Справа № 203/420/23
Провадження № 2/0203/620/2023
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
30 червня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого судді Колесніченко О.В., розглянувши у спрощеному порядку у письмовому провадженні в м. Дніпрі цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірка Сергія Григоровича про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, інфляційних втрат та 3% відсотки річних, -
У січні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірка С.Г. на предмет стягнення з останнього безпідставно збережених грошових коштів, інфляційних та три відсотки річних, в обґрунтування якого зазначається, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С.Г. відкрите виконавче провадження № 58996912 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3684/10, виданого 20 березня 2013 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська на виконання заочного рішення суду цього ж суду від 02 вересня 2010 року щодо стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 844928/ФЛ від 02 липня 2008 року в сумі 1 769 922,27 грн., судового збору в сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
22 жовтня 2019 року в межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивача, яку вона отримує за місцем роботи у КП «Дніпроводоканал» ДМР, шляхом відрахування із доходів боржника 20% до погашення загальної суми боргу. Всього на депозитному рахунку приватного виконавця знаходилося 11 055,51 грн., та, окрім, цьому сума коштів у розмірі 2 477,71 грн. є винагородою приватного виконавця та його витратами.
04 березня 2021 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду скасоване заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2010 року, ухваленого у справі № 2-3684/2010, та постановлене нове, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв'язку із чим постановою приватного виконавця від 16 серпня 2021 року виконавче провадження з примусового виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2010 року закінчено та грошові кошти, що знаходилися на депозитному рахунку приватного виконавця в сумі 11 055,51 грн. повернуті боржнику, проте винагорода приватного виконавця у сумі 2 477,71 грн. позивачу не повернута, а отже, на думку позивача, має місце спір про право позивача на отримання безпідставно збережених коштів.
27 травня 2022 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 932/10875/21 допущено поворот виконання заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2010 року, ухваленого у справі № 2-3684/10, та з ТОВ «Дніпрофінансгруп», тобто зі стягувача, на користь ОСОБА_1 стягнуто безпідставно стягнуті грошові кошти в розмірі 14 796,52 грн.
Таким чином, з огляду на те, що кошти стягнуті на користь стягувача є безпідставно отримані, то і решта їх, в тому числі й винагорода приватного виконавця має таку ж правову природу, а отже, відповідно до ст. 1212 ЦК України вважаються безпідставно набутим майном, тому позивач просила суд стягнути на її користь з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у виді винагороди приватного виконавця у сумі 2 477,71 грн., а також інфляційні в розмірі 678,27 грн., 3% річних в розмірі 108,54 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
16 лютого 2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відсутні правові підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин, що виникли у зв'язку з безпідставним, на думку позивача, стягненням грошових коштів, оскільки вони не можуть вважатися безпідставно набутими коштами в розумінні ст. 1212 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження та основною винагородою приватного виконавця. Окрім цього, постанова приватного виконавця у виконавчому провадженні № 58996912 позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалася та наразі є чинною. Також, вимогами ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено повернення з Державного бюджету виконавчого збору у разі скасування рішення суду, однак не винагороди приватного виконавця, яка на відміну від виконавчого збору прирівнюється до заробітної плати виконавця за фактично стягнуті грошові кошти, а не за відкриття виконавчого провадження, а отже за своєю суттю виконавчий збір та винагорода приватного виконавця є різними грошовими коштами. Більш того, про стягнення винагороди приватного виконавця виноситься окрема постанова, що наразі є чинною та не скасована.
З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 27 січня 2023 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.
Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами із задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Судом встановлено, що 02 вересня 2010 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 2-364/2010 позов Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» задоволено та з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 844928/ФЛ від 02 липня 2008 року у розмірі 1 769 922,97 грн. та судові витрати.
На виконання вказаного рішення 20 березня 2013 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 2-3684/10 та постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергієм Григоровичем від 25 квітня 2019 року відкрите виконавче провадження № 58996912 з примусового виконання цього виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором № 844928/ФЛ від 02 липня 2008 року у розмірі 1 769 922,97 грн., судового збору 1 700 грн., витрати на ІТЗ 120 грн., разом 1 771 742,97 грн. (а.с. 7).
В межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергієм Григоровичем 22 жовтня 2019 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , які остання отримує у КП «Дніпроводоканал» (а.с. 8-9).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2010 року скасоване та ухвалене нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 12-13).
Приватним виконавцем приватного виконавчого округу Дніпропетровської області Вірком С.І. у відповідь на заяву ОСОБА_1 11 червня 2021 року за вих. № 1499 письмово повідомлено, що: 1) загальна сума коштів по виконавчому провадженню № 58996912, що відрахована із заробітної плати ОСОБА_1 становить 28 239,74 грн.; 2) загальна сума стягнутих примусово коштів та помісячно перерахована стягувачу ВАТ «НАДРА» по виконавчому провадженню № 58996912, після розподілу грошових коштів ПАТ «НАДРА» було перераховано кошти у загальній сумі 14 796,52 грн., кошти на депозитному рахунку приватного виконавця у загальній сумі 11 055,51 грн., що не витребувані стягувачем ПАТ «НАДРА» (а.с. 10, 14-15).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко С.Г. від 16 серпня 2021 року виконавче провадження № 58996912 закінчене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 17).
