Справа № 349/730/18
Провадження № 11-кп/4808/314/23
Категорія ч.1 ст.187 КК України
Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ
Суддя-доповідач ОСОБА_1
05 липня 2023 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12018090210000074 за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, неодружений, не працює, українець, громадянин України, раніше судимий:
- вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 04.05.2017 за ч. 3 ст. 185 КК України, із призначенням покарання у виді арешту на строк 6 місяців, звільнений 05.01.2018 із місць відбування покарання у зв'язку з відбуттям покарання;
- вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2020 року за ч. 1ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців, 29 квітня 2021 року звільнений у зв'язку із відбуттям покарання;
- вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк сто п'ятдесят годин, 06 квітня 2022 року знятий з обліку у зв'язку з відбуттям покарання;
- вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 1 ст.187 КК України, у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2023, більш суворим покаранням, призначеним за вироком у цьому кримінальному провадженні, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_7 , зараховано строк попереднього ув'язнення з 23 червня 2022 року до 17 серпня 2022 року (включно) за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК України, а саме: одному дню позбавлення волі (попереднього ув'язнення) відповідають два дні обмеження волі.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного початку виконання вироку, який вступив у законну силу.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого ОСОБА_11 , який зазнав нападу (розбій), за наступних установлених судом обставин.
08.04.2018 близько 21:00 год ОСОБА_7 , маючи не зняту та непогашену судимість, знаходився на площі Роксолани у м. Рогатині Івано-Франківської області, де помітив ОСОБА_11 , який сидів на лавці та, маючи намір скористатись послугами таксі, перераховував наявні у нього грошові кошти.
Спостерігаючи за діями ОСОБА_11 , ОСОБА_7 зауважив, як той, після перерахунку коштів, поклав гаманець у задню кишеню штанів, і у нього виник умисел негайно заволодіти грошовими коштами ОСОБА_11 , які надалі ОСОБА_7 планував витратити на спиртне.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_11 та розпочав з ним розмову. У ході спілкування ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний та відкритий характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, почав вимагати у ОСОБА_11 віддати йому наявні у потерпілого грошові кошти. Проте, почувши від ОСОБА_11 відмову виконувати його незаконну вимогу, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи у центральній частині міста, почав шарпати потерпілого за верхній одяг, після чого умисно наніс йому один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя зліва. Від нанесеного удару ОСОБА_11 втратив рівновагу та впав на бруківку.
Продовжуючи свої злочинні насильницькі дії, ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом, скористався безпорадним станом потерпілого, який відчув фізичний біль, перебував у лежачому положенні і не міг чинити опір нападнику, на виду у очевидців, які перебули на площі та поблизу, умисно наніс ОСОБА_11 кілька ударів ногами в ділянку голови.
Унаслідок нанесених ударів та вчинених насильницьких дій потерпілому ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, ран та саден в ділянці обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Усвідомлюючи той факт, що потерпілий ОСОБА_11 не чинить будь-якого опору, ОСОБА_7 завершив фізичні знущання над потерпілим і цілеспрямовано вихопив із задньої кишені штанів ОСОБА_11 гаманець та відкрито заволодів грошовими коштами потерпілого у сумі 68,0 гривень купюрами різного номіналу. Після цього помістив гаманець ОСОБА_11 у кишеню куртки останнього.
Залишивши потерпілого лежати на бруківці, ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Своїми умисними протиправними злочинними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 68,0 гривень.
Не погоджуючись з вироком суду, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу.
Просить скасувати вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2023 року з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, менш суворих покарань, призначених за вироками Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 року за ч.4 ст. 185 КК України, від 16.10.2020 року за ч.1 ст. 186 КК України та від 17.12.2021 року за ч. 2 ст. 125 КК України, призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Зарахувати в строк відбування покарання, покарання відбуті за вироками Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України, від 16.10.2020 року за ч. 1 ст. 186 КК України та від 17.12.2021 року за ч. 2 ст.125 КК України. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 23 червня 2022 року до 17 серпня 2022 року (включно). В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних доводів прокурор посилається на те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання за злочин, вчинений 08.04.2018 року та визначив остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Рогатинського районного суду від 01.03.2023 року. Проте, судом не враховано, що ОСОБА_7 також засуджений вироком Рогатинського районного суду від 16.10.2020 року до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців, а вироком Рогатинського районного суду від 17.12.2021 року - до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин.
