Справа № 346/294/23
Провадження № 22-ц/4808/823/23
Головуючий у І інстанції Калинюк О.П.
Суддя-доповідач Василишин Л.В.
29 червня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Василишин Л.В.
суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.
секретаря Кузів А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Романа Романовича на рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 квітня 2023 року, ухвалене у складі судді Калинюка О.П. в м. Коломия, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (кредиту),
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики (кредиту).
Позов мотивовано тим, що 13.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі - ТОВ «Інфінанс») та відповідачем укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979215062 (далі - Договір позики), відповідно до якого позичальник отримав кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МопеуВООМ». Відповідно до умов Договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн, в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов Договору. Договір позики укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики № 0979215062 від 13.06.2019 року, що акцептована відповідачем 13.06.2019 року шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію».
Пропозиція (оферта) на отримання 3 траншу кредиту згідно заявки-анкети № 2628572137 від 19.02.2020 року в рамках Договору позики № 0979215062 від 13.06.2019 року підписана ОСОБА_1 19.02.2020 року електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем (ТОВ «Інфінанс») було перераховано грошові кошти в розмірі 6 000 грн. Підписанням Договору позики відповідач також підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами позики, в тому числі за Договором позики № 0979215062 від 13.06.2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 06.12.2022 року у нього наявна заборгованість в розмірі 71 129,86 грн, з яких: 5 999,99 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 50 400 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 14 729,87 грн - заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19 квітня 2023 року позов ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979215062 від 13.06.2019 року в загальному розмірі 9 150 грн, визначену станом на 06.12.2022 року.
В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їхньою безпідставністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» судові витрати в загальному розмірі 5 481 грн.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Савчук Р.Р. на зазначене рішення в частині задоволених позовних вимог подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зокрема представник апелянта не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс» (правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал») був укладений Договір позики. Вказує, що згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Однак, позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт перерахунку ТОВ «Інфінанс» грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 . До позовної заяви додано копію квитанції за сплату, в якій вказано, що одержувачем платежу є ТОВ «Інфінанс», призначення платежу «зарахування 6 000 грн на карту», при цьому номер такої карти вказано лише частково. Відомостей про переказ будь-яких коштів на ім'я ОСОБА_1 ні цей, ні будь-який інший документ, що долучений до позовної заяви, не містить.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору. Однак, на підтвердження таких обставин позивач надав виключно документи, які складені ним самим, а отже, не можуть вважатися об'єктивними доказами. Жодних належних доказів, які б підтверджували, що саме з таким текстом договору відповідач ознайомлювався та такі умови погоджував, матеріали справи не містять. З огляду на викладене, очевидно, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Інфінанс» не укладався договір позики/кредитний договір, адже від вказаного товариства на рахунок відповідача будь-які кошти не поступали.
Зазначені обставини судом першої інстанції не були враховані, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині задоволених позовних вимог.
З наведених мотивів представник апелянта просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник ТОВ «Вердикт Капітал» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
У засідання апеляційного суду учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
22.06.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що ТОВ «Вердикт Капітал» не отримувало матеріалів апеляційної скарги, а тому позбавлене можливості подати відзив.
23.06.2023 року представнику позивача надіслано копію ухвали про відкриття апеляційного провадження з копією апеляційної скарги, а 28.06.2023 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкладення розгляду справи немає.
Представник апелянта - адвокат Савчук Р.Р. подав клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача. Вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задоволити.
З урахуванням вищенаведеного та положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.06.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979215062 (далі - Договір позики), відповідно до якого товариство надає позичальнику кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МопеуВООМ», які є невід'ємною частиною Договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами (п. 1.1 Договору).
Відповідно до умов Договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремими та визначаються сторонами відповідно до умов Договору.
Договір позики укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного Договору позики № 0979215062 від 13.06.2019 року, що акцептована відповідачем 13.06.2019 року шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 8-13).
19.02.2020 року відповідачем підписано пропозицію (оферту) надання 3 траншу кредиту згідно заявки-анкети № 2628572137 від 19.02.2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979215062 від 13.06.2019 року, та акцепт оферти на отримання такого траншу, за змістом яких погоджені основні умови кредиту: розмір кредиту (траншу) - 6 000 грн, строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%. Вказано, що всі інші умови викладені у Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджених наказом № 11/1 від 11.05.2019 року та Договорі надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979215062 від 13.06.2019 року. Підпис здійснено електронним підписом 3u2r3n (а.с. 14-16).
На підтвердження того, що акцепт договору підписано саме відповідачем аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 3u2r3n, позивачем надано довідку про ідентифікацію (а.с. 17).
