
Водночас, суд наголошує на тому, що ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв напередодні, а саме 25.06.2023 року вжив 2 бокали пива та 200 грам коньяку, про що прямо зазначив у поясненнях, які містяться в матеріалах справи та у своїх запереченнях (а.с. 4, 11).
При цьому, посилання ОСОБА_1 на те, що останній перебував у звільненні з 09:29 25.06.2023 року по 08:00 26.06.2023 року, на підтвердження чого надав копію з Книги обліку звільняємих військової частини НОМЕР_2 (а.с. 17-18), не можуть бути прийняті судом до увагу, оскільки ОСОБА_1 інкримінується перебування у розташуванні військової частини НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння саме 26.06.2023 року, тобто після перебування у звільненні військовослужбовця.
Щодо інших доводів ОСОБА_1 , Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, за що передбачена відповідальність, відповідно до частини 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, повторне притягнення до відповідальності, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції статті, у виді арешту з утриманням на гауптвахті.
Також суд приходить до висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування, у зв'язку з чим, не суд не вбачає підстав для накладення інших, більш суворих, видів стягнень.
Відповідно до п.12 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 34, 40-1, 172-20, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Кіровоград, техніка протичовнової батареї операційної бойової частини військової частини НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , визнати винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк десять діб.
Строк арешту з утриманням на гауптвахті - обчислювати з моменту затримання.
Відповідно до п.12 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Кіровоград, техніка протичовнової батареї операційної бойової частини військової частини НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , від сплати судового збору.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Повний текст складений 6 липня 2023 року.
Суддя Косіцина В.В.