Згідно банківської виписки від 18 серпня 2021 року по картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 приватним виконавцем 16 серпня 2021 року позивачу повернуто грошові кошти стягнуті за виконавчим листом № 2-3684/10 від 20 березня 2013 року у сумі 11 055,51 грн. (а.с. 18).
27 травня 2022 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року залишена без змін, допущено поворот виконання заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2010 року та з ТОВ ФК «Дніпрофінангруп» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті грошові кошти в розмірі 14 796,52 грн. (а.с. 21-22, 23-24).
Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із частиною першою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною п'ятою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до пункту 19 Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08 вересня 2016 року, у редакції, що діяла станом на 25 квітня 2019 року, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагорода приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розміри.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що судом апеляційної інстанції рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2010 року, на підставі якого видано виконавчий лист № 2-3684/10, скасоване, після чого 16 серпня 2021 року приватним виконавцем Вірком С.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», якою скасовані заходи примусового виконання та виконавчий документ повернуто до суду, а фактично стягнуті суми коштів повернуті позивачу за безпідставністю такого стягнення. Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для одержання приватним виконавцем основної винагороди, оскільки підставою для отримання приватним виконавцем основної винагороди є фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа та сума основної винагороди визначається у відсотках до стягнутої суми.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Судом також встановлено, що винагорода приватного виконавця та його витрати у розмірі 2 477,71 грн. позивачу не повернуті, тоді як кошти стягнуті на користь стягувача за рішенням суду є безпідставно отримані у зв'язку із скасуванням рішення суду, а отже і їх решта, в тому числі винагорода приватного виконавця мають таку саме правову природу і винагорода приватного виконавця у відповідності ст. 1212 ЦК України є також безпідставно збереженими грошовими коштами.
Таким чином, безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 2 477,71 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позов підлягає задоволенню.
В той же час, доводи відповідача з приводу того, що вказаний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду є помилковими, оскільки предметом спору у цій справі є не оскарження дій/бездіяльності відповідача (приватного виконавця) як суб'єкта владних повноважень, а неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, висновок про що зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21.
Окрім цього, відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/10156/17 від 10 квітня 2018 року навела правовий висновок про те, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Відтак, з відповідача на користь позивача на підставі статті 625 ЦК України за період з 01 вересня 2021 року 01 січня 2023 року стягненню інфляційні втрати у розмірі 678,27 грн. та 3% відсотки річних за період прострочки платежу з 17 серпня 2021 року по 01 січня 2023 року у розмірі 108,54 грн, враховуючи, окрім іншого, те, що відповідач про застосування наслідків пропуску строків позовної давності не заявляв.
Судові витрати відносяться на рахунок відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених вимог позивача, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.
Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 2 000 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат.
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надані суду відповідні документи, а саме: договір про надання правової допомоги № 21, укладений 25 жовтня 2019 року між позивачем та адвокатом Скибою В.В., додаткову угоду № 1 від 23 січня 2023 року до договору № 21 від 25 жовтня 2019 року, розрахунок від 23 січня 2023 року, акт виконаних робіт, квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 25 жовтня 2019 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Скиби В.В. та ордер, згідно яких за підготовку зазначеного позову ОСОБА_1 адвокату Скибі В.В. сплачено кошти у сумі 2 000 грн., що є співмірною оплатою послуг адвоката з урахуванням проведеної ним роботи, обсяг якої зазначений у позовній заяві, а тому на переконання суду заявлена сума судових витрат обґрунтована та підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі (а.с. 28-35).
Керуючись ст.ст. 2, 4, 11-13, 81, 133, 137, 141, 209, 265, 268, 274 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірка Сергія Григоровича про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, інфляційних та три відсотки - задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровича (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, 30, оф. 5) безпідставно набуті кошти в якості основної винагороди приватного виконавця грошові кошти у розмірі 2 477,71 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень 71 коп.), інфляційні втрати за період з 01 вересня 2021 року 01 січня 2023 року у розмірі 678,27 грн., 3 % річних за період прострочки платежу з 17 серпня 2021 року по 01 січня 2023 року у розмірі 108,54 грн., а всього 3 264,52 грн. (три тисячі двісті шістдесят чотири гривні 52 коп.).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Вірко Сергія Григоровича (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Ярослава Мудрого, 30, оф. 5), судові витрати у розмірі 3 073,60 грн. (три тисячі сімдесят три гривні 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене і підписане 30 червня 2023 року.
Суддя О.В. Колесніченко