ТОВ «Інфінанс» свої зобов'язання за укладеним Договором позики від 13.06.2019 року, пропозицією та акцептом оферти від 19.02.2020 року виконало в повному обсязі, надавши відповідачу транш кредиту у розмірі 6 000 грн. Факт отримання відповідачем вказаних коштів на картку, зазначену ним у заявці-анкеті від 19.02.2020 року, підтверджується квитанцією від 19.02.2020 року (а.с. 39).
14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами позики, в тому числі за Договором позики № 0979215062 від 13.06.2019 року, що укладений між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , що підтверджується копією вказаного договору факторингу та витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 року (а.с. 46-58).
Також встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 06.12.2022 року у нього наявна заборгованість в розмірі 71 129,86 грн, з яких: 5 999,99 грн - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту), 50 400 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 14 729,87 грн - заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту (а.с. 38).
Задовольняючи позов частково та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979215062 від 13.06.2019 року в загальному розмірі 9 150 грн, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Інфінанс», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», та відповідачем дійсно був укладений вказаний Договір позики, позикодавець в повному обсязі виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн є підставними. Також обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в межах вказаного 30-денного строку кредитування в розмірі 3 150 грн.
Щодо вимог про стягнення решти заборгованості за відсотками, то такі є необґрунтованими, оскільки нараховані поза межами строку кредитування, що є недопустимо згідно з умовами Договору. Також, враховуючи правила, визначені п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту в розмірі 14 729,87 грн.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Переглядаючи спір в апеляційному порядку в частині задоволених позовних вимог та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч. 3, 4 та 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на зазначене, враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979215062 від 13.06.2019 року, пропозиції (оферти) надання 3 траншу кредиту згідно заявки-анкети № 2628572137 від 19.02.2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979215062 від 13.06.2019 року, та акцепту оферти на отримання такого траншу шляхом використання електронного підпису, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що укладення вказаного Договору позики узгоджується з нормами Закону України «Про електронну комерцію».
Також із вищевикладеного слідує, що ОСОБА_1 із запропонованими умовами ТОВ «Інфінанс» ознайомився та погодився з ними, оскільки, за протилежного, не відбулося б накладання електронного підпису.
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження укладення Договору позики позивач надав виключно документи, які складені ним самим, а отже, не можуть вважатися об'єктивними доказами, та що матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували, що саме з таким текстом договору відповідач ознайомлювався та такі умови погоджував.
Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт перерахунку ТОВ «Інфінанс» грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 , а тому згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України договір позики не може вважатися укладеним, оскільки як вбачається із заявки-анкети на отримання кредиту від 19.02.2020 року, ОСОБА_1 просив надати йому кредит на наступних умовах: сума кредиту - 6 000 грн, термін кредиту - 30 днів, реквізити банківської платіжної картки - 5168742714058090 та спосіб отримання кредиту - платіжна картка (а.с. 14). Факт отримання відповідачем коштів у розмірі 6 000 грн на картку, зазначену ним у заявці-анкеті від 19.02.2020 року, підтверджується квитанцією від 19.02.2020 року, в якій у графі «призначення платежу за послугу» вказано: зарахування 6 000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 39). Той факт, що відповідачем отримано кредит в розмірі 6 000 грн, підтверджується також розрахунком заборгованості за Договором № 0979215062 від 13.06.2019 року, проведеним ТОВ «Інфінанс» станом на 14.07.2021 року (дату відступлення права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал»), який відповідачем не спростовано.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, немає.
Разом з тим, судом першої інстанції невірно обчислено суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно позовної заяви ТОВ «Вердикт Капітал», позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0979215062 від 13.06.2019 року в загальному розмірі 71 129,86 грн.
За подання позовної заяви ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило 2 481 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 0355560002 від 22.12.2022 року (а.с. 7).
Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог (12,9%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 320,05 грн, а не 2 481 грн, про що дійшов висновку суд першої інстанції.
Отже, загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 3 320,05 грн (320,05 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3 000 грн витрат на правову допомогу).
З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 376 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Р.Р. слід задоволити частково, рішення суду першої інстанції в частині судових витрат змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» судові витрати в загальному розмірі 3 320,05 грн. В решті рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Однак, враховуючи, що розмір задоволених позовних вимог після перегляду справи апеляційним судом залишається незмінним, то витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.
Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савчука Романа Романовича задоволити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 квітня 2023 року в частині судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судові витрати в загальному розмірі 3 320,05 грн.
В решті рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 квітня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, а у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року.
Суддя-доповідач Л.В. Василишин
Судді: В.Д. Фединяк
І.О. Максюта