Крім того, на думку прокурора, наведені судом обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та відшкодування завданих збитків, є недостатніми для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі за вчинення розбійного нападу.
Вважає, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м'якості. Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 систематично вчиняє кримінальні правопорушення, в тому числі проти власності. Судом не повною мірою враховано обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, суспільну небезпеку вчиненого, а також досудову доповідь органу пробації, згідно якої виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити;
- обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Потерпілий ОСОБА_11 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора.
Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В своїй апеляційній скарзі прокурор не оскаржує правильність встановлених судом фактичних обставин, правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи вирок суду в частині справедливості призначення покарання ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ґрунтуються на законі.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання.
Зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який неодноразово судимий, у тому числі за корисливі кримінальні правопорушення, негативну характеристику щодо схильності вчинення кримінальних правопорушень та посередню характеристику станом на 2023 рік, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває під наглядом лікаря-нарколога, досудову доповідь органу пробації, думку потерпілого щодо призначення покарання та відсутність з його боку будь-яких претензій матеріального чи морального характеру. Суд першої інстанції визнав обставинами що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття та відшкодування завданих збитків. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнав рецидив злочинів.
Із врахуванням вказаних пом'якшуючих обставин та позиції потерпілого і сторони обвинувачення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування положень ст. 69 КК України та призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 187 КК України, у виді обмеження волі.
Разом з тим, санкцією ч. 1 ст. 187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Тобто, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді обмеження волі, тобто перейшов до іншого, більш м'якого виду основного покарання.
В своїй апеляційній скарзі прокурор також заперечує проти застосування ст.69 КК України, оскільки вважає, що вищевказані пом'якшуючі покарання обставини не дають підстав призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.187 КК України.
Крім того, прокурор не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо неправильного застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 раніше судимий, зокрема:
- вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2020 року за ч. 1ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців,
- вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк сто п'ятдесят годин,
- вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
В даному провадженні встановлено, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення 8 квітня 2018 року, тобто до постановлення зазначених вироків, а тому покарання необхідно призначити із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України.
Разом з тим, суд першої інстанції, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_7 допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме, застосовуючи ч.ч.1,4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, врахував тільки покарання, призначене вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01.03.2023 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при застосуванні правил поглинання розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини та не може бути меншим, ніж за попереднім вироком. При цьому, за одним із попередніх вироків від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_7 був засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців.
Відповідно до ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Частина 1 статті 421 КПК України визначає, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, тільки у випадку, якщо за цими підставами апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий або його представник.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_7 більш сувору міру покарання у виді позбавлення волі.
Колегія суддів при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжкими, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, негативну характеристику щодо схильності вчинення кримінальних правопорушень та посередню характеристику станом на 2023 рік, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває під наглядом лікаря-нарколога, думку потерпілого щодо призначення покарання та відсутність з його боку будь-яких претензій матеріального чи морального характеру.
Колегія суддів також враховує висновок органу пробації, відповідно до якого виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку (в тому числі для окремих осіб). На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
Відповідно до вимог ст.66 КК України, колегія суддів визнає обставинами, що пом'якшують покарання те, що обвинувачений ОСОБА_7 щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому завдані збитки.
Колегія суддів, відповідно до вимог ст.67 КК України, визнає обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання ”, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК, тобто меншим,ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо.
Колегія суддів приймає до уваги вказані норми закону, приходить до висновку, що в даному кримінальному провадженні наявні підстави для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України.
Враховуючи вищезазначені обставини, у їх сукупності, колегія суддів вважає що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців.
Колегія суддів вважає, що саме таке покарання буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироками Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2020 року, Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2021 року, Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2023 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання, призначеного ОСОБА_7 , зарахувати строк попереднього ув'язнення з 23 червня 2022 року до 17 серпня 2022 року (включно), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
З огляду на викладене апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання - скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,408,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2023 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання і постановити новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 7 (сім) місяців.
На підставі ч.ч.1, 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2020 року, вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2021 року, вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2023 року, більш суворим покаранням, призначеним за вироком у цьому кримінальному провадженні, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 7 (сім) місяців.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк покарання ОСОБА_7 , строк його попереднього ув'язнення з 23 червня 2022 року до 17 серпня 2022 року (включно), з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Зарахувати в строк покарання ОСОБА_7 , покарання, які були відбуті ним за вироками Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2020 року, вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2021 року, вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2023 року.
В решті вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2023 року залишити без змін.
Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4